Кадрові три крапки

Хоча мету запланованої на минулу суботу робочої поїздки заступника глави секретаріату президента й не було офіційно оголошено, в Запоріжжі вона практично ні в кого не викликала сумніву. Впевненість у тому, що Роман Безсмертний оголосить кадровий указ, була така ж висока, як і його можливий зміст. Усе зводилося до того, що стосовно кандидатури повноцінного голови облдержадміністрації після п’ятимісячної невизначеності нарешті буде прийнято рішення. На чию користь? Та ніби й гадати нічого — керівництво областю дістанеться Валерієві Черкасці, який тимчасово виконував обов’язки голови ОДА після звільнення у грудні минулого року Євгена Червоненка.

На користь цього припущення свідчило багато обставин: від піднесеного настрою потенційного кандидата після повернення з київського відрядження у п’ятницю до раптової відставки того ж дня заступника голови ОДА Володимира Кальцева, який очолює міську організацію Партії регіонів. Казали, що це було однією з умов, котрі гарантували згоду Кабміну. І лише один, на перший погляд — малоістотний, факт вносив дисонанс у, здавалося, непорушну логіку версії. Для зустрічі веліли підготувати два букети. Ну один, зрозуміло, високому гостеві. А другий для кого?

Відповідь на це запитання для учасників спішно зібраного адміністративно-господарського активу області виявилася зов­сім несподіваною після того, як Безсмертний оголосив указ президента про внесення змін в указ від 24 грудня 2007 року «Про призначення В.Черкаски тимчасово виконуючим обов’язки голови Запорізької обласної державної адміністрації». Із 30 травня його звільнили від виконання цих обов’язків, а на посаду тимчасово виконуючого обов’язки голови ОДА призначили Олександра Старуха.

Про те, що Олександра Васильовича можуть призначити главою області, почали говорити вже на другий день після призначення Черкаски. Але, зрозуміло, ніхто не припускав, що через п’ять місяців у Запоріжжі замінять одного тимчасового голову на іншого. Чому так сталося? До цього питання ми ще повернемося. А поки що — стисло познайомимо з новим керівником.

По закінченні середньої школи О.Старух вступив на історичний факультет Запорізького університету. На п’ятому курсі поєднав навчання з роботою наукового співробітника Національного заповідника «Хортиця». 1995 року дипломований учитель історії продовжив освіту в аспірантурі університету. Успішно захистивши кандидатську дисертацію 1998-го, Старух шість років пропрацював в альма-матер старшим викладачем, заступником декана з виховної роботи, виконувачем обов’язків, а потім і доцентом кафедри. Паралельно з цим він бере активну участь у політичній діяльності, влившись у лави партії «Реформи та порядок». Очевидно, цей вибір зумовило знайомство із Сергієм Соболєвим — у минулому теж випускником істфаку, а нині — нардепом у складі фракції БЮТ.

Роботу в обласному виборчому штабі кандидата у президенти Ющенка навряд чи молодий учений розглядав як сходинку в кар’єрному зростанні. Тоді О.Старух уже навчався в докторантурі Інституту археології. Проте у квітні 2005 року він перериває наукову діяльність, прийнявши пропозицію стати головним консультантом-інспектором відділу регіональної політики відповідного департаменту головної служби регіональної та кадрової політики секретаріату президента.

Із обов’язку служби, Старух курирував не тільки Запорізьку, а й Закарпатську область. Отже, хоч і формально, та йому все ж таки довелося бути начальником Віктора Балоги. Правда, недовго: повторне керівництво регіоном у Балоги як почалося у вересні 2005 року, так того ж місяця й закінчилося. Проте результати кураторства виявилися дуже значними. У середині вересня наступного року Балога стає главою секретаріату президента, а Старух — через три місяці — керівником департаменту. Із вересня минулого року він уже керівник головної служби регіональної політики секретаріату президента у третьому ранзі держслужбовця.

Чи варто доводити, що при такому розкладі бажання Старуха обзавестися новою посадою в Запоріжжі було обернено пропорційне прагненню Черкаски позбавити назву обійманої посади дискомфортного додатка «тимчасово виконуючий обов’язки». Бути першим хлопцем на селі, звісно, приємно, та не для столичного чиновника. Але, як відомо, у такій ситуації думки претендентів не відіграють навіть третьорядної ролі. Особливо напередодні президентських виборів, коли кадрові рішення диктуються насамперед політичною доцільністю. А це означає, що відданість і надійність кандидата не повинна викликати навіть найменших сумнівів. Чи володіє цими рисами О.Старух? Безперечно. Вже хоча б тому, що людина при здоровому глузді навряд чи наважиться на самостійну гру, поставивши під загрозу перспективу повернутися в заброньоване київське крісло.

Що казати, В.Черкаска теж прагнув довести свою благонадійність. Недаремно ж першу нараду в ролі тимчасово виконуючого обов’язки голови ОДА він присвятив проблемам заповідника на острові Хортиця. І не в кабінеті, а з виїздом на місце. Та й пріоритетом у роботі він оголосив виконання соціальних ініціатив президента. В умовах внутрішньополітичної стабільності цього могло виявитися цілком достатньо. Але яскраво виражені ознаки президентсько-прем’єрського двовладдя неминуче змушують відігравати роль слуги двох панів, що, природно, анітрохи не сприяє стійкості крісла. Тим більше якщо місце тимчасове.

Своєрідним випробуванням на міцність для Черкаски стала урядова нарада в середині травня. На ній Запорізьку область назвали серед п’яти регіонів, де ситуація зі зростанням цін найбільш несприятлива. Для виправлення становища прем’єр дала місяць, пригрозивши звільнити трьох найбільш недбалих керівників. Наскільки обгрунтована була ця претензія — тема окремої розмови. Проте не зайве взяти до уваги, що, за повідомленням управління преси й інформації Запорізької обладміністрації, Ю.Тимошенко на селекторній нараді «подякувала обласній виконавчій владі за плідну роботу зі зниження цін на продовольчі товари». На той час область уже чотири дні очолював новий тимчасово виконуючий обов’язки голови ОДА.

Виходить, недаремно попередній керівник критику визнав і запевнив, що у відведений урядом термін «показники в регіоні набагато поліпшаться». Більше того, як повідомив один із газетних заголовків, «Валерій Черкаска зачарував Юлію Тимошенко».

Така відвертість навряд чи залишилася непоміченою у президентському секретаріаті. Як і «заряджений» на центральному телеканалі біжучий рядок про підвищення рейтингу Черкаски. Не випадково ж, поряд із вдячністю за успішну роботу, Р.Безсмертний не забув зазначити, що колишній тимчасово виконуючий обов’язки голови ОДА — один із тих, кому вдалося цього досягти за час керівництва регіоном.

Звідки знати — якби не ці успіхи, може, й не було б такої нагальної й законспірованої заміни в обласному керівництві. Чи, може, це суто випадково кадровий указ щодо Запоріжжя був єдиним із підписаних 30 травня, який з’явився на президентському сайті наступного дня після оголошення на обласному активі? Хоча, як стверджують обізнані люди, зазвичай така таємничість властива апаратові, коли є загроза, що прийняте рішення можуть переглянути внаслідок стороннього втручання. Причому далеко не завжди з причини першорядного врахування інтересів регіонального розвитку.

Попередній тридцятидворічний тимчасово виконуючий обов’язки голови ОДА був наймолодшим серед керівників області. Нинішньому — місяць тому виповнилося тридцять п’ять. Тому визначення «молодість бере своє» для Запоріжжя актуальності не втратило. Як, утім, і запитання: кому повертати доведеться?