"Деталі", що приховують диявола

21 лютого в Брюсселі напередодні саміту Україна-ЄС міністр енергетики та вугільної промисловості України Едуард Ставицький пообіцяв комісару ЄС із питань енергетики Гюнтеру Г.Оттінгеру "провести обговорення деталей" створення тристороннього консорціуму з модернізації української ГТС "у найближчий час", а точніше, впродовж чотирьох тижнів. Для цього передбачалося провести круглий стіл високого рівня з питань розвитку українського газового ринку із залученням країн ЄС, європейських газових компаній і міжнародних фінансових інституцій.

Та, схоже, українська сторона весь цей час обговорювала нюанси та умови створення газотранспортного консорціуму лише з російською стороною - на найвищому рівні.

Чому Віктору Януковичу цікавий саме двосторонній газотранспортний консорціум - без участі європейців?

По-перше, тому, що його можна створити набагато швидше, ніж за участі європейців. Чинник часу для українського президента нині досить значущий. По-друге, консорціум тільки з "Газпромом" за визначенням буде менш прозорим. По-третє, тому що це дає змогу одержати до бюджету близько 4 млрд дол. на рік, оскільки оцінка "бізнесу на трубі" становить 7,5 млрд дол. на рік (за неоголошуваної оціночної вартості тільки "заліза" - ГТС - близько 20 млрд дол.). По-четверте, обіцяна росіянами щорічна економія лише на ціні на газ становитиме 8 млрд дол., що теж непогано для бюджету. По-п'яте, "Газпром" обіцяє транспортувати українською ГТС щонайменше 60 млрд кубометрів газу на рік. По-шосте, Україна закуповуватиме 40 млрд кубометрів газпромівського газу, але одержить право реекспорту (навпіл із "Газпромом"), що, враховуючи ціну в 258 дол. за тисячу кубометрів, що кочує поки що з проекту в проект, дає можливість сподіватися на створення регіонального хаба на базі українських підземних сховищ газу (ПСГ) і теж непогано заробити причетним сторонам. По-сьоме, у разі знаходження прийнятного для обох сторін варіанта щодо Митного союзу для Януковича відкривається прямий шлях до жаданих 15 млрд дол. (які він дотепер безуспішно намагається "знайти" у засіках МВФ і Китаю), таких необхідних для забезпечення соціальних програм перед президентськими виборами.

Та є мінімум одна умова, що стосується всієї цієї краси, - вихід із Договору про приєднання до Енергетичного співтовариства…

Останній візит Віктора Януковича до Москви, під час якого він планував остаточно домовитися про комплекс питань, які взаємно цікавлять і нервують, продемонстрував, серед іншого, чого насправді росіяни хочуть у газовому питанні. Стаття 7 Закону України " Про трубопровідний транспорт" забороняє передачу газотранспортної системи в оренду, концесію чи лізинг, але "Газпром" зажадав, щоб цей закон було змінено парламентом. Але, як з'ясовується, це були лише квіточки…

За даними DT.UA, для створення проговорюваної схеми двостороннього консорціуму з "Газпромом" тільки на законодавчому рівні необхідно терміново ухвалити п'ять законів, включаючи зміни до Закону "Про трубопровідний транспорт" і закону про денонсацію Договору про приєднання до Енергетичного співтовариства.

19 березня прем'єр-міністр України Микола Азаров на прес-конференції в Києві заявив, що створення тристороннього консорціуму з управління українською ГТС залежить від європейських партнерів. На що Європейська комісія відразу ж відповіла: "Ми можемо лише повторити те, що ми вже казали багато разів. ЄС бажає, якщо того бажають Україна та Росія, вступити в тристоронні консультації з газового транзиту в будь-який час. Комісія також багато разів казала, що готова відігравати сприяючу роль у можливому тристоронньому консорціумі".

У результаті 21 березня прем'єр РФ Дмитро Медведєв заявив: "Що ж до теми консорціуму, то тут самі українці мають зрозуміти, що їм треба. Якщо їм цей консорціум потрібний - двосторонній чи тристоронній, вони повинні нас зацікавити, щоб ми в ньому брали участь". За словами Медведєва, участь РФ можлива, "якщо ми будемо розуміти, що наші інтереси - "Газпрому" і держави в цілому - там (у консорціумі) гарантовані". "Ми не потрапимо в ситуацію, коли нас у разі певних подій просто виставлять із цього консорціуму або визнають його таким, що не відповідає тим чи іншим європейським правилам або умовам договору, який оформляє відносини (України) з Енергохартією", - додав він.

"Альянс між Росією та Україною може бути лише за умови виходу України з цілого ряду інституцій, включаючи Договір приєднання до Енергетичного союзу", - заявив російський прем'єр.

Отакі "невибагливі" умови росіян: або альянс із РФ (включаючи графік сповзання України в Митний союз), або участь у європейському Енергоспівтоваристві, але без російських передвиборних пряників для Януковича.

Зазначу, що Україна приєдналася до Договору про заснування Енергетичного співтовариства в лютому 2011 р. І чинна влада України досить довго козиряла цим фактом. Далі цього справа не пішла, тому що документи Енергоспівтовариства, крім прав, містять і суворі зобов'язання, більшу частину яких Україна або взагалі не виконала, або виконала лише формально.

Однак Єврокомісія не залишила без уваги ультиматум Медведєва: "ЄС незмінно вірить, що це в суверенних інтересах України, щоб будь-яка угода відповідала зобов'язанням, узятим Україною в рамках Енергоспівтовариства". ЄК зазначає, що членство України в Енергоспівтоваристві є інструментом співробітництва з метою "продовжувати роботу в напрямі економічної життєдіяльності, конкурентоспроможності, прозорості, стійкості та інтегрованого енергетичного ринку".

"Це також дає можливість захистити українську енергобезпеку від наслідків антиконкурентного енергетичного ринку, який залежить від одного головного зовнішнього постачальника, робота щодо реверсних поставок газу з ЄС до України є цьому яскравим прикладом", - пояснює свою позицію Єврокомісія.

То що ж може статися та що може втратити Україна, якщо виконає вимогу РФ про вихід із цілого ряду інституцій, включаючи Договір приєднання до Енергетичного співтовариства? Спробую пояснити так само прямо, як це роблять росіяни.

1. Україна однозначно втратить право управляти власною ГТС, тому що без участі ЄС це право очевидно відвоює РФ (через газотранспортне СП, через оренду чи лізинг - це вже не суть важливо). Практика показала: менеджменту 50 на 50 не буває, хтось когось купує. І традиційно "Газпром" у своїх інтересах купує "Нафтогаз".

2. Україна навряд чи одержить кредит на порівняно пільгових умовах від ЄБРР, ЄІБ та інших фінансових інституцій Європи для реконструкції своєї ГТС. А це означає, що, покористувавшись нею до введення в дію своїх потоків, "Газпром" залишить Україну з іржавою трубою.

3. Україна втратить можливість стати повноправним і повноцінним учасником європейського енергоринку. Зокрема, навряд чи "Газпром", який втрачає ринок ЄС, добровільно посунеться, щоб дати можливість Україні продати надлишки газу навіть на паях із ним.

4. Українські ПСГ будуть за безцінь експлуатуватися "Газпромом" для підтримки його статусу надійного газотранспортного партнера ЄС.

5. Україна втратить право реверсних поставок газу, тому що газотранспортною системою управляти фактично буде не вона. А "Газпрому" газ із Європи не потрібен.

6. Про конкуренцію газопостачальників на українському газовому ринку доведеться забути. Ну, хіба що якусь частку "Газпром" залишить на відкуп своєму давньому партнеру по "РосУкрЕнерго" Д.Фірташу.

7. Розраховувати на зниження ціни монопольним газопостачальником - "Газпромом" не доведеться навіть після закінчення дії кабального газового контракту від 19 січня 2009 р. Монополіст і надалі диктуватиме свої цінові умови всім українським газоспоживачам.

8. Про Ініціативу прозорості добувних галузей теж доведеться забути. Ми взагалі ніколи нічого не знатимемо про реальні доходи нафтогазових компаній та їх платежі до бюджету.

9. Альтернативний сланцевий газ так і не з'явиться, тому що Shell і Chevron просто згорнуть свої проекти: нікому буде продавати газ в Україні за ринковою ціною, не буде чим доправити його в ЄС (доступ третіх країн до труби, що є обов'язковою умовою Другого та Третього енергопакетів ЄК, - для "Газпрому" як червона ганчірка для бика; навіть російських виробників газу він не пускає в експортну трубу).

Це стосується й перспектив LNG - він буде неконкурентним.

10. Доведеться забути про інвестиції в нафтогазовидобуток України, у тому числі для розробки нафтогазових родовищ на шельфі Чорного моря, куди спрямовує погляди ExxonMobil.

11. Енергозбереження залишиться "незаспіваною піснею", так само, як і модернізація енергоємних виробництв країни, поштовхом до якої послужила висока ціна на газ як основний енергоносій.

12. Розвиток проектів видобутку та виробництва альтернативних газу енергоносіїв стане нерентабельним, а тому буде згорнутий.

13. На енергонезалежності України, як і на асоційованому членстві в ЄС можна буде ставити жирний хрест.

От, власне, і все.