Дві біди в нашому футболі: нетями та податки

Перш ніж перейти до розкриття теми (до речі, у зворотному порядку), ризикну брякнути недозволене узагальнення. Мені чомусь настійно ввижається, що футбол в Україні відділений від держави набагато більше, ніж від неї ж відділена церква. Так, у нас полюбляють (особливо перед виборами) засвітитися й у храмі, і під час якогось чергового вирішального на стадіоні; так, у країні є і віце-прем’єр, і міністр, які відають спортом. Але цим начебто все і закінчується. На футбольне господарство (про спорт у цілому говорити зараз не ризикну) юрисдикція держави поширюється не дуже.

Пам’ятається, один із керівників українського футболу (та що там «один із»... власне керівник) у черговому інтерв’ю (див. «ДТ», №15 від 17 квітня 2010 року) відкрито зізнався, що він як небідна людина є заодно і спонсором вітчизняної збірної, який із власних коштів роздає преміальні. Перепрошую за нетактовність, але мені цікаво: а як при цьому контролюється відповідність податків одержувачів таким цікавим виплатам? Чи все тишком-нишком?

А чого варті постійні розмови офіційних футбольних осіб у пресі про штрафи з футболістів на скількись-то доларів! І яким же це законом щось подібне передбачено? Чи закони України для футболу й футболістів у нас не діють? А чи сплачують клуби із цих дивних одержуваних штрафів податки?

А що (це так, до слова) у нас із платежами до Пенсійного та інших страхових фондів? Ні, це вже не зі штрафів, а з фантастичних зарплат футболістів і суддів, що їх називають у тій самій пресі ті самі офіційні особи? Плюс — той самий податок з доходів фізосіб?

Нічого не стверджую, просто цікавлюся: чому суми — звучать, а податки — ні?

До слова, щодо питання про податки. Оскільки тема дуже делікатно-патріотична, прошу зрозуміти мене правильно. Хоче держава дати пільги — нехай ВР їх дає (підтримаю першим обома руками), але ж механізм «пільг поки що немає, але де треба — заплющимо очі» працювати в нашій законолюбивій країні не повинен.

При цьому полюбляють кивати ще на міжнародні футбольні органи. Вибачте, на податкове законодавство ані УЄФА, ані ФІФА не заміряється: в усьому іншому вони держвтручання справді дуже не люблять (такі милі організації), але щодо податків завжди все було інакше, є щось святе й у них...

Інший приклад фактичного відділення футболу від держави веселіший і конкретніший, причому пов’язаний він уже з міжнародною практикою.

Справа в тому, що у ФІФА та УЄФА (так склалося) не просто не люблять втручання держорганів у футбольні справи. У них, як і в Спортивному арбітражному суді, ще на додачу свої специфічні уявлення про презумпцію невинності, строки давності etc (детальніше — див. football.sport.ua/news/101632). Приміром, презумпцію невинності заміняє... просте переконання караючого органу! При цьому можливість застосування покарань без достатньої доказової бази трактують як високу планку моральності(!) у футболі! Тільки що саме на цьому грунті і вибухнув найгучніший за останній час футбольний скандал в Україні (а з-поміж внутрішніх — найгучніший, мабуть, за всі роки).

Після матчу «Металіста» з «Карпатами», зіграного три сезони тому і виграного — на свою голову — «Металістом» із рахунком 4:0, було, виявляється, зроблено, як стало відомо через пару років(!!!), відеозапис «зізнання» головного антигероя тієї гри Сергія Лащенкова (який виступає зараз за збірну Молдови і грає в чемпіонаті Азербайджану), де він щиросердно заявив про купівлю цього матчу «Металістом», причому кожен із 11 гравців гостей одержав, мовляв, по 10 тис. дол.

Знову перепрошую: а навіщо купували саме 4:0? Щоб попастися? Чому не купили скромне 2:1?

Перегляд «неофіційного» відеозапису матчу (www.sport.ua , блог Олександра Кірша) переконує, між іншим, у тому, що явно невдало грав лише один футболіст, який тією чи іншою мірою сприяв (у тому числі своїм безглуздим видаленням) трьом голам, один із яких він забив особисто, — той самий Лащенков! Брак у всіх інших був десь у межах стандартного — принаймні для численних наших матчів, коли очки одній із команд, яка притулилася в серединці таблиці, потрібні не дуже.

І що ж — виходить, один за всіх просто взяв на себе всю чорну роботу? Якось нелогічно...

А може, просто хтось попросив «зізнатися» у тому, чого не було,— «і ми про цю твою провальну гру забуваємо»? Оце вже хоч якась логіка намалювалася! Приміром, хазяїн «Карпат» і тренер «Металіста» пронесли крізь довгі роки вірну нелюбов один до одного — раптом вона тут якимось боком саме й виглянула?

Так чи інакше, несподіване щире розкаяння (до речі, нетривале) раптом спливло з несподіваною силою вже в 2010 році — у самий розпал м’якої міжолігархічної перепалки глави Федерації футболу України із главою «Металіста». Як заявляють у самих «Карпатах», це «спливання» відбулося з ініціативи президента ФФУ (football.sport.ua/news/101357). Хоча раніше, здається, ті самі «Карпати» звинувачували його, навпаки, у гальмуванні процесу (football.ua/ukraine/news/90057.html. Утім, чи настільки важливо — ініціював чи гальмував? Головне, не стояв осторонь...

У результаті Контрольно-дисциплінарний комітет тієї ж ФФУ (незважаючи на те, що Лащенков на той час встиг, як відомо, передумати) вирішив (ffu.org.ua/ukr/ffu/about/ffu_news/6318/) — разом із застосуванням фінансових санкцій і відлучень від футболу — позбавити і «Металіста», і «Карпати» дев’яти очок... у поточному чемпіонаті України! Щоб іншим не кортіло (чи то тупо й безглуздо домовлятися, чи то раптово бути відвертими, чи то просто сваритися на тривалий час).

Історичне рішення КДК про «договірняк» прийнято було всупереч тому, що прокуратура цей «договірняк» не підтвердила,— але ми вже знаємо, як ставляться до таких органів (з їхніми усілякими презумпціями) футбольні організації!

Прокуратурі суворий КДК не повірив і вирішив інакше: «Тебя посодют (у сенсі — покарають на дев’ять очок), а ты не воруй (тобто не давай)».

Без галасу і пилу, без суду та слідства, на основі не цілком зрозумілого — щодо мотивів сплеску відвертості — зізнання як базового доказу. (Пара суперечливих самодоносів, на які додатково посилається КДК, викликають питань іще більше і ніяким правосуддям, окрім футбольного, враховані не були б.) Заодно і тренера збірної навіщось втратили...

Справа, між іншим, не тільки в очках. Де ще — крім футболу — держава в державі може утримати при недоведеному правопорушенні грошові штрафи з купи народу в розмірі по 5/10 тис. дол. з кожного?

О часи, о «моральність»! О моральність часів, коли на 140 тис. дол. (до яких у загальній кількості «засуджені» 18 осіб) не звертають уваги на тлі знятих із двох команд дев’яти очок...