Державо, кру-гом! Чи повернуться обличчям до армії ті, хто за неї відповідає?

15 травня, 2009, 15:57 Роздрукувати Bипуск № 17, 15 травня-22 травня 2009р.
Відправити
Відправити

Спонукальним мотивом до написання цієї статті стало подання президентом України на розгляд Верховної Ради законопроекту «Про чисельність Збройних сил України на 2009—2011 роки», що передбачає збільшення військового контингенту майже на 10 відсотків, порівняно з показниками, визначеними Державною програмою розвитку Збройних сил на 2006—2011 роки. Відразу хочу зазначити, що за останніх 17 років — це майже єдиний випадок збільшення кількості збройних сил країни Європи без вагомих на те підстав...

Спонукальним мотивом до написання цієї статті стало подання президентом України на розгляд Верховної Ради законопроекту «Про чисельність Збройних сил України на 2009-2011 роки», що передбачає збільшення військового контингенту майже на 10 відсотків, порівняно з показниками, визначеними Державною програмою розвитку Збройних сил на 2006-2011 роки.

Відразу хочу зазначити, що за останніх 17 років - це майже єдиний випадок збільшення кількості збройних сил країни Європи без вагомих на те підстав, наприклад, зростання рівня потенційних загроз національній безпеці, можливості втягування України в регіональні збройні конфлікти або наявності воєнного протистояння між іншими дер­жавами поблизу кордонів нашої країни.

Нагадаю, що світова економічна криза, яка негативно позначається на ресурсній базі країни, перетворює утримання Збройних сил, і тим більше їх нарощування, на такий дорогий проект, що всі потуги Верховного головнокомандувача і К° з Міноборони швидко перейдуть у сферу фантастики.

Тоді як багато країн істотно урізають свої оборонні бюджети, Україна винаходить власні «антикризові заходи» - приймає рішення про збільшення кількості армії і, відповідно, збільшення бюджетних асигнувань на її утримання.

Куди передбачається спрямувати додаткові фінансові ресурси? На технічне переоснащення? На будівництво? На утилізацію боєприпасів? Якби ж то!..

Насправді ж такий поворот може означати лише одне - війсь­кове відомство придумало нову «фішку» для витягування грошей з убогого державного бюдже­ту. Винахідливості чиновників «від оборони» у сфері розкрадання державних грошей можна при­свячувати цілі трактати, а дослідники і слідчі можуть списати тонни паперу, аналізуючи трудові будні міністерських функціонерів.

На жаль, те, як державні мужі «вільно» розпоряджаються бюджетними коштами, йдучи на невиправдане марнотратство, котре у ряді випадків виходить за межі закону, дозволяє припустити, що обгрунтування збільшення чисельності Збройних сил чиновники Міноборони розглядають лише в одному аспекті - як можливість отримання додаткових коштів із бюджету. Ну, а як залізти своєю ложкою до солдата в казанок - справа техніки.

Саме тому й пропоную увазі читачів стислий екскурс у «каптерку» Міноборони, що демонструє лише окремі схеми розкрадання бюджетних грошей і майна, які успішно застосовує керівництво військового відомства. Хочу підкреслити, що пишу про всі зловживання абсолютно усвідомлено, розуміючи, що за всі діяння, описані нижче, нікому нічого не буде.

Для розминки - заправимося

Розпочну з найпростішої і дуже прибуткової схеми, яка стосується сфери закупівель пального для Збройних сил України. Судячи з ретельно тиражованих сюжетів телебачення, повідомлень преси, виступів оборонного міністра і нашого Верховного головнокомандувача, українська армія давно вже не літає, не пересувається і не виходить у море. І все тому, що уряд недостатньо фінансує відповідні статті витрат оборонного відомства.

Міністерство оборони настільки успішно освоїло технології державних закупівель, що, не мудруючи лукаво, уклало торік на неймовірно «вигідних» умовах чотири договори закупівлі нафтопродуктів для потреб армії (№ 246/1/08/4, № 246/1/08/5, № 246/1/08/6 від 31.03.08 і № 246/1/08/7 від 24.04.08). Природно, що за наявності достатньої кількості підприємств, які виробляють бензин і дизельне пальне, всі договори укладалися з посередниками, непричетними до НПЗ. Ну і, звісно, як тепер заведено, з одним учасником! Хоча це питання до Мінекономіки, яке добряче «попотіло» на цій ниві. А найголовніше, що додаткові виплати за цими договорами становили не багато не мало 54 млн. гривень.

