Якщо жінка каже "ні"

Жінки провокують, збуджують, дражнять чоловіків, а потім ображаються. І так в усьому світі.

"Дами, настав час зрозуміти, що зґвалтування - це ваша провина, - каже посміхаючись вродлива акторка Боллівуду. - Наукові дослідження чітко показують: основною спричинницею насильства є жінка. Чому? Тому що в чоловіків є очі! Дами, чи не думаєте ви, що зґвалтування викликане підживленою роками патріархату потребою чоловіка правити? Не обманюйте себе в хибному припущенні, що жінки теж люди, - настав час узяти відповідальність на себе за зростання кількості зґвалтувань в Індії".

Сатиричне відео під назвою "Це ваша провина!" групи індійських коміків, у якому вони глузують зі стереотипів про зґвалтування, було опубліковано на YouTube і стало справжньою сенсацією серед користувачів Інтернету. Протягом перших двох днів його подивилося більш як 1,3 млн людей.

За злочин повинні
відповідати ґвалтівники

Відповідно до європейської філософії прав людини, жінка має право вільно розпоряджатися своїм тілом, як і кожна людина в будь-якій іншій сфері. Може захотіти, а потім відкликати свою згоду на секс. Будь-коли може сказати "ні". Якщо чоловік її не слухає, це - злочин.

З кінця січня 2014 року в Польщі набрали чинності поправки до Кримінального кодексу в частині порядку порушення кримінальної справи за зґвалтування. Польща була останньою країною в ЄС, у якій зґвалтування не було кримінально переслідуваним у разі відсутності заяви жертви, навіть якщо злочинець був відомий. Тепер такий злочин переслідуватиметься законом, незалежно від того, чи є звернення жертви, чи хоче й чи може вона давати показання. Водночас передбачено, що до початку судового процесу жертва зґвалтування може зробити заяву про відмову від судового переслідування винного. Противників поправок при голосуванні в сеймі (у травні 2013 року) практично не було: 445 депутатів - "за", один утримався. Однак такій депутатській солідарності передувала масштабна громадська кампанія.

Двома роками раніше, у грудні 2012 року, Польща підписала конвенцію Ради Європи про запобігання і боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством. Насильство щодо жінок розглядається в конвенції як порушення прав людини і як форма дискримінації. А 14 лютого 2013-го 30 польських міст приєдналися до міжнародної кампанії "Мене звуть мільярд". Полячки масово виходили на вулиці, щоб привернути увагу до проблеми насильства й висловити обурення тим, що закон у країні, швидше, на боці ґвалтівника, ніж жертви зґвалтування. Що в суспільстві саму жінку звинувачують у провокуванні злочину своїм зовнішнім виглядом, поведінкою або словами. Жінки вимагали негайних заходів. Заявляли: досить жити в культурі насильства, ставити нам у провину "короткі спідниці", макіяж і висоту підборів! За злочин повинні відповідати ґвалтівники. Жертвами зґвалтування в Польщі стають близько 30 тисяч жінок на рік. Однак у поліції реєструється тільки близько двох тисяч випадків. Покарання за такий злочин, навіть з особливою жорстокістю, становить у середньому лише 3,3 року.

Жіноча правозахисна організація Feminoteka і повноважна представниця уряду з питань рівного поводження Агнешка Козловська-Раєвич 14 лютого 2013 року підписали "Угоду про запобігання зґвалтуванням та іншим видам сексуального насильства, а також захист жертв від повторної віктимізації". До руху долучилися депутати, проект активно підтримував сам прем'єр-міністр країни Дональд Туск. Тема широко обговорювалася в пресі. "Слово "зґвалтування" раптом почало функціонувати. Ми заговорили, нарешті, про сексуальне насильство", позначив ситуацію відомий соціолог Анджей Домінічка.

Зміна закону з варварського на цивілізований

Поправки до Кримінального кодексу в Польщі вважають революційним проривом, "зміною закону з варварського на цивілізований". Проте зміна порядку судового переслідування ґвалтівників - це тільки перший крок. Потрібно розробити цілу систему підтримки жертв зґвалтування, захист їх від повторної віктимізації. Раніше жінка, яка відважилася пройти весь судовий розгляд до кінця, переживала, по суті, повторне приниження й наругу. Сьогодні, відповідно до нового закону, має бути запроваджено принцип, коли жертви сексуальних злочинів упродовж усієї процедури проходять співбесіду тільки один раз - у спеціальному комфортному приміщенні з обов'язковою присутністю психолога. На судовому засіданні, щоб уникнути прямої конфронтації потерпілого з обвинуваченим у залі суду, буде відтворено аудіо- та відеоінтерв'ю.

Якщо жертви зґвалтувань - діти до 15 років, вони взагалі можуть бути звільнені від процедури прослуховування без гострої в тому потреби.

За даними Міністерства юстиції, на цей час у Польщі працюють 65 сертифікованих приміщень для співбесіди з малолітніми потерпілими, з яких 24 розташовані в районних судах. Передбачається, що 400 приміщень, іще не сертифікованих, буде адаптовано до таких вимог уже найближчим часом.

Передбачено в Польщі й широкі освітні кампанії. Зґвалтування - це злочин, який у громадській думці поляків не є особливо тяжким. Ну хіба що, коли справа доходить до особливо сильного побиття або вбивства. А так, жінка і чоловік проводять вечір разом, потім ідуть до нього чи до неї. А потім вона каже "ні", а він її не слухає. Консервативна частина польського суспільства дотримується переконання "краще жінці бути зґвалтованою, ніж зганьбленою", а тому так небагато (порівняно з кількістю випадків) звернень до поліції.

