Бій за чемпіонський пояс. Зважування

До чергових президентських виборів ще вагон часу, але соціологи вже активно взялися за вивчення шансів основних учасників перегонів. Днями наш колега Мустафа Найєм оприлюднив матеріали липневих досліджень компанії Research&Branding Group, що їх, за словами журналіста, виконавці й замовники вирішили приховати від громади. Згідно з цими даними, якщо вибори відбудуться у два тури, у Віктора Януковича немає шансів бути переобраним на другий термін. Оскільки в завершальному раунді він поступається не тільки Віталію Кличку, Арсенію Яценюку та Юлії Тимошенко, а й навіть Олегу Тягнибоку та Петру Порошенку, чиї шанси в'їхати на Банкову сьогодні важко вважати реальними.

Однак свіжі, вересневі дослідження ще однієї шанованої соціологічної фірми, Київського міжнародного інституту соціології, що потрапили в наше розпорядження, демонструють трохи іншу тенденцію. За даними КМІС, якби вибори відбувалися у вересні 2013 р., гарантувати собі перемогу в другому турі може тільки один опонент чинного глави держави - Віталій Кличко. Матеріали опитування свідчать, що вирішальний поєдинок лідер УДАРу виграє у гаранта з явною перевагою - 42,7% проти 24,8%. Теоретичний шанс на успіх має й Арсеній Яценюк: згідно з підрахунками кмісівців, у другому таймі головного політичного змагання п'ятирічки голова політради "Батьківщини" випередить Януковича майже на три відсотки (31,3% проти 28,1%). Однак об'єктивні (соціологічна похибка) та суб'єктивні (неминуче застосування адмінресурсу) обставини роблять таку перевагу досить примарною. Інші опоненти, за прогнозами соціологів, у "плей-офф" Віктору Федоровичу поступаються. Петро Порошенко - близько 8% (20,9% проти 28,5%), Юрій Луценко та Олег Тягнибок - близько 7% (відповідно, 23,1% проти 30% і 23% проти 29,7%). Шанси Юлії Тимошенко КМІС не досліджував, виходячи з того, що чинне законодавство не дозволить їй брати участь у кампанії.

Звісно, за півтора року уподобання виборців можуть змінитися до невпізнанності. Крім того, наведене нами опитування (як, утім, і будь-яке інше) не може претендувати на статус істини в останній інстанції. Соціологи не вибирають президентів, вони лише фіксують настрої та відзначають тенденції. З цього погляду, дослідження КМІС видається нам не тільки цікавим, а й важливим. Оскільки надає дискусії про єдиного опозиційного кандидата нового імпульсу.

Виміри соціологів підтвердили: пріоритети суспільства мають чітко виражений соціально-економічний характер. Трійка найгостріших бід, із погляду респондентів, - безробіття (70,7%), зростання цін (69,5%) і корупція в органах влади (51,8%). Політична нестабільність у цьому табелі про ранги посідає малопочесне 12-те місце, згортання демократії і свободи слова - 18-те, недостатня активність опозиційних сил -
20-те. 36,3% вважають неактуальною проблемою підвищення статусу російської мови, 35,3% - питання про звільнення Тимошенко. Такі реалії: суто політичні питання мало зачіпають більшість обивателів, сиріч виборців.

Важлива деталь: вирішення проблем, визначених респондентами як основні, перебуває у винятковій компетенції влади. З цього погляду, два головних противники Януковича - не Кличко й Тимошенко, а економічна система і... він сам. Точніше, виплекана ним державна система.

Найстрашніша для гаранта цифра: 70,3% вважають, що Україна рухається у хибному напрямку, причому 43,4% у цьому твердо переконані. Характерно, що невдоволення політикою режиму домінує навіть у базових для влади регіонах. Про неприйняття офіційного курсу заявили 36,1% жителів Півдня і 39,5% жителів Сходу. На його підтримку висловилися 29,2% й 26,9%, відповідно.

Можна припустити, що високий президентський рейтинг Кличка значною мірою обумовлений надією виборців на те, що цей кандидат зможе вирішити саме ключові соціально-економічні проблеми. Поліпшення економічної ситуації опитані однаковою мірою пов'язують і з першою особою діючої влади (17%), і з лідером опозиційного УДАРу (16,9%). 18,4% вірять у здатність Кличка подолати владну корупцію, 16,8% - створити нові робочі місця, 13,6% - стабілізувати ціни. У цьому рейтингу очікувань він випереджає і Януковича, і колег з опозиції. Причому останніх - досить істотно. Можна сперечатися про реальні можливості Віталія Володимировича викорінити перелічені біди, але те, що багато виборців сьогодні чекають від нього цього, - факт.

Є ще кілька характеристик, які вирізняють Кличка з-поміж інших здобувачів президентського звання. Мабуть, головна - додатне сальдо довіри. Він - єдиний, у кого рейтинг перевищує антирейтинг (16,5% проти 9,4%). У Януковича - 17,1/35, у Яценюка - 7,2/17,8, у Симоненка - 5,1/22,4, у Тягнибока - 4,1/21,8, у Порошенка - 3,7/9,7.

Таким чином, Янукович трохи випереджає Кличка в президентському рейтингу, але водночас є носієм значного антирейтингу: понад третина опитаних заявила, що за жодних умов не проголосує за гаранта. Справедливості ради зазначимо, що в цьому питанні Віктор Федорович - не рекордсмен. Якби до участі у виборах допустили Тимошенко, вона одержала б 14,8% підтримки. Ще 18% не виключають, що віддали б за неї свій голос. Однак 46,3% заявили про намір не голосувати за неї.

