Із Комсомольським задором — у київський вир

Космічна ера Черновецького завершилася. Прийшов Попов. Сказав «поїхали» і махнув рукою. Правда, поки що не жорстко. Навіть трохи розгублено. Але чого ще очікувати від людини, яка вранці у понеділок підвелася з твердим наміром продовжити реформування житлово-комунальне господарство країни, а вже до обіду — отримала в подарунок столицю?

Усе сталося швидко. Знайти автора креативної ідеї — важко. Але є версія, що Олександр Попов — ставка самого президента. По суті, у його руках буде зосереджено всю виконавчу вертикаль влади Києва. Попри те, що до понеділка Леонід Михайлович вийде із ще одного лікарняного. Попову центральна влада обіцяла реальні важелі управління. А також можливість привести в адміністрацію якщо не своїх, то лояльних до ПР людей. Інакше навряд чи успішний міністр розміняв би свою посаду на табличку з написом «перший заступник глави КМДА».

Олександр Павлович уже провів багатогодинну зустріч з її відомим секретарем. І, за його ж словами, їм удалося порозумітися. Хоча не зовсім ясно, як порядна людина може порозумітися з Олесем Довгим. Проте саме в політичній частині владної конструкції мегаполіса в регіоналів немає особливого простору для маневру. Переобрання секретаря ради означає великий перерозподіл у Київраді. А отже, потребує ресурсів. І оголошення великого торгу. На що в Партії регіонів немає часу, а в міста майже не залишилося ресурсів. Та й вибори на носі.

Водночас великого повороту річок не уникнути. Земельних, бюджетних, комунальних. Але ревізія встановленої практики і низки рішень може відбутися і без участі Київради. У нової влади є для цього інші інструменти — прокуратура, МВС, суд. Вони ж відіграють вирішальну роль у покаранні винних за розграбування столиці. За підсумками урядової перевірки. Тут постраждають ті, хто вирішував питання без особистого благословення мера. Бо за правильну поведінку й обіцянку уважно піклуватися про своє здоров’я Черновецькому, схоже, гарантували недоторканність. А отже, спокійно можуть зітхнути і ті фігуранти кримінальних справ, діяльність яких виводить безпосередньо на Леоніда Михайловича. Проте, як твердять джерела «ДТ», це не означає, що всі вийдуть із води сухими і всі члени молодої команди повернуться з відпусток додому...

Він має продемонструвати рушійну силу і реформаторську міць регіоналів, а також прославитися власними добрими справами. На перспективу — 2012 рік, коли переобиратимуться мер Києва і Київрада. Погані — тобто непопулярні — справи при цьому Попов завжди зможе перекласти на інших заступників або на Кабмін. Підвищення тарифів — це напевне. Прем’єр Азаров уже поінформував громадськість, що цей крок буде зроблено централізовано.

Ми справді знаємо Олександра Павловича як грамотного господарника і менеджера. Як фахівця, який розуміє реформу ЖКГ. Як політика, не поміченого в бізнес-схемах. Але ми поки що не знаємо його як людину, здатну, в разі потреби, сказати «ні» — Януковичу, Хмельницькому, Льовочкіну, Ахметову або Юрі Єнакієвському... Безперечно, мірилом у цій історії може бути тільки практика. Побачимо.

Як, утім, подивимося і на те, як вибиратиметься з прірви столиця під безпосереднім керівництвом партії й уряду. Адже те, що відбувається в Києві, навіть з урахуванням добрих намірів, свідчить про одне — про заморожування місцевого самоврядування в столиці. Про бажання центральної влади самостійно регулювати процеси, нівелювавши роль виборця. Який беззастережно двічі через фатальну помилку довірився Черновецькому, а тепер позбавлений права переголосувати. Тому що вибори невигідні правлячій партії. Тому що Партія регіонів на сьогодні не має рейтингового кандидата в столиці.

Таким за задумом стратегів ПР має стати через два роки Олександр Попов. Тому, з одного боку, регіонали приречені на те, щоб наводити в столиці лад. І це має робити Попов. З другого боку — вони мають велику спокусу затиснути Київ у залізний кулак, гарантувавши собі адміністративний ресурс на майбутніх виборах для початку в районні ради. І це теж доведеться забезпечити Попову. З третьої — ПР має серйозно зміцнити власну партійну організацію. Щоб надалі не звертатися по допомогу до штабів вецького. Днями київський осередок регіоналів таки очолив міністр Кабміну Анатолій Толстоухов. Правда, з приставкою в.о. Подейкують, що й цей портфель зрештою може дістатися Олександрові Попову. Якщо виправдає довіру.

