«Блю-блю-блю канабіс…»

Складається враження, що команда, яка готувала запитання для президента до дивного опитування на 25 жовтня, не стала чекати дозволу від народу й пункт четвертий оголошеного списку вже реалізувала — особисто. Очевидно, полегшуючи канабісом своє ПТСР від приходу у владу. Бо важко повірити, що пункт п’ятий — щодо Будапештського меморандуму — придумав хтось на тверезу голову.

Одержавши від джерел зразок опитувального листка, ми довго коливалися, чи публікувати його, бо якраз маячня останнього запитання вселяла серйозні сумніви в його автентичності.

Поки що до кінця так і незрозуміло, як саме буде сформульовано запитання, що стосується Будапештського меморандуму. В «бюлетені», опублікованому ZN.UA, його записано так: «Чи підтримуєте ви право України на використання гарантій безпеки, визначених Будапештським меморандумом, для відновлення її державного суверенітету та територіальної цілісності?». Цей же варіант підтвердили в четвер і джерела «Української правди» в ОПУ. Правда, у п’ятницю Володимир Зеленський на Фейсбуку сформулював це запитання так: «Чи потрібно Україні на міжнародному рівні підняти питання про використання гарантій безпеки, визначених Будапештським меморандумом?». І вирушив із візитом у Туреччину, чомусь забувши попередньо порадитися з цього приводу з народом. А також не поцікавившись у нього, чи підтримує довірений йому народ право України на те, щоб на неї світило сонце, і чи схвалює він насування похолодання.

До обіду ОПУ на сайті президента вивісив уже третій варіант формулювання цього запитання, ще більш неймовірний: «Чи потрібно Україні підняти сьогодні на міжнародному рівні питання: або всі підписанти меморандуму виконують узяті на себе зобов’язання, або ніхто?». Фантазія на Банковій розігралася настільки, що боюся навіть уявити, що відбудеться далі. Шосте запитання — про легалізацію «герича»?

Ви загрожуєте світу відновленням ядерного статусу України? Ви серйозно? Хочеться запитати: «Що ви курили?», але відповідь уже зрозуміла.

От чесно, я не знаю, як це описувати й коментувати серйозно. Поділіться канабісом, чи що. Адже все це — цілковита маячня. Для чого це запитання? До чого воно? Вам хочеться хайпанути? Так це ж тема не для хайпу.

Може, ви все-таки звернете увагу на коронавірус і платформу для онлайн-навчання школярів створите, киснем лікарні забезпечите й уже потім, добре подумавши, за ядерну зброю візьметеся?

ОПУ пояснює: «Нашій державі потрібен мандат від народу, для того щоб звертатися до держав — підписантів меморандуму щодо виконання їхніх зобов’язань». Який мандат? При чому тут народ? Народ, на жаль, уже дав вам мандат, привівши у владу. Прочитайте нарешті Конституцію та ознайомтеся хоча б із повноваженнями президента. Йому не потрібні жодні додаткові мандати, щоб вести якісь міжнародні переговори — у будь-яких форматах і на будь-яких майданчиках. І вже тим більше йому не потрібні ще якісь «одобрямси», щоб задіяти механізми підписаних Українською державою документів.

Ви хочете вирішувати проблеми Донбасу й Криму в «будапештському форматі»? Вперед! Хто ж вам заважає? У вас уже пів року наполегливо випитують: «Так що після «Мінська? Який ваш план «Б»?» Дійте, а не займайтеся піаром, прикриваючи ним, як фіговим листком, своє безсилля і волаючу некомпетентність.

От навіть якщо обв’язати голову пучком канабісу, щоб заспокоїтися після ваших фантазій, і спробувати спокійно помізкувати: «Що далі?». От одержите ви «одобрямс» від народу, куди ви з ним підете, до кого? До міжнародних партнерів, які, хапаючись за голову, зараз або регочуть, або ридають, спостерігаючи за вами? Ви ж самі вже п’ять разів написали, що результат цього опитування не матиме прямих юридичних наслідків. Кому ви його збираєтеся пред’являти?

