З якого моменту починається сім'я

"Можу забити цвях, вкрутити лампочку, поміняти прокладку в крані, пересунути меблі, полагодити автомобіль, відвезти сина в школу - усе те, що в "повній сім'ї" зазвичай робить чоловік. Я все роблю сама, "за себе й за того хлопця". Так склалося чи так склала…"

Жінки стають дедалі "самостійнішими". Дорожать тим, що можуть приймати рішення самі. Дедалі менше йдуть на компроміси з партнером. Уже не почуваються обділеними, якщо в їхньому житті немає "законного" чоловіка. Шукають плюси в статусі матері-одиначки й активно обговорюють їх на форумах. Плюси ці не переважають неминучих мінусів, вважають фахівці.

Дитина для себе

Віталія. "Разом були вже кілька років, і весілля планувалося. І тут на тесті дві смужки, радо повідомляю майбутньому батьку. А він у відповідь: "Не готовий, не потягнемо, зачекаймо ще рік, звичайна побутова ситуація, всі роблять аборти, нічого страшного в цьому немає!" Одне слово, він свій вибір зробив, і Бог йому суддя. Але Бог дав мені це диво, і через боягузтво чоловіка від нього не відмовлюся. Я сильна, руки, ноги, голова є - витягну, народжу й поставлю дитину на ноги. Це він не побачить першої усмішки, перших кроків, не почує перших слів. Не почує, як синок або донечка назве його татом. Не відчує щастя, коли маля довірливо вкладе свою маленьку дитячу долоньку в його руку".

Тетяна. "Мені 32 роки. Рік тому я нарешті зустріла чоловіка, і він мені показав, що таке щастя й чоловіча увага: турбувався, дарував квіти, говорив прекрасні слова. По суті, вперше дав мені відчути себе справжньою жінкою: щасливою і бажаною. Безумно кохала його й кохаю. І раптом дізналася, що він одружений, у нього є діти. Не стала казати, що я вагітна, не змирилася б із роллю позашлюбної дружини, але й заважати їхньому подружньому життю теж не хочу. Ночами було страшенно боляче, і в свята, і у вихідні… Але тепер найголовніше не це, найголовніше сопе в мене під боком у ліжечку".

Дитина - так,
чоловік - ні

Оксана. "З чоловіком розлучилися, коли Данилу було два роки. Розійшлися "культурно", хоча не без болю та сліз. Синові вже сім, і в нас із ним чудовий "тандем". Почуваюся щасливою матір'ю, жінкою, яка відбулася професійно, і відповідальною за життя рідної людинки. Є багато знайомих і вузьке коло друзів, які підтримують і приймають мене такою, яка я є.

Можливо, і пішла б знову на серйозні стосунки. Тільки чоловіки, дізнавшись, що маю сина, втрачають до мене інтерес і як до жінки. Я для себе з цього зробила хороший висновок: дитина - чудовий фільтр у стосунках із протилежною статтю, відсіваються фальшиві, непотрібні… Коли поганий настрій або навідуються сумні думки, я уявляю собі обличчя сина, починаю думати про те, що живу для нього, який він у мене чудовий, і смуток зникає".

Людмила. "Бувають моменти, коли тобі дуже зле або, навпаки, просто розпирає від щастя. І ні з ким це розділити. Можна, звісно, комусь зателефонувати або з кимось зустрітися. Але це зовсім не те. Тоді думаєш - бракує поруч того єдиного, дуже близького чоловіка, який обніме тебе прямо зараз, якому можеш поплакатися, з ким найрадісніше було б посміятися або помовчати. Але коли навідують такі думки, відразу беру себе в руки. Нагадую собі, що вже були "близькі стосунки", були так близькі, як буває тільки в романах: "тільки ти, й ніхто інший". Бачила тільки з ним своє майбутнє. А він, мій коханий, пішов у РАГС із іншою. Коли отямилася й почала життя вибудовувати заново, у ньому вже не було місця ні ілюзіям, ні мріям про "близькі стосунки".

Материнство - це зовсім інше. Хотіла б піклуватися про маля. Хотіла б мати дитину і дуже її любити. Чоловіки приходять і йдуть, а дитина - це головний подарунок для жінки, це сенс її життя, це диво, що відбувається тільки з нею. Якщо до сорока років народити не вдасться, буду допомагати "дітям Африки".

Мені добре самій із собою

Валентина. Для мене чоловіки - це "обмежуючий" чинник. І це мій свідомий вибір, завдяки якому отримала щось незмірно дорожче - час. Я живу в постійному пошуку, шукаю цікаві курси, тренінги, беру участь у незвичайних проектах. Здобула другу вищу освіту, завдяки якій у мене тепер є омріяна робота. Люблю подорожувати. І все це роблю без будь-чиєї згоди, ні перед ким не звітуючи і нікому нічого не пояснюючи.