Однак, що про все це думає сам ньюсмейкер цього тижня?

— Олександре Павловичу, ви були мером Комсомольська. Чи потягнете трьохмільйонний Київ?

— Час, проведений у Комсомольську, безумовно, дуже продуктивний. Але я пройшов і хорошу всеукраїнську школу: був депутатом, двічі ставав міністром ЖКГ. Це великий досвід. Тим більше коли входиш у команду, що вже працює. Вчишся ефективно з нею взаємодіяти.

— За яким принципом формуватимете команду?

— Як і скрізь, куди приходжу, — за принципом наявності професіоналізму. У мене багато однодумців. Повна підтримка президента і Кабміну. А я як людина, котра представляє в столиці главу держави і уряд, маю намір реалізовувати всі плани, що будуть в інтересах Києва.

— Як ви збираєтеся будувати стосунки з такими одіозними фігурами як, наприклад, Олесь Довгий?

— Із Київрадою треба об’єднуватися. 24 червня обов’язково прийду на чергове засідання і внесу свої пропозиції з цього приводу. З досвіду роботи знаю: якщо не пропонувати дурниць, а конкретні варіанти вирішення проблем, то здоровий глузд у результаті всіх об’єднає. Нині в міськраді є наша більшість. Вона налаштована працювати в напрямку розв’язання міських проблем. Отже, ухвалення рішень не гальмуватиметься. Це головне. З Леонідом Михайловичем ми обговорили всі питання і домовилися, як саме паралельно працюватимемо.

— До наступних виборів мера Києва три роки. У нас жартують, що з вашою появою Леонід Черновецький пішов не на лікарняний, а в «декретну відпустку».

— Це неправда. У Леоніда Михайловича справді проблеми зі здоров’ям, і зараз він поїхав на лікування. З понеділка вже виходить на роботу. Він законно обраний мер, таким і залишиться.

— Тобто залишиться виконувати суто представницькі функції?

— За законом, я перший заступник. А отже, разом з іншими заступниками відповідальний за роботу виконавчої влади. Цим і займатимуся.

— Пліч-о-пліч із паном Бассом?..

— Столиця — особливе місто. Київська адміністрація — це орган, який представляє президента. Зрозуміло, що тут потрібні особливо підготовлені кадри. З мого боку і на думку мерії буде правильно всі ці нюанси погоджувати з президентом і Кабміном.

— Проголосувавши на сесії Київради, депутати часто виходять у коридор, потирають руки і кажуть: «Знову попрацювали на Славу!», маючи на увазі зятя Черновецького В’ячеслава Супруненка. Ви з цією людиною знайомі?

— Досить поверхово. Ми знаємо одне одного в обличчя і вітаємося. Ніколи особливо не спілкувалися, і шукати розширення стосунків із ним у мене немає потреби. Якщо в нього до мене є запитання — готовий їх обговорювати.

Думаю, команду мера буде доповнено і структуровано. Як? Це ви незабаром побачите. Далі виробляємо стратегію нашої взаємодії — чіткий системний підхід із розумінням того, до чого і за який період ми маємо прийти.

— Відомо, що проти ряду чиновників міськадміністрації порушено кримінальні справи…

— Правоохоронні органи справді мають певний набір матеріалів стосовно окремих посадових осіб, і, гадаю, найближчим часом вони про це скажуть.

Я не можу і не маю повноважень вникати в такі матеріали, у те, наскільки напрацювання СБУ, МВС чи прокуратури серйозні. Але запевняю: жодна людина, на яку падає хоча б тінь корупції, у КДА працювати не буде. Незалежно від того, яку посаду вона обіймає.

Не можу назвати конкретних строків, але дуже швидко всі відчують, що і в президента, і в Кабміну є велика політична воля щодо наведення порядку і боротьби з корупцією. І міськадміністрація в цьому напрямі працюватиме з силовими структурами пліч-о-пліч.

— У вас тут неабиякий професійний досвід. На посаду мера ви, як відомо, балотувалися, коли були підполковником СБУ.

— Це цікавий досвід, який багато в чому сформував характер. Але практика — у далекому минулому.

— Кажуть, що колишніх співробітників СБУ не буває. Всі теперішні…

— Давно це було. Але досі дуже шаную людей у формі.

