БЕЗ П’ЯТИ ХВИЛИН КАНДИДАТ

Віктору Януковичу продовжує щастити. Схвалення Верховною Радою нової програми його уряду зробило прем’єр-міністра найзахищенішим політиком на найближчих 12 місяців. Статус недоторканного значно підвищив його й так добрі шанси стати кандидатом правлячої коаліції на осінніх виборах президента. Головне питання для Януковича нині в тому, як їх виграти у Віктора Ющенка. Судячи з програми, глава уряду бачить відповідь у ставці на популістські кроки з заморожуванням необхідних реформ.

Янукович дедалі більше видається улюбленцем долі. Очоливши Кабінет міністрів завдяки прагненню Леоніда Кучми зміцнити ненадійну коаліцію, Янукович зумів утриматися в прем’єрському кріслі великою мірою у зв’язку з рекордним економічним зростанням, обумовленим, радше, сприятливою кон’юнктурою для експорту, ніж вдалими діями уряду. А у вівторок парламентська більшість проголосувала за схвалення його програми не тому, що хотіла гарантувати прем’єрові річну недоторканність, а в зв’язку з необхідністю отримати голоси його фракції при розгляді наступного тижня поправок до Конституції, покликаних ослабити наступного президента.

Взаємна недовіра партнерів по коаліції — ось головна причина того, що програму уряду схвалено за місяць до закінчення імунітету, гарантованого торішньою програмою, свого часу теж підтриманою Верховною Радою. Янукович побоювався, що після зміни Конституції «Трудова Україна» або Соціал-демократична партія (об’єднана) ініціюють його заміну. За інформацією зсередини цих сил, ніхто з них не готував атаки на квітень. Але прагнення Віктора Пінчука бачити в прем’єрському кріслі Сергія Тігіпка — як і прагнення Віктора Медведчука зробити це крісло залежним від СДПУ(о) — містять постійну загрозу для Януковича. Розуміючи, що 67 голосів його фракції «Регіони України» після схвалення поправок до Конституції впадуть у ціні, Янукович вирішив обміняти їх на новий річний мандат довіри парламенту.

Угода вигідна і для СДПУ(о) з «Трудовою Україною» — для них ослаблення влади майбутнього президента нині важливіше, ніж посада глави уряду. Янукович, за ідеєю, нині особисто зацікавлений у зміні Конституції. Поправки, які можуть бути остаточно схвалені наступного тижня, звільняють прем’єр-міністра від необхідності складати повноваження перед новообраним президентом. Для Януковича це означає, що навіть програш президентських виборів не позбавляє його можливості поборотися за місце під сонцем. Як мінімум чотири місяці після виборів він буде главою уряду з правом змінювати губернаторів та блокувати зміну міністрів.

Тепер виняткового значення для Януковича набирає ставлення до нього Леоніда Кучми. Після схвалення Радою урядової програми лише нинішній Президент зберіг право змінити прем’єра до виборів. Кучма вже дав публічну обіцянку не чіпати Януковича. Її виконання залежить від того, що в результаті він вирішить стосовно самого себе. Якщо Кучма справді більше не гратиме головних ролей, тоді Янукович може спати спокійно. Точніше, сконцентруватися на боротьбі за перемогу на виборах.

У тому, що він братиме в них участь, сумнівів після вівторка майже не повинно залишитися. Нині можна прогнозувати Януковичу збереження найвищого рейтингу серед потенційних кандидатів від коаліції. Статус глави уряду, що його соціологи вважають ключовою складовою рейтингу прем’єра, йому фактично гарантовано. Це ж саме дозволяє Януковичу зберегти контроль над найбільшою фракцією більшості. На запланованих у квітні переговорах коаліції про висування спільного кандидата на вибори «Регіони України» відстоюватимуть свого хрещеного батька.

Ясна річ, переговори будуть дуже важкими. Голосування за зменшення президентських повноважень — це лише задаток суми, яку лідер Партії регіонів повинен заплатити іншим учасникам коаліції за його підтримку. Аби бути висунутим і справді підтриманим, Янукович муситиме задовольнити до- й пообіцяти задовольнити післявиборчі апетити і амбіції членів коаліції.

Іншого шляху в нього немає. Отримавши недоторканність як прем’єр, Янукович залишається вразливим як кандидат у президенти. Один із представників СДПУ(о) порівняв його з ракетою, що стартувала і в якої від’єднали лише першу ступінь, не гарантуючи успішного виходу на орбіту. Якщо хтось із ключових членів коаліції вирішить вийти з гри, це стане політичним фіаско передусім Януковича. Без статусу єдиного кандидата від влади йому буде надзвичайно складно претендувати на перемогу на виборах.

До того ж у разі зміни Конституції наявність більшості в парламенті стає самоціллю, незалежно від результату виборів. Контроль над Радою гарантує урядові портфелі, доступ до приватизації і вирішальний вплив на державну політику навіть при вороже налаштованому президентові. Тому Януковичу дуже вигідна ідея збереження коаліції в нинішньому вигляді до парламентських виборів-2006, запропонована Медведчуком. Її розвал відразу поставить під сумнів його майбутнє в уряді. За такого сценарію Януковича може звільнити ще нинішній Президент, який втратить мотиви захищати позбавленого більшості прем’єра. Або його «підуть» у відставку по завершенні року, що розпочався у вівторок. Теоретично після зміни Конституції вороги прем’єра можуть навіть не чекати березня 2005-го. Вони вправі поставити перед Конституційним судом питання легітимності існування Кабінету міністрів, призначеного за старою Конституцією.

У цьому сенсі на руку Януковичу грає стіна, яка виростає між учасниками провладної коаліції та Ющенком. Лідер президентських рейтингів перестав бачити всередині більшості можливих партнерів, як це було в попередні роки. Його небажання вступати з ними в діалог їх відлякує. Не пов’язана спільною ідеологією, коаліція залишається дуже неміцним союзом, який терзають серйозні суперечності. У вівторок це підтвердив глава політвиконкому «Трудової України» Андрій Деркач, що не голосував за урядову програму. Але, як зауважив один із ключових членів коаліції, наявність спільного ворога змушує її учасників забути про політичне суперництво та війни в бізнесі. Залежний Янукович видається їм меншою небезпекою, ніж Ющенко з його передвиборним гаслом про очищення влади. Це додатковий аргумент на користь висування прем’єра єдиним кандидатом від коаліції.

Високі шанси Януковича заручитись підтримкою коаліції на виборах обіцяють йому медіа, гроші та людей, але не перемогу. Настрої виборців залишаються його проблемою. У більшості моделей соціологів поки що він поступається Ющенку в другому турі. Майбутня кампанія може змінити розстановку сил, швидше, на користь лідера «Нашої України», який на голову переважає конкурента в навиках публічного політика. Єдина зброя, наявна в Януковича, на відміну від опозиціонера Ющенка, — це можливість приймати рішення, здатні викликати підтримку людей.

Схвалена програма не дає однозначної відповіді на запитання, чи вдасться прем’єрові переконати населення у своїй послідовності, ефективності й відповідальності. Передвиборні плани його уряду багато в чому повторюють дії кабінету Валерія Пустовойтенка під час другої кампанії Кучми. Янукович хоче зробити ставку на наповнення бюджету, аби залучити виборця підвищенням його добробуту. Відповідно до встановлених урядом цілей, протягом року зарплати бюджетників мають зрости на 25%. Зокрема з вересня (за два місяці до першого туру) з 205 до 237 гривень має підвищитися мінімальна заробітна плата. Програма обіцяє дворазове збільшення стипендій і надбавку до допомоги при народженні дитини. Крім того, вона ставить за мету зобов’язати діючі підприємства до кінця року виплатити працівникам борги з заробітної плати.

Досвід 2003 року свідчить, що такі плани реальні. Швидке зростання економіки разом із жорстким адмініструванням податків і продажем найбільших державних підприємств дозволили перевиконати бюджет. Нинішнього року в Кабміну є всі шанси виручити ще більше грошей від приватизації, в якій зацікавлений бізнес, що його підтримує, і підвищити завдання податківцям. Ймовірні й високі темпи економічного зростання, прогнозовані урядом у 9,5%. Незалежна оцінка Міжнародного центру перспективних досліджень близька до цього. МЦПД очікує 10%, базуючись на збереженні хороших цін на експорт і зростанні внутрішнього споживання, яке кампанія має підстьобнути.

Але наскільки це переконає виборців? Торішнє 23-відсоткове зростання офіційних доходів населення дало надзвичайно мало очок лідерам коаліції, включно з Януковичем, чий рейтинг фактично не змінюється з травня. Фонд «Демократичні ініціативи» наприкінці минулого року виявив парадокс: заявивши про істотне зростання реальних доходів за рік, респонденти продемонстрували мінімальне по-ліпшення рівня довіри до уряду. Це свідчить, що надбавки до зарплат і пенсій для населення— недостатній мотив для зміни в цілому негативного ставлення до влади.

Крім популістських, інших планів у програмі уряду немає. Ключову для економіки проблему свободи підприємництва пропонується розв’язати переходом до реєстрації в «єдиному вікні». Це корисний, але недостатній захід, який до того ж передбачався ще попередньою програмою Януковича, але не був виконаний. Серед заходів, покликаних обмежити економічну концентрацію і владу монополій, найяскравішим є зобов’язання запровадити практику громадських слухань при встановленні цін монополістами. Завершення переговорів про вступ у СОТ, здобуття статусу країни з ринковою економікою у США та ЄС і початок використання трубопроводу Одеса—Броди, передбачені програмою, безумовно, важливі цілі. Але ефект від їх досягнення довгостроковий, тому населення навряд чи оцінить його до виборів, навіть якщо уряд зуміє розв’язати ці завдання.

Програма нічого не каже про надзвичайно важливі для країни реформи судової системи, правоохоронних органів, захист свободи слова. Степан Гавриш, мабуть, пожартував, порівнявши урядовий план із програмою Лешека Бальцеровича. Із погляду реформ, ця програма Януковича є кроком назад, навіть порівняно з його торішньою програмою, критикованою за декларативність і суперечливість. Уряд не має наміру займатися впровадженням адресної допомоги, що могло б підвищити якість бюджетних витрат. Він не ставить за мету зниження кількості і ставок зборів із заробітної плати — головного гальма детінізації економіки. Програма не передбачає реформування системи розрахунків за вугілля, чим намагалися займатися вигнані з уряду Віталій Гайдук та Сергій Єрмілов. І вона фактично відкладає невідкладну реформу житлово-комунальної системи, за яку не взявся жоден із українських урядів, від чого страждають жителі навіть Печерського району міста Києва.

Єдина реформа, що її можна побачити в програмі, — це просування Євгеном Марчуком скорочення і реорганізації армії. Хоча сам процес можна вітати, якість його виконання і незадоволення звільнених військовиків можуть погано позначитися на рівні підтримки Януковича на виборах. Оточення прем’єра заявляє, що ідея оголошення податкової амністії нелегальним капіталам, хоч і не ввійшла в програму, залишається в силі. Якщо Кабмін зважиться на неї, це може принести йому очки. Як і заплановані Георгієм Кірпою подальший ремонт доріг та будівництво вокзалів. Питання в тому — скільки?