"Мертві душі". Частина третя

Попри активний тиск європейських партнерів, чинна українська влада "зависла" на прийнятті адекватного закону про антикорупційний суд. Без якого в країни та її економіки не залишиться надій на цивілізоване європейське майбутнє, шансів утримати інвесторів. І поки тривають бурхливі обговорення навколо створення антикорупційного суду, корупція та свавілля процвітають. Яскравий приклад - нещодавня історія, що сталася в Дніпрі, у результаті якої законний власник втратив майно.

Тягнуть-тягнуть, а витягти не можуть

"Влада України повинна забезпечити невідкладний розгляд у парламенті законопроекту про антикорупційний суд з урахуванням рекомендацій Венеціанської комісії та зобов'язань у рамках програми МВФ", - повідомив у понеділок, 19 лютого, ключову вимогу Фонду його постійний представник в Україні Йоста Люнгман. Законопроект про антикорупційний суд зараз навіть більш важливий, ніж прогрес в енергетичному та податково-бюджетному секторах.

Причому, як цілком справедливо заявила міністр закордонних справ Канади Христя Фріланд під час Мюнхенської безпекової конференції, що відбулася минулого уїк-енду, ці реформи потрібні українцям для себе та для України, а не як послуга Заходу. І особливо - реформа антикорупційна.

Сюжет крутіший за "Мертві душі"

Якби великий автор "Мертвих душ" жив у сучасній Україні, то одними з головних постачальників сюжетів для його творів напевно стали б "храми" українського вітчизняного правосуддя. Адже цинізм реалізованих за їхньої участі схем, про одну з яких і йтиметься нижче, просто дивує.

У 2011 р. Укрсоцбанк відповідно до рішення суду одержав майнові права на бізнес-центр площею понад 3 тис. кв. м, розташований у Дніпрі на вул. Карла Маркса, 49. Його колишній власник Цховребов узяв у банку кредит, але не зміг повернути. Після кількох років судових розглядів за банком було визнано та зареєстровано майнові права на бізнес-центр у центрі міста.

Усе б нічого, але в грудні 2017-го раптом стало відомо, що власником будівлі стала якась громадянка Соколова! Виявилося, що двома місяцями раніше - у жовтні 2017-го - за зверненням громадянки Соколової у рамках справи про спадщину приватний нотаріус Кохан склав у Кіровський районний суд м. Дніпра запит про надання інформації про якусь судову справу (№2-3309/06). У відповідь на звернення нотаріуса Кіровський райсуд надав засвідчену копію рішення, датованого... груднем 2006 р.!

Відповідно до цього рішення суд повністю задовольняв позов нині вже покійного громадянина Олійниченка (на спадщину якого претендувала його дочка - Соколова) до Цховребова і його фірми "Геракл", а також Укрсоцбанку та Дніпропетровської міськради з претензією на право власності на бізнес-центр. І заодно визнавався недійсним договір іпотеки, за яким його будівлю було передано в заставу банку.

А чи було судове рішення?

Отримавши засвідчену копію (не оригінал) такого рішення, пані Соколова без зволікань звертається до суду. І вже 11 листопада минулого року Жовтневий районний суд Дніпра, попри те, що розгляд позовів щодо спірної нерухомості не належав ні до його підсудності, ні до підсудності Кіровського райсуду, приймає позов Соколової. І вже через тиждень суддя С.Федорищев виносить заочне рішення в справі (№201/15707/17) щодо покійного Олійниченка, яке задовольняє позов Соколової в повному обсязі, визнавши за нею право власності на бізнес-центр. В основу нового рішення було покладене те саме - одинадцятирічної давності (№2-3309/06) - рішення. Без оригіналів документів, на підставі підробленої копії рішення 2006 р., якого взагалі могло не існувати. Примітно, що всі судові засідання пройшли без участі представників законного власника бізнес-центру - банку.

