По-великому виходить так само погано, як і по-маленькому

Прийнято вважати, що проект Податкового кодексу вбиває тільки малий бізнес — мовляв, усім іншим бізнесам буде з ним добре й чудово. Зазначимо одразу: це наклеп на Податковий кодекс, який насправді вбиває абсолютно всіх.

Так, по малому підприємництву удари завдаються найвідчутніші — особливо якщо говорити про те, що стосується єдиного податку (обмеження щодо видів діяльності, обороту, чисельності; ставки до 600—1000—1500 грн./міс.; необхідність мати щонайменше трьох замовників — бо якщо їх тільки два, то від когось із них напевно буде отримано більше половини від загального доходу, а це заборонено; виконання функцій податкового агента щодо всіх фізосіб-контрагентів; нарешті, повна заборона єдиноподатків’я юридичним особам), — докладніше див. «Дзеркало тижня» №34 за 2010 рік.

Тож не буде ані дешевих товарів/послуг (нікому стане їх недорого виробляти й недорого продавати), ані високих зарплат (викидання на ринок праці колишніх єдиноподатників і тих, кому вони давали роботу, дасть змогу роботодавцям вибирати працівників подешевше — на все згодних). У результаті «соціальні ножиці» очікують на країну досить огидні.

Однак і для тих, хто бізнесує по-великому, припасено чимало капосних цікавинок. Якісь із них пов’язані з тим самим єдиноподатків’ям: усе, що сплачено фізособам на ЄП, не йде до валових витрат і не дає податкового кредиту з ПДВ (чим попутно забиваються останні цвяхи в труну єдиного податку). Але саме кіно зовсім не в цьому. І навіть не в жорсткості адміністрування. Найсерйозніші неприємності пов’язані із майбутнім зниженням ставки податку на прибуток до 19—18—17% (про що ніхто, до речі, не просив, чудово розуміючи, до чого це призведе), а це зниження зумовило необхідність перетворення оподаткування прибутку на фактичне оподаткування обороту — принаймні на першому етапі (а до інших етапів справа, найімовірніше, і не дійде, оскільки, жахнувшись наслідками, все це, дасть Бог, швиденько скасують; але до усвідомлення нагорі — низам доведеться потерпіти).

Перетворення прибутку для цілей оподаткування на оборот протягом першого виробничого циклу зумовлюватиметься раптовим зближенням обліків — коли облік податковий буде наближений до бухгалтерського (зате розірваний усередині себе, адже прибуток для податків стануть визначати «по-бухгалтерськи» методом нарахувань, а ПДВ — як і зараз, за першою подією).

Це зближення, як ми і зазначали у «Дзеркалі тижня» №32 за 2010 рік, призведе до того, що витрат під поточні відвантаження вже немає, адже вони були раніше — за першою подією, а витрат нових немає теж — вони виникнуть лише після відвантаження того, на що поки тільки витрачаються гроші.

Однак для оподаткування обороту (в 2011—2012 роках — за ставкою 19%!) творцям кодексу і цього здалося замало, у зв’язку із чим із прикінцевих і перехідних положень фоліантопроекту випливає ще й те, що держава збирається великодушно пробачити самій собі всі ті податкозменшення, пов’язані з прибутком, які вона встигла заборгувати підприємствам: згорять (для податкового обліку) і всі заморожені залишки товарно-матеріальних цінностей, виключені «тимчасово» із валових витрат за одіозним підпунктом 5.9 чинного закону про оподаткування прибутку підприємств, і заморожені попередні оплати «нетрадиційним» постачальникам, виключені з податкового обліку настільки ж «тимчасово» вже за підпунктом 11.2.3 того самого закону, і заморожені збитки, наявні на 1 січня 2010 року (з яких дозволили врахувати у 2011-му лише 20% — а решту, мовляв, «потім»), — жодних згадувань про ці величезні борги ніде немає!

Незважаючи на багатосторінковість перехідних положень, у них немає нічого про те, як усі ці відкладені витрати та збитки будуть враховані для підприємств, що дуже чекають на таке врахування, тобто, по суті, якщо не говорити про загальні фрази та деякі тимчасові відмінності перших років дії кодексу від подальших, власне перехідні (адаптуючі) положення саме й не написані. Вважаємо, що про них не забули, а свідомо вирішили пограбувати підприємства: згорить усе, що було заморожено, — всупереч законам і фізики, і України.

Та це все — тільки початок! Невідомо, якого ВОНИ очікують кінця від такої грандіозної авантюри, але якщо йдеться про кінець підприємств, то автори проекту, сподіваюся, прорахувалися. Кінець кодексу випередить бажану (для когось) економічну розруху, але ще раніше налякані юрособи втечуть у тінь, звідки вже не повернуться — це дорога в один кінець: занадто там добре, щоб потім повертатися.

Врешті-решт, навіть такий розвиток подій не настільки вже й кепський, адже саме тіньова економіка врятувала Україну на пікові кризи, коли всіх, хто на світлі, душили її, кризи, вірні друзі — українські податки. Отак, через тінь, у нас і рятують економіку, так само в країні формують і створення середнього класу. Бізнес, щоправда, пручається, бажаючи й на світлі закріпитися, але його зі світу зживають, підштовхуючи в гостинну чорну безодню усе наполегливіше й наполегливіше. Останнім часом — ногами...