Захисниці захисників

Поділитися
Захисниці захисників
Вони стають живим щитом між "нічиїми" солдатами, які блокують військові частини, та своїми. Вони стали захисницями захисників.

8 березня вони планують провести на вулиці. Для них цей день буде святковим, якщо він буде мирним.

Напередодні весняного свята кримські жінки провели ще одну акцію проти початку воєнних дій у Криму. Матері, дружини, сестри військовослужбовців української армії вишикувалися вздовж феодосійської траси на в'їзді в Сімферополь. Вони тримали плакати з написами: "Любов переможе смерть", "Путін, подаруй жінкам мир на 8 березня", "Весна, любов, мир".

Вони стають живим щитом між "нічиїми" солдатами, які блокують військові частини, та своїми. Вони стали захисницями захисників.

Новини, у яких розповідають про українських військових, котрі залишаються вірними присязі та народу, примушують нас плакати. Від гордості і вдячності.

Ми співчуваємо й захоплюємося жінками, які стоять біля воріт військових частин. Вони чергують там цілодобово, готові в будь-який момент кинутися на захист своїх чоловіків, синів і не допустити крові. Їм погрожують, але вони продовжують стояти живим щитом.

Сімферополь

Син Віри Григорівни вже
12 років служить у Сімферополі, в українських прикордонних військах. Його сім'я живе в найнятій квартирі, за яку платять півтори тисячі щомісяця. У частині є казарма для військовослужбовців, що потребує капітального ремонту. Її почали перебудовувати, але так і не закінчили, - немає фінансування. Батьки дружини живуть теж у Криму. У сина двоє маленьких дітей - семи і восьми років. Віра Григорівна з чоловіком - пенсіонери, допомагають як можуть, оскільки зарплата військовослужбовця мізерна.

- Він не зізнається мені, скільки отримує, я тільки здогадуюся, - каже Віра Григорівна. - Якось сказав, що морським піхотинцям підвищили вдвічі - до 5 тис. грн, а їм ні. Ось і думайте, виходить, у них три тисячі ледве набереться?

Син намагається не хвилювати мене, але розповідав, що хлопці двічі відбивали атаки врукопашну, але потім до російських військових прийшло підкріплення, і вони таки заблокували частину. Він сказав, що керівництво їх зрадило. Нашим наказали здати зброю і скласти "присягу на вірність Криму". Він кричав мені: "Мамо, ти не уявляєш, як ми здавали цю зброю! Чоловіки плакали! Я не знаю, як ми стрималися, щоб не перестріляти їх усіх!". І я плакала разом із ним. Як же так можна зрадити своїх, за гроші перейти на чужий бік?! Зброю наші хлопці здали, але присяги не складали.

Чому ніхто не приїхав у частини, щоб підтримати наших хлопців, щоб вони не почувалися покинутими!? Чому дозволили звалитися такій дезінформації!?

Тільки тепер до них прислали нового командира з Києва. Ситуація стабілізується, вони чекають наказів. Зрозумійте, вони не відчувають ніякої підтримки українського уряду.

Севастополь

- Мій син - офіцер української армії, - каже Елеонора з Севастополя. - Я не бачила його вже 5 днів, розмовляємо тільки по телефону. Син казав, що їх не штурмували і не блокували. Просто прийшли й запропонували перейти у "збройні сили Криму". Дехто пристав на цю пропозицію.

- Ви б хотіли стати частиною Росії?

- Я - за самовизначення. Я за те, що вибере більшість. Для мене ця земля рідна, хоча ми сюди приїхали за розподілом 30 років тому.

А мій син каже: "Присягу складають один раз. Доки тут висить український прапор, я виконуватиму свій обов'язок…"

Феодосія

Майор, чоловік феодосійки Олени служить в окремому батальйоні морської піхоти України. Зараз його частина заблокована російськими військовими й проросійськими активістами.

- 28 лютого я й подумати не могла, що виклик чоловіка на службу - це не навчальна тривога. З п'ятниці на суботу він ночував у казармі, а в суботу командир відпустив його буквально на одну годину, щоб поспілкуватися зі мною. Комбат дав можливість кожному військовослужбовцю частини побачитися з близькими. Чоловік сказав, що обов'язок солдата - бути вірним присязі, служити народу своєї країни (а це Україна) і морській піхоті. Я усвідомила, що він ніколи не зрадить своїх друзів-товаришів по службі. Вперше відчула: бути дружиною офіцера - це мистецтво. Я щаслива, що вийшла заміж за таку чудову, шляхетну й доблесну людину. Він дуже переживає за безпеку нашої сім'ї.

