За правим вухом

Ви, чоловіче, ручки звідти приберіть... Те, що ви шукаєте, у мене за правим вухом: я — натурниця Сальвадора Далі.

Культурно-похабний анекдот

Як відомо, всі податки в Україні сплачуються лише тому, що ті, кому справді потрібно заощадити на їхній сплаті, а саме — господарі підприємств, не завжди в курсі можливостей, які їм (вільно чи мимоволі) надає для цього законодавство. А ті, хто в курсі, не вельми хочуть перенапружуватися, оскільки особисто їм воно потрібно не дуже.

Щоб у курсі були всі, а не тільки вибрані, є сенс в адекватному інформуванні начальницьких/володіючих неспеціалістів про те, що, власне, відбувається в податковій сфері і навколо неї. Може, знадобиться...

Отже, спробуємо.

1. Конституційний суд України своїм рішенням від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнав неконституційними майже всі норми розділу II Закону від 28.12.2007 р. №107-VI «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (а розділ II саме згаданих змін і стосувався). Після цього парламент практично всі скасовані норми поновив — уже новим законом (від 3 червня 2008 року №309-VI), який набув чинності з дня опублікування (тобто з 4 червня 2008 року) і застосовується із дня припинення дії положень напівскасованого закону, тобто з 22 травня 2008 року.

У результаті період із 1 січня 2008-го по 21 травня 2008-го зависнув у повітрі. «За замовчуванням» поки що скасовані/поновлені норми діють і за цей період теж. Але з урахуванням п. 6 згаданого рішення КСУ від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 суди за період до 22 травня ці неконституційні норми застосовувати не повинні.

Тому ті платники, яким ці численні норми не подобаються, можуть відсудити для себе їх незастосування за зазначений період (як у нас ведеться, в індивідуальному порядку, тому що правило прецеденту в нашій країні не працює).

При цьому не виключено, що позови за іншими («хорошими») нормами того самого закону щодо того самого періоду ініціюватимуться податківцями.

У цікавий живемо час! А коли судді КСУ дочитаються до заборони взагалі приймати податкові норми пізніше, аніж за півроку до набрання ними чинності (ч. 8 статті 1 Закону «Про систему оподаткування»), він може стати ще цікавішим...

2. Кабінет міністрів України своїм розпорядженням від 7 травня 2008 року №703-р наказав, щоб підприємства — об’єкти державної власності та госптовариства, де частка держави у статутному фонді перевищує 50%, укладали договори про спільну (у тому числі інвестиційну) діяльність, договори управління майном і навіть просто звичайні договори комісії та доручення (!) винятково (!!) на підставі відповідних рішень Кабміну (!!!).

Всі порушення підлягають скасуванню, у тому числі й заднім числом.

Це треба мати на увазі не лише самим держпідприємствам, а й тим, хто зібрався з ними мати справу.

Не чіпайте «держ» — скасовувати не будуть...

3. Із листів Державної податкової адміністрації України (далі — ДПАУ) від 12 березня 2008 року №4672/7/16-1517-05 і від 1 квітня 2008 року №6484/7/16-1517-07 (обидва підписані заступником голови ДПАУ С.Чекашкіним) випливає, що у разі перетворення підприємств, їх поділу чи виділення «зникаюче» підприємство мусить, ні багато ні мало, сплатити ПДВ із усього свого майна, якщо при його придбанні ПДВ було сплачено постачальникам (і, відповідно, включено до податкового кредиту).

Річ у тім, що ДПАУ вважає передачу валових активів від старого підприємства новому їх поставкою (чого, звісно, насправді немає, як немає продажу собі ж самому, хоч і в новому обличчі). А виходячи з цієї «поставки», послідовно застосовуючи п/п. 3.2.8 і 7.4.1 закону про ПДВ, вона і дійшла висновку про те, що будь-яке перетворення/поділ/виділення обійдеться фірмі дуже дорого: податок на таке перетворення становитиме 20%!

Принагідно податківці (настільки ж беззаконно) відмовили підприємствам, створеним у порядку такого перетворення, у праві на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

Знявши голову, за волоссям не плачуть...

4. ДПАУ випустила «Примір­ний порядок взаємодії органів державної податкової служби <...> з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» (наказ від 18 квітня 2008 року №266), із якого видно націленість податківців на визнання правочинів недійсними/нікчемними з подальшим вилученням усього отриманого за такими операціями у дохід держави (розд. V і п. 7.2) — якщо операції платників не були зумовлені «розумними економічними або іншими причинами» (п. 5.6).

Це означає небезпеку для підприємств нереально дешевих продажів/закупівель та інших «дивних» операцій — які законам у принципі не суперечать, але якось «по-людськи незрозумілі».

Що стосується судової практики, то вона тут досить супереч­лива: прецедентного права в Україні, як ми вже зазначали, нема, тому за схожими приводами можуть бути різні рішення — усе залежить, як завжди, від «додаткових аргументів».

Не судіться — та не судимі будете...

5. І — на закуску.

Увага, внимание і трішечки — ахтунг!

Підготовлено ПРОЕКТ закону «Про спрощену систему оподаткування», в якому єдиним податком названо те, що зараз називається податком на прибуток, — 25% від різниці між доходами і витратами! Та навіть таке «щастя» про всяк випадок збираються заборонити для 37 видів діяльності — при тому, що, приміром, консультаційні, фінансові та бухгалтерські послуги вважаються разом узяті як один (!) заборонений вид.

А перехід на таке славне спрощення звільняє (до речі, не всіх, а з винятком для «епізодичних») від податку на прибуток (ну бракувало ще платити його двічі!) і від ПДВ, але тільки для тих, хто і так має право його не сплачувати відповідно до закону про ПДВ!!!

Не менш оригінальним є звільнення фізосіб-«спрощенців» (окрім «епізодичних») від податку з їх доходів (ПДФО): звільняються лише доходи, які... вже «обкладені відповідно до законодавства»!!!

Плюс — є звільнення від купи дрібних податків, список котрих значно скупіший від величезного переліку заборон. Усі пенсійні та інші страхові збори/внески залишаються, звісно, як такі, що підлягають сплаті.

Надзвичайно цікаво, які партії-камікадзе дадуть своїм фракціям самогубну вказівку за це проголосувати. Невже хтось готовий встановлену з такими труднощами гармонію між пільгами крутим і пільгами дрібним грубо порушити, знехтувавши встановлену соціальну рівновагу і провокуючи неабиякий соціальний же вибух.

Що гірше — то краще?

Знову ж: цікаво — кому?

Загалом, це вже навіть не смішно. Це навіть не маразм, це щось позамежне. Чекаємо нових проектів.

Ну от — поки що все. Не нудьгуйте.