Як могло статися, що Міноборони закупило у ТОВ «Гепард» бензин А-76 за ціною 6,40 грн., коли тоді ж у роздробі він коштував 4,78 грн., бензин А-92 - по 6,75 грн. при вартості на заправках - 5,10, А-95 і дизельне паливо - по 7,15 при роздрібній вартості - 5,30?

Хороші постачальники пального в Міноборони, які примудряються отримувати прибуток за перевалку докумен­тів, а не нафтопродуктів!

Документальне оформлення операцій із закупівель пального проводилося за посередництва трьох-чотирьох комерційних структур. При цьому пально-мастильні матеріали поставлялися у військові частини безпосередньо із заводів-виробників, а комерсанти купували пальне в одних і тих самих посередників, а інколи -навіть один в одного.

Визначити місця, де осіла дельта, для правоохоронних органів не проблема. Конвертаційні фірми слід шукати в оточенні компаній ТОВ «Інтертрейд Ойл», ТОВ «Фінанс менеджмент», ТОВ «Гепард» і ТОВ «Торговий дім «Слов’янська група», які поставляють дорогоцінне пальне для військових. Деякі з цих компаній пов’язані через своїх засновників із фірмами, які також засвітилися в наданні послуг із організації харчування солдатів.

Проте найцікавіше полягає в тому, що Генпрокуратура дуже своєрідно реагує на дії посадових осіб Міноборони. Вона, як завжди, не вбачає у цьому «нічого такого», що могло б обмежити свободу, і не тільки дій, горе-закупівельників, які безсоромно розтринькують бюджетні гроші.

Якщо хтось сумнівається, що польоти авіації і навчання коштують дуже дорого, облиш­те сумніви. Кожна заправка в українських Збройних силах для авіації, моряків або автомобілістів коштує майже на третину дорожче, ніж на роздрібному ринку пального.

І, звісно, в умовах такої дорожнечі пального польоти керівників Міноборони на відомчих літаках у приватних справах не те що видаються блюзнірством, а є просто збиткуванням над бойовими льотчиками, змушеними тренуватися на землі із літачками в руках.

Може, все ж таки тіла заступника міністра І. Монтрезора та інших високопоставлених чиновників могли бути доставлені до моря одним із 20 рейсових літаків, які щодня здійснюють польоти в Крим із Борисполя?

Загалом, грошей, подарованих комерсантам департаментом державних закупівель МО тільки у 2008 році, могло вистачити на забезпечення, повноцінне утримання і всебічну підготовку механізованої брига­ди сухопутних військ чисельністю 1200-1500 військових!

Війна - війною, а «відкіт» за розкладом

Дуже своєрідна «раціоналізація фінансових потоків» характерна і для організації харчування військовослужбовців-строковиків. Те, що з вартості добового пайка кожного українського солдатика «липкі рученята» чиновників витягують чималі гроші, не просто не секрет. Про це відкрито заявляють комерсанти, які мали колись необережність укласти контракти з Міноборони. Переконалося в цьому і ГоловКРУ України, яке здійснило нещодавно перевірку стану справ у цій сфері.

Що означає голодний солдат для армії або недофінансування програм реформування Збройних сил? А означає це, що ті персона або орган виконавчої влади, які дозволяють собі погано годувати солдатів або належним чином не виконують обов’язків, не багато не мало зазіхають на державну безпеку.

Наведу деякі положення Закону «Про основи національної безпеки України», який досить чітко визначає описану проблематику і, по суті, створює базу для притягнення зазначених далі у тексті персонажів до відповідальності.

Отож, у статті 8 згаданого закону ідеться, що реальною і потенційною загрозою національній безпеці України у сфері державної безпеки є поширення корупції, хабарництва в органах державної влади, у військовій сфері - зволікання з проведенням і недостатнє фінансове забезпечення програм реформування військової організації, незадовільний рівень соціального захисту військових.

