Як відбирають майно у Дніпрі

Законодавчий прорив у процесі формування Вищого антикорупційного суду (ВАКС) дає реальний шанс подолати корупцію та беззаконня, що стали в нашій країні цинічними настільки, що вражають навіть найбагатшу уяву.

Найяскравіший приклад подібних зловживань було свого часу описано DT.UA у матеріалі "Мертві душі. Частина третя" (№7 від 24 лютого 2018 р.). Попри розголос і публічність, ця історія отримала своє продовження.

Новий розділ

Завершуючи тодішню публікацію, ми пообіцяли й надалі стежити за розвитком цієї історії, фабулі якої цілком міг би позаздрити великий автор "Мертвих душ" Микола Васильович Гоголь. А от кому не позаздриш у цьому надто закрученому сюжеті, то це кредитору, який ось уже майже десять років безуспішно намагається відстояти свої майнові права. Адже завдяки "тіньовому" суддівському бізнесу, що став практично на потік, банки в нашій країні можна водити за ніс довгі роки або взагалі "кидати" без особливих проблем.

З появою ВАКС, який має функціонувати під пильним наглядом іноземних партнерів, в Україні нарешті з'явилася можливість сформувати повноцінну антикорупційну вертикаль (на додаток до НАБУ й САП). Сфера компетенції нового суду - виключно корупційні справи, розслідувані НАБУ, які раніше успішно тонули в надрах вітчизняного судочинства. І тому що Антикорупційний суд буде уповноважений закликати до відповіді саме суддів інших інстанцій, аж до Верховного Суду, це дасть можливість зламати міцну систему кругової поруки й тотальної корупції в цій сфері.

Підроблене рішення, "мертві душі" та їхні спалкоємці

Коротенько нагадаємо, що у 2011 р. Укрсоцбанк відповідно до рішення суду одержав майнові права на бізнес-центр у м. Дніпрі на вул. Карла Маркса, 49. Його колишній власник Цховребов узяв у банку кредит, але не зміг повернути. Суд визнав права власності за банком, на підставі чого й було перереєстровано майнові права. Однак наприкінці 2017-го стало відомо, що власником будівлі стала якась А.Соколова, котра нібито успадкувала майно від свого батька. На підтвердження цього Кіровський районний суд Дніпра надав засвідчену копію рішення (у справі №2-3309/06, суддя В.Золотарьова), датованого... груднем 2006 р.!

Відповідно до цього рішення суд повністю задовольняв позов нині вже покійного громадянина Олійниченка (на спадщину якого претендувала його дочка - Соколова) до Цховребова та його фірми "Г.Е.Р.А.К.Л.", а також Укрсоцбанку та Дніпропетровської міськради з претензією на право власності на бізнес-центр. І заодно визнавався недійсним договір іпотеки, за яким його будівлю було передано у заставу банку.

Однак оригіналу рішення суду, як з'ясувалося, не існує, а суддя Золотарьова, яка його виносила, в принципі не займалася розглядом подібних спорів і на даний момент уже пішла на пенсію.

Отримавши засвідчену копію (не оригінал) такого рішення, пані Соколова не зволікаючи звертається в суд. І у 2017 р. Жовтневий районний суд Дніпра, попри те, що розгляд позовів щодо спірної нерухомості не належав ні до його підсудності, ні до підсудності Кіровського райсуду, приймає позов Соколової. І вже через тиждень суддя С.Федорищев виносить заочне рішення в справі (№201/15707/17) щодо покійного Олійниченка, яке задовольняє позов Соколової в повному обсязі, визнавши за нею право власності на бізнес-центр. В основу "фатального" рішення було покладено копію "документа" одинадцятирічної давності (№2-3309/06), який був відсутній в архівах і реєстрах. Причому всі засідання проходили без участі представників законного власника бізнес-центру - банку.

