Кадрові протести

Стихія невдоволення кадровими змінами у владі вирує на Рівненщині. Чимало учасників Майдану, громадських організацій не приховують розчарування новими обличчями, які зовсім недавно перебували в опозиції до режиму Януковича, а сьогодні формують нову владу. У багатьох випадках небайдужі громадяни не витримують і руйнують кулуарні домовленості політиків, дають відчути партіям та їхнім проводирям силу народного обурення.

Розподіл ключових посад у виконавчій владі західних областей за партійним принципом неможливо виправдати складністю й драматизмом політичної ситуації в Україні. Призначення непрофесіоналів, афішовані як тимчасове явище, загрожують повною профанацією влади, небаченою з часів незалежності. На Рівненщині мало хто з політиків сподівався, що навіть коли область віддадуть у сферу впливу "Свободи", то головою Рівненської облдержадміністрації буде призначено Сергія Рибачка, помічника народного депутата від "Свободи" Олега Осуховського і викладача Острозької академії. Він мало чим відомий у масштабах області. Новий губернатор не має досвіду господарської та адміністративної роботи, за винятком управління готелем у місті Острозі, який віддали в оренду під офіси і який тепер не використовується за призначенням.

Скорочення кількості заступників з чотирьох до трьох - мабуть, єдиний позитив у зміні виконавчої влади на Рівненщині. Адже один заступник дуже недешево обходиться бюджетові - у понад 200 тис. грн на рік. Перший заступник губернатора Юрій Приварський і претендент на посаду - заступник з гуманітарних питань Олександр Савчук (до речі, помічник того ж таки народного депутата О.Осуховського) - люди, яких не знає широка громадськість. Схожі призначення відбувалися й 1992 року, щойно були сформовані місцеві адміністрації. Тоді керувати ними призначали майже виключно за принципом партійності, без урахування професійних чеснот претендентів на високі посади. Аналогічних помилок припустилися й після Майдану-2004. Це знизило управлінський рівень місцевої влади і похитнуло довіру до будь-якої влади з боку громадськості. Минуло понад два десятиліття - і наступаємо на ті самі граблі?

Неважко здогадатися, що серед голів райдержадміністрацій посади розподілено за квотним принципом - в основному між "Свободою" і "Батьківщиною". У великих районах - Здолбунівському, Рівненському, Костопільському, Острозькому, Радивілівському - керуватимуть "свободівці". Всі вони опиняться немовби на іншій планеті, бо не мають достатнього досвіду для найвищих посад. Трохи менші райони очолюватимуть представники "Батьківщини". Але за ними тягнуться більші чи менші гріхи. Наприклад, громадськість запротестувала проти призначення у Березному головою райдержадміністрації Людмили Пилипчук. Та партія швидко зорієнтувалася і вже сватає на цю посаду її брата Руслана. У Млинові має керувати депутат облради від "Батьківщини" Алла Черній, якій обізнані мешканці закидають співпрацю з провладним кандидатом Данилом Корилкевичем на парламентських виборах у 2012-му: вона входила до конкурсної комісії благодійного фонду "Любіть Україну". А в Дубні й Корці громадськість втерла носа партіям, які формують нову владу. Люди наполягли, щоб у цих районах при владі залишилися незаплямовані голови райдержадміністрацій - відповідно Руслан Сивий і Михайло Волинець, призначені ще в період правління Януковича. Населення їм довіряє.

Нові обличчя в старій системі виконавчої влади - непоганий сигнал для давно відкладеної реформи місцевого самоврядування. З її проведенням районні та обласні ради матимуть повноваження формувати власні виконавчі органи без роздутих штатів, а нинішнім адміністраціям залишаться тільки функції контролю. Місцеві депутати обиратимуть керівників виконкомів, управлінь та відділів і в разі неналежного виконання обов'язків зможуть оперативно замінити їх, не чекаючи рішення центральних органів.

У правоохоронній системі Рівненщини, як і всієї України, кадрового голоду немає. Охочих обійняти керівні посади у всі часи - хоч греблю гати. Проти нового керівника обласної міліції В'ячеслава Чайки, який є креатурою ВО "Свобода" і балотувався до Верховної Ради у 2012 році за списком цієї партії, повстало чимало майданівців - членів Правого сектору, УНА, учасників Автомайдану та ін. Частина майданівців і колектив УМВС навіть хотіли повернути в це крісло попереднього керівника обласної міліції Дмитра Лазарєва, якого ще в січні призначив Віталій Захарченко. Мотивація не надто оригінальна - він показав себе досвідченим управлінцем і не допустив кровопролиття в області у тривожні дні Майдану. Однак для більшості опозиційних партій і громадських активістів повернення вчорашніх керівників, "слуг режиму Януковича", неприйнятне.

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков був змушений ухвалити рішення із м'яким формулюванням - відсторонити пана Чайку від посади. Та порожнечі в політиці, як і в природі, не існує. Депутати й громадські рухи почали швиденько просувати на цю посаду своїх кандидатів. Але шлях перекрив люстраційний комітет, увірувавши, що спроможний заблокувати будь-яке призначення. Його члени не додали голосів "за" проходження кандидатури Миколи Щирука, яку, за твердженням громадських активістів, лобіював народний депутат від "Батьківщини" Микола Кучерук (вони добре знайомі по роботі в місті Костополі). Поки що не пройшли люстрації й інші претенденти на посаду головного міліціонера області - Сергій Максимов і Григорій Зарічнюк, яких висунули вже знизу - громадські ради і рухи.

Громадськість не може змиритися з призначенням нового прокурора області Сергія Кубрака, що відбулося за старою традицією, тобто негласно, - прислали. До нього є серйозні претензії з приводу дорогого автомобіля "Ауді Q7" вартістю майже мільйон гривень.

Багато в чому слушна думка члена координаційної ради Громадянської мережі "Опора" Андрія Токарського:

"Міністерство внутрішніх справ, Генеральна прокуратура, СБУ повинні оголосити імена претендентів до їх призначення. Адже громадськість має право попередньо обговорити ту чи іншу кандидатуру. Наше завдання - зібрати інформацію про колишню й теперішню діяльність претендента і подати її тому органу, який призначатиме цю людину на посаду. Можливо, після отриманих відомостей керівництво правоохоронного органу України не захоче працювати з цією особою. А в разі призначення це означатиме, що міністр внутрішніх справ, генеральний прокурор, голова СБУ беруть на себе відповідальність за дії обласного начальника, якого вони призначили. На жаль, практика останніх призначень на Рівненщині показує, що "нова" кадрова політика у правоохоронній системі України нічим не відрізняється від методів режиму Януковича.

На часі - вимагати від законодавців внесення змін до законів "Про міліцію", "Про прокуратуру", "Про Службу безпеки України" із чітко виписаною процедурою призначення керівників цих структур в областях і районах.

Нині як ніколи очевидно - потрібна зміна системи влади: виконавчої, правоохоронної, судової. Зі звуженням простору для службових зловживань і корупції, коли цінуються професіоналізм і моральні чесноти претендента на високу посаду. Тоді менше роботи матимуть люстраційні комітети і громадські рухи з невизначеними повноваженнями, зате великими амбіціями. А суспільство не почуватиметься ошуканим, як це не раз траплялося в новітній історії України.