Ну хіба що батькам, які нав'язливо цікавляться за кожної зручної (і незручної) нагоди, з ким я познайомилася, коли вже народжу їм онука, лякають, що залишуся старою дівою. До цього звикла, їхні докори вже так не допікають, як раніше. Відповідаю, що в мене все гаразд і для мене не важливо, сама я чи з кимось. Що коли мені вдасться знайти свою другу половинку, вони про це дізнаються першими.

Є така хороша суфійська легенда. Бог створив людину напівангелом - з одним крилом, і тому вона шукає іншу людину, адже тільки з нею вона може злетіти в небо. Але я, може, шукаю не "половинку", а "цілу", вільну людину. Старі науки Суфії про це говорять: зв'яжи разом двох вільних птахів - не полетять.

Вважаю себе привабливою, і, доклавши трохи зусиль, могла б скласти партію. Але, спостерігаючи за тим, як дами пнуться зі шкіри і на які хитрування йдуть, щоб привернути увагу чоловіків і щоб сподобатися або догодити чоловікам, - відчуваю до них жаль. Сумно й прикро за жінок. Слава Богу, віднедавна не потребую цього.

Вузлик зав'яжеться, вузлик розв'яжеться

Олена Печенюк, психолог. Це прикмета нашого часу: людей, які живуть самотньо, більшає. Змінився стиль життя, живемо інтенсивніше і швидше. У нас більш матеріальне ставлення до життя, ніж будь-коли. Колись абсолютною цінністю були сім'я, діти, а тепер - автомобіль, кар'єра, де проводимо відпустку. Поспішаємо, не навчаємося терпіння у стосунках із протилежною статтю: "вузлик зав'яжеться, вузлик розв'яжеться".

Але противницям стабільних партнерських зв'язків із чоловіком слід запитати себе, чи справді вони так відчувають, чи не маска це, в якій вони ховаються від світу. До мене щодня приходять жінки, які кажуть: "Я самотня, що зі мною не так". Але не зізнаються в цьому перед друзями чи родичами. Для них вони надягають маску "щасливої й реалізованої". Не сумніваюся, що є жінки, котрі вибрали самотність усвідомлено. Інше питання - що штовхнуло їх до такого рішення. Кар'єра, якої так домагалася в минулому? Поганий досвід спільного життя матері і батька? А може, батьки, які не хотіли погодитися з вибором донькою супутника життя, оскільки вважали, що ніхто її не гідний. Усе має значення й визначає те, якими ми є і який у житті робимо вибір.

Наявність чоловіка й дітей не завжди є гарантією щастя. Однак життя у стабільній парі для жінки природніше, ніж самотою. Партнер дає відчуття безпеки, для когось - емоційної, для когось - матеріальної, а для інших - обидві ці речі разом. Відомо, що коли жінка і чоловік тривалий час перебувають разом, у них зростає в крові рівень окситоцину, так званого "гормону вірності й довіри", чим довше пара разом, тим глибшим стає зв'язок.

Виживуть
"більш сімейні" народи

Марія Ляхова, коучер. Народи різняться, але в кожного з них сім'я - це осередок суспільства. Якщо не буде сім'ї - не буде нації. Схильність до об'єднання в сімейні пари для людини ключова. Якщо не буде сім'ї, жінка не зможе повною мірою реалізуватися, чоловік не отримає тепла, без якого йому просто не вижити. До життя без сім'ї мозок людини не адаптований. Думаю, не буде адаптований ще тисячі років.

Ми порушуємо закони, психологічні та інші. Адже сім'я - це закон, як Ньютона: яблука мають падати вниз. Сім'я - це осередок для виховання такої соціальної істоти, яка зможе інформацію роду пронести через покоління далі й далі. Розширювати свій простір навколо себе. А якщо людина самотня, їй так мало потрібно. Її мало що цікавить. Вона не просто в соціальному плані стає нулем, вона для себе стає нулем. Це справа часу, коли вона до цього дійде. Інформаційна база знищить саму себе. Тому що немає зв'язку поколінь.

І будуть порожні території, які займуть інші народи, більш сімейні, динамічні та об'єднані. Це природний добір. Уже тепер відбувається мусульманізація світу. Мусульманські народи, індуси дуже прив'язані до релігії. Вони не вважають, що дітей "треба спочатку забезпечувати", - коли й скільки можуть, стільки й народжують. Бо "плодіться і розмножуйтеся" - написано в Корані. Але й у Біблії це теж є. Ми зрікаємося сім'ї, перестаємо боятися Творця, відходимо від фундаментальних правил. Людство вчиться жити на кожному етапі, можливо, потрібно пройти процес очищення, щоб отямитися. Не треба кивати на уряд, на владу, у нас колективна свідомість, треба допомагати, підтримувати одне одного.

