БОЙОВЕ ХРЕЩЕННЯ 5-Ї БРИГАДИ

Перший бій

Україна воює в Іраку. За 2,5 кілометра від базового табору 52-го батальйону в Єс-Сувейрі під покривом темряви бойовики чатували саме на наших хлопців. Попри священний мусульманський місяць Рамадан. Коли на патруль влаштовують засідку за класичними правилами партизанської війни, якось язик не повертається говорити про миротворчість. Два з трьох радіокерованх фугасів на основі артилерійських снарядів великої потужності підірвали просто під першим із двох БТРів, третій вибухнув між двома бронемашинами. Відразу після цього - інтенсивний обстріл не менш як із чотирьох гранатометів РПГ-7 і стрілецької зброї. Позиції бойовиків перебували під прикриттям нежилих залишених будинків, вогонь відкрили тільки з одного боку дороги з відстані до 100 метрів. Зав’язався короткий (5-7 хвилин), але інтенсивний бій. Українські солдати відкрили вогонь у відповідь, розстрілявши понад 300 боєприпасів, але усе в білий світ, як у копійку - у темряві, не визначивши позицій супротивника й не виходячи з БТРів, ефективність вогню мінімальна. Бойовики розчинилися в ночі так само непомітно, як і прибули на позиції. Принаймні ніяких слідів вогневого ураження супротивника на місці засідки не виявлено. Замість цього після прочісування місцевості знайшли найсучасніші прилади нічного бачення на кількох кинутих бойовиками гвинтівках: і те й інше - російського виробництва.

Резервна група прибула через 10, санітарний американський вертоліт - через 18 хвилин після початку бою. Його результат - семеро поранених і контужених українських солдатів із 52-го батальйону 5-ї бригади: майор Сергій Гусак, капітан Олександр Рошевський, старший сержант Олександр Белей, сержант Анатолій Левченко, старшини Олександр Шохін, Сергій Пузир і рядовий Юрій Бачурін. Такі значні втрати, майже половина особового складу всього патруля - результат трьох прямих влучень у перший БТР: артилерійські фугаси й кумулятивні гранати від РПГ-7. Трьох тяжкопоранених - майора Гусака, старшого сержанта Белея та сержанта Левченка - лікуватимуть в американському військовому госпіталі Ландштуль (Німеччина), решта, за даними МО, продовжать лікування в санчастині свого підрозділу й незабаром повернуться в стрій.

Солдати вижили тільки завдяки виконанню інструкцій із безпеки - під час патрулювання в темний час доби особовий склад повинен перебувати під прикриттям броні БТРів. Після таких атак із застосуванням засобів вогневого ураження екіпажів американських військових джипів «Хамві», як правило, без жертв не обходиться. «На перший погляд немає ніяких ознак того, що було порушено заходи безпеки. Але залишається безліч запитань, що вимагають додаткового вивчення, стосовно тактики поведінки й додаткової розвідки», - підсумував перше реальне бойове зіткнення українців в Іраку міністр оборони Євген Марчук.

Фалуджа для українців?

Містечко Єс-Сувейра за 60 кілометрів на південний схід від Багдада із самого початку місії не обіцяло нашим солдатам нічого доброго. Саме тут вони вперше відкрили попереджувальний вогонь у повітря, відганяючи місцевих від складів із зброєю, що охоронялися. Саме тут під Єс-Сувейрою вперше спрацював фугас поруч із нашим БТРом, після чого й було наказано проводити нічне патрулювання тільки всередині бронемашин. Але спочатку проблемою були переважно кримінальні банди. «Щойно американці проводять перевірки й зачистки в самому Багдаді, звідти кримінальні елементи перебираються в Єс-Сувейру. Там, до речі, розташовано два великі склади з боєприпасами колишньої іракської армії. Один охороняємо ми, інший - іракські поліцейські», - говорив ще два місяці тому генерал-майор Анатолій Собора, заступник командуючого всієї багатонаціональної дивізії «Центр-Південь».

Щиро кажучи, дуже не хотілося б, щоб Єс-Сувейра стала для нашої бригади тим, чим стала Єль-Фалуджа для американців - центром збройного опору. Принаймні тепер у зоні відповідальності 5-ї бригади в провінції Васіт, що колись вважалася найбезпечнішою в Іраку, у нас є конкретний супротивник - добре організована й чудово озброєна група бойовиків, за оцінками військових, чисельністю до 10 чоловік. Причому місцева влада від неї всіляко відхрещується, запевняє, що це не іракці, а «залітні» бойовики з-за кордону, що планували багаторазові акції.

Сьогоднішній Ірак із його прозорими кордонами, дедалі більшим невдоволенням окупацією, величезною кількістю зброї та достатком потенційних цілей легко перетворився на терористичний рай. Лише понеділок 27 жовтня, перший день мусульманського посту Рамадана, «подарував» іракцям і військам коаліції рекордну кількість жертв - 57 загиблих після серії атак, проведених терористами-шахідами в Багдаді. Міжнародні місії тікають з Іраку, боючись за свою безпеку. 30 жовтня американське командування визнало втрату в місті Балада суперсучасного танка М1 «Абрамс», у результаті підриву якого загинуло двоє військових. Кількість американських військових, полеглих від партизанських атак в Іраку (116), уже перевищила кількість убитих на полі бою (115) під час активної військової фази, фінал якої президент США оголосив ще 1 травня. Це без урахування «небойових» і втрат усіх військ коаліції. В Іраку йде повномасштабна партизанська війна, причому коаліція та нова іракська влада одержали цілий букет реальних ворогів: від одиначок шахідок-бомбістів, котрі неначе сходять із невидимого конвеєра «Аль-Каїди» й «Ансар Аль-Ісламі», до глибоко законспірованих, організованих озброєних груп, що складаються не тільки з прибічників Саддама, а й із родичів загиблих іракців.

Миротворчість чи окупація?

Два десятки автоматників охороняють багдадський особняк Руху конституційних монархістів, очолюваного шерифом Алі Бен Хусейном, племінником останнього короля Іраку з династії Хашимітів Фейсала, поваленого й убитого в липні 1958 року. «Блакитна кров» спадкоємця престолу відразу впадає в око: королівська постава, вишукані манери, чудова англійська від найкращих західних університетів. «Я особисто попереджав американців і коаліцію ще до війни, що вони не можуть бути жандармами в Іраку. Вони не повинні були втручатися в питання безпеки. Американські війська з обшуками на вулицях наче магнітом притягують кожного, хто захоче на них напасти. Ці люди не стільки хочуть повернути старий режим, скільки захищають свої інтереси, оскільки коаліція обрала тактику переслідування діячів колишнього режиму: заарештовує їх, викидає з роботи, позбавляє посад. Американці створили соціальну базу для поповнення лав невдоволених, котрі готові захищати свої інтереси. Екстремістські ісламські рухи з усього регіону переповнюють Ірак, оскільки американці стали легкою мішенню. Але ще найнебезпечніше те, що розростаються місцеві радикальні рухи, що складаються з самих іракців, адже вони вважають, що країну окуповано і треба боротися з окупантами. І, нарешті, ставлення американських військових до місцевого населення виливається в серйозне несприйняття з боку самих іракців. Кілька сотень цивільних було випадково вбито американськими військовими. Безліч іракців просто жадають помсти».

Яка ж із названих спадкоємцем іракського престолу сил організувала засідку на українських солдатів? Адже досі 5-й бригаді вдавалося знаходити спільну мову з місцевим населенням. У будь-якому разі перший бій із реальним супротивником показав усю примарність миротворчості в країні, де вже вважають окупантами не тільки тих, хто розпочав війну.