Не зупинятимуся на позитивних чи негативних аспектах системи харчування за принципом аутсорсингу, впровадженої не так давно у військах, зауважу лише, що з приходом наприкінці 2007 року до керівництва Міноборони нової команди менеджерів ця чудова ідея перетворилася на грубе збочення. Навіть найпрозоріші бізнес-процеси в цій сфері стали живильним середовищем для розведення «п’явок», які смокчуть бюджетні гроші.

«Занурення» у тему харчування солдатів почну з простого підрахунку. Так, орієнтовна вартість солдатського раціону становить у 2009 році трохи більше 35 гривень на добу. Якби середньостатистична сім’я з чотирьох осіб харчувалася з такого розрахунку, то тільки на їжу щомісяця вона мала б витрачати 4200 гривень. І це при тому, що додаткова економія сімейного бюджету могла становити ще 15-20%, враховуючи оптову закупівлю продуктів. Не кожен платник податків може дозволити собі витрачати таку суму на харчування. Оскільки ж чиновники з МО «примудряються» настільки ревно виконувати свої зобов’язання перед комерсантами, що необгрунтовано з величезним перевищенням компенсують їм витрати на комунальні послуги та оренду приміщень, то бюджет нашої середньостатистичної сім’ї може зрости багатократно. Додамо до цього всі витрати на утримання одного солдата, та ще з коефіцієнтом 4. Зовсім за А.Райкіним: шалені гроші виходять! Напрошується висновок: що мав на увазі президент України В.Ющенко, заявляючи про недофінансування армії?

Наведу зрозумілий абсолютно всім категоріям населення приклад. Для організації харчування солдатів у грудні 2008 року ТОВ «Мезон-К» (постачальник досить дорогого для армії палива) закуповувало продукти у ПП «Епіфіт». Не акцентуючи уваги читачів на певній алегоричності ботанічної назви ПП (вона означає рослину, яка росте на іншій рослині), зауважу лише, що закупівельні ціни були цілком порівнянні з цінами Бессарабського ринку. Яйця підприємці закуповували по 18 гривень за десяток, тоді як роздрібна ціна на них у грудні становила 8,77 грн., цукор - по 7,44 грн. проти 3,89, сир - 62 гривні за кілограм проти 40, м’ясо птиці - 30,12 грн. проти 17,24, рис - 15,6 грн. проти 10, крупу гречану - 7,8 грн. проти 4,74, олію - 14,64 грн. проти 9,62, масло вершкове - 39,84 грн. проти 30,3, картоплю 3,24 проти 2,57 грн.

ТОВ «Мезон-K» купувало у вищезазначеної фірми навіть ковбасу вартістю 68,4 грн. за кг,
тоді як у інших постачальників вона коштувала 36,96 грн.

Я так розумію, що «наші люди» не тільки в булочну на таксі їздять, а й по овочі, і по м’ясце. Причому щодня і по три рази.

Навіть при зростанні вартості продуктів харчування у 2009 році торішні оптові ціни «годувальників» Міноборони аж ніяк не дотягують до цього рівня.

Однак у цій стрункій системі є невеличка прогалина: фірму «Епіфіт» за її юридичною адресою не знайшли навіть ревні працівники СБУ. Як і іншого постачальника продуктів для ТОВ «Мезон-K» за завищеними цінами - ТОВ «Формат трейд». А мовою правоохоронців такий фокус позначений у Кримінальному кодексі не інакше як фіктивне підприємництво.

Слід зазначити, що юридичні адреси фірм ПП «Епіфіт» і ТОВ «Формат трейд» збігаються - м. Одеса, вул. Кінна, 22. Але й це ще не все! ТОВ «Мезон-K» не змогло підтвердити передачі військовим частинам продовольства, отриманого від вищезазначених фірм. Продукти «Мезон-К» нібито купила, а чи годувала солдатів ними - невідомо! Може, й годувала, але точно не українську армію!

Наявність фірм-фантомів у таких схемах пояснити досить просто - а як інакше формувати «відкоти»?!

