Бомба, на якій підірвалися всі

26 березня хмельничани, на відміну від усіх співвітчизників, отримали тільки один бюлетень для голосування — до Верховної Ради. За п’ять днів до того ЗМІ оприлюднили інформацію про те, що кандидат на посаду хмельницького міського голови від «Нашої України» Віктор Коліщак звинувачує чинного мера у зловживанні адмінресурсом. Міськрайонний суд у відповідному позові відмовив. Але справу було передано в апеляційний, який зобов’язав міську територіальну виборчу комісію скасувати рішення про реєстрацію кандидата на посаду міського голови Миколи Приступи.

Після цього у ТВК почали творитися справжні дива. Починаючи з 22 березня у комісії ніяк не міг зібратися кворум. Хоча до того (за словами голови комісії Шепурьової) «комісари» працювали відмінно. А тут суцільне лихо: кілька членів комісії захворіли, один виїхав з міста у приватних справах, ще один написав заяву про вихід зі складу ТВК… І комісія з 15 чоловік за постійної відсутності восьми стала недієздатною.

Позаяк кворум вперто не збирався, ТВК не змогла видати дільничним комісіям бюлетенів для виборів депутатів обласної та міської рад, а також міського голови. Голова комісії почала звертатися до всіх, хто міг зарадити справі. До міського голови, секретаря міської ради — «з клопотанням про сприяння організації виборів і заміни членів комісії у встановленому законному порядку». До керівників партій та блоків — про необхідність заміни їхніх членів комісій. До голови ЦВК — із проханням дозволити видати виборчі бюлетені до обласної ради комісією в меншому складі.

Партії не реагували. Міська влада або мовчала, або вимагала документ за всіма правилами, який без кворуму ТВК скласти не могла. ЦВК не дозволила порушувати закон. Його вирішила порушити обласна ТВК: наполягаючи на конституційному праві хмельничан голосувати за депутатів обласної ради, вона 25 березня дозволила міським колегам видати відповідні бюлетені. Та це рішення негайно оскаржили представники Партії регіонів, і Хмельницький міськрайонний суд в нуль годин двадцять хвилин у ніч на 26 березня відмінив незаконний дозвіл.

В усі ці дні за вікнами робочого кабінету безправної міської ТВК, на центральному майдані міста вирували мітинги. Спершу їх було два: один — за Приступу, другий — за Коліщака. Тон першому задали народні депутати — лідер місцевих соціалістів Володимир Співачук та литвинівець Віталій Олуйко. Останній конкретно вказав, що винуватці конфлікту — в облдержадміністрації. Гнівні виступи глушила музика з конкурентного табору, яку чутно було аж до околиць. У наступні дні «глушилок» уже не було, однак і на альтернативному майданчику протестантів поменшало. В п’ятницю на мітингу зі звітом про свою роботу виступив чинний міський голова Микола Приступа.

Місто було збуджене до краю. Проте всі сподівалися, що до сьомої ранку 26 березня все якось владнається, і вибори відбудуться обов’язково.

Не вийшло. Вибухова хвиля від передвиборної бомби з головою накрила понад 138 тисяч хмельницьких виборців (з 202 тисяч, які є в списках), що прийшли на дільниці. Проте «вибухівка для бомби» нагромаджувалася раніше.

Микола Приступа був обраний хмельницьким міським головою восени 2002 року на позачергових виборах — після трагічної загибелі свого попередника, Михайла Чекмана. Тоді одним з найактивніших його конкурентів був місцевий бізнесмен Віктор Коліщак. Тепер вони знову стали суперниками — але ще задовго до виборів.

Після помаранчевої революції Віктор Коліщак (у революції не помічений, навпаки, помічений у давній дружбі з родиною тодішнього губернатора Хмельниччини Віктора Коцемира) негайно записався до Народного союзу «Наша Україна». Швидко увійшов у довіру керівництва організації НСНУ та, на відміну від скромних майданних революціонерів, зробив стрімку партійну кар’єру. Спершу став заступником голови обласної парторганізації Ростислава Яреми, а перед початком виборних перегонів (унаслідок «перевороту» в міській парторганізації НСНУ) — і головою міської організації. Що відкривало йому прямий шлях у кандидати на посаду хмельницького міського голови від блоку «Наша Україна», передвиборний штаб якого в місті він очолив.

Хоч раніше здавалося, що цей шлях організація відкриє для Миколи Приступи. Власне, збоку весь час здавалося, що до Миколи Приступи НСНУ стояло задом, як хатинка Баби Яги. Хоча саме він був першим високопосадовцем, котрий (за словами місцевих штабістів Ющенка) допомагав «помаранчевим» у Хмельницькому, а 23 листопада 2004 року і виступив на боці майбутнього президента. Не так радикально, як мери західніших обласних центрів, але відкрито, на чолі міської ради. Проте чи то місцеві функціонери НСНУ Приступу недолюблювали, чи він їх — але в партійні лави його прийняла Політрада цієї організації в Києві. Якимись шляхами Приступа таки завоював довіру міського партійного керівництва. Та коли це саме керівництво обласна політрада з керівництва звільнила, Приступа вийшов з НСНУ, оголосивши про це на прес-конференції. Після цього він самовисунувся кандидатом у міські голови і став другим номером у списку соціалістів до обласної ради.