— Яке тепер коло повноважень заступника Анатолія Голубченка? Чи правда, що він опікуватиметься питаннями підготовки міста до Євро-2012?

— Ні. Він якраз і курируватиме питання ЖКГ. Оскільки найбільше підготовлений у цьому напрямі. Має досвід і глибоко розуміє проблему. Я переконався в цьому, коли був міністром ЖКГ. Ми з ним неодноразово зустрічалися з питань розвитку міста. У розмові при першій зустрічі я хотів зрозуміти, наскільки наші погляди розходяться, навіть побоювався, що доведеться серйозно його корегувати. Але, як виявилося, у нас практично немає розбіжностей.

Тепер наше завдання — розпочати реформи у сфері ЖКГ і зробити Київ лідером у цьому напрямі.

Тому зі свого боку я його підтримуватиму. Плюс нам гарантовано допомогу Міністерства ЖКГ, що на цьому етапі особливо важливо.

— «Зробити Київ лідером з реформування сфери ЖКГ». Наскільки це реально?

— Згодом Київ стане одним із лідерів, але наскільки швидко це станеться — сказати не можу. Оскільки поки що він дуже відстає в цьому напрямі. Однак попри це Київ затверджено серед 65 міст-партнерів, які вже сьогодні мають успіхи і досягнення у сфері ЖКГ. Ці міста напряму залежатимуть від міністерства, матимуть фінансову, грантову, інформаційну, законодавчу підтримку.

Так що цього року нам доведеться робити ставку на кілька районів столиці, які своїми діями і готовністю брати участь у програмах уже проявили ініціативу: Шевченківський, Дарницький і Солом’янський.

У цьому плані важливо передусім навести порядок у житловому фонді. Нині власникові житла (а це 90% приватних власників будинків і квартир) примусово призначають зовнішню структуру (жек), що його обслуговує. Реформувати стосунки треба так, щоб власник сам міг вирішувати, які послуги йому потрібні й якої якості вони мають бути; якою має бути квартирна плата; куди варто спрямовувати гроші — для поточного чи капітального ремонту житлового фонду — з коштів, що надходять як квартплата.

Перехід на форму, коли ми передаємо житло під контроль об’єднанню співвласників, — це найважливіше завдання. Створити ринок споживчих послуг, щоб з’явився ринок постачальників цих послуг. Далі — докорінна модернізація комунальних підприємств, причому не тільки за рахунок бюджету, а й за схемою пайової участі плюс бартерні та інші схеми, в яких зацікавлені всі учасники процесу.

Форми взаємодії можуть бути найрізноманітнішими. Напрям — реалізація державних програм підтримки, впровадження енергозберігаючих технологій, співробітництво зі Світовим банком, з ЄБРР.

— У Києві проблем безліч. За все відразу взятися — потонеш. Ваші основні пріоритети?

— Дайте мені тиждень — і я розставлю їх у відповідному порядку. Але в будь-якому разі почну зі створення комплексної системи управління містом.

— Яку схему взаємодії з киянами ви для себе оберете?

— Зі своєї «мерської» практики я виніс ось що: будь-яка реформа досягає своєї мети, якщо мотивує тих, стосовно кого проводиться. Наприклад, працівники підприємства, де треба займатися енергозбереженням, теж мають бути мотивовані. Умовно кажучи, якщо замінити лампочку на енергозберігаючу — зарплата буде трохи вища. Плюс — публічність. Люди мають розуміти, що саме відбувається, активно брати участь у процесі обговорення та ухвалення рішень.

Неплатників комунальних послуг теж можна мотивувати. Наприклад, у Комсомольську ті, хто сплачує за комунальні послуги вчасно і при цьому не має заборгованості, отримує десятивідсоткову знижку. І якщо загалом по країні платежі падають, то в Комсомольську оплата стабільно висока.

— Міністерство очолив колишній мер Єнакієвого Юрій Хіврич. При цьому слави реформатора він не має. Де гарантія, що розпочаті вами реформи продовжуватимуться?

— Юрій Єгорович — професіонал. Ми завжди діяли в одному напрямку. Він був першим заступником комітету ЖКГ у період, коли розроблялася перша програма реформування цієї сфери. Працював заступником глави обладміністрації Донецької області, в якій тепер реформа ЖКГ проходить досить успішно. Він хороший практик. І недарма зупинилися саме на його кандидатурі. Законодавчу базу під реформу вже підведено. Залишається її реалізовувати на практиці. А це саме його парафія. Тим більше що всі умови для цього вже є.

