Фінансові векселі: як із тоніка не зробити депресанту?

Поточного тижня парламент так і не розглянув "вексельних" законопроектів. І це попри те, що, за інформацією DT.UA, між Мінфіном - основним призвідником вексельної ініціативи і керівництвом фракції Партії регіонів, яка представляє інтереси бізнесу, було досягнуто домовленості щодо внесення принципових поправок в урядові законопроекти.

Домовленості передбачають, що казначейські векселі випускатимуть строком на п'ять років зі ставкою 5% річних і з обов'язковою умовою щорічного погашення не менш як 20% суми.

При цьому варіанті і держава, і бізнес (в особі ПР-верхівки) йдуть одне одному на поступки. Мінфін - у частині встановлення дохідності і готовності щороку гасити частину заборгованості за векселями, а платники податків - щодо встановлення чималого строку обігу цих паперів.

Однак ключовим каменем спотикання залишається питання добровільності отримання підприємствами векселів як компенсації бюджетної заборгованості.

Враховуючи палкі дискусії щодо казначейських векселів, ризики цього інструменту (як макроекономічні, так і корупційні), виникає природне запитання: чи можна і як мінімізувати можливі негативні наслідки від використання квазігрошей?

Казначейські векселі

За інформацією DT.UA, ключові парламентські переговірники обіцяли Кабміну пропустити вексельні проекти через Раду одразу ж після того, як отримають гарантії хоча б часткової компенсації заборгованості бюджету живими грошима.

У цьому контексті не можна не враховувати, що питання повернення державою старих боргів із ПДВ продовжує залишатися болючою темою для бізнесу. Існування цієї проблеми визнають і в Міндоходів, обіцяючи розв'язати її, але поступово. На підкріплення цих намірів фіскалів наводяться цифри, згідно з якими торік при загальній сумі заявок на відшкодування на 43,4 млрд грн фактично було відшкодовано 46,0 млрд грн, а цього року відшкодування ПДВ зростає, попри слабку динаміку експорту. У січні-квітні відшкодування ПДВ зросло на 23% рік до року, у той час як експорт знизився на 1,3%.

Утім, і такі темпи повернення заборгованості не влаштовують бізнес, оскільки в умовах рецесії особливого бажання "морозити" обігові кошти ні в кого немає. "Враховуючи недоступність кредитних ресурсів через їхню дорожнечу, підприємствам ніде більше буде поповнювати обіговий капітал, не кажучи вже про здійснення довгострокових капітальних інвестицій", - констатує керівник аналітичного департаменту "Арт-Капітал" Ігор Путілін.

Задля справедливості слід згадати, що казначейські векселі в недалекому минулому збирався використовувати і уряд Тимошенко, що також було зумовлено важким становищем економіки та супутніми бюджетними викликами. Тоді муніципалітетам пропонували розраховуватися за отриманий газ векселями. Окрім того, наприкінці 2009-го Кабмін дозволив "Укравтодору" оплачувати векселями роботи з ліквідації наслідків повені в західних областях у 2008 р. Але якщо раніше вексельні схеми передбачалися в основному для сфери міжбюджетних розрахунків, то тепер - для розрахунків з бізнесом.

Безумовно, для платників податків було б дещо комфортніше, якби уряд випустив вже знайомі ринку ПДВ-облігації. Однак на Грушевського, як можна припустити, не хочуть погіршувати статистику по держборгу, котрий, як звертає увагу керівник аналітичного підрозділу групи "Інвестиційний Капітал Україна" (ICU) Олександр Вальчишен, зріс на 87 млрд грн із початку 2012 р. Звісно, до більшості європейських країн Україні ще далеко, але подібна динаміка, звісно, не може не насторожувати, тим більше враховуючи ризики курсових коливань.

Керівник департаменту ризик-менеджменту МЮФ Integrites Євген Тимошенко зазначає, що розрахунок векселями дійсно може відображатися у звітності як погашення зобов'язань (а отже, у разі випуску векселів формально держборг не повинен зрости).

Водночас старший дослідник Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Віталій Кравчук зазначає, що за міжнародними стандартами казначейські векселі визнаються таки держборгом. Тому їхнє невключення у загальний "котел" може не сприйняти, зокрема, МВФ. Хоча, звертає при цьому увагу експерт, казначейські векселі таки не несуть безпосередніх ризиків для інфляції та курсу.

"Векселі можуть дати можливість уряду неринково фінансувати дефіцит і, відповідно, його збільшувати. Це дає змогу здійснювати експансивну і потенційно інфляційну фіскальну політику, особливо якщо векселі купуватиме НБУ. Але можливий вплив на інфляцію передбачити важко, і загроза для економіки полягає більше в накопиченні невиправданого рівня боргу", - наголошує В.Кравчук.

Ледь не основним ризиком в макроконтексті від використання казначейських векселів аналітик ринку облігацій групи "Інвестиційний Капітал Україна" (ICU) Тарас Котович називає зменшення грошового обігу в економіці, адже ці цінні папери можуть, з одного боку, застосовуватися для покриття бюджетних видатків, а з іншого - для зарахування заборгованості перед бюджетом. Таким чином, може виникнути ситуація, за якої обсяги векселів збільшуватимуться швидше, аніж грошова маса, витісняючи з обігу частину "живих" грошей.

Як запобігти можливим негативним наслідкам для економіки від використання вексельних розрахунків? Уся сіль ситуації - в почутті міри, тобто готовності уряду дозовано використовувати цей вид цінних паперів. А для цього, вважає головний економіст Dragon Capital Олена Бєлан, по-перше, потрібно зафіксувати обсяг випуску - без можливості багаторазового збільшення в будь-який момент, по-друге, визначити сферу його застосування - лише заборгованість із ПДВ (поки все йде до того, що векселями погашатимуть й інші види заборгованості держави, в т.ч. за надані товари і послуги), по-третє, встановити, що погашення векселів має здійснюватися "живими" грошима.

Крім того, на думку партнера ЮФ Ulysses Юрія Ніколайчука, мінімізувати ризики використання казначейських векселів могло б законодавче закріплення основних положень про порядок випуску, обігу, погашення, щоб запобігти "ручному" управлінню з боку уряду. Інакше принципи стабільності і передбачуваності не можуть бути і не будуть дотримані.

І, звісно, ключове питання, що хвилює платників податків, - потенційні дисконти, на які доведеться йти при продажу векселів. Мінімізувати їх можна лише в тому разі, якщо буде забезпечено адекватну ліквідність інструменту. А з вирішенням цього питання безпосередньо пов'язана можливість нейтралізувати і корупційні ризики (щоб операції не здійснювалися виключно через "правильні" структури).

"Ставлення до векселів може бути позитивним тільки в тому разі, якщо буде створено умови, за яких банки справді були б зацікавлені в придбанні цих цінних паперів, а також видачі кредитів під їхнє забезпечення. Також необхідна реальна можливість погашення зобов'язань перед державою векселями, скажімо, з ПДВ при імпорті обладнання чи хоча б сировини. Тобто інструмент має бути досить ліквідним, - констатує гендиректор ВАТ "Волиньголовпостач" Ілля Мирецький. - Якщо ж ліквідність ринку не буде забезпечено, а дисконт перевищуватиме 30%, фінансові векселі навряд чи стануть цікавим інструментом для підприємств".

За словами адвоката, партнера ЮФ "Гвоздій та Оберкович" Сергія Оберковича, якщо держава справді хоче закласти можливість використання векселів для погашення зобов'язань бізнесу перед бюджетом, потрібно ще доопрацювати законодавство. Стаття 87 Податкового кодексу ("Джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків") не передбачає цінних паперів як джерело погашення грошового зобов'язання чи боргу.

"Ця неузгодженість перешкоджає використанню казначейського векселя для погашення податкових зобов'язань. Більше того, він не може бути пред'явлений до закінчення строку його погашення. Тобто для погашення зобов'язань із податку на прибуток перед бюджетом компаніям необхідно буде дочекатися строку погашення векселя", - констатує правознавець.

Також пан Оберкович звертає увагу на те, що привабливість векселів зменшує необхідність сплати акцизу. "Виходить, що при продажу казначейського векселя, який за своєю суттю є сумою відшкодованого ПДВ, підприємство буде зобов'язане сплатити податок з відшкодованого ПДВ", - зазначає експерт. Тому, можливо, парламентаріям і Кабміну варто проаналізувати доцільність диференційованого підходу в питанні оподаткування векселів (надавши відповідні фіскальні преференції).

За словами Євгена Тимошенка, державі не завадило б розглянути і можливість використання моделі часткового погашення своєї заборгованості векселями, а часткового - реальними коштами (наприклад, у співвідношенні 50:50). Це підвищить інтерес підприємств до інструменту. "Крім того, слід розробити жорсткіші правила формування переліку одержувачів таких паперів, щоб попередити негативний досвід з фіктивним погашенням ПДВ, як це мало місце з ПДВ-облігаціями", - доповнює експерт.

Аналізуючи міжнародний досвід, Юрій Ніколайчук зазначає, що казначейські векселі в інших країнах випускаються насамперед з метою залучення "живих" коштів у бюджет, а не у рахунок погашення заборгованості з відшкодування ПДВ або інших податків. "Але в контексті використання державних цінних паперів для відшкодування ПДВ можна навести приклад Республіки Сальвадор, де експортери можуть одержувати відшкодування ПДВ або у вигляді коштів, або у вигляді казначейських облігацій. Такі облігації можуть вільно обертатися, а строк їх обігу не перевищує 180 днів", - розповідає юрист.

Банківські векселі

Цей вид фінансових векселів, як і казначейські папери, також має потенційні переваги і ризики.

На банківські векселі покладають надію, зокрема, як на каталізатор кредитування. За словами заступника виконавчого директора НАБУ Олени Єфремової, завдяки цьому інструменту у банків з'являється можливість подовжити строковість своєї ресурсної бази, надавати його як заставу при одержанні рефінансування в НБУ.

"Процедура випуску векселів порівняно проста. Оскільки це не емісійний папір, то його не треба реєструвати в комісії (НКЦПФР. - Ред.). Це дає можливість банку уникнути зайвих витрат, у тому числі й часових. Крім того, важливо, що векселі випускаються в бездокументарній формі і у гривні, і, відповідно, їх не можна конвертувати у валюту, що не призводитиме до доларизації економіки", - доповнює банкір.

У свою чергу, директор департаменту організації, стратегії й PR Кредобанку Роман Лепак звертає увагу, що банківські позичальники зможуть кредитуватися векселями, одержуючи їх замість грошей, у т.ч. для розрахунків зі своїми постачальниками, партнерами тощо.

"Фактично банки зможуть вливати в економіку додаткову ліквідність, безпосередньо не використовуючи коштів. Але можливості в такій вексельній емісії, безсумнівно, буде суттєво обмежено вимогами НБУ. Планується, що банки зможуть випускати векселі лише в обсягах вартості ОВДП, що їм належать, або коштів на рахунку в НБУ, який на час обігу заблокує ці активи", - констатує експерт.

Потенційна користь банківських векселів для юросіб може полягати в можливості використовувати папір для рефінансування депозитів. Одержавши вексель в обмін на
внесені у банк кошти, бізнес зможе розраховуватися з контрагентами або продати вексель до настання строку його погашення.