Керівники НСНУ в області й зараз стверджують, що такий крок Приступи став для них шоком, бо Микола Іванович (незважаючи на його непростий характер і небажання з кимось ще рахуватися) розглядався ними як основний кандидат у міські голови. Микола Іванович переконаний, що його «прокотили» б на партконференції, і міського керівника змістили саме для того. Як би не було насправді, та все сталося саме так, як сталося: ініціатором політичного «розлучення» був саме Приступа.

Попри партійні чвари, точка зору переважної більшості експертів задовго до і вже під час передвиборних перегонів була одностайною: Приступа недосяжний для суперників. Популістські кроки, які в цей час усе-таки робилися міською владою — поліпшення гарячого водопостачання, здешевлення проїзду в громадському транспорті для школярів та студентів, продовження тролейбусної лінії — звісно, додали б щось до майбутніх результатів виборів, але несуттєво. Перемога Приступи буда передбачуваною.

І тут з’явився позов Коліщака, який звинуватив опонента у використанні адмінресурсу. Як визначив суд, зловживання проявилися в двох випадках. Перший: традиційно багато років поспіль перед 8 Березня деяким категоріям жінок — вдовам, багатодітним матерям, ветеранам війни та праці тощо — за рішенням міськради та міськвиконкому надається матеріальна допомога. Рішення про неї цього року М.Приступа підписав 23 лютого — до реєстрації його кандидатом на посаду міського голови. Але 25-гривневі перекази надходили і після 8 березня — з набірним штампом: «Зі святом! Міський голова М.Приступа». Суд вирішив «Встановити факт надання виборцям коштів під час виборчого процесу Хмельницькою міською радою, міським головою якої є кандидат на посаду міського голови Приступа М.І. як агітаційний захід на його користь».

Другий: якоїсь неділі Приступа звітував про свою діяльність у мікрорайоні Раково. На мітингу — в натовпі — були присутні й працівники міськвиконкому. Апеляційний суд ухвалив: «Встановити факт залучення кандидатом на посаду міського голови Приступою М.І. для проведення передвиборної агітації підлеглих йому осіб та ресурсів з Хмельницької міської ради».

На підставі цих порушень суд і зобов’язав міську територіальну комісію скасувати рішення про реєстрацію кандидата на посаду міського голови Приступи.

Рішення було сприйняте командою чинного мера як помста з боку «Нашої України», до якої належить уся верхівка обласної виконавчої влади. Коліщака оточення Приступи сприймало суто як виконавця замовлення. Це припущення було підтверджене демонструванням журналістам відеокасети: представник від «Нашої України» на виборах в області, народний депутат М.Полянчич у приміщенні міської ТВК обіцяв «переламати хребти» і не допустити обрання мером «вусатого вуйка», що «малює карикатури на президента». Коліщак на прес-конференції назвав судовий позов власною ініціативою. Голова обласного штабу «НУ» Ростислав Ярема в розмові з кореспондентом «ДТ» підтвердив: «У нього був свій штаб, вони працювали самостійно».

Проте звинувачення з приводу «замовності» рішення суду, озвучені мітингами, вже розлетілися містом. Прихильники мера мають сумнів щодо праведності цього вердикту. По-перше (вважають вони), місцеві суди не вельми часто демонструють зразки принциповості. По-друге, вони пропонують назвати ім’я будь-кого з чинних посадовців, хто не застосовував адмінресурс, бодай на мізинець.

Словом, небагато хто повірив у незаангажованість суду. А в раптову епідемію серед членів територіальної виборчої комісії — ще менше.

Правники вважають, що проведення повторних виборів у Хмельницькому не уникнути. Дехто, правда, припускає імовірність проголосувати за міського голову і депутатів міської ради протягом найближчих двох тижнів. Та однак усі чекають, поки Центральна виборча комісія виборсається з підрахунку голосів до Верховної Ради і винесе доленосне рішення щодо Хмельницького. Хоч, як не крути, закон виписаний так недбало, що якихось запасних люфтів не передбачає: все знову впирається в міську ТВК, котра мусить або одужати, або дообратися сесією міської ради і щось зрештою вирішити.

Від неї, власне, залежить, чи зможе чинний міський голова балотуватися знову. В його команді впевнені, що може, але — «йому не дадуть» (мається на увазі чинна обласна влада). Обласна влада відхрещується від будь-якої участі в цій гучній історії. Як буде насправді, сьогодні в Хмельницькому не знає ніхто. Передвиборна «бомба» підірвала репутацію всіх і, безумовно, негативно для чинної влади вплинула на голосування. В обласному центрі, де симпатії до «Нашої України» стабільно перевищували 20%, результат виборів до Верховної Ради приголомшив: «НУ» отримала 12,5% голосів (Партія Регіонів — 11,7%, 6,3% — соціалісти і 3,3% — блок Литвина), а 45,5% забрав БЮТ.

Однак, якщо в Хмельницькому оголосять повторні вибори, то є підстави вважати, що вони стануть вельми цікавими, адже участь у них зможуть взяти нові, потужні дійові особи. Невдахи 26 березня отримають додатковий шанс на продовження публічного життя у владі й напевно спробують заручитися підтримкою столичних бонз та чільних представників партій-переможниць. Перш за все йтиметься, напевно, про БЮТ та «Нашу Україну» (обласна рада на 30% складатиметься з б’ютівців і на 20% — з ющенківців). Місцеві партії вже в азарті. Їхні кандидати цілком можуть змінитися.

Власне, до літа — часу наступного голосування — може змінитися все. Адже вирви від бомб не прикрашають ландшафт. Зазвичай люди розумні засипають їх, вирівнюють і висаджують сад або зводять будинок. Разом.