У сім'ї майора двоє маленьких дітей - синові 9 років і доньці 5. Вони з нетерпінням чекають тата додому.

- Я ні з ким не обговорюю службові справи мого чоловіка. Але вчора не стрималася й під час уроку в десятому класі відповіла на дзвінок чоловіка, а потім вибачилася перед учнями за те, що дозволила собі розмовляти на уроці по телефону. Доти ніхто з учнів не знав, що серед офіцерів блокованої у Феодосії частини перебуває мій чоловік. Після цього до кінця уроку школярі поводилися набагато тихіше ніж зазвичай…

Я не розумію феодосійської вчительки Світлани Литвинової, яка вимагає біля воріт військової частини, щоб морські піхотинці зрадили Батьківщину та присягу. Лякає й присутність представників міської влади Феодосії серед мітингуючих, і їхня солідарність із ними. У російській пресі, а часом в українській і кримській, багато спотвореної інформації про те, що відбувається.

Я хочу звернутися до журналістів, аби вони не провокували людей, тому що це може призвести до кровопролиття. Там, за парканом, оточеним російськими військовими і проросійськими прихильниками, перебувають доблесні воїни України, які не здадуться військам іншої держави і боротимуться за свою честь до останньої краплі крові. Шановні феодосійці, які особисто знайомі з морпіхами, а тепер стоїте в пікеті: отямтеся й поміркуйте над тим, чим загрожують ваші вимоги нашим чоловікам і синам! Те, чого ви просите, називається зрадою Батьківщини. Ну проведемо референдум, після якого Крим, як і раніше, залишиться у складі України, - і тоді що? Зрадників віддадуть під суд? Поки що це тільки колишній головком ВМФ, прикладу з якого, запевняю всіх, наші морпіхи не братимуть…

Через агресивність прибічників "Русского единства" і місцевих козаків ми вже побоюємося відвідувати своїх чоловіків, яких майже тиждень не бачать діти. Мітинги морально погіршують ситуацію, і наші чоловіки бояться за нашу безпеку. Істеричні жіночі крики в мікрофон б'ють по нервах не тільки наших воїнів, а й росіян. Хоч і так ситуація нагадує запалений сірник над відкритою каністрою з бензином… Колись увесь цей шабаш закінчиться. Як мітингарі дивитимуться в очі тим, кого вони зараз ображають? Ганьбу зради Батьківщини не змиєш. Цей хрест несуть нащадки кількох поколінь навіть тих, кого звинуватили у зраді несправедливо. Завжди знайдуться готові дорікнути за це вам і вашим дітям.

Особливо хочу підкреслити, що у Феодосії значно більше тих, хто підтримує морських піхотинців, ніж протестувальників. Коли їм відключили електрику, частину буквально завалили одноразовим посудом. Учора, наприклад, під'їхав "Лексус", невідомий вивантажив із багажника сигарети й продукти і поїхав, навіть не назвавшись. Хороших людей завжди більше, ніж поганих. І ми віримо, що правда - на їхньому боці. Саме таким людям присягали наші воїни служити вірою та правдою. Військовослужбовці України не мають морального права зрадити тих, хто вірить у них і довіряє їм. Тому ми підтримуємо своїх чоловіків, синів і братів морально. Ми любимо їх і ніколи не зрадимо. Ми служимо Батьківщині разом зі своїми чоловіками. Ми залишаємося вірними їм та їхній присязі на вірність народу і морській піхоті України, тому що вони давали клятву не тільки від свого імені, а й від імені своїх матерів, дружин та дітей, а також від імені тих дітей, які народяться в захисників України у майбутньому.

Перевальне

Малюк на маленькій машинці діловито кермує по доріжці, хлопчик на велосипеді нарізає кола. У цей мирний пейзаж зовсім не вписуються люди з автоматами. Перед військовою частиною кордони "самооборони", попереду "ввічливі люди", - так дивно називають тут російських військових.

- Коли у твій дім приходять зі зброєю, це, м'яко кажучи, неприємно, - говорить бібліотекар заблокованої військової частини Світлана Горбачова. - Прийшли якісь люди зі
зброєю й стали вимагати здати зброю та присягнути кримському народу. Але кримський народ - це український народ, і ми йому вже присягали. І хай не намагаються нас зламати! Ми так втомилися за ці дні. Ми в постійній напрузі… При цьому намагаємося всім усміхатися. Російських солдатів теж пригощаємо кавою, сигаретами. Сьогодні навіть пустили помитися в нашу лазню. Жаль їх. Вони ж не з власної волі прийшли. Запитували в них: "Вас теж лякали татарами і бандерівцями?". Кивають ствердно. Перші два дні ми - шок і напруга. Та й росіяни виглядали переляканими. Сьогодні вже легше. Намагаємося якось знаходити спільну мову, - підсумовує Світлана і зникає за ворітьми частини.

- А у вас тут хто? - запитую в жінок, які стоять неподалік.

- Зять. Я хочу, щоб у мене були внуки - здорові й красиві! Щоб діти жили довго й щасливо, - тремтячим голосом говорить жінка, утираючи сльози. - Ми з Красноперекопська, у нашій родині росіян і українців порівну. Взяли відпустку за власний рахунок і приїхали з дочкою підтримати її чоловіка. Нам страшно! Сидимо вдома, новини вмикаємо й чекаємо, що скажуть. Ми так сподіваємося, що все закінчиться миром, що крові не буде.

Із частини випустили двох військовослужбовців. Брати-близнюки. Зовсім юні, очевидно солдати строкової служби. Мати зі сльозами кидається до синів. Обнімає, цілує, гладить по щоках, приказуючи щось. Від цього серце стискається.

- Боляче, дуже боляче! Ми стільки років жили дружно! Яка різниця - росіяни, українці, татари! Якщо війна почнеться, куля не запитає, якої ти національності. Головне, щоб наш хлопці був живими й здоровими, щоб ми процвітали в нашому багатонаціональному Криму, - сумно говорить тьотя близнюків Ельміра.

- Я тут вдруге, син забороняє приїжджати, - приєднується до розмови ще одна мати. - У мене серце хворе. Він не хоче, щоб я нервувала. А я з роботи відпрошуюся - і відразу сюди. Сама хочу переконатися в тому, що тут тихо. Постою, потім спокійно вертаюся додому. Я так сподіваюся, що все буде добре! Вірю, війни не буде!

Невисока світловолоса дівчина з великими сумними очима намагається пробитися крізь оточення. Прошу її відійти трохи вбік, щоб поговорити.

- Говоріть при нас! А раптом ви потім про нас напишете щось погане або спотворите її слова, - вимагають "ввічливі люди".

- У мене тут чоловік служить, - каже Світлана. - Ми живемо в Перевальному, сама я родом із Харківської області. Там залишилися мої батьки. Вони страшенно переживають, просять, щоб привезла їм онука. Дуже підтримують і розуміють, чому я тут стою. Дитина теж зі мною, хлопчику 8 років. Він усе це бачить, ставить багато запитань. Сказав, що нікуди не виїде, буде стояти зі мною до переможного кінця! Підемо звідси тільки разом із татом. Час від часу пробиваємося в частину. Частіше говоримо з чоловіками тільки по телефону. Я точно знаю, що мій чоловік не стрілятиме. Адже тут стоять жінки й діти. Росіяни теж обіцяли нам не стріляти. Ми ситі політикою по горло. Ми просто хочемо, щоб наші чоловіки й сини були живі.

Ми - за мир і за життя!

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 12
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Flutter
20 Травня 2015, 21:29
«І навіть чинний президент при певному розкладі може бути зацікавлений у дострокових виборах. Як у факторі відволікання від реальних проблем. Як у способі видалення з парламенту умовної "партії війни" на тлі порожніх розмов про вимушений мир. Як у можливості отримання сатисфакції після програшу НФ (наші політики більш помисливі, марнославні і злопам'ятні, ніж ви можете собі уявити). Як у механізмі пошуку нових, зговірливіших союзників» - сьогодні в Україні є багато фахових економістів (наукові інститути), але НЕМАЄ!!! ідей, на кшталт «Нового курсу» президента США Франкліна Рузвельта та «Загальної теорії зайнятості, проценту та грошей» Джона Ме́йнарда Кейнса. Очевидно, владі БРАКУЄ!!! політичної волі щодо впровадження таких РІШУЧИХ!!! заходів: історію знаємо, але досвід використовувати – НЕ ХОЧЕМО!!!.
Відповісти Цитувати Поскаржитись
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі