Граблі Порошенка: як Зеленський провалює судову реформу

У квітні 2020-го минув рік відтоді, як українці обрали Володимира Зеленського президентом України. Хоча Зеленський мав багато прихильників, чимало громадян голосували не стільки за нього, скільки проти Петра Порошенка, проти, зокрема, його недолугого кума-генпрокурора і злиті кримінальні провадження, проти корупції в "Укроборонпромі" і проваленої судової реформи.

Порошенко, який прагнув побудувати ручний і лояльний суд, став його жертвою ще в останній місяць свого президентства. Тоді Окружний адмінсуд Києва заборонив йому призначати двох членів Вищої ради правосуддя (ВРП) за президентською квотою та "скасував" націоналізацію Приватбанку, один із найважливіших "проєктів" Порошенка за часів його президентства.

Кандидат у президенти Зеленський у своїх передвиборних роликах радився з експертами, обурювався продажними судами і обіцяв судову реформу. Минув рік, а Зеленський досі обурюється продажними судами і відсутністю реформи. Тільки тепер питання вже не до Порошенка, а до нього самого.

Перша спроба Зеленського реформувати суди провалилася з тріском у січні цього року, її заблокувала Вища рада правосуддя. Зараз в офісі президента підготували новий законопроєкт. Ми отримали текст із власних джерел і проаналізували його. Якщо саме цей законопроєкт проголосують у парламенті, Зеленський ризикує повторити долю Порошенка, але цього разу в турборежимі.

Вища рада правосуддя - головна проблема судової системи

У вересні 2019 року Зеленський анонсував "щотижневе позбавлення суддівських мантій негідних високого звання судді". На практиці таких суддів не лише не звільняли, а й просували по кар'єрі і підвищували їхні зарплати.

Тоді ж президент обіцяв, що дуже швидко буде сформовано новий склад Вищої кваліфкомісії суддів, яка проведе чесні конкурси і заповнить 2000 вакантних суддівських посад. ВККС досі не створили, 2000 суддів досі не обрали, вісім судів не працюють узагалі, - там немає жодного судді з повноваженнями на розгляд справ.

Майже всю владу в судовій системі зосереджено в руках одного органу - Вищої ради правосуддя. Саме ВРП вирішує, кого призначати на суддівські посади, карає суддів за дисциплінарні порушення чи звільняє їх, дає правоохоронцям дозвіл на затримання судді. Фактично роль ВРП зводиться до того, щоб відбирати на посади найкращих претендентів і карати суддів, які порушують закон чи правила етики.

Натомість останні кілька років Вища рада правосуддя систематично тисне на незалежних суддів, заплющує очі на корупційні статки і неетичну поведінку, толерує суддівські схеми і "відмазує" порушників.

Приміром, у квітні 2020-го ВРП відправила у відставку Олександра Струкова, багаторічного очільника Октябрського райсуду Полтави. Ім'я Струкова стало відоме на всю країну через переслідування, які він влаштував судді Ларисі Гольник. Вона відмовилася виконувати вказівки Струкова під час розгляду справи про корупцію міського голови Олександра Мамая, за що отримала системні утиски, погрози, навіть побиття. До Струкова у ВРП претензій не було - ні через переслідування Гольник, ні через неправдиві дані в майнових деклараціях, ні через водіння в нетверезому стані і лайку з поліцейськими. Замість звільнити члени ВРП відправили Струкова в почесну відставку, він отримав майже мільйон (!) гривень вихідного подарунка та кількадесят тисяч щомісячного утримання.

У почесну відставку в лютому 2020-го завдяки Вищій раді правосуддя пішов також суддя з Рівного Віктор Волощук. Він скоїв смертельну ДТП - виїхав на зустрічну смугу та здійснив наїзд на 21-річного мотоцикліста, який помер на місці. ВРП не побачила жодних порушень у діях суддів Малиновського райсуду Одеси, які в турборежимі виправдовували мера міста Труханова, аби встигнути до запуску антикорупційного суду.

Вища рада правосуддя не звільнила Богдана Саніна, який узимку 2013 року заборонив Майдан, і Євгена Аблова, котрий згодом санкціонував силовий розгін протестувальників. Загалом ВРП залишила на посадах майже 85% суддів, які переслідували активістів під час Революції Гідності.

Цей перелік "славних" діянь Вищої ради правосуддя можна продовжити, однак і зараз очевидно, що з такою ВРП годі дивуватися продажним і несправедливим судам.

Зеленський підігрує ВРП

Вища рада правосуддя - дуже простий тест на щирість намірів Зеленського реформувати судову систему. Якщо він дійсно цього хоче, то мав би почати з реформи самої ВРП. Тим паче після того, як ця ВРП заблокувала його першу спробу реформи.

Восени минулого року Зеленський ініціював закон, який передбачав обрання нового складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів на відкритому конкурсі та звільнення недоброчесних членів ВРП за участі міжнародних експертів (тоді міжнародники делегували Джованні Кесслера, Карлоса Кастресану і Роберта Корді). Однак закон не було імплементовано, бо ВРП просто відмовилася його виконувати.

В офісі президента зробили роботу над помилками, але навпаки, - тепер не лише не пропонують звільняти нечесних членів ВРП, але й готові дати їм ще більші повноваження. Або у президента не розуміють, де криються основні проблеми правосуддя, або банально не хочуть їх виправляти, імітуючи реформу, як попередники.

По-перше, законопроєкт, який підготували в офісі президента, взагалі не зачіпає найбільшої проблеми судової системи - Вищої ради правосуддя. Її члени залишаються на посадах.

Якщо за законом, виконання якого заблокувала ВРП, її повинна була перевірити Етична комісія з міжнародними експертами в складі, то тепер звільнення залежатиме від самих членів ВРП.

У разі, якщо 14 із 21 члена ВРП проголосують за звільнення, тоді питання передається на розгляд тим суб'єктам, які призначали конкретних осіб. Зважаючи на те, що голосування за майбутніх членів ВРП на суддівських, адвокатських чи прокурорських з'їздах відбувається за вказівками згори, було б дуже наївно сподіватися на хоч одне реальне звільнення.

По-друге, обрання членів Вищої кваліфкомісії суддів відбудеться під повним контролем нереформованої ВРП.

Хоча за законом кандидатів на конкурсі оцінюватиме конкурсна комісія, робити це вона буде за правилами, написаними у ВРП. У грудні 2019 року Вища рада правосуддя вже затвердила подібні правила, якими повністю нівелювала роль міжнародних експертів у конкурсній комісії та закріпила перевагу суддівських кандидатів на конкурсі. Законопроєкт лише посилює позиції ВРП щодо обрання нового складу ВККС.

Так, якщо раніше до складу конкурсної комісії могли увійти лише 12 шанованих експертів зі світовим іменем, яких міжнародники запропонували для відбору суддів Вищого антикорупційного суду, то тепер будь-яка іноземна чи міжнародна організація, що займається питаннями правосуддя чи протидії корупції, зможе запропонувати будь-кого,а ВРП отримає право обирати. Зрозуміло, що симпатії членів Вищої ради правосуддя, які раніше злякалися Кесслера і Кастресани, будуть на боці ручних "експертів".

По-третє, відбором членів конкурсної комісії керуватиме Павло Вовк. У законопроєкті є непримітна, але дуже цікава деталь: у разі, якщо міжнародні організації не номінують експертів, тоді їх пропонуватиме Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Що з цим не так? А те, що прізвище Уповноваженої Людмили Денісової фігурує у кримінальній справі, відомій як "плівки Вовка". Згідно із записами з кабінету голови ОАСК Павла Вовка, які оприлюднило НАБУ влітку 2019 року, особа з голосом, дуже схожим на голос Вовка, стверджувала, що контролює Денісову і забезпечить призначення потрібної людини до ВККС. Тож, цілком імовірно, обранням нового складу ВККС диригуватиме Павло Вовк.

Таким чином, замість того, аби розблокувати реформу, оновити Вищу раду правосуддя та обрати новий склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів на чесному конкурсі, президент віддає все в руки нереформованої ВРП.

У нещодавно оприлюдненому фільмі про рік свого президентства Володимир Зеленський заявив, що судову систему в Україні треба повністю перезавантажити. Мовляв, у країні, де є багато чесних і професійних суддів, система працює несправедливо.

Тільки от перезавантажити судову систему президент не може, бо його влада в цій сфері обмежується лише церемоніальним підписом під указом про призначення судді. Всі знакові для судової влади рішення приймає саме Вища рада правосуддя - вирішує, кого призначати, а кого звільнити, кого покарати, які недоброчесні практики припинити, а яку поведінку толерувати. Продажні суди - це результат роботи ВРП. Несправедливі суди - це результат роботи ВРП. А збереження такої Вищої ради правосуддя - це результат політичної короткозорості президента.