Досі жінки, в силу різних соціально-культурних причин, не готові повідомляти про зґвалтування, вважає жіноча організація Feminotekа. Згідно з її доповіддю у восьми випадках з десяти першим, кому жінка наважилася сказати, що вона пережила зґвалтування, був соціолог, який проводить дослідження. Чому? Їм було соромно. Або боялися злочинця. Або відчували свою провину. Дослідження свідчить також, що 80-90% зґвалтувань відбувається в будинках, а винні добре відомі жертвам.

Ну, знаєте, які вони,
ці чоловіки...

Новим законом передбачається також запровадження особливих інструкцій для поліцейських, які проводять перше прослуховування жертв: як проводити бесіду зі зґвалтованою жінкою, що в неї можна запитувати, що залишити психологу, а головне - бути на боці людини, яка зазнала насильства, а не навпаки.

Зґвалтування важко довести. Свідки, як правило, відсутні. Матеріал зібрати складно, і до винесення вироку справа часто не доходить. А тому поліція нерідко просто відмовляється від реєстрації заяв про злочин на сексуальному ґрунті, навіть сьогодні, коли Генпрокуратура реформує кримінальне судочинство. Один такий випадок широко обговорювався в польських ЗМІ. Анна-Марія Жуковська, прес-секретар Союзу демократичних лівих сил (SLD), хотіла заявити про спробу зґвалтування. Перше, що вона почула, було "приходьте завтра". Потім: "Ну що ви хочете, пані, хіба не знаєте, які вони, ці чоловіки". Поліцейські були переконані: оскільки справа не дійшла до статевого акту, то й підстав для заяви немає (хоча, відповідно до Кримінального кодексу, спроба зґвалтування також є злочином). Процедура дізнання тривала п'ять годин, і майже на кожному етапі жінку спонукали змінити рішення. Жуковська вивчала право і добре знала свої права. Але багато потерпілих у такій ситуації не продовжували б наполягати.

"Будемо сподіватися, що зміни в Кримінальному кодексі допоможуть жертвам цих огидних злочинів, - каже виданню Polityka адвокат Малгожата Пол-Джевовська. - Кілька років тому мені довелося захищати потерпілу, і ситуація була просто драматична. Жертва ледь трималася на ногах у залі суду, коли сипалися запитання адвоката обвинуваченого: у що була вдягнена, який був макіяж, чому танцювала з підсудним, чи обнімалася вона з ним у танці, і чому погодилася, щоб він проводжав її додому? Судовий процес тривав довго, кілька разів відкладався через емоційний стан, у якому перебувала потерпіла. Через запитання адвоката й цинічні посмішки підсудного жінка, зрештою, розплакалась і втекла з залу суду".

"Ухвалені поправки до Кримінального кодексу мають забезпечити жертві зовсім інші умови дізнання, а головне - безпеку, позбавлення повторних тяжких переживань у залі суду. Та тільки як узгодити нові приписи зі "старим" мисленням поліцейських і юристів?", - переймається Малгожата Пол-Джевовська.

За дослідженнями організації Służby społeczne w służbie popędów, керованої Анджеєм Домінічкою, 40% прокурорів і співробітників поліції в Польщі вважають, що жінка не має права переривати розпочатий сексуальний контакт, і що в цьому випадку не йдеться про зґвалтування. Третина прокурорів і майже половина поліцейських переконані, що не може йтися про зґвалтування, якщо жертву напоїли або дали їй наркотики, оскільки при зґвалтуванні жертва має активно захищатися.

Майже 20% прокурорів і третина поліцейських написали в анкеті, що загроза фізичної розправи не робить сексуального злочину з небажаного для жінки сексу. Згідно, ймовірно, з ідеєю, що при зґвалтуванні жертва має бути вбита чи хоча б побита. І, мабуть, тому обвинувачення з ґвалтівника раніше часто знімали з огляду на те, що жертва "недостатньо захищалася".

19% поляків, у тому числі прокурорів, суддів і поліцейських, вважають, що зґвалтування у шлюбі не існує.

У багатьох європейських країнах донедавна закон також виключав відповідальність за так зване подружнє зґвалтування. Останніми роками таку відповідальність запроваджено в Австрії, Канаді, Данії, Англії, Фінляндії, Франції, Німеччині, Ізраїлі, Ірландії, Іспанії, Австралії, Мексиці, Новій Зеландії, Норвегії, Тринідаді і Тобаго, Швеції, ПАР, а також у деяких штатах США. У ПАР чоловік за зґвалтування дружини відповідає з 1993 року.

У вітчизняній практиці це питання також вирішено, до того ж давно: у КК 1922 року, де зазначено, що дружина може бути об'єктом зґвалтування з боку свого чоловіка (О.С. Капинус "Ответственность за изнасилование в современном уголовном праве").

Звідси в нас і така статистика - за даними МВС, 60% і навіть більше всіх тяжких злочинів в Україні відбувається в сім'ї. Тому інформація, що щогодини в нас гине жінка, видається цілком реалістичною. За статистикою, практично кожне друге розлучення в Україні відбувається через фізичне насильство чоловіка над дружиною. Це, мабуть, дуже багато, і кількість розлучень у нас із кожним роком збільшується.

Разом із тим офіційних запевнень додається. Україна приєдналася до Конвенції Ради Європи про запобігання та боротьбу з насильством щодо жінок і домашнім насильством ще раніше, ніж Польща, - у листопаді 2011 року (у травні 2011 року конвенцію було відкрито до підписання). "Приєднання до конвенції сприятиме в Україні здійсненню відповідних заходів щодо ліквідації насильства щодо жінок і домашнього насильства шляхом подальшого застосування положень конвенції на національному рівні", - запевнив під час підписання міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко.