Антикорупційне бюро: яким йому бути?

Корупція - це проблема. У випадку України - не просто проблема, а повний колапс. Саме корупція не один рік є гробарем нашої економіки - із прицілом на нашу державність.

Один із можливих механізмів розв'язання проблеми, який нині активно опрацьовується в Раді та за її межами, - створення спеціального органу антикорупційних розслідувань. Умовно назвемо його бюро.

Нині в парламенті лежать два законопроекти, покликані створити таке бюро.

Законопроект "Про національне бюро антикорупційних розслідувань" розроблявся фактично ще з 2009 року. Серед його батьків можна назвати юриста й медіаексперта Дмитра Котляра, а також голову правління ГО "Центр протидії корупції" Віталія Шабуніна. Якусь лепту вніс і нинішній заступник міністра юстиції Руслан Рябошапка. Нещодавно законопроект був поданий у парламент під номером 4573 групою депутатів - ударівцем Віктором Чумаком і позафракційними Лесею Оробець і Олесем Донієм.

Альтернативний йому законопроект (4573-1 - "Про національну службу боротьби з корупцією") написав і подав буквально днями бютівець Сергій Пашинський, який поєднує крісло нардепа з посадою в.о. глави адміністрації в.о. президента.

Навколо цих законопроектів нині розгорнулася боротьба. Можливо, до моменту виходу цієї статті вона вже завершиться - у нинішній Раді спробуй зрозуміти, що й коли проголосують. Однак ми покажемо ситуацію станом на ранок п'ятниці, 11 квітня.

Теорія проти практики

Де-факто бюро вже існує. Але де-юре поки що складається лише з однієї людини - урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики. Із 5 березня цей пост обіймає відома журналістка й активістка Євромайдану Тетяна Чорновол. Також під її орудою уже трудиться невелика команда, але поки що всі її члени мають статус волонтерів. У такій ситуації це скоріше ГО, ніж держструктура. З відповідними, що наближаються до нуля, офіційними повноваженнями.

При цьому слід зауважити, що це "волонтерське бюро" вже:

а) працює. Так, правоохоронним органам передано дані щодо кількох схем, які мають ознаки корупційних. Одна з них, за словами самої Чорновол, пов'язана з діяльністю Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві, а друга - з махінаціями на ринку оцінної діяльності (про проблеми останнього DT.UA неодноразово писало);

б) зіткнулося з низкою провокацій з усіма ознаками кампанії чорного піару. Так, у низці випадків їхнім іменем прикривалися озброєні групи здирників, що не мали до Чорновол та її підлеглих жодного стосунку. Причому дії цих провокаторів розкручувалися в медіа саме як дії співробітників бюро. Погодьтеся, у нашій країні провокації - ознака визнання.

Зараз команда Чорновол усерйоз налаштувалася на закріплення й продовження своєї діяльності як офіційного Антикорупційного бюро.

Спочатку Тетяна та її команда були налаштовані доброзичливо щодо проекту Котляра-Шабуніна-Чумака. Але в подальших обговореннях виявилися розбіжності - як особисті, так і політичні. Як результат, Чорновол і її волонтери тепер працюють у тісній зв'язці з Пашинським, просуваючи його законопроект.

До розбіжностей скоріше особистих слід віднести вимоги в першому законопроекті, які позбавляють Чорновол можливості закріпити за собою статус голови новостворюваного бюро. Таких дві. Це, по-перше, нижня вікова межа у 35 років, по-друге, обов'язкова юридична освіта. Вимоги, у принципі, обґрунтовані, й те, що Тетяна їм не відповідає, - справді проблема. Однак її структура має велику громадську підтримку й певний кредит довіри, тому варто було б принаймні дати їм шанс.

Припустимо, з віком проблема розв'язувана. 35 років Тетяні виповниться 4 червня - поки ухвалять закон, поки відбудеться конкурс, якраз вкладуться. А от з обов'язковою юридичною освітою проблема: Чорновол - мовознавець. Ба більше, за інформацією DT.UA, атмосферу взаєморозуміння між Чорновол з товаришами і групою, що подала перший закон, підірвав той факт, що Віктор Чумак дав зрозуміти: він не проти бачити на цій посаді себе. Адже він за всіма виписаними параметрами підходить.

А до політичних розбіжностей слід віднести найбільш уразливе місце майбутнього бюро - питання підпорядкування, а також деякі інші аспекти цих законопроектів.

Хто дівчину вечеряє

У питаннях повноважень бюро, його організаційної структури й чисельності законопроекти якщо не схожі, то принаймні близькі до спільного знаменника. Чисельність - 1200-1300 осіб; повноваження - оперативно-розшукова діяльність, досудові розслідування, перевірки; структура - центральне й регіональні управління. Уточнити можна на сайті Верховної Ради.

Ключова відмінність і камінь спотикання тут - підпорядкування, підзвітність, призначення й звільнення керівника Бюро.

За версією Котляра-Шабуніна-Чумака, призначати керівника бюро як центрального органу виконавчої влади повинен Кабмін за результатами роботи спеціальної конкурсної комісії. До її складу мають увійти міністр юстиції, генпрокурор, омбудсмен, один делегат від президента, три - від профільного комітету Верховної Ради й чотири - від громадських структур. Така вигадлива конструкція, за ідеєю, має гарантувати якщо не безсторонність комісії, то принаймні її рівновіддаленість від різних центрів політичного впливу. При цьому не можна призначати директора бюро з осіб, які протягом останнього року перебували на керівних постах у якійсь партії або були з партією в договірних відносинах (на рядових членів це не поширюється - їм досить просто вийти з партії, але не треба чекати після цього рік). Зрозуміло, він також має бути громадянином України, несудимим, здоровим тощо, але це вже повторюється і в іншій версії закону.

А от зняти достроково директора, згідно з першим законопроектом, уже нереально. Хіба що в разі якщо його визнають винним у якійсь кримінальній справі.

Звітує бюро перед власною громадською радою, Кабміном і профільним комітетом ВР. При цьому Кабмін координує його діяльність, зокрема, затверджуючи положення про бюро, а також формуючи його регіональні структури.

Якщо просто: у цій схемі бюро залежить від Кабміну, але досить опосередковано.

Зовсім інша ситуація у законопроекті, поданому Пашинським. Тут директора бюро призначає Рада національної безпеки та оборони. І, що набагато важливіше, - його може зняти вона ж таки, висловивши недовіру. Причому, за нашими даними, у першому варіанті законопроекту замість РНБОУ прямо вказувався президент України. Чому замінили? Є підозра, що це може бути пов'язано з обмеженням конституційних повноважень президента в чинній редакції Основного Закону: він просто не має права контролювати такі органи. РНБОУ, з певною натяжкою, може, якщо визнати сферу боротьби з корупцією питанням національної безпеки. Хоча деякі юристи і тут могли б посперечатися, чи не перевищуються повноваження РНБОУ призначенням директора цього органу, особливо зважаючи на те, що, на відміну від попередньої версії законопроекту, вона не вважається ЦОВВ.

У кожному разі, в нас у країні РНБО - суто президентський орган, бо склад РНБО очільник держави формує на свій розсуд. Де-факто можна ставити знак рівності між її волею і волею президента. З усіма наслідками.

Якщо просто: у версії Пашинського директора бюро призначає і звільняє президент. Йому ж бюро й підпорядковується.

Є між законопроектами й інші відмінності. Особливо ретельно вони виписані в цікавому документі, поширеному цього тижня самим бюро Чорновол. Документ, подано як спрощену порівняльну таблицю, він має рекламний характер, показуючи переваги проекту Пашинського перед проектом опонентів. На жаль, у низці його пунктів допускаються сильні викривлення позиції "умовного противника", а в окремих випадках вади проекту Пашинського подаються як його плюси. Так, згадану вище залежність від глави держави потрактовано як "політичну відповідальність президента". Звучить гарно, але на практиці в нашій країні президент несе політичну відповідальність лише один раз - перед спробою переобратися на другий термін. Не беручи до уваги повстань. Отже, аргумент слабенький.

Серед інших різночитань - можливість розслідувати корупційні схеми у приватному секторі (у варіанті Чумака - так, якщо в особливо великих розмірах, у варіанті Пашинського - перевірятися можуть тільки державні установи й підприємства), введення нових антикорупційних статей до КК (варіант Пашинського вводить, варіант Чумака спирається на вже наявне законодавство) і розподіл повноважень при розслідуванні корупційних злочинів різними органами (варіант Чумака передбачає збереження можливості розслідувати низку корупційних злочинів органами МВС, варіант Пашинського, створюючи в КК окремі статті для корупційних злочинів, відносить їх розслідування виключно до сфери дій бюро).

У сухому залишку

Із суто інституціонального погляду, законопроект Котляра-Шабуніна-Чумака видається надійнішим. У його версії бюро більш багатофункціональне й незалежне, а контроль Кабміну над ним опосередкований. Законопроект Пашинського робить бюро підконтрольним Радбезу, простіше кажучи, президентові.

Однак при цьому бюро-лайт, яке функціонує нині, націлилося саме на другий законопроект. Можливо, відіграє роль фактор особистої довіри Чорновол до Тимошенко.

Це бентежить. Фактично, уже зараз претенденти на посаду, де незалежність - одна з ключових вимог, воліють співпрацювати з дружніми політичними силами заради закріплення свого статусу й погоджуються з можливістю бути звільненими в результаті політичного рішення. Залишається тільки сподіватися, що в результаті буде знайдено компромісний варіант. Збереження структури, яку створює Тетяна Чорновол, може бути корисним, але не ціною створення інституту, який так чи інакше набуде статусу президентського кийка. Причому, на випадок чого, завадити цьому люди, які ратують нині за цей варіант закону, вже не зможуть - саме тому, що Радбез завжди зможе зняти нелояльного директора бюро й поставити нового.

В остаточному підсумку, все впирається в позицію самої Тетяни Чорновол. У її сміливості й навіть "безбашенності" в журналістському середовищі сумніватися не надто прийнято. Однак чи стане їй мудрості уникнути пастки дружньої допомоги - питання, відповідь на яке нам іще треба буде дізнатися.