— Чи заберете частину своєї команди з ЖКГ?

— Ні. В міністерстві сформовано хороший колектив і від нього багато в чому залежить те, як справи підуть у Києві. Тому я зацікавлений не змінювати колектив міністерства, а працювати з ним у тандемі на благо столиці.

— Відслідкувавши ваш послужний список, можна помітити, що останні роки вас перекидають на проблемні ділянки роботи. Першу спробу реформування сфери ЖКГ у цьому напрямі ви почали 2007 року, коли під вас в уряді Януковича і було створено це міністерство. Ставши після цього депутатом від Партії регіонів, ви знову отримали міністерський портфель. І знову ненадовго. Базу підготовлено, команду сформовано. А вас знову кидають на проблемну ділянку. Ви не боїтеся, що вас як порядну людину спочатку можуть призначити для вирішення деяких нагальних київських питань, а потім, ближче до виборів, м’яко кажучи, перекинути ще кудись подалі? Або просто прикритися вами для переділу.

— Навіть не знаю, як відповісти на це запитання. Адже я сам прийняв рішення. Ніхто мене наручниками до цієї посади не приковував. Безперечно, пропозиція була несподіваною і спочатку заскочила мене зненацька. Але мені цікаво. Це моє. Чому я так кажу? З трьох разів (перший до уваги не беремо), коли я обирався мером, за мене голосувало 90% населення Комсомольська. Це був рекорд у масштабах країни. Я отримував не тільки результат, а ще й величезне моральне задоволення від роботи. Хочу його отримати і тепер.

— Маєте намір поборотися за столицю на виборах мера?

— Не можу сказати ні так, ні ні. Два роки попереду. Для мене самого ця посада — своєрідний іспит. Ніколи не піду балотуватися, якщо розумітиму, що мій рейтинг — 20—30%. Це нецікаво. Вважаю — якщо перемагати, то перемагати так, щоб була серйозна довіра людей. Лише в такому разі можна впевнено, ефективно керувати і домагатися результату. Так що час покаже.

— Ви любите тварин?

— Люблю.

— Когось вдома тримаєте?

— Був собака. Дог. Але чотири роки тому він помер. І я сказав, що більше тварин вдома не триматиму. Коли вони вмирають, таке враження, що родича втрачаєш…

— З ініціативи Леоніда Черновецького, у Київському зоопарку кожен заступник узяв на особисте утримання якусь тварину. Чомусь в основному парнокопитих. Мер особисто утримував слона Боя. Але той, на жаль, помер. Тепер у цій справі ведеться слідство. Ви візьмете на утримання якусь тварину? І якщо так, то кого саме?

— На свій сором, я ще жодного разу в Київському зоопарку не був.

Але, думаю, нікого не братиму. У мене дуже багато роботи. Я курируватиму будівництва, під’їзди, подвір’я і створюватиму систему, за якої той-таки зоопарк міг би забезпечити належний догляд за тваринами і без допомоги заступників мера міста.

— У мерії ви зайняли колишній кабінет Олександра Омельченка.

— Просто саме кабінет Сан Санича виявився вільним. Я охоче прийняв пропозицію зайняти саме його. Як виявилося, з нього Києвом керували кілька голів виконавчих комітетів, так що цей кабінет своєрідний — історичний. І мені це імпонує.

— У міністерстві ваш кабінет прикрашала керамічна фігурка життєрадісного сантехніка, який ремонтує унітаз, — на тлі тризуба. У цьому кабінеті поки що сиротливо сидить бронзова сова. Залишили свої старі артефакти нинішньому міністрові Юрію Хівричу?

— Ні в якому разі! Все перевезу сюди. Сантехнік — жартівливий подарунок друзів, дуже втрапив у тему. Як своєрідний символ сфери наших фахових обов’язків і ставлення до праці. А щодо його життєрадісності — дуже важливо діставати задоволення від самого процесу роботи, і головне — від отриманого результату. Навіть якщо це — ремонт унітаза. Адже саме від його справності, від чистоти й упорядкованості навколо й усередині нас багато в чому залежить здоров’я нації та добробут країни.

— Які ваші основні пріоритети?

— Дайте мені тиждень, і я їх розставлю у відповідному порядку. Насправді проблемних тем багато.