Пінчук з Ахметовим нервово курять на балконі

Якби в Україні проводили конкурс на найкращу благодійну організацію, не сумніваюся, що Міністерство оборони України здобуло б Гран-прі, оскільки оплачувало ТОВ «Мезон-K» не підтверджені фактичними витратами статті видатків. Тільки за п’ять місяців надання послуг із харчування Міністерство оборони переказало ТОВ «Мезон-К» 7,7 млн. гривень на покриття витрат, яких, фактично, у підприємства не було!

Ну, а взагалі-то, ТОВ «Мезон-K» у період дії укладених із ним Міноборони договорів надало послуг на загальну суму 36,2 млн. гривень, із яких фактичними витратами не підтверджено 28,7 млн. гривень.

Розуміти це слід так: магазин ще й доплачує покупцю за кожну покупку!

Навряд чи міністерські чиновники не знають, що така благодійність за державний кошт кваліфікується за статтею 191 Кримінального кодексу України, а в їхньому варіанті - це частина 5, яка характеризує розкрадання в особливо великих розмірах.

До речі, Держприкордонслужбі, Держспецтрансу, іншим військовим формуванням добову норму харчування було встановлено в розмірі трохи більш як 8 гривень, а з травня 2008 року - змінено до 17 гривень 62 копійок. Певно, військовослужбовці в Міноборони дуже відрізняються від інших солдатів. Різницю вловлюєте?

Із часу впровадження системи аутсорсингу витрати Міністерства оборони на оплату послуг із харчування 2008 року зросли майже вдвічі (до 600 млн. гривень). Коли хтось думає, що якість харчування солдатів поліпшилася теж удвічі, то дуже помиляється.

Варіантів хитрощів комерсантів - досить багато. Але найбільш ущербний для солдатів - варіант зменшення питомої ваги продуктів харчування у загальній вартості послуги харчування. Якщо 2008 року цей показник у середньому становив 70 відсотків, то 2009 року - 50 відсотків. Тобто половина вартості харчування одного військового скеровується на покриття витрат суб’єкта господарювання на його надання.

До речі, повернуся до середньостатистичної української сім’ї. Чи може собі уявити батько сімейства, що мама, накриваючи на стіл, пропонує діткам не їсти, а насолоджуватися процесом подачі порожніх тарілок і чистих серветок, зауважуючи при цьому, що грошей їй вистачило тільки на ці послуги, а на продукти тато грошей не заробив? І ще цікавіше запитання до Юрія Івановича: чим потрібно годувати? Пельменями чи демонстрацією їх віртуозного ліплення?

У такій ситуації армії доведеться залучати додаткові асигнування з держбюджету. За оцінками експертів, ця сума може становити понад 75 млн. гривень.

Платник податків повинен розуміти цю цифру так: 75 млн. гривень сплачених нами податків підуть комерсантам, які не в змозі виконати своїх зобов’язань перед армією. Уряд повинен розуміти це так: необхідно урізати в державному бюджеті інші статті витрат, щоб не залишити голодними солдатів. Міністерські чиновники розуміють це так: у бюджеті відомства з’являться додаткові суми для «освоєння».

І якщо стосовно перших двох позицій можливі дискусії, то третій пункт мав би викликати пильний інтерес із боку правоохоронних органів, які можуть зробити для себе дуже важливе відкриття: у Міноборони взагалі не ведеться жоден облік (оперативний, бухгалтерський) фактичних витрат із забезпечення військовослужбовців продовольством!

Не ведуть такого обліку ні департамент державних закупівель і ресурсного забезпечення Міністерства оборони, ні Центральне управління продовольчого забезпечення, яке перебуває у підпорядкуванні Генштабу, ні конкретні військові частини. Реально такий алгоритм дуже зручний для всіх договірних сторін. Комерсанти солдатів так-сяк годують, ні за що не відповідають, обліку кількості нагодованих ніхто не веде. Чиновники Міноборони отримують своєчасно відкоти, беручи участь при цьому в усіх циклах процесу, починаючи із завищення закупівельних цін на продукти, приписок кількості добових порцій та вартості наданих послуг. Невже й командири військових частин не залишаються в накладі за те, що не ведуть обліку кількості з’їденого?

