Кредитна дистрофія економіки: курс лікування

Нормативно-правовою базою, яка регулює взаємовідносини на фінансовому ринку, невдоволена сьогодні більшість його учасників. Достатньо захищеними не почуваються інвестори і кредитори, вкладники і позичальники, покупці страхових полісів і власники інвестиційних сертифікатів.

Сумнівний і небезумовний депозитний мораторій, неповернені кредити, невиплачені страховки, накручені відсотки і штрафні санкції, фіктивні банкрутства і забрані застави вже залишили в суспільній свідомості глибокі і болючі шрами. Стіна взаємної недовіри, яка виникла між продавцями і споживачами фінансових послуг, не тільки стримує розвиток фінансового ринку та всієї економіки, а й іще більше підриває довіру до держави, яка неспроможна забезпечити захист і дотримання прав та інтересів усіх учасників процесу.

Однією з яскравих демонстрацій такої недовіри стала нещодавня публікація одним із банківських лобі — Українською кредитно-банківською спілкою (УКБС) — заяви «Національний банк захищає права недобросовісних боржників усупереч правам кредиторів». УКБС охарактеризувала доповнення НБУ до вже узгодженого варіанта законопроекту «Про внесення змін до деяких законів України (щодо захисту прав кредиторів і споживачів фінансових послуг)» як такі, що «цілком деформують суть важливої для суспільства проблеми».

Саме цей конфлікт і став приводом для дискусії під час чергового засідання Фінансового прес-клубу, організованого Лігою фінансового розвитку за підтримки «Дзеркала тижня» і Проекту USAID «Розвиток фінансового сектора» (FINREP). Проте обговорювана проблематика виявилася значно ширшою і системнішою.

І нашим, і вашим?

Характеризуючи вищезгадані законодавчі ініціативи, директор юридичного департаменту НБУ Віктор НОВІКОВ розповів, що вони розроблені НБУ за участі банків, міністерств, відомств, а також експертів. За його словами, законопроект спрямований на захист як безпосередньо кредиторів, так і споживачів фінансових послуг. «Це певний компроміс, оскільки ніколи не можна цілком задовольнити ту або іншу сторону, а в результаті обговорень приходимо до якогось балансу позицій... Якби законопроект був виключно про захист прав кредиторів, я не думаю, що він дуже легко пройшов Верховну Раду», — заявив представник Національного банку.

Коментуючи заяву УКБС, пан Новіков зазначив, що такі зауваження могли з’явитися лише через недостатньо глибоке вивчення законопроекту. Кілька розкритикованих нововведень, зокрема, до Цивільного кодексу, головний юрист НБУ назвав не принциповими, а скоріше редакційно-технічними, оскільки ніяких революційних змін не вносилося — розробники проекту орієнтувалися на вдосконалення практики застосування вже існуючих законів.

До розширення прав споживачів фінансових послуг В.Новіков відніс, серед іншого, скасування вимоги про необхідність дозволу органів опіки при оформленні іпотечних кредитів (зміни до Сімейного кодексу, Закону «Про охорону дитинства», інших нормативно-правових актів).

З тезою представника НБУ про редакційний характер змін, зокрема, до Цивільного кодексу, погодився голова правління Укрсоцбанку Борис ТИМОНЬКІН. Водночас він висловив ряд застережень з приводу нововведень до Закону «Про захист прав споживачів».

Банкір назвав сенсаційною пропозицію при реструктуризації валютного кредиту в гривневий ділити його на дві частини. Одна з них, залишаючись забезпеченою іпотечною заставою, покриває суму позики в гривні за курсом на момент одержання кредиту. Друга, стаючи незабезпеченою (бланковою), визначається як різниця між гривневим еквівалентом валютного кредиту на момент одержання і реструктуризації позики, яка сформувалася за рахунок зміни валютного курсу. Ця частина зобов’язань позичальника погашається наприкінці строку дії кредитного договору. На думку глави Укрсоцбанку, ризик невиконання цих нічим не забезпечених, та ще й відстрочених на тривалий період зобов’язань буде дуже високим.

«Якщо ти взяв 200 тис. дол. кредиту під іпотеку на купівлю квартири при курсі 5 грн./дол., він реструктуризується так (при курсі 8 грн./дол.): мільйон гривень у тебе залишається кредитної заборгованості, забезпеченої іпотекою, а 600 тис. грн — незабезпечених... При цьому боржник має через 10 років, після закінчення договору, одномоментно заплатити ці 600 тис. грн. Кредит бланковий. Якщо він не платить, то й не платить. Квартиру на момент закінчення договору можна перепродати-передарувати. І все! Банк залишається з бланковим кредитом на досить велику суму. І це при кредиті в 200 тис. Але ми знаємо і більші кредити», — поскаржився банкір.

Це твердження Віктор Новіков парирував зауваженням, що описаний пункт у проекті закону містить не імперативну, а диспозитивну норму, тобто банк може скористатися цим способом реструктуризації кредиту, а може й не скористатися. «Нам треба попередити масові звернення в суди позичальників щодо визнання недійсними угод на різних підставах. Здебільшого це валютні кредитні договори, які суд просять визнати недійсними. Можливо, дехто від розпачу йде з такими позовами, бачачи, що немає шансів домовитися з банком. Ця стаття підказує різні шляхи розв’язання цих проблем, не доходячи до суду. Я не думаю, що банк зацікавлений усі кредити повертати через суд. Поки він їх поверне через суд, банку вже не буде... Якщо фінустанова не бачить необхідності проводити таку реструктуризацію, вона може цього і не робити», — пояснив представник НБУ.

На думку Бориса Тимонькіна, до формулювання в законопроекті «банк має право» треба ставитися обережно: воно націлює клієнтів, суддів, пресу на те, що фінустанова зобов’язана вчинити саме так.

Також банкір запропонував не обмежувати двома роками, як це передбачено законопроектом, можливу відстрочку з виплати суми основного боргу за споживчим кредитом. Свою позицію він обгрунтував тим, що за два роки світова криза так і не завершилася, і більшість позичальників ще не вирішили своїх фінансових проблем. Представник НБУ погодився з такою аргументацією і додав, що, можливо, це положення із законопроекту треба взагалі прибрати.

Про реструктуризацію, списання «безнадійки», валютні кредити і плаваючі ставки

Голова правління «Райффайзен Банк Аваль» Володимир ЛАВРЕНЧУК погодився з основними оцінками законопроекту, озвученими Б.Тимонькіним. Водночас він додав, що попри позитивні моменти, які є в документі, багатьох речей там бракує, і він «не є системним поліпшенням, якого очікує ринок».

Аналізуючи нинішні проблеми з реструктуризацією кредитів, голова правління «Райффайзен Банку Аваль» зазначив, що очолювана ним фінустанова (як і більшість інших учасників ринку) провела дві масові реструктуризації — у квітні—травні 2009-го і 2010 року. Причому повторна реструктуризація знадобилася 80% позичальників, оскільки їх фінансовий стан за рік не поліпшився. Тому серед назрілих змін у законодавстві банкір виокремив необхідність врегулювати питання списання банками безнадійної заборгованості у разі, якщо сім’я боржників через відсутність доходів не має жодної перспективи погашення боргу. За словами фінансиста, сьогодні банки фактично не можуть дати безнадійним боржникам спокій, навіть якби хотіли: не дозволяє непомірно високе податкове навантаження, що супроводжує процес списання.

«Банк не може списати частину боргу і ще заплатити 40% податків. Це аморально, фінансово безперспективно. Залишається борг, залишається соціальний аспект неврегульованості, знервованості, банк має збитки, у клієнта — дзвінки колекторів, листи до суду тощо. Це питання в законопроекті не передбачено. Чи мало б це бути саме в цьому законі? Чи в новому Податковому кодексі? Для нас, операторів ринку, байдуже», — підсумував банкір.

У відповідь на цю пропозицію Віктор Новіков зауважив, що це питання треба порушувати при підготовці Податкового кодексу. «Якщо є такі пропозиції, ми готові їх розглянути. Зараз ми готуємо листа до Верховної Ради щодо Податкового кодексу», — проінформував представник НБУ.

Володимир Лавренчук засумнівався у своєчасності внесеної НБУ в «кредиторський» законопроект заборони на видачу валютних кредитів населенню, аргументувавши свою точку зору невизначеністю стосовно того, як розвиватимуться подальші події з гривнею і як швидко вона може стати довгостроковою. Він запропонував знайти інше формулювання в цьому питанні або узагалі вилучити цю норму із законопроекту.

Ще одна пропозиція — чітко регламентувати на законодавчому рівні механізм функціонування плаваючої кредитної ставки. «Через те, що немає механізму плаваючої відсоткової ставки (а ми знаємо, що є багато скарг від позичальників, якщо банк змінює відсоткову ставку), виникають судові конфлікти, усі нервуються… Як правило, ставки йдуть вгору, а не вниз. Немає правил, чіткий механізм невідомий і законодавчо не врегульований», — нарікає фінансист, будучи упевненим, що чітке визначення такого механізму — в інтересах як кредиторів, так і позичальників.

Мораторій для банків чи для вкладників

Представники комерційних банків і регулятора розійшлися і в баченні основних інструментів захисту банківської системи від загрози втрати ліквідності під час масової паніки серед населення. Так, Віктор Новіков назвав скасування права на дострокове розірвання депозитних договорів передчасним.

«Якщо ми запровадимо норму, що строковий депозит не може бути достроково вилучений без підготовки, то знову ж таки розпочнуться масові звернення в суди, що банки не повертають депозитів. Якщо ми таку норму запровадимо, то тоді ж має бути і якась відповідальність банків. Якщо в банку погіршиться фінансовий стан, то я як вкладник маю право вибрати інший банк. А мені казатимуть про те, що в мене договір довгостроковий.

Я просив би банки з іноземним капіталом навести приклади європейського законодавства. Наприклад, у Німеччині уряд може запроваджувати мораторій на видачу вкладів. Це не індивідуальне, а публічне право, він може запроваджувати мораторій за узгодженням із центральним банком. Це те, що і ми пропонували в 2005 році, — запроваджувати мораторій у разі певного відпливу вкладів з банківської системи... Я не чув, щоб банки хвилювала ця норма (про право зняття коштів на першу вимогу), коли кризи не було. Тому в нас є ця пропозиція запроваджувати мораторій під час кризи», — наголосив В.Новіков.

Заперечуючи це висловлювання, Володимир Лавренчук послався на іноземну практику, в якій питання про можливість дострокового вилучення депозитних коштів узагалі не регулюється законами, а визначається умовами двосторонньої угоди між банком і вкладником. Є законодавства, що регулюють ці питання, і ними передбачено 30, 60, 90 або більше днів повідомлення банку про дострокове зняття коштів. Як правило, при цьому передбачаються штрафні санкції, які роблять дострокове вилучення малопривабливим для вкладників.

Прийняти не можна ігнорувати

Обговорюючи шляхи розв’язання проблеми несумлінних позичальників і, відповідно, відновлення кредитування економіки, Борис Тимонькін зазначив, що без політичної волі на найвищому рівні це питання не вдасться зняти з порядку денного банківського сектора України. За його словами, в адміністрації президента вже готовий проект відповідного указу глави держави, спрямованого на боротьбу зі зловживаннями великих неплатників. За прогнозами банкіра, цей документ може бути підписаний уже до кінця року після зустрічі президента з керівниками найбільших фінустанов.

«Будь-які зміни законів — це вічне змагання броні і снаряда. Ти вигадуєш одне, люди знаходять інше. Потрібне показове покарання кількох десятків позичальників, щоб люди розуміли, що за це можна опинитися у в’язниці. Зрозуміло, що власників не посадять. Посадять менеджерів. Власників змусять повернути назад активи. У нас правова позиція цілком коректна», — зазначив банкір.

У цьому ж контексті Володимир Лавренчук акцентував увагу на необхідності законодавчого удосконалення процедури банкрутства (треба детальніше її прописати) і процесу судового виконання. На думку юристів «Райффайзен Банку Аваль», необхідно зробити вичерпний перелік підстав для визнання недійсними кредитних угод або договорів поручительства.

Підсумовуючи дискусію, директор юридичного департаменту НБУ В.Новіков серед іншого зазначив, що проблемою для фінустанов є недосконалість законів, які часом не тільки безнадійно застаріли, а й не мають прямого стосунку до фінансового права (це, зокрема, Житловий кодекс). Крім того, деякі з них узагалі треба переписувати (у т.ч. закон про відновлення платоспроможності). Однак це — уже не компетенція Національного банку.

Розповідаючи ж про перспективи прийняття парламентом законопроекту «Про внесення змін до деяких законів України (щодо захисту прав кредиторів і споживачів фінансових послуг)», Віктор Новіков наголосив, що основне завдання НБУ і громадських організацій — «показати народним депутатам не якісь тимчасові вигоди, а те, що в перспективі це принесе стабільність банківському сектору». «Для тих реформ, які зараз планують проводити в країні, фундаментом буде стабільна банківська система з добросовісними позичальниками і кредиторами», — резюмував головний юрист НБУ.