І «ТАК» не зуміли, і «НЕ ТАК» не змогли

Якщо родичі перемоги дають про себе знати швидко і у великих кількостях, то поразці доводиться задовольнятися сирітською долею. Це загальне правило цілком застосовне до виборів, коли автори невдачі прагнуть зайняти позицію непричетних спостерігачів. А причинами, які обумовили результати, вони намагаються виставити не власні прорахунки й недоопрацювання, а чинники впливу ззовні. Такі, як довжина виборчих бюлетенів, черги й тиснява на дільницях, плутанина у списках... На жаль, як і в цілому по країні, на Запоріжжі без цього не обійшлося, але, за оцінками офіційних спостерігачів, зовсім не вищезазначені чинники визначили результат народного волевиявлення.

По-перше, середній показник активності виборців по області становив понад 66%, що більше, ніж під час попередніх парламентських виборів. А по-друге, результати виборів для Запоріжжя, за великим рахунком, виявилися прогнозованими.

Як і слід було очікувати, понад 50% голосів до Верховної Ради (тут і далі наводяться попередні дані підрахунків) запоріжці віддали за Партію регіонів. Результат Блоку Юлії Тимошенко виявився вп’ятеро скромнішим. Майже 7% голосів дісталося блоку Наталії Вітренко «Народна опозиція», трохи більше 5% — Компартії. Бурхлива бездіяльність запорізьких «нашоукраїнців» під предводительством екс-глави обладміністрації Юрія Артеменка теж дала закономірний результат. За присутність представників блоку «Наша Україна» в парламенті проголосувало менше 7% виборців, які взяли участь у виборах в обласному центрі. У шести сільських округах дебет ще скромніший — трохи більше 4%. А це вже дає вагомі підстави припустити, що, у кращому разі, представництво НСНУ в обласній раді буде нечисельним. Принаймні тривідсотковий бар’єр у Запорізьку міськраду «нашоукраїнці» не здолали. Інтереси запоріжців там представлятимуть, поряд із регіоналами, бютівцями, «Народною опозицією» і комуністами, партії «Реформи і порядок», «Віче» та блок «Запоріжжя — наше місто».

Повного фіаско на Запоріжжі зазнали опозиційний блок «НЕ ТАК!», Народний блок Литвина, як, утім, і СПУ. Соціалістам удалося взяти в області близько 3% голосів, проти прогнозованих регіональним лідером Сергієм Кузьменком 10—15%. Не кажучи вже про те, що ні в запорізькій, ні в бердянській міськрадах представникам Соцпартії місця не знайшлося.

Переважна ж більшість блоків і партій вимушена задовольнятися роллю аутсайдерів. Вони не здолали й одновідсоткового бар’єра. За винятком хіба що партії «Віче», яка зуміла залучити в регіоні на свій бік майже 2,5% голосів, а в обласному центрі — понад 4%.

Напередодні дня виборів вирування пристрастей у Запоріжжі підсилили чутки, що після закриття виборчих дільниць окремі політичні сили планують захоплення будинку міськвиконкому. Ці відомості підтвердила обласна влада, пославшись на наявну оперативну інформацію про підготовку спеціальних груп з організації акцій громадянської непокори. У зв’язку з цим голова обладміністрації Євген Червоненко виступив з офіційною заявою, попередивши «гарячі голови», які планують блокувати адміністративні будинки муніципальної та державної влади й рекрутують для цього людей за відповідну плату: влада не буде мовчазним спостерігачем і використає всі законні засоби для підтримання правопорядку в області».

На щастя, ексцесів вдалося уникнути. Пік протестної акції звівся до того, що активісти «Братства» виставили навпроти міськвиконкому кілька наметів, які зіграли роль декорації участі партії у виборчому процесі.

Слід віддати належне Є.Червоненку: він дотримався обіцянки про недопустимість впливу адмінресурсу на перебіг виборчого процесу. Це, зокрема, відзначили представники Комітету виборців. Що, втім, не виключає і протилежної думки. Запорізькі регіонали вважають, що з-поміж кандидатів на посаду міського голови Запоріжжя глава області віддавав перевагу Євгенові Карташову — основному конкурентові Володимира Кальцева, висунутого Партією регіонів. Результатом їхнього протистояння, за даними паралельного підрахунку протоколів, стали 35,49% голосів за Карташова і 29,64% — за Кальцева. Однак тут варто звернути увагу на деякі важливі обставини.

У ході передвиборних перегонів шанси в обох кандидатів були приблизно рівними. Про це, зокрема, свідчать дані моніторингів, виконаних на замовлення «Дзеркала тижня» Запорізьким центром «Інтер Поліс».

Так, станом на 13 березня позитивний рейтинг Є.Карташова становив 27,95%, негативний — 27,43%. Відповідні показники у В.Кальцева були на рівні 26,37 і 25,21%. А, за даними соцдослідження, на 20 березня кількість прибічників Є.Карташова збільшилася на 2,15, В.Кальцева — на 0,28%. Зазнав змін і склад протестного електорату. У Є.Карташова він зріс на 1,16, у В.Кальцева — на 4,99%.

Причини цього стають очевидними, якщо врахувати дві події, котрі сталися впродовж тижня, який розділяє соціологічні заміри.

Перша — вихід тижневика «Регион-экспресс», засновником і видавцем якого є обласне відділення Партії регіонів. Весь номер газети був присвячений нищівній критиці міського голови Є.Карташова. Рівень її обґрунтованості — окрема тема. Наразі ж ідеться про дрімуче нехтування азами політтехнології та грубу помилку: за кілька днів до голосування залп компромату не просто безрезультатний – він може викликати протилежний ефект.

Погіршила ситуацію і друга акція «регіоналів» — мітинг, який відбувся 16 березня в Запоріжжі з участю Віктора Януковича. Нардепи Ярослав Сухий і Олександр Пеклушенко, що виступали перед основним оратором «на розігріві» публіки, не придумали нічого кращого, як обізвати політичних опонентів словами, котрі не відповідають нормам спілкування у пристойному товаристві. Не дивно, що після цього рейтинг регіоналів у місті знизився більш ніж на 7%, а в бютівців, між іншим, зріс майже на 6%.

Питається, чи варто звинувачувати дзеркало в нефотогенічності обличчя? Мабуть, краще самокритикою не гребувати, тоді, може, не доведеться мати справу з малоприємними сюрпризами, як це сталося на виборах градоначальників в інших містах області.

Наприклад, у Бердянську мало хто сумнівався, що місто вкотре очолить Валерій Баранов. У листопаді минулого року його діяльність позитивно оцінювали 78% городян. І хоча В.Баранов виграв вибори, про тріумфальну перемогу говорити не доводиться. Від найближчого суперника йому вдалося відірватися всього на півтора відсотка. Ним виявився Євген Шаповалов — особа, як кажуть у Бердянську, відома, хоча й неоднозначна. На початку 90-х правоохоронні органи оголосили Є.Шаповалова кримінальним авторитетом, а його особняк (переобладнаний нині під готель «Венеція») міліція брала штурмом. Проте висунуті обвинувачення виявилися неспроможними, і після тривалого перебування у столичному СІЗО Є.Шаповалов повернув собі статус добропорядного бізнесмена та мецената.

У тому, що Василю Єфименку не судилося бути обраним міським головою Мелітополя на другий термін, теж практично ніхто не сумнівався. Та навряд чи хто, включно з місцевими «регіоналами», припускав, що перемога може дістатися 34-річному синові колишнього градоначальника, керівнику міського БТІ Дмитру Сичеву. Тепер на нього, члена ПР, ляжуть турботи про наведення порядку в ґрунтовно занедбаному комунальному господарстві, що, зрозуміло, співпартійців зовсім не тішить. Адже, хоч і опосередковано, відповідати за результати доведеться колективно.

Про те, що вибори — річ серйозна, здається, почали розуміти і в Енергодарі. Відправивши у відставку двох градоначальників, енергодарці до дострокових виборів міського голови торік поставилися надто байдуже, продемонструвавши 33-відсоткову явку. У результаті переміг Іван Морщавка, який заявив, що термін його повноважень минає у 2009 році, тому чергові вибори градоначальника не проводитимуться. Проте план провести в життя не вдалося. Головне міське крісло тепер дістанеться Олександру Кулібову — начальнику цеху атомної станції.

А ось яким виявиться політичний розклад в обласній раді, поки що не готовий сказати ніхто. Тим паче — обласний виборчком, де продовжують приймати протоколи...