Друзям — усе, ворогам — закон

Багато шуму — і нічого. Резонансні справи, які ще півроку тому, здавалося, мали привести до зміни коли не перших осіб Харкова, то бодай окремих знакових фігур у міській владі, потроху спускають на гальмах. Широко розрекламована мерією реформа ЖКГ викликає, м’яко кажучи, подив. Полку незадоволених «наведенням порядку в місті» прибуває. А окремі опозиціонери виступають із сенсаційною заявою: починаючи з 9 травня минулого року, Михайло Добкін обіймає крісло мера незаконно. А тепер про все по черзі.

Земля і суд

«...Забезпечимо належний правовий захист харків’ян від незаконних дій суддів і правоохоронних органів... Припинимо зазіхання на парки і сквери...»

З програми кандидата на посаду міського голови Харкова Михайла Добкіна

Розслідування подій на Клочківській, які сталися у грудні минулого року, спочатку видавалося гучним і багатообіцяючим. Нагадаємо, що «мирний мітинг», у якому брали участь мер, секретар міськради й інші чиновники міськвиконкому, закінчився несанкціонованим знесенням паркану і бійкою. Міліція не втручалася в побоїще, внаслідок якого постраждало 28 осіб. Причому на відеозаписі було видно, що команду техніці віддавав начальник міськ­управління комунального господарства.

СБУ порушило справу за статтею «організація масових заворушень», другу за всю новітню історію України. Але її невдовзі закрили. За інформацією начальника обласного управління Андрія Мухатаєва, не без участі Генпрокуратури. На всі запитання про те, як просувається (і чи просувається) розслідування справи про службову халатність співробітників міліції і про перевищення службових повноважень одним із начальників управління виконкому (тим самим, котрий давав команду техніці), у прокуратури одна відповідь: таємниця слідства.

У суд передано матеріали лише стосовно восьми обвинувачуваних — учасників бійки, серед котрих немає ні міліцейських чинів, ні цивільних чиновників. Сімох із них до залу суду доставляв конвой. А йшли вони вже у супроводі рідних і близьких. Суддя Олександр Шестак задовольнив усі клопотання захисту про зміну запобіжного заходу на заставу і підписку про невиїзд. Що характерно, за одного з обвинувачуваних сім з половиною тисяч гривень вніс начальник міського управління у справах сім’ї і молоді Андрій Хижняк.

І ще один нюанс. Сам суддя Шестак сьогодні у центрі земельного скандалу. У лютому міськрада виділила по 22 сотки під будинок і сад судді, його тестеві і тещі. На перший погляд — нічого особливого: кожен житель Харкова за законом має право на таку ділянку. Тільки має таку ділянку далеко не кожний. Земля в хорошому районі, за чверть години їзди від центру, і парк зовсім близько. Близько настільки, що місцеві жителі вже побоюються, як би поліпшення умов життя судді і його родичів не залишило їх без парку. Втім, Шестак твердить, що одержав землю не в парковій зоні.

За словами судді, він подавав документи у вересні минулого року. До речі, моєму знайомому, котрий звертався у виконком приблизно у той самий час щодо аналогічного питання, пощастило набагато менше. Йому бажання на одержання землі відбили відразу ж. «Землі мало, і лише на околиці», — популярно пояснили йому ситуацію у відділі організації землевпорядження й обліку земель.

За останні кілька місяців (тобто після виділення землі) справа щодо подій на Клочківській — уже друга, так чи інакше пов’язана з міською владою, резонансна справа, яку розглядає Олександр Шестак (першою був суд про заборону на проведення мітингу «Народної самооборони» на Площі Свободи). Теоретично він міг відмовитися від розгляду таких справ бодай з етичних міркувань. На практиці висновки, яких суддя доходив у дорадчій кімнаті, виявлялися на руку міській владі.

Наперсткова реформа

«Вважаю, що не можна піднімати ціну тих послуг, які не відповідають ніякій якості. Тому що спочатку треба змінити саме житлово-комунальне господарство в місті, а лише потім підвищувати тарифи».

Михайло Добкін, міський голова Харкова, 15 грудня 2006 року

«Звісно ж, із 1 січня не буде того результату, якого ми очікуємо від впровадження в життя реформи ЖКГ. Я хочу вам сказати, що перші результати серйозні ми з вами побачимо в міжопалювальний сезон».

Михайло Добкін, міський голова Харкова, 29 грудня 2006 року

Якщо вам скажуть, що в ЖКГ Харкова нічого не змінилося, не вірте. Зміни помітні неозброєним оком. Там, де ще недавно висіла табличка «ЖЕК №...», тепер — ділянка КП «Житлокомсервіс», номер той самий. Там немає ні сантехніків, ні двірників. Перших перевели в спеціалізовані комунальні підприємства «Вода», «Тепломережі» й «Очиствод» (тепер, щоб залатати діру в «холодній» трубі, замінити «гарячий» кран і відремонтувати унітазний бачок, треба викликати не одну людину, а трьох). Других (двірників) — у спеціально створене нове КП «Харківблагоустрій». Воно відповідає за прибирання прибудинкових територій. Є ще одне відносно нове КП — «Харківміськліфт», у якого в підрядчиках вісім старих підприємств із досвідом обслуговування ліфтів. Сам «Харківміськліфт», як і «Харківблагоустрій», перебуває у підрядчиках у «Житлокомсервісу», ще одного КП, яке існує з початку нинішнього року.

«Житлокомсервіс» витіснив звичні жеки і взяв на себе функції єдиного замовника і контролера якості мінімуму послуг, що входять у квартплату. До нього ж перейшли всі зобов’язання за кредитами, узятими жеками восени минулого року під заставу будинків, зокрема й дуже привабливих, у центрі міста. Кредити мали почати повертати у травні, але чи це так — достеменно невідомо. За банківською версією, «Житлокомсервіс» справно виконує усі свої зобов’язання. За версією радника мера, тривають переговори про відстрочку виплати, мовляв, квартплати на розрахунки не вистачає, а тут ще й літо прийшло разом із соціальними програмами і відпуск­ними вчителям.

Питається: навіщо платити більше? З 1 січня квартплата зросла в середньому в два-три рази. Тепло, гаряча і холодна вода плюс каналізація подорожчали ще восени. Правда, якість залишилася колишньою, а Держінспекція з контролю за цінами запевняє, що за бажання тарифи можна знизити. Тепловики, приміром, можуть зробити це за рахунок інвестиційної складової (минулої осені вона зросла в 4,5 разу), а житловики — зменшивши накладні витрати (сьогодні вони становлять близько 30%) і рентабельність (після підвищення квартплати вона зросла до 10%). Але не роблять. Більш того, директор «Тепломереж» готується укласти договір із ПП, яке за відсоток «вибиватиме» борги населення. А голова «Житлокомсервісу», анітрохи не бентежачись, заявляє: «Я не отримую ніякої рентабельності. І накладних витрат я не отримую. Я хочу сказати вам про те, що, напевно, там є якісь накладні витрати, може, щось ще, але це питання не до мене».

Спроби вникнути в суть реформи ЖКГ глибше захоплюють, ніж гра в наперсток. Для тих, хто знає, де кулька, знайти зміни на краще не проблема. Людям менш поінформованим і до того ж із нестійкою психікою їх шукати не рекомендуються.

Припустімо, у під’їзді тече труба. На те щоб додзвонитися по 0-62 до єдиної диспетчерської, розрекламованої міською владою й якісними телевізійними роликами, потрібні не хвилини, а десятки хвилин, коли не години. Але це не гарантує бажаного результату. Диспетчер може пообіцяти: скаргу перевірять і «якщо вона відповідає дійсності», усунуть неполадки, але навряд чи скаже, коли саме (через день, тиждень чи місяць).

Опозиціонери мимоволі

Відкрито критикувати міську владу в Харкові не заведено. Про неї воліють говорити або добре, або ніяк. Винятки з цього правила поодинокі. Це або ті, кому вже нічого втрачати, або ті, кому, можливо, доведеться втрачати занадто багато.

Владислав Протас, співвласник торгової групи Targrеt, який потрапив у зону уваги міської влади одним із перших, — завзятий опозиціонер. Ідеєю позачергових виборів мера заразився рік тому. Дібрав смаку і критикує мерію з приводу й навіть без. Класичне «б’юся, тому що... б’юся» — це про нього. Власні позиції в бізнесі Протас не відстояв, ініціативну групу зі збирання підписів на підтримку референдуму щодо недовіри міському голові не зареєстрував, підвищення тарифів на послуги ЖКГ не відстрочив. Єдине, чого, без сумніву, домігся Владислав Протас за неповний рік, це упізнаваності. Частоті його появи на телеекранах і в газетах позаздрить не один політик.

У критиці мерії з боку губернатора Арсена Авакова і його оточення помітна не стільки реальна загроза міській владі, скільки популізм. Підконтрольна Авакову «Наша Україна», навіть об’єднавшись з усіма фракціями в міськраді за винятком регіоналів, не в змозі не те що провести запропоноване рішення, а навіть внести питання в сесійний порядок денний. Тому всі заяви про намір розглянути питання про відставку секретаря міськради або ініціювати перерахунок за тепло як мінімум на 30% робляться не стільки в надії дістати задекларований результат, скільки з розрахунку на майбутнє: нині виборець почує, що ми хотіли того ж, що й він, а завтра проголосує за нас. Звернення до колегії судів і Вищої ради юстиції з проханням дати оцінку діям судді Шестак, схоже, з тієї ж сфери.

Головний бютівець області, нардеп Олександр Фельдман (він же власник концерну «АВЕК», який контролює найбільші ринки Харкова, зокрема й знамениту «Барабашку» — речовий ринок біля станції метро ім. Академіка Барабашова) до переліку опозиціонерів потрапив зовсім недавно. І, швидше, всупереч своїй волі. Неконфліктний за натурою Фельдман досить довго уникав різких заяв на адресу міської влади. Він мовчав, коли «АВЕК» обвинувачували у зриві зобов’язань щодо будівництва нового тролейбусного депо на Олексіївській і забирали обіцяне натомість депо на Центральному ринку. Він утримувався від коментарів, коли начальник управління споживчого ринку Андрій Білогрищенко заявляв, що торгівля на ринках, підконтрольних «АВЕК», йде з порушенням законів. Але коли протягом тижня-двох муніципалітет заявив, що на тій же «Барабашці» майданчик реконструюється без відповідних дозволів, і до того ж заборонив добродійному фонду Фельдмана проводити традиційний День дітей, терпець урвався.

Безумовно, у цьому конфлікті тісно переплітаються бізнес і політика. З одного боку, конфлікти між підприємцями й адміністрацією ринку «Барабашово» не новина. Підприємці свого часу протестували й проти продажу їм акцій «АВЕК», і проти реконструкції (у цьому разі, правда, коло протестуючих звичайно обмежувалося торговцями, змушеними переїхати в інше місце). І що характерно, у тих конфліктах рідко обходилося без третіх осіб.

Наприклад, без профспілки підприємців (не плутати з профспілкою підприємців ТЦ «Барабашово»). І знову — ті ж самі особи: Сергій Жарков і Андрій Проскурін. Останній, правда, вже не як відповідальний секретар профспілки підприємців, а як чиновник — заступник начальника управління споживчого ринку. Не дивно, що протестувальників підтримала міська влада в особі секретаря міськради Геннадія Кернеса. Спеціально створена ним робоча група через тиждень після початку роботи заявила, що виявила нецільове використання земельної ділянки, брак дозвільних документів на реконструкцію, порушення правил торгівлі на ринках і договірних умов «ХарОптТоргу» (адміністрації ринку) з підприємцями.

Не слід нехтувати тією обставиною, що для Кернеса тема ринку «Барабашово» не нова. Ще простим депутатом він неодноразово закликав розібратися в питанні, скільки бюджет Харкова отримує від ринку і скільки адміністрація ринку отримує з підприємців. Якби секретар хотів створити комісію з перевірки «Барабашки», міг би це зробити рік тому. Однак не створив. Чому ж ця ідея виникла лише нині? Що змінилося? Суспільно-політична ситуація. Концерн «АВЕК» — серйозне фінансове джерело для місцевих бютівців. Дитяче свято, яке фонд Фельдмана проводить уже багато років поспіль, — одна з іміджевих складових. Виходить, що муніципалітет на чолі з регіоналом Кернесом, по суті, спробував послабити перше й заборонити друге.

Пристрасті спалахнули у час відсутності мера Михайла Добкіна, якому прихильність до біло-синього табору досі не заважала підтримувати добрі стосунки з Олександром Фельдманом. Але, всупереч очікуванням, після повернення Добкіна до Харкова напруга у відносинах мерії і «АВЕК» не тільки не послабшала, а й продовжує наростати.

У ніч на минулий понеділок невідомі розбили вікна й закидали пляшками з фарбою офіс «Батьківщини». Фельдман не виключає, що це не що інше, як спроба залякати, організована не без допомоги міської влади. У вівторок Добкін особисто озвучив претензії до реконструкції ще одного ринку, якою займається «АВЕК», і прозоро натякнув, що міська влада може використовувати це місце (у центрі міста) на власний розсуд.

У ніч на середу біля мерії прогримів вибух. Це сталося, коли Кернес вийшов із приміщення і простував до машини. Сам секретар міськради не постраждав. Осколки зачепили двох супроводжуючих (госпіталізація не знадобилася), внаслідок вибуху розбито вікна в мерії та будинку навпроти, а на корпусі машини утворилися вм’ятини. Кернес відразу поспішив заявити, що це замах на його життя.

Аналогічну заяву він робив у січні, коли неподалік Геннадія Адольфовича, біля входу до готелю «Національ», уже спрацьовував саморобний вибуховий пристрій із такою самою начинкою (металевими кульками) і практично таким самим результатом. До речі, за схожих політичних обставин. Тоді опозиція в особі Протаса й Авакова звинувачувала Кернеса в організації бійки. А він сам після вибуху обвинуватив їх в організації замаху на нього. Цього разу секретар міськради імен не називає і з «АВЕК» (принаймні досі) пригоду не пов’язує.

Прикметно, що насправді це не другий, а вже четвертий потенційний замах на життя неспокійного харківського політика. Навесні 2004-го невідомі зловмисники підпалили автомобіль депутата Кернеса. А восени того самого року Геннадія Адольфовича позбавили ще одного транспортного засобу, цього разу з допомогою вибухівки. Яка, за деякими даними, була начинена... все тими ж металевими кульками.

Не інакше як ангел-охоронець береже пана Кернеса від смертоносного дробу, який злітає в повітря саме тоді, коли він відходить на безпечну відстань. Одне слово, жоден із дуже дивних актів «аттентату» жодним чином не позначився на здоров’ї «жертви», проте в деяких випадках дуже позитивно позначався на його рейтингу...

Війна між Кернесом і Фельдманом ведеться на різних фронтах. Днями громадську приймальну головного бютівця Харкова пікетувала група незадоволених громадян. Свій протест вони, зокрема, висловлювали і роздаючи листівки такого змісту: «Харків’яни! Так далі жити не можна! Обов’язок кожного свідомого громадянина — сказати рішуче «НІ» торгашам-інородцям та їх «добродійникам». Деякі пікетувальники тримали в руках плакати з написами: «Адольфич — ти прав!» і «Кернес, ми з тобою!». Проте сам Кернес свою причетність до цієї категорії обурених громадян заперечує.

Взагалі, у Харкові, як з’ясовується, багато безстрашних і нікому не відомих героїв. Наприклад, існує група послідовних борців із мером, імена яких мало кому що кажуть. Проте в їхньому послужному списку — суди проти підвищення тарифів (уже програні в першій інстанції, але досі тривають в апеляції) плюс сенсація: Михайло Добкін із 9 травня минулого року посідає крісло мера незаконно. Мотивація — до болю знайома: впродовж двадцяти днів після призначення він не склав повноважень народного депутата.

Проте домогтися на цій підставі позачергових виборів мера Харкова, схоже, буде дуже проблематично. І не тому, що після прийняття присяги Добкін не склав із себе повноважень нардепа ВР 4-го скликання, якій на той момент залишалося існувати трохи більше місяця. Вона вже не ухвалювала законів і збиралася в сесійному залі лише один раз — на слухання 26 квітня. Теоретично ця безпам’ятність або неуважність до деталей може стати формальною підставою для позбавлення Добкіна мерського крісла. Однак на практиці це навряд чи відбудеться доти, доки суди не відчують, що влада змінюється. Поки що вона діє, як і раніше: друзям — усе, ворогам — закон.