Подальші дії держреєстратора (О.Замфір - звільнився з посади начальника відділу держреєстрації Покровської райдержадміністрації в грудні 2017-го) і нотаріуса Кохана були справою техніки. У рекордний термін - уже до
4 грудня 2017-го майно було повністю переоформлене на нового власника, який встигнув вступити в права спадкування, тобто на Соколову.

Того самого дня, 4 грудня 2017 р., новоспечена "власниця" передала бізнес-центр у нову іпотеку - у забезпечення укладеного договору позики. Також 4 грудня 2017 р. пані Соколова ще й звертається в Шевченківський відділ поліції ГУНП у Дніпропетровській області із заявою, що невстановлена особа в невстановлений час і дату (?!) шляхом обману та зловживання її довірою заволоділа її нерухомістю по вул. Карла Маркса, 49. І того самого дня, 4 грудня
2017-го, слідчий Власенкова порушила кримінальну справу за даним фактом, а вже 5 грудня - звернулася в Бабушкінський райсуд Дніпра з поданням про накладення арешту на будівлю. Яке, як уже, напевно, не варто дивуватися, того самого дня було задоволено судом.

"Ідеальна" схема: оригінали справи знищено... судом

Звичайно ж, банк намагається оскаржити в судах фактично "шахрайські" дії, у результаті яких втратив майнові права на бізнес-центр. І такі дії пройшли не без підтримки суддів і реєстраторів. Подано відповідні заяви про шахрайство і в правоохоронні органи, у тому числі в НАБУ.

І тут відбувається найкарколомніший поворот у цій історії. На звернення банку з проханням надати матеріали датованої 2006 р. злощасної справи, на підставі якої він був позбавлений майнових прав на бізнес-центр, Кіровський суд Дніпра відповів відмовою. Мотивуючи це тим, що оригінали справи було утилізовано (знищено) ще 2012 р.! Завбачливо, хоча відповідно до норм їх мають зберігати 75 років.

При цьому відсутність оригінала не завадила суддям того самого Кіровського райсуду Смольняковій і Казак засвідчити копію рішення 11-річної давності. Цікаво, що суддя Золотарьова, яка нібито його виносила у 2006 р., спеціалізувалася на кримінальних справах і не розглядала господарських спорів у принципі. І, хоч як дивно, 2012-го, коли справу було знищено, пішла на пенсію.

Можна сказати, ідеальна схема. Судді та реєстратори змінюють права власності за участі вже "мертвої душі" на підставі сфальсифікованих справ і рішень суду, порушуючи всі можливі процедури та повноваження, і оригінали документів знищують...

Тим часом органи правопорядку та правосуддя Дніпра продовжують виявляти рідкісну активність із метою завадити банку у відновленні майнових прав.

2 січня 2018-го, у перший робочий день після Нового року, слідчий Власенкова звертається до Бабушкінського райсуду Дніпра за дозволом на вилучення оригіналів документів із суду, до якого звернувся банк. І вже наступного дня, 3 січня, клопотання слідчого задовольняють, але замість оригіналів надають копії, і розгляд справи триває. Громадянка Соколова також не зволікає та подає документи в міську адміністрацію Дніпра на виділення землі, на якій розташований бізнес-центр, в оренду.

Кажуть, що за реалізацією схеми стоїть один із місцевих авторитетів. Але про це ми плануємо розповісти в одній із наступних публікацій із серії сучасних "Мертвих душ". Редакція відстежуватиме розвиток подій та обов'язково поділиться результатами цієї історії.

***

Такі от у сьогоднішній Україні встановилися "порядки". Схоже, що єдиною надією припинити подібне свавілля і захистити права не тільки кредиторів та інвесторів може стати лише поява в Україні діючого Антикорупційного суду. Причому іншого цивілізованого виходу, виходить, немає, інакше без надії на правосуддя громадяни починають захищати свої права будь-якими доступними - і далеко не завжди цивілізованими - способами. А от інвестори та власники просто виводять свої капітали в цивілізовані країни.