Ви збираєтеся шантажувати Москву, а головне, Вашингтон і Лондон (а також Париж і Пекін, що примкнули до них) поверненням ядерного статусу України? Ви заздрите Тегерану й Пхеньяну? Вам сняться міжнародні санкції? В умовах війни з Росією ви хочете втратити підтримку США та Британії? Ні? Тоді до чого ця дикість?

Хочете струсити пил із Будапештського меморандуму? Будь ласка. Але не перетворюйте серйозні запитання на фарс.

Так, в Україні досить багато компетентних людей вважають меморандум планом «Б» для України в конфлікті з Росією. ZN.UA неодноразово публікувало думки апологетів цього документа й активного його використання. Але багато і скептиків, які вважають «Будапешт» слабким і безперспективним документом, провалом України далекого 1994 року, оскільки жодних реальних гарантій безпеки він насправді не містить. Та й матеріально за відмову від третього у світі ядерного арсеналу наша країна одержала в кілька разів менше, ніж Кадиров за відмову від використання арсеналу АК. Навіть у нинішньому українському уряді є не тільки ентузіасти з блискучими очима, а й відверті скептики використання Будапештського меморандуму для припинення російської агресії.

Для неофітів, що відкрили для себе «Будапешт», коротенький екскурс і кілька фактів. Раптом, протверезівши, захочуть ознайомитися, либонь стане у пригоді.

У квітні 2008-го Україна разом із Грузією не одержала Плану дій із членства в НАТО на саміті альянсу в Бухаресті, а в серпні того ж року сталася агресія Росії проти Грузії. І 2009 року команда президента Ющенка затурбувалася проблемами безпеки України. Тоді народилася ідея підготувати якийсь новий документ, умовно «Будапешт-2», у якому країни — підписанти першого Будапештського меморандуму зафіксували б чіткіші й дієвіші гарантії безпеки України, ніж обіцянка у разі загрози безпеці нашої країни провести консультації. Малося на увазі, що цього разу документ буде повноцінним міжнародним договором, на відміну від декларативного політичного меморандуму 1994 року, що не має жодної юридично зобов’язуючої сили. Розпочалися переговори з партнерами по «Будапешту». Докладніше про цю історію можете прочитати тут. Чим це все закінчилося, відомо — нічим.

Команду президента Порошенка нині обвинувачують у тому, що 2014 року вона не задіяла механізмів Будапештського меморандуму для протидії російській агресії та її припинення. Заради справедливості зазначимо, що важко задіяти щось поодинці. Наприкінці травня 2014-го в інтерв’ю ZN.UA тодішній посол США в Україні Джеффрі Пайєтт, відповідаючи на моє запитання з приводу невиконаних зобов’язань країнами-підписантами, відповів так: «Будапештський меморандум не був договором про надання гарантій безпеки. Я звертався до посла Стівена Пайфера й деяких інших експертів, які також брали участь у переговорах із цього меморандуму, і згідно з тим, що я від них почув, усі сторони тоді чітко розуміли, що суть цього документа в тому, що підписанти беруть на себе зобов’язання поважати суверенітет і територіальну цілісність України. Росія цілком очевидно порушила, розтоптала свої обіцянки по Будапештському меморандуму».

Навряд чи відтоді позиція США кардинально змінилася. Втім, можете поцікавитися самі. Але спочатку про всяк випадок прочитайте, що посол Пайєтт відповів із приводу можливого повернення Україною ядерного статусу й придбання ядерної зброї, тут.

І ще, знову ж заради справедливості: 27 листопада 2018 року після захоплення українських кораблів в Азовському морі МЗС України офіційно зверталося до країн — підписантів Будапештського меморандуму з вимогою провести термінові консультації «з метою забезпечення повного дотримання зобов’язань і негайного припинення агресії РФ проти України». Результат пам’ятаєте? Приблизно такий же, як і 2009-го.

Так що «лупайте сю скалу». Це вже намагалися робити ваші попередники. Але тільки не влаштовуйте рімейку старої казки: «Дід бив-бив — не розбив. Баба била-била — не розбила. Мишка бігла, канабісу курнула, хвостиком махнула — усіх насмішила». Не ганьбіться і не ганьбіть країну.