У чергу, пенсіонери, в чергу!

Класична ситуація з двома новинами — хорошою та поганою. Щодо першої, то, як стверджують у головному управлінні Пенсійного фонду в Запорізькій області, з початком нового року пенсії в регіоні виплачуватимуть у повному обсязі і вчасно. Та як довго це триватиме, пророкувати не береться ніхто.

Початок нинішнього року теж видавався цілком благополучним для бюджету ПФ. За 2007 рік в області вдалося забезпечити надходження понад 4,2 млрд. грн., котрі покривали зрослі на третину усі види соціальних виплат. Проте, здавалася б, стабільно сприятлива ситуація протривала лише п’ять місяців. Після важкого травня, який пенсійники протрималися з честю, обласний пенсійний бюджет із профіцитного остаточно перетворився на дотаційний.

Востаннє така ситуація спостерігалася 2005-го, і на її подолання знадобилося п’ять місяців. Більш того, в 2006 році в області намітилася тенденція до зниження зростання заборгованості за платежами до ПФ: її сума скоротилася на 5,7 млн. грн. Утім, ненадовго. З настанням 2007-го борги знову почали збільшуватися й на сьогодні сягнули 85 млн.

Нинішній рік прийнято вважати безпрецедентним у плані збільшення пенсійних виплат. Про це наочно свідчить дюжина масових перерахунків пенсій. У результаті середній розмір грошового забезпечення 552 тис. запорізьких пенсіонерів зріс на 54% — з 608 до 936 грн. Втроє збільшилася кількість одержувачів пенсії в розмірі понад тисячу гривень (таких в області більш як 150 тис.). Близько 50 тис. одержують пенсію понад 1500 грн. Правда, це зовсім не свідчить про зростання добробуту ветеранів, оскільки інфляція щоразу виявляється більш оперативною, ніж урядові заходи.

Надходження до бюджету ПФ промислово потужної Запорізької області цього року хоч і збільшилися майже на 35% — до 5,072 млрд. грн., однак забезпечили всього 88% виплат. Відсутні кошти добирали з централізованих надходжень (читай — держбюджету), інакше вчасно та у повному обсязі виплатити пенсії в області було б просто неможливо.

Та нині державні фінанси співають романси, і Пенсійний фонд змушений шукати резерви. Одним з таких заходів видається рішення про реорганізацію системи виплати з початку нового року. Суть його полягає у тому, що пенсії виплачуватимуть не з другого, як раніше, а з четвертого числа кожного місяця. У ПФ це пояснюють тим, що переважна більшість виплат припадає на першу декаду, а основні надходження страхових внесків — на кінець місяця. У результаті виникають касові розриви, які доводиться покривати позиковими коштами, що створює значне додаткове навантаження на пенсійний бюджет.

Виплату пенсій буде розписано по днях не тільки тим, хто одержував її в поштових відділеннях, а й тим, хто ходив за пенсією до банку. Віднині цим фінансовим установам доведеться отримувати кошти від ПФ не двома траншами на місяць, як раніше, а щодня, у суворій відповідності з кількістю клієнтів-пенсіонерів. Для них теж визначать черговість.

Це нововведення хоч і не позбавлене логіки, та навряд чи зумовлене винятково бажанням навести лад. Очевидно, що скорочення виплатного періоду на два дні пояснюється прагненням пом’якшити фінансову кризу ПФ, для якого єдиний порятунок — дотації з держбюджету. Проблема лише в тому, що скарбниця теж переживає, м’яко кажучи, не найліпші часи. Про це свідчать реалізація, точніше, практично бездіяльність прийнятого 2005 року Закону «Про соціальний захист дітей війни», а також грудневі ініціативи уряду, який має намір заморозити перерахунок пенсій для працюючих пенсіонерів на майбутнє. І вже заморозив прожитковий мінімум для непрацездатних, від якого, власне, і «танцює» пенсія.

Останнім часом в області спостерігаються масові звернення пенсіонерів за одержанням компенсаційних виплат у розмірі 30% від мінімальної пенсії. Цей вид соціальної допомоги визначено ст. 6 закону про дітей війни. Кількість заяв до органів ПФ уже перевищила 20 тис. Вимог, природно, не задовольняють, посилаючись на ст. 7 того ж закону, яка передбачає цю компенсацію за рахунок коштів держбюджету. А інакше ніяк, якщо два попередні роки цих витрат до бюджету не закладали, а нинішнього — їх обмежено 10% прожиткового мінімуму. Станом на четвертий квартал сума цієї виплати становила 49 грн. 80 коп.

До розв’язання проблеми підключилася одна з партій, що, своєю чергою, додало роботи судам. Задоволення вимог відбувається зі змінним успіхом: одним відмовляють, посилаючись на закінчення терміну позовної давності, іншим присуджують виплату за місяць, за півроку або з дня подачі заяви. Тут уже як суд вирішить.

Те, що ситуація з пенсійним забезпеченням не поліпшиться, очевидно. Не доводиться говорити й про дієвість запланованих заходів. Тому ідея підвищити пенсійний вік якраз може сподобатися. В нас не бракує прихильників простих рішень. Особливо в ситуації, коли бездефіцитних обласних бюджетів ПФ не видно. І, на жаль, поки що не передбачається.