Сама -
не означає самотня

Федір Дахно, репродуктолог. Кількість жінок у світі зростає. В Україні приблизно на тисячу жінок 840 чоловіків (за даними Держкомстату, в нас це співвідношення - 116,4, найкраще з цим показником у Швеції - 100, 6. - Авт.). З кожним поколінням чоловіків буде менше, це доведений факт, пов'язаний із передачею у-хромосоми. Багато жінок залишаються без наречених. Тому моє ставлення до сім'ї "мати + дитина" позитивне, але я не кажу, що неповні сім'ї треба заохочувати. Доля кожної жінки - материнство. Вагітність для жінки завжди бажана. Я навіть протестую проти такого терміну як "небажана вагітність". Заміжня чи незаміжня жінка, у цивільному шлюбі, церковному, соціальному, - материнство скрізь треба сприймати нормально. Може бути "незапланована вагітність". Якщо ми всі вагітності жінок введемо в розряд запланованих, ми позбудемося абортів.

Я проти так званого статусу "одинокої матері". Яка ж вона одинока, якщо в неї є дитина. Самотня жінка, самотній чоловік - мається на увазі, що це "одна" або "один". А жінка з дитиною апріорі не одинока. Така назва - пережиток минулого, коли громадськість показувала на таких жінок пальцем і закликала говорити на неї "фу". Тепер такі мами мають називатися якось інакше, наприклад "мама з дитиною без батьківської опіки".

За новим законодавством, зокрема згідно з наказом міністра охорони здоров'я № 878 "Про застосування допоміжних репродуктивних технологій", серед уже трьох десятків методик передбачені й такі, які годяться саме для самотньої жінки. Яка не має сексуального партнера, але хоче народити. Щоб не шукати непотрібних зв'язків, жінка може звернутися до нас в Інститут репродуктивних технологій, де не тільки перевірені методики, а й генетично перевірений донорський матеріал.

У нашій країні узаконено: "по допоміжні репродуктивні технології може звернутися сексуальна або цивільна пара, жінка й чоловік, у шлюбі чи ні, або самотня жінка". Зовсім інше в мене ставлення до так званої "нетрадиційної пари". Враховуючи непропорційний проблемі вал публікацій про гомосексуалізм, я вважаю, що сьогодні необхідно повернутися й реабілітувати слово "сім'я". Це стосується і жінки з дитиною. Це теж сім'я, без батьківської опіки. На щастя, вони мають абсолютно однакові права з тими жінками, котрі мають штамп у паспорті. І якщо вони йдуть на це без штампа в паспорті, то це їхня справа, а держава за підвищення ними народжуваності має їх тільки заохочувати.

Про державне заохочення

Зовсім фантастичні цифри зростання кількості матерів-одиначок в Україні озвучують у своїх виступах чиновники Мінсоцполітики і Комітету ВР з питань сім'ї: за десять років кількість одиноких матерів в Україні зросла у 20 разів. Якщо брати до уваги, що мати-одиначка - це жінка, яка народила дитину поза шлюбом, коли батьківство дитини не встановлене, оцінити їх кількість можна на підставі даних про щорічну реєстрацію немовлят у РАГСах. Так, 1990-го р. (вибірково статистика Держкомстат), жінок, які народили поза шлюбом, було 11,2%, 1995-го - 13,2%, 2010-го - 21,9%, 2012-го - 21,4%.

Для порівняння - ці ж показники в Росії: жінок, що народили поза шлюбом, було 7-8% у 1989 р., 10-12% - у 2002 р., 15-18% - 2010-го. І заступник директора Інституту демографії НДУ ВШЕ (Росія) Сергій Захаров говорить лише про дворазове зростання за десятиліття кількості тих, хто претендує на офіційний статус "матері-одиначки".

"Головне - не числа, а розуміння", - казав Норберт Вінер. А розуміти потрібно: дуже велике прагнення українських чиновників обмежити "соціальну підтримку одиноких матерів заходами державної політики". Половина їх, стверджують вони, фіктивні - живуть із чоловіком або навіть із батьком дитини. Щоб жінки не надто прагнули отримання цього статусу, повинні доводити тепер (з 01.01.2012 р.) свою бідність. Якщо мати-одиначка, наприклад, має пральну машину або кондиціонер, соціальну виплату їй уже не призначать. У Мінсоцполітики вважають, що прийняття Закону "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" у новій редакції (Сергія Тігіпка) також відсіє близько 6-7% матерів-одиначок, чий дохід перевищує середню заробітну плату.

"Юридичний статус одинокої матері - значною мірою питання самовизначення або домовленості з партнером. І він справді не завжди відбиває реальний сімейний стан жінки, - зазначає у своєму дослідженні Сергій Захаров, - але причини збільшення кількості матерів-одиначок слід шукати не так у стимулюючих засадах державної політики, як в особливостях і тенденціях розвитку міжособистісних стосунків між чоловіками та жінками до настання вагітності, під час вагітності і відразу ж після народження дитини. Причину слід шукати насамперед у кризі "сімейних цінностей", індикатором якої слугує низька стабільність шлюбу, коли він перетворюється на "епізод", "тимчасовий стан" . Згідно з його дослідженням, кожна третя мати-одиначка згодом виховує дитину в повній сім'ї. Третина жінок, які народили дітей у повній сім'ї, у середньому через два-три роки поповнюють ряди матерів-одиначок.