А навіщо заощаджувати бюджетні гроші Міноборони, якщо можна виконати пісню про депресивний оборонний бюджет на РНБО, який відразу ж вкаже уряду «правильний шлях» у розмірі 32 млрд. гривень. До чого сподіватися на директора згаданого вище департаменту державних закупівель В.Бартківа, який настільки часто здійснює вояжі на закордонні курорти, що навіть СБУ для пред’явлення цьому пану протоколу про корупцію перехоплювала його в
аеропорту Бориспіль. Для вручення наступного Службі, мабуть, доведеться відряджати своїх співробітників кудись на Мальдіви чи Сейшели. Певне, втомився чиновник «заощаджувати» бюджетні гроші.

Майже за Гоголем - голодні душі

Чи можна собі уявити, що Міноборони, подаючи бюджетний запит в уряд, збільшило у 2008 році на 9,5 тис. і кількість солдатів, які мають бути забезпечені харчуванням? При цьому Центральне управління продовольчого забезпечення, за даними контролерів з ГоловКРУ України, подало Міноборони реальні цифри кількості таких військових - 47,2 тис., які військове відомство проігнорувало. Фактично таким чином в бюджет було включено понад 82 млн. гривень. У 2009 році така приписка становила ще 32 млн. гривень.

Парадокс полягає в тому, що за таких підходів дуже талановитого менеджменту Міноборони державі доведеться годувати військових, яких неможливо буде ні озброїти новою технікою, ні навчити нею користуватися. Тільки цілковитий профан не розуміє, що необхідність забезпечення додаткового фінансування послуг з харчування із загального фонду державного бюджету призводить до урізання витрат на закупівлю та модернізацію озброєнь, реформування і розвиток ЗСУ.

Слід зазначити, що впродовж року до показників Державного бюджету і паспорта бюджетної програми, на клопотання Міноборони, вносилися зміни, в результаті яких за рахунок зменшення асигнувань на виконання інших бюджетних програм збільшено витрати на харчування солдатів на 339,9 млн. гривень.

Почім вогонь у тісній грубці?

У жодному з договорів, укладених між департаментом державних закупівель і ресурсного забезпечення та суб’єктами підприємницької діяльності щодо надання послуг з харчування, які діяли в 2008 році та продовжених на 2009 рік, не визначено порядку і умов оплати спожитих енергоносіїв і комунальних послуг.

Саме тому підприємці не дуже поспішають погашати заборгованості перед військовими частинами, користуючись при цьому пільговими тарифами, встановленими для бюджетних установ.

У ряді військових частин (А0222, А0799, А0139) через відсутність методики розрахунку вартості спожитого в окремих приміщеннях тепла розрахунки суб’єктами господарювання за послуги теплопостачання взагалі не проводилися. Всі витрати на опалення оплачувалися Міністерством оборони.

Наприклад, ТОВ «Укрпродакорд» із 326,7 тис. гривень за електроенергію відшкодувало лише 30,2 тис. гривень.

ТОВ «Мезон-K» узагалі не підписує з підрозділами Міністерства оборони договір про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг, мотивуючи це тим, що вимог щодо відшкодування комунальних платежів узагалі не було в тендерній документації. Якими міркуваннями керувалися чиновники військового відомства, упускаючи в підписаних договорах відповідні вимоги щодо відшкодування суб’єктом господарювання комунальних послуг? І це ще не все! Міністерство оборони у вересні-грудні 2008 року та січні-лютому 2009 року оплачує ТОВ «Мезон-К» у загальній вартості наданих підприємством послуг з харчування за статтею витрат «комунальні послуги та енергоносії» 6,6 млн. гривень бюджетних коштів. Хоча фактично ТОВ за цей самий період спожили комунальних послуг на загальну суму 2,9 млн. гривень, з яких вони відшкодували лише 1,3 млн. гривень.

Тобто суми витрат за комунальні послуги, що від­шкодовуються Міністерством оборони товариству «Мезон-К», уп’ятеро (!) перевищують фактичні витрати суб’єкта господарювання.

У цілому в загальній вартості послуг з харчування на оплату таких статей витрат, як спожиті суб’єктами господарювання комунальні послуги, в Міністерства оборони пішло в 2008 році більш як 66 млн. гривень. Рахунків же на відшкодування спожитих підприємцями комунальних послуг виставлено лише на суму 23,9 млн. гривень, з яких погашено всього 19,5 млн. гривень. Це означає, що Міністерство оборони сплатило підприємцям на 42,2 млн. гривень більше, ніж фактично вони витратили.