"Це може вплинути на скорочення обсягів дебіторської заборгованості і прискорення товарообігу на ринку, - коментує начальник департаменту факторингу і векселів Укрсоцбанку Наталя Тиховська. - Схема з банківськими векселями працює, по суті, аналогічно схемі з банківськими сертифікатами, які, звичайно ж, відрізняються за своїм юридичним статусом та умовами емісії. Та особливий нюанс - емісія банківського векселя не повинна зумовлюватися фінансовим станом емітента".

При цьому директор департаменту боргового фінансування Промінвестбанку Ірина Шалигіна зауважує, що основним ризиком використання банківських векселів є неконтрольований випуск, що, як показав український досвід до 2001 р., може вилитися в штучне роздування активів і пасивів банків.

"Однак я вважаю, що нова спроба впровадження фінансових векселів буде більш зваженою. Разом з тим операції з векселями не мають бути надто зарегульованими, оскільки це може звести нанівець корисність для економіки і зацікавленість клієнтів - покупців векселів. Варто також зазначити, що вирішення потребує питання сплати акцизного збору, щоб інструмент став дійсно ефективним", - наголошує експерт

Серед ризиків керівник департаменту цінних паперів ПУМБ Марина Трегубенко називає також несплату зобов'язань за ними через недосконалість законодавства. Щоправда, фінансист схиляється до того, що банківські векселі не матимуть істотного впливу не лише на інфляцію та обмінний курс, а, не виключено, і на кредитний ринок.

"У банківського сектора вже була можливість випускати фінансові векселі до появи заборони на початку 2000-х, однак це не призвело ні до зростання кредитування, ні до стрибків курсу. Загальний обсяг випуску був украй незначним, а зростання кредитування і відносна курсова стабільність були пов'язані зовсім з іншими чинниками", - зазначає М.Трегубенко.

Як уже вказувалося, на думку експертів, найважливішим запобіжником проти макроекономічних потрясінь при використанні банківських векселів має стати зважений підхід НБУ в роботі з цим інструментом.

У березні ц.р. директор департаменту управління валютним резервом і здійснення операцій на відкритому ринку НБУ Олександр Дубихвіст, говорячи про допустимі обсяги використання банківських векселів, запевняв, що йдеться про "визначений" відсоток від грошової маси. Згідно з планом НБУ, ліміти видачі таких векселів буде пропорційно розділено на всі банки. "Нацбанк зацікавлений, щоб цей інструмент був живим. Тому будуть певні обмеження, і банки, які порушують нормативи, не зможуть їх випускати", - констатував О.Дубихвіст.

Є.Тимошенко з МЮФ Integrites прогнозує, що найефективніше банківський вексель як інструмент працюватиме для великих банків. Хоча й для них, не виключено, він буде швидше допоміжним, тому що великі фінустанови мають широкий вибір можливостей для залучення коштів. "Для забезпечення адекватної інформаційної підтримки варто було б створити спеціальну IR-службу, яка інформувала б про очікувані випуски, як це відбувається з облігаціями, державною мовою і хоча б кількома іноземними, щоб до процесу могли долучитися зарубіжні інвестори, створюючи тим самим реальну ліквідність", - радить уряду експерт.

Крім того, фахівець вважає за доцільне прописати в нормативній базі конкретний перелік операцій з таким борговим папером (використовувати його як заставу, гарантію, перепродувати, конвертувати, проводити емісію нових паперів на його основі тощо). На таку ж необхідність, до речі, вказувало і Головне науково-експертне управління Верховної Ради у своїх застереженнях до вексельних законопроектів.

Як бачимо, зауважень і рекомендацій досить багато. І поки законопроекти не прийняті, у бізнесу залишається можливість домогтися через своє лобі в парламенті внесення до вексельного законодавства відповідних обмежень і запобіжників. Щоб усе-таки змусити цей фінансовий інструмент приносити більше користі, ніж шкоди, навіть в українських реаліях, застрахувавшись від перетворення вексельної теми на вексельну схему.