Апаратна багатоходівка на основі торгівлі принципами

— То, може, ви, святий отче, партійний?

— М-може!

І. Ільф, Є. Петров. Дванадцять стільців

Якщо судити про діяльність Запорізької міськради за останній місяць, то, за канонами спортивної термінології, начебто напрошується однозначний висновок: не стратили. Хоч і з третьої спроби, але в депутатському середовищі все-таки з’явилися симптоми злагоди, що дозволило розблокувати діяльність міського «парламенту». Однак говорити, що принципові суперечності остаточно залагоджено, мабуть, ще передчасно. Навіть незважаючи на оптимістичні коментарі основних дійових осіб процесу.

— Настав серйозний етап у житті міста, — вважає лідер фракції Партії регіонів у міськраді Володимир Кальцев. — Уперше вдалися до оптимального і дуже серйозного компромісу, якого місто чекало багато років. Він влаштовує і Партію регіонів, і міського голову, оскільки дозволяє об’єднати зусилля депутатів для роботи на благо Запоріжжя.

Такої думки й мер Євген Карташов.

— Я цілком задоволений, що нам вдалося зрушитися з мертвої точки і домовитися з дуже багатьох питань. Гадаю, у міськраді відбувається стабілізація із втратою колірних забарвлень партій. Це найголовніше.

Про те, яких домовленостей вдалося досягти запорізьким обранцям, трохи згодом. А для початку варто згадати про витоки конфлікту, який розпочався у Запоріжжі відразу по закінченні виборів. Їхні офіційні результати не оголошувалися майже два місяці. Зрештою запорізькі «регіонали», лідируючі позиції яких у боротьбі за голоси виборців були поза всякими сумнівами, обвинуватили міську владу в штучному зволіканні з підбиттям підсумків волевиявлення запоріжців. Міськвиконком, у свою чергу, назвав претензії безпідставними, пояснюючи затримку розглядом у судах скарг учасників виборчого процесу.

Першим був позов кандидата в депутати міськради від партії «Народний союз «Наша Україна» Алли Пастушенко з вимогою зобов’язати міську виборчу комісію перерахувати бюлетені на 32 дільницях. Потім місцева організація НСНУ разом із Народним блоком Литвина і Партією захисників Батьківщини розгорнули біля міськвиконкому акцію протесту. А через два дні «нашоукраїнці» звернулися з вимогою перерахувати голоси на 34 дільницях. Їхні претензії було задоволено, що, втім, не допомогло НСНУ подолати тривідсотковий бар’єр.

Потім із позовом до суду звернувся голова профкому «Запоріжсталі» Леонід Безлепкін — четвертий номер у списку «регіоналів». Рішенням партконференції його позбавили кандидатського статусу за порушення партійної дисципліни і неучасть у виборчому процесі. У міськвиборчком було подане відповідне повідомлення, але, оскільки це трапилося за три дні до виборів, комісія посилалася на неможливість внести зміни до тексту бюлетеня. Суд визнав цей доказ обґрунтованим, задовольнивши позов Л. Безлепкіна про визнання депутатських повноважень. Лише після цього 18 травня міськвиборчком оголосив офіційні результати виборів.

Потенціал Партії регіонів у міськраді становив 42%, відповідно – 43 місця, Блоку Юлії Тимошенко — 15% (15 місць), Блоку Наталії Вітренко «Народна опозиція» — 9,15% (9 місць), Компартії — 6,91% (7 місць), партії «Реформи і порядок» — 6,41% (6 місць), «Віче» — 5,46% (6 місць). Непартійне об’єднання «Запоріжжя — наше місто» одержало 4,3% — чотири депутатських мандати. Проте, замість передбачених дев’яноста, раду п’ятого скликання сформували з 89 депутатів. Причина недобору звелася до того, що список кандидатів від партії «Віче» складався усього з п’яти осіб — менше квоти, яка дісталася за підсумками підрахунку голосів.

Результати роботи погоджувальної комісії, на жаль, були малоефективні, тому перша сесія виявилася безрезультатною. Якщо, звичайно, не враховувати чітко окресленого конфлікту між «регіоналами» та міським головою. Справжню причину суперечностей сторони приховували, не шкодуючи при цьому взаємних обвинувачень. За неофіційними ж даними, Є. Карташов погодився «відступити» фракції ПР керівництво бюджетною комісією і посаду секретаря міськради. Правда, лише за тієї умови, що секретарем стане хто завгодно з «регіоналів», тільки не його недавній суперник у змаганні за головне міське крісло В. Кальцев.

Позиції сторін залишалися незмінними і на другій сесії, тому після кількох годин марних дебатів її відклали на тиждень.

Чергове засідання погоджувальної комісії не відбулося через термінове відрядження голови міськради до Києва. Шанси на порозуміння здавалися нульовими. Проте, всупереч очікуванням, події розгорнулися з точністю до навпаки. Варто було тільки Є. Карташову запропонувати фракції ПР очолити чотири депутатські комісії, рекомендувати «регіонала» Юрія Каптюха на посаду секретаря міськради, а В. Кальцеву пообіцяти посаду першого заступника міського голови, як депутати перейнялися лояльністю до виконавчої влади.

Виявляється, такий формат поступки досягнутий у результаті переговорів із Віктором Януковичем.

— Я зустрічався практично з усіма лідерами партій, окрім Юлії Володимирівни Тимошенко, — заявив в інтерв’ю кореспондентові «ДТ» Є.Карташов. — Свої міркування про розвиток подій у місті висловив і Віктору Федоровичу. Гадаю, нерідко його неправильно інформують і про роботу партії, і про цінність тієї чи іншої особи.

Що ж, виходить, тепер у вищого керівництва ПР поменшало проблем із поінформованістю, а в Запорізькій міськраді — із вирішенням конфлікту. Проте, знаючи солідний апаратний гарт Є.Карташова, важко повірити, що його поступки, які дехто поспішив розцінити як капітуляцію, обіцяють запорізьким «регіоналам» великі вигоди.

По-перше, отримавши крісло першого заступника, В. Кальцев змушений буде розпрощатися з депутатським мандатом. Інакше членство у виконкомі йому заборонене, що автоматично позбавляє вагомої частки адміністративних повноважень.

По-друге, розподіл сфер відповідальності заступників — компетенція мера. А, зважаючи на недавнє суперництво, новобранцеві, швидше за все, варто розраховувати на повноваження у хронічно провальних галузях міського господарства. Не випадково ж Є. Карташов заявив: «Господар у місті один. Усі заступники — його помічники».

Нарешті, по-третє, Є. Карташов планує запровадити у виконкомі дві посади першого заступника міського голови, що істотно понизить статус його недавнього конкурента. Навіть незважаючи на те, що В. Кальцев таку можливість відкидає, посилаючись на вихід її за рамки досягнутих домовленостей. Проте, очевидно, їхній зміст набагато ширший.

Невипадково ж політрада ПР минулого понеділка задовольнила заяву Є.Карташова про прийом у партію, і партквиток він одержав із рук В. Януковича. Хоча, пригадується, менш ніж півроку тому він був про Карташова дуже низької думки. Мовляв, той і флюгер, і чиновницьке крісло для нього дорожче, ніж інтереси міста, і новій владі він підіграє, тому що боїться говорити правду. Не менш відвертим був відгук і керівника обласної організації ПР Бориса Петрова: «Євген Григорович намагається, як хамелеон, знову перефарбуватися у кольори переможців».

Недивно, що одним із гасел минулих виборів було категоричне: «Партія регіонів проти Карташова». У таких умовах Є. Карташову не залишалося нічого іншого, як заявити: «Міський голова зобов’язаний бути позапартійним, щоб об’єднати ініціативу, зусилля і досвід усіх депутатів, незалежно від їхньої партійної належності». Але всього лише через чотири місяці його думка змінилася на прямо протилежну.

— Я прийняв компромісне рішення, щоб зняти суперечності в міській владі, — заявив Є. Карташов, поставивши перед собою завдання «підняти роботу партійної організації на якісно новий рівень».

А якщо хтось із місцевих «регіоналів» сумнівається, що ця роль міському голові до снаги, здається, старші товариші їх швидко переконають...