А чи не тому відключають від електроенергії за борги військові частини, що військове відомство так жваво розбазарює гроші платників податків?

Ну а для правоохоронців не буде відкриттям, що десь поруч зі згаданими ТОВ знову ж таки причаїлися конвертаційні фірми, які так само жваво переправляють грошові потоки в кишені нечистих на руку чиновників.

Не думаю, що Верховний головнокомандувач дуже зрадіє винахідливості чиновників із підшефного відомства. Хоча… передвиборні фонди, як і війна, все спишуть?!

«Роги і копита» - атака клонів

Міністерством оборони в серпні-вересні і листопаді-грудні 2008 року організовані та проведені процедури дер­жавних закупівель, переможцями яких стали підприємства, які раніше (у 2006-му, 2007-му і 2008 роках) Міністерству оборони відповідних послуг не надавали (крім «Артек-Союз»).

Для підтвердження досвіду роботи в наданні послуг з громадського харчування, наявності кваліфікованих працівників, їхнього освітнього рівня та стажу роботи в громадському харчуванні Міністерство оборони задовольнилося отриманням лише інформаційної довідки в довільній формі. Тобто документального підтвердження дотримання кваліфікаційних вимог МО від учасників торгів і не вимагало.

У результаті переможцем торгів, проведених у грудні 2008 року, стало ТОВ «Укрпродакорд ОР», котре, як виявилося, взагалі самостійно послуги з харчування не надавало, а уклало договір із СТОВ «Новий шлях».

При цьому в договорі, укладеному між TOB «Укрпродакорд ОР» і Міністерством оборони, середня вартість послуг визначена в сумі 35,30 грн. за одну добову видачу, а вартість послуг у договорі між ТОВ «Укрпродакорд ОР» і СТОВ «Новий шлях» становить 33,90 грн.

Свою роль посередника між «Новим шляхом» і МО ТОВ «Укрпродакорд ОР» пояснює відсутністю власних виробничих потужностей для надання послуг. Отже, виключно за здійснення функції прокладки ТОВ «Укрпродакорд ОР» отримає близько 3 млн. грн. Хороший бізнес!

Та найцікавішу інформацію правоохоронці отримають, якщо ретельним чином вивчать склад засновників компаній, які надають продовольчі послуги. Сформулюю це у вигляді такого питання: які близькі до керівника департаменту закупівель Міноборони особи ще не є співзасновниками суб’єктів підприємницької діяльності, які мають договори з Міноборони?

Випадки отруєнь десятків військових зафіксовано в Україні в лютому 2009 року. Тонни харчових продуктів викинуто на смітник. Що відбувається на кухнях солдатських їдалень?

Не описуватиму всіх недоліків у процесі організації харчування - їх багато. Проте аналіз низки зафіксованих випадків отруєння великої кількості військових може закінчитися дуже сумно для тих, хто може бути до цього причетний. Відразу скажу, що за такими речами може приховуватися, хоч як цинічно це звучить, ще один спосіб перерозподілу цього ринку послуг. Час покаже.

А на десерт з’їмо нерухомість

Безперечно, утримання зайвого військового майна - дуже витратна річ для Збройних сил. Але, на жаль, керівництво Міноборони так не вважає! Бо як можна пояснити ігнорування протягом 2008-2009 років Ю.Єхануровим і його заступником І.Монтрезором урядових доручень щодо необхідності наповнення держбюджету коштами від продажу на аукціонах звільнених військових містечок разом із земельними ділянками? Виставляй на продаж те, що тобі не треба, організовуй аукціон на абсолютно прозорих умовах, отримуй гроші на будівництво житла для військових і закупівлю озброєнь!

Перелік із майже 250 військових містечок був затверджений Кабміном іще 2007 року! А ще стільки ж об’єктів нерухомості вже давно звільнено, і колосальними зусиллями чиновників ховаються в «каптерках» Міністерства оборони. Не приховуватиму - це величезний резервний фонд, але призначений він зовсім не для наповнення держбюджету чи спеціального фонду МО.

