ДАЛІ БУДЕ?

В успіх українського варіанту «югославської революції» вірити важко. Оскільки кожна акція протесту, свідками якої ми були, закінчувалася, за великим рахунком, провалом. Однак останній тиждень показав, що влада сама провокує Тимошенко, Мороза, Симоненка, а також Ющенка, що примкнув до «трійки», знову задуматися над непарламентськими методами боротьби. Хоч як би це парадоксально звучало. Президентська адміністрація ж, швидше за все, просто упевнена: якщо в опозиціонерів не вийшло захопити владу в березні 2000-го, а потім — у вересні 2001-го, то й наступного року всі спроби будуть марними. Сперечатися не будемо. Особливо, враховуючи помилки опозиції і те, якими методами можновладці захищають себе від нападу...

Отже, відповідно до інформації з навколоопозиційних кіл, поновлення акції «Повстань, Україно!» почнеться відразу ж після різдвяних свят. Анонсована цього тижня Юлією Тимошенко «київська акція протесту» проводитися не буде через неможливість її підготування за настільки короткий час. У січні на підприємствах, які ще хоч якось контролює опозиція, будуть створені страйкоми. Також планується провести «оргзбори» у ряді держустанов і вузах. Сигналами підготовки загальноукраїнської акції має стати оголошення короткочасного страйку на підприємствах і активізація поїздок лідерів опозиції по регіонах. Завершальним же етапом буде масова акція протесту, на яку, за попередніми підрахунками, опозиція має намір зібрати в Києві більш як 300 тисяч чоловік.

Песимісти, як завжди, упевнені, що опозиційні сили до наміченого часу ще встигнуть двадцять разів пересваритися, тому ніяких масових виступів не слід очікувати. Можливо, вони й мають рацію, враховуючи ту деталь, що ледь не кожен із опозиційної четвірки подумки вважає себе в ній «основним гравцем». Однак якщо декларована єдність чотирьох сил — «Нашої України», СПУ, БЮТ і Компартії — матиме місце, тоді у революції є певний шанс влаштувати для влади щось на кшталт «вальпургієвої ночі».

Факт наявності Віктора Ющенка, котрий продовжує лідирувати у всіляких рейтингах довіри, в стані опозиції позитивно позначиться на сприйнятті опозиції народними масами. Питання лише в тім, наскільки організаційно зможе Віктор Андрійович допомогти своїм нинішнім соратникам по боротьбі з «антинародним режимом». По-перше, як стверджують поінформовані джерела, у Ющенка останнім часом відчувається брак коштів. По-друге, існують складності зі створенням обласних штабів «Нашої України».

З’ясувати у лідерів БЮТ, Соцпартії та КПУ, чим різнитимуться нові акції протесту від попередніх, поки неможливо. Певне, тому, що сценарію їхнього проведення в природі ще не існує. Цікаво було дізнатися точку зору опозиціонерів.

Петро Симоненко (КПУ):

— У тому, що акції протесту будуть масовими і пройдуть у всіх куточках України, у мене сумнівів немає. У консолідації зусиль усіх політичних сил я теж не сумніваюся. Який характер носитимуть ці акції? Це багато в чому залежить від того, як спільно політичні сили визначать головні умови їхнього проведення. Ми вважаємо, що не екстремістськими методами, а масовістю можна буде вирішити всі ті проблеми, які порушуються сьогодні. Хоча з гаслами ми ще не визначалися.

Олександр Мороз (СПУ):

— Я не хочу давати якихось авансів акціям протесту. Проте ми стали свідками того, що відбулося (цього ми домагалися багато місяців): зусиллями влади і режиму опозиція об’єдналася. Процес її об’єднання та формалізації поглиблюється, а це означає, що наші дії й усередині парламенту, і поза ним будуть більш ефективними. Переконаний, що в тому числі і за допомогою акцій громадянської непокори, будуть досягнуті позитивні зміни в суспільстві.

Юлія Тимошенко (БЮТ):

— Ми вирішили не проводити акції цієї суботи, оскільки ідею не підтримали деякі фракції. Проте 9 березня ми піднімемо людей по всій Україні. Я переконана, що консолідація всіх опозиційних сил — дуже серйозна зброя проти нинішньої влади, котра скомпрометувала себе.

— Де гарантія, що кілька десятків тисяч протестантів знову не назвуть вас незначною купкою невдоволених, які рвуться до влади?

— Мені здається, що Президент подібні речі каже лише задля своєї самовпевненості. Адже в суспільстві уже важко знайти хоч одну людину, яка цілком із ним погоджувалася б.

— Сьогодні кажуть, що в парламенті проводиться робота із збирання підписів проти генпрокурора Святослава Піскуна. Якщо це правда, може так статися, що Піскун потрапить під захист опозиції, попри те що ви так запекло виступали проти затвердження його кандидатури?

— Я знаю про те, що і Кучма, і Медведчук дуже незадоволені поведінкою генпрокурора. Оскільки вони, мабуть, чекали від нього, що той за кілька місяців «пересаджає» всю опозицію...

— Вам особисто робили натяки на поновлення кримінальних справ?

— Так. Цей процес і не припинявся. Мені здається, Президент досі не розуміє, що кримінальними справами усіх на коліна поставити неможливо. У такий спосіб не можна вплинути на мої політичні рішення.

— Зараз спікер Володимир Литвин перебуває не в найкращому становищі: з одного боку, він не вступив у парламентську більшість, чим наблизився до опозиції, з іншого — підписав постанову про перерозподіл парламентських комітетів...

— Для Литвина зараз тестовий період. Якщо він набереться мужності і визнає, що 17 грудня більшість порушила Конституцію і закони, і що сам Литвин не мав права підписувати нібито ухвалені документи, то він залишиться спікером парламенту. Якщо ж він цього не зробить, тоді позиціонується однозначно як керівник більшості, веденої Президентом і Медведчуком...