Прокололися на дрібницях

Відсутність оригіналу рішення 2006 р. унеможливлювало ознайомлення з його змістом. Але посилання на текст рішення раптом усе-таки знайшлися, точніше сказати, з'явилися в профільному держреєстрі. Більш уважне вивчення "документа"дає ще один очевидний доказ його підроблення. Зловмисники, як відомо, зазвичай проколюються на дрібницях. Уся річ у тім, що наявне в тексті рішення стандартне формулювання: "Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам" є дослівною цитатою ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України в редакції, прийнятій тільки у 2010 р. (ЗУ від 2 грудня 2010 р. №2756-VI, набув чинності 1 січня 2011 р.)! До цих змін відповідна стаття ЦКУ мала іншу редакцію: "Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства".

Виходить, що в рішенні суду, датованому груднем 2006-го, міститься посилання на правову норму, редакції якої на день його складання ще не існувало! Рішення 2006 р. явно писали нещодавно. Такий от виходить "правовий казус".

Кримінальні справи: вилучити документи й загальмувати процес

Далі було ще цікавіше. Щоб вилучити підроблену копію рішення Кіровського суду та інші пов'язані з ним матеріали, загальмувати процес розслідування, посипалася низка кримінальних справ. Так, з ініціативи Соколової в Шевченківському відділенні Дніпровського відділу ГУ Нацполіції в Дніпропетровській області за надуманими підставами відкрито кримінальне провадження №12017040640003489 за ч. 1 ст. 190 ККУ ("Шахрайство"), у рамках якого слідчим Д.Власенковою у Жовтневому райсуді Дніпра були вилучені матеріали цивільної справи №201/15707/17 (включаючи копію підробленого рішення суду 2006 р., нібито винесеного суддею Золотарьовою). Паралельно пан Цховребов через директора своєї компанії ПП "Г.Е.Р.А.К.Л." (що раніше володіла будівлею) В.Суслова ініціював кримінальне провадження за ст. 206-2 УКУ ("Протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації") №42018040000000432, відкрите 20 квітня 2018 р. прокуратурою й передане для проведення розслідування в слідче управління ГУ Нацполіції в Дніпропетровській області. А також - кримінальне провадження за ст. 366 ч. 2 ККУ ("Службове підроблення") №42018040000000602, відкрите 17 травня 2018 р. прокуратурою й передане для проведення розслідування в слідчий відділ Металургійного відділення поліції Криворізького відділу ГУ Нацполіції в Дніпропетровській області. У рамках розслідування даних кримінальних проваджень винесено рішення судів про вилучення з Кіровського райсуду м. Дніпра оригіналів усіх документів, що стосуються судового рішення 2006 р., на підставі якого нині покійний Олійниченко визнаний власному будівлі. Мета - нібито для встановлення істини та проведення відповідних експертиз для перевірки автентичності документів і давності їхнього виготовлення. Але за фактом це чудова можливість "втратити" останні краплі доказів, що рішення 2006 р. підроблене й ніколи не існувало. Під час розслідування "підконтрольних" кримінальних проваджень документи можуть бути "раптово" загублені або під час проведення експертиз безнадійно зіпсовані. Понад те, у поспіху працівники суду й слідство напартачили з номерами кримінальних проваджень та в одному з рішень про вилучення документів указали номер давно закритого провадження з розслідування справи про ДТП, що не завадило, однак, за даним рішенням уже вилучити більшу частину документів у Кіровськом райсуді. Складно уявити, що все це може відбуватися без сприяння тих, хто розслідує дані кримінальні провадження, слідчого слідчого управління ГУ Нацполіції в Дніпропетровській області (Я.Вишневської) , слідчого Шевченківського відділення Дніпровського відділу ГУ Нацполіції в Дніпропетровській області (Д.Власенкової), а також їхніх процесуальних керівників у прокуратурі.

Чи зможе зупинити машину корупції та безкарності ВАКС, покаже вже найближчий час. Інакше Україна може лише мріяти про інвесторів, кредиторів і нормальне економічне зростання, для відновлення якого країна так гостро потребує інвестицій. І особливо - іноземних, потреба в яких навіть за досить консервативними експертними оцінками становить близько 15–20 млрд дол. на рік. Водночас, за даними вітчизняного Держстату, торік приплив ПІІ виявився на порядок меншим - лише 1,871 млрд. Отже, поки що нашу країну інвестори обходять, як бермудський трикутник.