На одному з недавніх засідань Кабінету міністрів у відповідь на закиди прем’єр-міністра Ю.Тимошенко в розбазарюванні Міноборони земельних активів Ю.Єхануров емоційно процитував слова з відомої байки І.Крилова, щоправда, у власній редакції: «Я виноват лишь в том, что хочется мне кушать...». Якийсь Фрейд нестатутний!

Проілюструю на дуже простих прикладах характерні риси успішно функціонуючої системи розкрадання майна військового відомства. Системність цього процесу підтверджується при ознайомленні з текстами так званих відмовних листів, із допомогою яких військове відомство позбавляється сотень гектарів земель військових містечок. Навіть поверховий аналіз цих документів дає змогу говорити про те, що з державного бюджету «втікають» десятки й сотні мільйонів гривень, які призначалися для фінансування програми забезпечення військовослужбовців і членів їхніх сімей житлом.

Так, у листі від 14 жовтня 2008 року за №220/4247 на ім’я голови Чорноморської сільради Комінтернівського району Одеської області С.Удалова глава військового відомства дає згоду на відмову від землекористування майже 96 га земель Міноборони, більша частина яких лежить у прибережній зоні і є високоліквідним активом.

При цьому Ю.Єхануров «забув» про те, що на цих землях розташовані об’єкти нерухомого військового майна, у тому числі спортивно-оздоровчий табір для дітей військовослужбовців. І це при тому, що такими діями посадовці не тільки перевищують дані їм державою повноваження розпоряджатися належним народу майном, а й свідомо ігнорують українські закони!

Відразу зроблю застереження, що всі факти, згадані в цій публікації, котрі стосуються щедрої роздачі військового майна, відбувалися і відбуваються в період дії розпоряджень і постанов уряду України, що прямо забороняють подібне ставлення до національного багатства!

Нагадаю, що наприкінці 2007 року, після того як Ю.Єхануров заступив на міністерську пост, вибухнув скандал, пов’язаний із передачею Мукачівській міськраді кількох військових містечок. Причому військові містечка передавали на компенсаційній основі за окремим розпорядженням Кабміну, що дозволило Міноборони частково вирішити проблему із забезпеченням військовослужбовців житлом у регіоні.

А черговики Одеського гарнізону ще не один рік чекатимуть квартир від Міноборони, бо ніякої компенсації за передачу 96 га у відмовному листі не передбачено. Ні грошей, ні квартир, ні прийняття на баланс місцевою радою житла військовослужбовців!

Аналогічна картина спостерігається й у Севастополі, де одним розчерком пера в листах за №220/2342 і №220/2344 від 11 червня 2008 року на користь міської влади міністр оборони відмовляється від майже півсотні гектарів земель. Те, що ці земельні ділянки буде продано комерційним структурам, можна навіть не сумніватися. Більше того, деякі із цих ділянок були включені до відповідного переліку КМ України і призначалися для продажу на аукціоні, а інші ніяк не можуть бути визнані зайвим військовим майном, оскільки знаходяться на території діючої військової частини.

Не завадило б знати шановному міністру, що такі рішення щодо передачі земель МО може ухвалювати лише уряд і що він позбавляє бюджет значних надходжень.

Віяло наштампованих Міноборони листів про роздачу військового нерухомого майна може вразити навіть бувалих працівників правоохоронних органів. Ю.Єхануров примудрився у всі кінці країни відправити десятки листів із відмовами на користь комерційних підприємств від земель МО. Ідеться про сотні гектарів! А можливо, цих гектарів не сотні, а значно більше, судячи з того, що МО відправляло їх за одним вихідним номером - 220/4557 від 03.12.2008 року. Правоохоронні органи такі дії, звісно, за неухильного дотримання букви Закону, можуть кваліфікувати, за КК України, як службові злочини.

Вартість одного такого листа може становити від одного до сотень мільйонів гривень. Але, на жаль, ці гроші в бюджет не надійдуть, а військовослужбовці так і не будуть забезпечені довгоочікуваним житлом.