Та повернімося до Кличка. Його перевага (порівняно з колегами по "фронді") обумовлена, зокрема, і здатністю "заходити" на електоральне поле основного противника. На Сході його рейтинг із листопада
2011-го по вересень 2013-го зріс із 1,9% до 7,8%. На Півдні (за той самий період) - з 2,8% до 13%. Тільки 10% жителів південних регіонів країни заявили, що не проголосують за Кличка за жодних умов. Для порівняння: Яценюка там нізащо не підтримають 17,5%, Тягнибока - 27,3%. Арсенія Петровича на Сході підтримують 3,3%, на Півдні - 2,5%, Олега Ярославовича - 0,2% і 1,2%, відповідно.

КМІС звертає увагу і на стабільне зростання загального рейтингу Віталія Володимировича (2% - жовтень 2010-го, 9% - червень 2012-го, 17% - вересень 2013-го).

Ще одна "фора" Кличка - найвищий потенціал збільшення підтримки (8%). За нього потенційно готові віддати свої голоси 42% прихильників Тягнибока, 37,6% симпатиків Яценюка, 18,6% - "фанів" Порошенка і навіть 10,4% виборців Симоненка. Якби Віктор Янукович не брав участі у виборах президента, 8,2% його електорату проголосували б за вождя УДАРу.

Втім, соціологи вказують і на слабкі місця в електоральній позиції Кличка. Його симпатики не настільки впевнені в перемозі, як прибічники Януковича. 84,1% потенційних виборців гаранта переконані у його перемозі. З тих, хто планує голосувати за Кличка, у його вікторії не сумнівається значно менше половини - 41,6%. Специ з КМІС вважають, що електорат Кличка менш стабільний і гірше мобілізований, і як доказ наводять підсумки останніх парламентських виборів, коли УДАР отримав менше того, що показувала соціологія. Докладні дані демонструють: понад третина (34,3%) потенційних виборців Кличка - громадяни віком від 18 до 29 років, тобто так звана група ризику (можуть прийти на дільниці, а можуть - і ні). Тоді як у Януковича майже половина гіпотетичного електорату (49,4%) - виборці віком від 50 і вище - найдисциплінованіші голосувальники. 41,4% тих, хто готовий віддати свій голос за насельника Банкової, - пенсіонери, зразкові виборці.

Крім того, соціологи вважають, що з-поміж тих, хто ще не визначився, наважаться зробити вибір на користь Кличка не дуже багато.

Чи дає така соціологія привід до негайних переговорів про визначення єдиного кандидата від опозиції? І чи можна стверджувати, що Віталій Кличко де-факто вже є таким?

Ми б рекомендували не квапитися з висновками. Попереду - маса часу і маса соціологічних досліджень. Однак опитування КМІС, із яким ми ознайомили читача, на нашу думку, має спонукати політиків більш тверезо оцінити свої можливості. Політичні сили - подумати про іншу якість співпраці, інший рівень координації дій. А політтехнологів - замислитися над переглядом гасел і уточненням програм. Цілком очевидно не тільки те, що країна потребує оновлення, а й те, що громадяни країни цього оновлення чекають. Соціологічні дані переконують, що твердою гарантією перемоги противників діючого режиму (з курсом якого абсолютна більшість незгодна) є чітка командна гра. Правила якої передбачають гранично зрозуміле формулювання завдань, жорсткий розподіл обов'язків і відповідальності, позначення меж можливих компромісів. Пошук відповідей на запитання "Хто?", "Що?", "Як?" і "Коли?" опозиція має розпочати сьогодні, щоб післязавтра не битися над ритуальним "Хто винен?" і "Що робити?".

Можливість визначення Віталія Кличка єдиним кандидатом у президенти від опозиції сьогодні здається допустимою. Але при дотриманні, як мінімум, трьох умов. По-перше, всі сили, які опонують режимові, мають добровільно і свідомо погодитися з таким вибором (що вочевидь відбудеться не сьогодні). По-друге, всі команди-учасники зобов'язані розподілити права та обов'язки, домовитися не тільки про розподіл майбутніх трофеїв: хто конкретно і яку конкретно політику проводитиме в ГПУ, МЗС, ПЕК, АПК, МОН, СБУ, МВС і т.д... По-третє, Віталій Кличко має надати і електоратові, і політичним союзникам залізобетонні докази того, що він пройде юридичну перевірку на 10-річний ценз осілості. Те, що ЦВК перевіряв його на цей предмет двічі (2006-го і 2012-го) і не знайшов порушень, не повинно присипляти пильність. Мають право - перевірять ще раз. Захочуть - знайдуть. Якщо відшукають переконливий доказ - біда. Якщо "намалюють" - інша історія. І цю історію можуть написати самі громадяни. Соціологія КМІС фіксує досить високу готовність прибічників опозиційних кандидатів до участі в акціях протесту і вкрай низьку схильність до таких дій - з боку симпатиків влади.

Але можна обійтися і без потрясінь. Влада не ризикне грати на межі фолу, якщо побачить стрункість лав і не зможе знайти в цих лавах "слабку ланку". Хоч би хто в підсумку став єдиним кандидатом від тих 70% громадян, які вважають, що країна йде не туди.