Іван Іванов чи все ж таки реальні контролери компаній?

Україна першою в Європі три роки тому запровадила реєстр бенефіціарних власників компаній, зобов'язавши всіх юридичних осіб повідомляти державного реєстратора про фізичних осіб, які мають вирішальний вплив на компанію.

Таке нововведення мало вивести на чисту воду реальних контролерів українських компаній, які ховаються за складною корпоративною структурою власності.

Міністр юстиції Павло Петренко третій рік поспіль зриває овації на різноманітних світових форумах за першість України у відкритті бенефіціарних власників.

Проте в нашого реєстру є велика проблема, яку уряд не поспішає усувати. Недоброчесні компанії часто подають недостовірні відомості про свого бенефіціарного власника, заявляють про його відсутність або просто не подають жодної інформації. За брехню в реєстрі фактично неможливо покарати, та й узагалі держава не має механізму виявлення недостовірної інформації.

Уряд уже другий рік поспіль обіцяє розробити механізм верифікації даних про бенефіціарного власника. Проте крім щедрих обіцянок особливих зрушень немає і досі.

2017 року Україна навіть втратила третій транш макрофінансової допомоги від ЄС у розмірі 600 млн євро - зокрема й через те, що провалила запуск такої верифікації. ЄС продовжує наполягати на цій реформі в рамках нової макрофінансової допомоги на 1 млрд євро.

Інформація про бенефіціарного власника компаній подається до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але дотримуються цього правила далеко не всі.

Наприклад, у реєстрі взагалі не знайдемо інформації про бенефіціарного власника ТОВ "Сі-Ен-Джі", яке, ймовірно, належить партнеру міністра екології часів Януковича Миколи Злочевського.

Засновником компанії вказано нідерландську фірму "Сі-Ен-Джі Холдингз Незерлендз Б.В.". З відкритих джерел можна встановити, що власником 50% статутного фонду компанії з Нідерландів є компанія Cub energy Inc, значна частка якої своєю чергою належить кіпрській Pelicourt limited, а 72,4% її акцій - Михаїлу Афендікову, який відомий як газовий партнер Злочевського і який у реєстрі мав би бути зазначений як бенефіціар компанії.

За неподання інформації про бенефіціарного власника закон передбачає штраф від 5100 до 8500 грн (стаття 166-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення - КУпАП). Проте нам невідомо жодного випадку застосування таких покарань.

Згідно зі статтею 255 КУпАП, аж вісім державних органів можуть накладати штраф за згадані правопорушення, але на практиці навіть держатель реєстру Міністерство юстиції не має технічної можливості це робити, оскільки процедура складання протоколу про адміністративне правопорушення занадто складна.

Водночас санкцій за подання недостовірної інформації законом узагалі не передбачено.

Наприклад, підприємство "Українська національна лотерея" вказало своїм бенефіціарним власником громадянина Великої Британії Фогго Майкла Джона, хоча ЗМІ пов'язують компанію з народним депутатом від БПП Олександром Третьяковим.

У системі органів Мін'юсту не передбачено процедури аналізу інформації з реєстру на предмет виявлення недостовірної інформації, поданої компаніями. Немає також вимоги до компаній регулярно підтверджувати інформацію в реєстрі про засновників, директорів, бенефіціарних власників, а також підтверджувати адресу або повідомляти про зміни.

Разом із тим компанії самі зацікавлені вносити до реєстру певний перелік змін - для того, щоб вони набули юридичної сили. На жаль, інформація про бенефіціарного власника до цього переліку не входить.

На відміну від українського реєстру, британський вимагає щорічного підтвердження інформації про юридичну особу, включно з інформацією про бенефіціарного власника.

У разі неподання інформації компанії у Великій Британії загрожує примусова ліквідація. При зміні бенефіціарів британська фірма повинна протягом 14 днів змінити свої внутрішні документи щодо бенефіціарів, а протягом наступних 14 днів повідомити про зміни для внесення їх до державного реєстру.

В Україні ж компанії мають право поінформувати, що вони не мають бенефіціарного власника. Водночас закон не встановлює чітких можливих підстав для цього, тому компанії в довільній формі вказують причину.

Закон передбачає також можливість не подавати інформацію про бенефіціарного власника для компаній, які належать виключно фізичним особам. Тобто за замовчуванням бенефіціарами таких компаній повинні вважатися їхні засновники.

Наприклад, засновниками ТОВ "НВП "Нафтогазекологія", яке має спецдозвіл на користування надрами, зазначено трьох фізичних осіб - Баришпіля Валерія Миколайовича, Леонтьєву Ольгу Василівну і Зеленську Наталію Василівну. Інформації про бенефіціарного власника в реєстрі не вказано.

Раніше контролером компанії був колишній міністр транспорту і зв'язку Микола Рудьковський, з яким зазначені власники товариства тісно пов'язані. Ймовірно, що екс-міністр має вирішальний вплив на компанію і до сьогодні.

У результаті в реєстрі є багато очевидних недостовірних даних про бенефіціарів компаній, але немає жодного механізму офіційно перевірити й зафіксувати невідповідність і виправити її через накладення дієвих санкцій на компанії. Паралельно діє презумпція правильності та доброчесності поданої інформації.

Така ситуація створила можливість для недоброчесних компаній ухилятися від перевірки банками їхнього фактичного бенефіціарного власника.

При перевірці своїх клієнтів банки й інші фінансові установи зобов'язані ідентифікувати бенефіціарного власника юридичної особи і навіть відмовити в обслуговуванні, якщо не вдалося його встановити.

При цьому банки повинні розуміти структуру власності та управління клієнта і можуть запитувати від нього додаткову інформацію. Але в Україні склалася практика, коли деякі банки обмежуються лише інформацією про бенефіціара компанії в державному реєстрі, вважаючи, що цього достатньо для ідентифікації.

Відсутність унікальних ідентифікаторів фізичних осіб у публічному реєстрі створює істотні обмеження для порівняння інформації з українського реєстру бенефіціарів з аналогічними іноземними публічними реєстрами, які нині створюються в усіх країнах ЄС.

Хоча міністр Петренко гучно заявив про передачу даних з реєстру в Глобальний реєстр бенефіціарних власників Open Ownership, без унікальних ідентифікаторів від таких даних користі мало.

Улітку 2018 року Центр протидії корупції в партнерстві з британською громадською організацією Глобал Вітнес порівняв український та британський реєстри бенефіціарів з метою виявити у Великій Британії компанії, бенефіціарами яких можуть бути українські публічні діячі.

У результаті порівняння даних двох реєстрів у машинозчитувальному форматі ми виявили збіги близько семи тисяч фізичних осіб. Зокрема, у 87 британських компаній бенефіціаром вказано Івана Іванова.

Встановити, чи це та сама особа, неможливо через відсутність в українському реєстрі унікального ідентифікатора та/або місяця/року народження в публічному доступі.

Неможливість ідентифікувати фізичну особу в публічному реєстрі компаній зводить нанівець його користь для бізнесу та будь-який громадський механізм перевірки інформації про бенефіціарів у реєстрі, а також нівелює потенціал верифікації даних через порівняння з аналогічними іноземними реєстрами.

Усі перераховані проблеми реєстру можна досить швидко розв'язати. Для цього потрібно внести зміни до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом".

Відповідний законопроект уже тривалий час розробляє уряд за координації Міністерства фінансів і на вимогу МВФ та інших західних партнерів, але, на жаль, і досі його чомусь не зареєстровано в парламенті.

Ще велика частина проблем навіть не потребує законодавчих змін. Достатньо лише політичної волі Мін'юсту.

У Мін'юсті, незрозуміло чому, вже другий рік поспіль тільки годують обіцянками почистити реєстр бенефіціарів. Поки міністр вихваляється "успішністю" реформи на різноманітних міжнародних конференціях, ми й надалі не знаємо реальних контролерів компаній, а замість них у реєстрі - або взагалі нічого, або уявні Івани Іванови.

Рішення №1. Насамперед потрібно оновити програмне забезпечення реєстру, що дало би змогу посилити громадський контроль якості інформації в реєстрі. Мін'юст обіцяє це зробити вже кілька років. Жодних законодавчих змін для цих технічних змін не потрібно.

Ще в січні 2018-го міністерство провело тендер, у рамках якого замовило послуги оновлення ЄДР на суму 28,27 млн грн, але дотепер жодних видимих змін у публічно доступному реєстрі не відбулося.

Програмне оновлення реєстру дозволить, серед іншого, відображати інформацію про бенефіціарного власника компанії в окремій колонці реєстру, фіксувати останню дату зміни інформації, відображати історію змін із початку реєстрації особи, зробити всю подану інформацію про бенефіціара (окрім персональних даних) публічно доступною в машинозчитувальному форматі.

Рішення №2. Міністерство повинно запровадити унікальний ідентифікатор фізичних осіб - для того щоб розрізняти осіб з однаковим іменем, прізвищем та по батькові. На сьогодні немає можливості точно ідентифікувати особу, яку зазначено бенефіціаром, директором чи засновником компанії. Попри те, що є обов'язок компаній надавати паспортні дані фізичних осіб-бенефіціарів, цих даних реєстратор не перевіряє. Їх також немає в публічному доступі.

Реєстратори не вимагають копій паспортів фізичних осіб, які зазначені компанією як бенефіціари, і не звіряють паспортних даних з Демографічним реєстром та базою недійсних, викрадених або втрачених паспортів. Це створює можливість для недоброчесних компаній вказувати як бенефіціара сторонню особу, котра може навіть не знати про це. Також недоброчесні компанії можуть спокійно подати недостовірні паспортні дані фізичної особи.

Цим наш реєстр істотно відрізняється від Британського, в якому є публічно доступна інформація про рік і місяць народження кожної зазначеної в реєстрі фізичної особи. Така ніби дрібна деталь у реєстрі має визначальне значення і дозволяє розрізнити осіб з однаковими прізвищем та іменем.

Завдяки новому програмному забезпеченню Мін'юст має можливість запровадити унікальний ідентифікатор без додаткових змін у законі, це технічно просте для виконання рішення. Такі дані повинні бути в публічному та машинозчитувальному доступі.

Нагадаємо, реєстр є в публічному доступі в трьох можливих режимах користування: можна здійснювати безоплатний пошук прямо на сайті Мін'юсту; є опція платного запиту онлайн; частина даних реєстру доступна в машинозчитувальному форматі.

Рішення №3. Мін'юст повинен забезпечити актуальність і повноту даних у реєстрі. У вересні 2018 року Мін'юст запровадив нові форми, в яких при реєстрації нової юридичної особи чи при внесенні змін до реєстру з'явилася вимога подавати розширену інформацію про бенефіціарного власника, зокрема про тип бенефіціарної власності.

Форма дозволяє юридичній особі зазначати, що бенефіціарного власника немає, і зобов'язує, не надаючи переліку можливих причин, вказати їх самостійно.

Крім того, нові форми передбачають чотири типи бенефіціарної власності: "пряма", "опосередкована", "представництво" і "контроль здійснюється за допомогою іншого засобу". Мін'юст не роз'яснює, яка різниця між опосередкованою бенефіціарною власністю і представництвом або контролем через інший засіб.

При опосередкованому типі у формі має вказуватися перелік юридичних осіб, через які фізична особа здійснює вирішальний вплив на юридичну особу. Саме запровадженням цих норм Мін'юст відзвітує перед ЄС про виконання вимоги щодо механізму верифікації бенефіціарних власників у реєстрі.

Водночас нові форми не розв'язують і десятої частини ключових проблем реєстру. Вимога вказати тип бенефіціарної власності не стосується сотень тисяч компаній, які вже створено, а поширюється на новостворені юридичні особи.

Для підтримки інформації в реєстрі в актуальному стані необхідно запровадити обов'язок для всіх юридичних осіб з реєстру щорічно підтверджувати інформацію про реєстраційні дані компанії, включаючи інформацію про бенефіціарного власника в реєстрі та його зміну. Крім того, за невчасне підтвердження інформації держава повинна мати право накладати санкції, серед яких вилучення з реєстру.

В Україні обов'язок підтверджувати реєстраційні дані діяв до 2016 року, але потім його скасували. Нібито щоб поліпшити бізнес-клімат в Україні.

Дивно, але у Великій Британії бізнес-клімат не страждає від наявності такого обов'язку, а, навпаки, дозволяє зберігати достовірні дані про компанії в бізнес-реєстрі. Повернути обов'язок підтверджувати дані в реєстрі можна через зміни в законі.

Рішення №4. Без законодавчих змін Мін'юст також може істотно поліпшити якість даних у реєстрі череззапровадження системи виявлення логічних, лінгвістичних та фактологічних помилок.

Серед іншого така система мала би автоматично зазначати в реєстрі як бенефіціарних власників фізичних осіб, які зазначені як єдині засновники юридичних осіб і не подали в реєстр інформації про іншого бенефіціара.

Усе це можливо запровадити в рамках оновлення програмного забезпечення реєстру, на яке Мін'юст 2018 року витратив 28,27 млн грн.

Рішення №5. Частиною реєстру має бути також автоматична ризик-система, яка ідентифікуватиме внесення недостовірних чи підозрілих даних.

Вона повинна ідентифікувати так звані червоні прапорці - підозрілі дії або факти в реєстрі. Ризик-система допомагатиме завчасно виявляти компанії-прокладки, номінальних утримувачів або спроби рейдерських захоплень компаній. Запровадження таких змін не потребує змін до закону, а залежить від політичної волі Міністерства юстиції України.

Рішення №6. Потрібно також встановити дієву санкцію за неподання або подання недостовірної інформації про бенефіціара в реєстр та чітко передбачити її застосування.

Санкції за неподання або подання недостовірної інформації про бенефіціара мають бути такими, щоб стимулювати компанії не порушувати вимог закону.

Як покарання можуть бути адміністративний штраф, примусова ліквідація компанії та кримінальна відповідальність для посадових осіб.

При цьому Міністерство юстиції має надати такі методологічні роз'яснення щодо правильного визначення бенефіціара, щоб це було простою і необтяжливою процедурою для доброчесного бізнесу.

Міністерство має стати основним органом, уповноваженим накладати санкції, а також мати технічні можливості швидко й ефективно виконувати таку функцію. Це рішення потребує змін до закону.

Рішення №7. Потрібно також запровадити обов'язок фінансових установ повідомляти Державну службу фінансового моніторингу про випадки виявлення розбіжностей із реєстром.

Потрібен якісний зворотний звязок від користувачів реєстру щодо виявленої недостовірної інформації в ньому.

Органами, які щодня перевіряють інформацію про бенефіціарних власників, є банки та інші фінансові установи, що здійснюють первинний фінансовий моніторинг. Вони й мають найбільший обсяг інформації щодо ймовірних або справжніх бенефіціарів.

Фінансові установи не повинні покладатися виключно на державний реєстр під час ідентифікації бенефіціарних власників своїх клієнтів-юридичних осіб, а зобов'язані, згідно з міжнародними стандартами ФАТФ, витребувати структуру власності компанії та інші документи для встановлення справжніх контролерів юрособи.

У разі виявлених розбіжностей інформації з державним реєстром, про такий факт потрібно повідомити Державну службу фінансового моніторингу для подальшого аналізу та виявлення можливих фактів відмивання коштів або інших фінансових злочинів.

Фінансова розвідка мала би регулярно публікувати статистичні дані про виявлені розбіжності з реєстром. Цей механізм верифікації бенефіціарів потрібно чітко закріпити урядовими змінами до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом", розробку якого координує Міністерство фінансів України.