А навіщо Ю.Єханурову вирішувати проблеми військовослужбовців? Значно простіше скоротити чергу шляхом повторного вручення ордерів, але тільки житла від цього не додасться.

Хоча є чудовий приклад діяльності Ю.Єханурова й у сфері забезпечення військовиків реальним житлом, коли реконструкція казарми на вулиці Андрющенка в Києві, призначеної згодом для проживання контрактників і тому фінансованої за захищеною статтею держбюджету, у результаті перетворює її на елітне житло для генералітету.

Цікаво, а чим керується глава військового відомства, виставляючи на торги корпус готелю «Звездная» у Сімферополі? Невже складно було провести реконструкцію зайвого для МО готелю під житловий будинок?

Мабуть, така ж доля очікує 12-й корпус військового санаторію в Партеніті і 4-й корпус військового санаторію в Трускавці. Звісно, все буде тихо продано за безцінь. А в бюджет Міноборони, швидше за все, потраплять копійки порівняно з тими сумами, що осядуть у кишенях спритних чиновників. Перелік дер­жавного майна, підготовлений чиновниками оборонного відомства для тіньового розпродажу, настільки великий, що ще не один рік слідчі розгрібатимуть авгієві стайні Міноборони! Не здивуюся, якщо за такими ж схемами піде і будинок міністерства на Повітрофлотському проспекті в Києві.

Не дочекається уряд прозорих аукціонів із реалізації державного майна, не потрібно це ні главі оборонного відомства, ні його чиновницькому почту. Та й сам уряд не дуже квапить Міністерство оборони, а то б уже давно недбалі чиновники покинули нагріті сідала.

Епілог

Чого не можу зрозуміти, то це ставлення прем’єр-міністра України до «пустощів» військового відомства. Цікаво, а Ю.Тимошенко, будучи потенційним Верховним головнокомандувачем, вважає, що Збройні сили України забудуть про її підкреслену неуважність до їхніх проблем? Адже за період свого керівництва Кабміном Юлія Володимирівна не спромоглася відвідати хоча б один військовий гарнізон. Треба було б подивитися, як заселяються квартири за виданими Ю.Єхануровим ордерами. Зустрітися з колективами оборонних підприємств, які поспішно ліквідуються і реорганізуються босами міністерства тільки з метою роз­продажу їхнього майна. Ні?

А ще нашому прем’єр-міністру не треба звертати увагу на такі дрібниці, як оборонне замовлення, - там же немає посередників і комерсантів, котрі крадуть бюджетні гроші за не потрібні армії проекти. Не слід звертати уваги й на те, що Міноборони вже давненько перетворилося в комісіонку, і майже половина його апарату займається організацією розпродажів військового майна. Спокійніше заплющити очі і на неймовірно вигідні закупівлі палива та продуктів. І вже точно не варто проводити порівняння фінансової звітності Генштабу і МО, щоб не порушився сон, а також не зникли мрії про сильну й незалежну Україну, котра зможе себе захистити.

Від редакції

З певних етичних міркувань, «Дзеркало тижня» висвітлювало діяльність чинного керівництва Міністерства оборони з відомою часткою делікатності. Матеріали, що стосуються стану справ у вітчизняних Збройних силах, на сторінках нашого видання з’являлися неодноразово. Проте від жорстких оцінок дій перших осіб військового відомства ми досить довго утримувалися. Можливо, даремно.

Перервати майже півторарічне мовчання нас мимоволі примусив сам глава МО Юрій Єхануров, який через центральну пресу закликав «повернутися до Збройних сил обличчям». Документи, які потрапили в наше розпорядження (із їх копіями ви можете ознайомитися на сайті нашого тижневика, відвідавши інтернет-сторінку, розміщену за адресою www.zn.ua), дають підстави вважати: наші державні мужі повернені до захисників Батьківщини трохи іншими частинами тіла. І йдеться не тільки про посадових осіб власне Міністерства оборони. Нам відомо: інформацію про те, що відбувається в армії (а точніше – навколо неї), неодноразово подавали керівництву Кабінету міністрів і високопоставленим чиновникам секретаріату президента. Реакції не було.

З огляду на важливість відомостей та аргументованість версій, які містяться у статті, «ДТ» не змогло відмовити в її публікації.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК