Газ-Банк

Серед банкірів зараз тільки й балачок, що про море. І про завершення... хороших часів, адже активного бізнесу у них нині все одно нема.

Високі ставки за депозитами та кредитами, як і проблеми з уже виданими позиками стримують видачу нових позик. При цьому валютні ризики, які в будь-який момент можуть змусити Нацбанк "підсушити" кількість вільної гривні в економіці, не дають знижуватися ставкам. Навіть попри навколонульову офіційну інфляцію.

Очевидно, що без будь-яких зрушень на зовнішніх ринках, підприємницького оптимізму і припливу інвестицій відновити кредитування банківським установам буде вкрай складно - через відсутність достатньої кількості платоспроможних позичальників і нових проектів.

Однак навіть на не надто сприятливому економічному тлі у держави залишаються можливості якщо не активізувати, то хоча б підтримувати фінансову систему в робочому стані.

Умови для цього називалися банкірами вже багато разів: належний захист прав кредиторів у судах, прозорість системи вилучення та продажу заставного майна, а також відчутний не лише на словах прогрес у переговорах з МВФ, який очікує від України виконання взятих на себе зобов'язань.

Зняття напруження з валютного ринку, а також сигнал про продовження співпраці з фондом усунуть загрозу стиснення ліквідності на ринку гривні, що стимулюватиме подальше зниження ставок за кредитами.

Після чого можна буде починати розмову і про держпрограми стимулювання економіки, які реалізуються лише в умовах прогнозованих ставок і рівного доступу до інвестиційного ресурсу.

В умовах слабкої зовнішньої кон'юнктури, яку в українських реаліях прийнято оцінювати виходячи з рівня цін на метал, єдиним джерелом економічного зростання залишається банківська система. Відновлення ж її кредитної активності може стимулювати як ринок внутрішнього виробництва, так і зайнятість з доходами населення.

"Головним завданням для уряду, вирішення якого дасть змогу створити сприятливі умови для відновлення кредитування, є поліпшення та стабілізація макроекономічної ситуації. Тільки після цього можна буде вести мову про законодавчу базу і більш передбачувані дії з боку уряду, котрі дозволяють гравцям почуватися вільніше", - каже генеральний директор Platinum Bank Грег Краснов.

Після стабілізації макроекономічної ситуації, за словами заступника голови ради Незалежної асоціації банків України Юрія Блащука, на порядку денному влади має стояти судова реформа, комплексний захист прав кредиторів, поліпшення бізнес-клімату. Але це - потім. А поки, як і вся економіка, банківська система також занурюється в рецесію, основними характеристиками якої є негативний вплив економічного спаду на попит на нові кредити і якість обслуговування існуючих. Так, із третього кварталу минулого року реальний ВВП демонструє негативну динаміку, а в травні цього року падіння виробництва збільшилося до -9% рік до року.

Попри загальну стабільність і навіть зростання на цьому тлі фінансових ринків (у червні кредитування підприємств збільшилося на 6,99 млрд грн), владі ніяк не вдається розрубати гордіїв вузол, що стримує розвиток кредитування: де-факто фіксований валютний курс на тлі зниження резервів Нацбанку і млявих переговорів з МВФ підігрівають девальваційні очікування.

"Збереження девальваційних очікувань, разом зі спробами утримати стабільний курс, негативно впливатиме на динаміку гривневих відсоткових ставок (вони не зможуть знизитися до економічно обґрунтованих рівнів, перешкоджаючи зростанню кредитування і з'їдаючи маржу банків), а також стримуватиме інвестиційні проекти і апетит до ризику банків в очікуванні стиснення гривневої ліквідності НБУ та подальшої корекції", - каже Анастасія Туюкова, старший аналітик Dragon Capital.

Причому очевидно, що такі ж настрої зберігаються і в надрах головного фінансового регулятора, який утримує облікову ставку - індикатор (хоч і умовний) ціни ресурсів в економіці - на рівні, що майже всемеро перевищує інфляцію.

Скорочення доступу до зовнішнього фінансування і обмеженість валютного резерву залишають Нацбанку лише один інструмент контролю над валютним курсом, який перетворився для влади вже не на економічний, а на політичний індикатор стабільності. Цей інструмент - посилення монетарної політики - може бути застосований у будь-який час. А отже, ставки залучення гривневих ресурсів можуть різко і непрогнозовано зрости.

"Вже у серпні-вересні ми можемо зіткнутися із зростанням тиску на гривню у зв'язку з традиційним для осіннього періоду збільшенням попиту на іноземну валюту, скороченням золотовалютних резервів під тиском зовнішніх виплат держави, - каже голова правління банку "Надра" Дмитро Зінков. - У цих умовах ми очікуємо можливого посилення монетарної політики НБУ, що призведе до зниження рівня банківської ліквідності, а також до подорожчання вартості кредитних ресурсів".

Перший сигнал про такий сценарій розвитку подій регулятор ринку вже дав - ним стало підвищення нормативу обов'язкового резервування в іноземній валюті. Сталося це, навіть попри те, що більшість банків, які працюють в Україні, і так мають значний розмір відкритої валютної позиції (заборгували більше валюти, аніж мають або винні їм) і резервів, сформованих під валютні кредити.

Таким чином, Нацбанк, серед іншого, вказує підопічним на можливість погіршення ситуації в корпоративному секторі. "Потенційні ризики системи залишаються все ті ж: погіршення ситуації в економіці країни, валютний ризик і, як наслідок, погіршення фінансового становища компаній і необхідність у додатковому резервуванні на випадок можливих втрат за виданими кредитами", - каже заступник голови правління "Дочірнього банку Сбербанку Росії" Сергій Наумов.

Та якщо коригування курсу перебуватимуть у межах 5–10% (чого, до речі, і очікує від України МВФ), особливих проблем у сектора не передбачається. "У разі девальвації національної валюти прибутковість банківської системи опиниться під загрозою, оскільки виникне необхідність доформування резервів. Однак девальвація гривні на 5–10% не призведе до значного погіршення фінансового результату банківської системи", - вважає Дмитро Зінков. Більше того, за умови швидкої керованої корекції курсу це справить позитивний ефект на гривневі ставки, оскільки знизиться ймовірність посилення монетарної політики НБУ.

Річ у тім, що валютний ризик банківської системи за останній час істотно знизився. По-перше, прямий ризик, що визначається як розмір сукупної короткої валютної позиції банків, сьогодні значно нижчий, аніж ще рік тому. "Це пов'язано з тим, що, враховуючи ризики девальвації гривні, банки різними методами (купівля індексованих ОВДП, участь у пілотній програмі НБУ, конвертація і списання проблемних валютних кредитів) намагалися позбутися короткої валютної позиції. По-друге, непрямий ризик (а саме - кредитний ризик за позиками в іноземній валюті) також знижується за рахунок зменшення частки кредитів в іноземній валюті в загальному кредитному портфелі", - каже начальник відділу аналізу і досліджень "Райффайзен Банку Аваль" Дмитро Сологуб.

Частка валютних кредитів у банківському секторі на сьогодні перевищує 36%. Вона істотно знизилася за післякризовий період (за підсумками 2008 р. становила 59%), але й досі значно впливає на профіль ризиків українських банків.

Рівень проблемної заборгованості за валютним портфелем вищий, аніж за гривневим (хоча і не набагато). Якщо казати про конкретні значення проблемних кредитів (non-performing loans - NPL) по системі, то найбільш правильним буде орієнтуватися на оцінки міжнародних рейтингових агентств, які використовують однакову методологію для різних країн (їхні оцінки - близько 35–40% проблемної заборгованості в секторі і приблизно такий же рівень її покриття резервами). Водночас ця методологія різниться від використовуваної Нацбанком, що й зумовлює значну різницю в даних НБУ (16-відсотковий рівень проблемної заборгованості, покритий резервами) і оцінках рейтингових агентств.

Слід зазначити, що в роздрібному портфелі частка валютних кредитів помітно вища, аніж у корпоративному (42%). Практично всі ці кредити було видано до 2009 р., коли ще не діяли обмеження на кредитування фізичних осіб у валюті. "Саме ці позичальники є найбільш уразливими перед курсовою нестабільністю, адже їхні доходи виражені переважно в гривні", - каже директор департаменту організації, стратегії та PR Кредобанку Роман Лепак. При цьому він зазначає, що за кредитами, виданими після
2009 р., рівень неповернення дуже низький - близько 2% по системі.

За словами Юрія Блащука, існує пряма залежність між девальвацією і рівнем проблемної заборгованості за валютними кредитами фізосіб. "Наприклад, девальвація валюти на 10% призводить до зростання проблемної заборгованості теж на 10%. Вплив також справляють стан фондового ринку і ціни нерухомості", - каже банкір.

У корпоративному сегменті більшість позичальників із валютними кредитами є експортерами і мають надходження у валюті. Для них зміна курсу не справляє такого впливу на здатність обслуговувати свої кредити. За оцінками пана Лепака, при девальвації гривні на 5% сукупні курсові збитки сектора можуть перевищити 1,5 млрд грн.

Однак ці збитки легко можуть бути перекриті за рахунок пожвавлення в кредитуванні. Певні кроки для цього робить Нацбанк. "З 1 вересня в Україні почне діяти ліміт на готівкові розрахунки. Платежі на суму понад 150 тис. грн будуть здійснюватися лише у безготівковій формі. Нацбанк вжив ряд інших заходів для збільшення ліквідності на ринку. Процес зниження ставок за кредитами і депозитами вже йде. Зростання довіри до гривні сприяє збільшенню депозитних портфелів банків", - коментує дії регулятора голова правління Укргазбанку Сергій Мамедов.

Однак ці заходи - лише підпірки навколо головного рішення, котре ніяк не дається НБУ: відмова від політики фіксованого курсу. "Таке зняття напруження з валютного ринку через кілька місяців позначиться на ставках залучення у гривні - вони будуть знижуватися, тому що знизяться девальваційні очікування", - каже голова правління банку "Хрещатик" Дмитро Гриджук.

Такий же вплив на ринок, на думку банкіра, матиме продовження програми співпраці з Міжнародним валютним фондом. "В умовах, коли на зовнішніх фінансових ринках панує невизначеність, а продовження програми кількісного пом'якшення в США перебуває під питанням, важливо гарантувати доступ України до зовнішніх ринків капіталу, для чого співпраця з МВФ є ключовою умовою", - додає Д.Гриджук.

Фонд, нагадаємо, досі вимагає від України стабілізації державних фінансів і приведення енергетичних тарифів у відповідність із ринковими цінами на газ. При цьому обидва заходи неможливі один без одного, бо лише бюджетні дотації НАК "Нафтогаз України" на покриття різниці в тарифах для населення, за прогнозами старшого радника "Альфа-банку" Романа Шпека, становитимуть 35–36 млрд грн, при цьому загальний дефіцит бюджету досягне близько 6% проти запланованих 3,5%.

Причому будь-які коригування валютного курсу призведуть до розширення цього дефіциту, насамперед за рахунок збільшення гривневої ціни російського газу.

Таким чином, уряд, як і вся економіка, опиняються в замкнутому колі - без розв'язання проблеми тарифів не можна знизити дефіцит бюджету і домовитися з МВФ, а без ослаблення контролю над обмінним курсом не можна відновити кредитування і створити альтернативні підвищенню тарифів компенсатори бюджетному дефіциту.

Розірвати його міг би президент Янукович, який особисто заявив про незмінність тарифної політики. Мабуть, під впливом оточення, в якому дуже сильні позиції проросійського лоббі, зацікавленого в сценарії приватизації газотранспортної системи. А ймовірність розвитку такого сценарію наближається з кожним новим доларом, витраченим із валютних резервів НБУ.

За інформацією джерел DT.UA, Віктору Федоровичу вже не раз пропонували підвищити тарифи, поєднавши це рішення із запуском програми адресної субсидії малозабезпеченим верствам населення. Однак Янукович і на це відповів відмовою. Хоча, як запевняв раніше в інтерв'ю DT.UA міністр фінансів Юрій Колобов, програма субсидування вже розроблена і готова до роботи.

Та, мабуть, не судилося. Хоча мотиви відмови від підвищення тарифів задля подальшої приватизації ГТС можуть бути значно глибшими і визначатися поняттям "частка" (що краще перекладається російською мовою як "доля"). І більш надійними гарантіями після 2015-го або 2020-го.