20 років абортам у підпіллі

Минуло 20 років відтоді, як у Польщі ухвалили закон про заборону абортів. 1989 р., коли тільки починалася дискусія на цю тему, для більшості поляків сама ідея здавалася утопічною, адже аборт був основним "засобом контрацепції" (інші "засоби" тоді були ненадійними). Нині ця тема палких суперечок не викликає - чи то стомилися, чи то звикли... обходити закон.

Битва за законопроект

У квітні 1990 р. Міністерство охорони здоров'я обмежило проведення абортів у державних медзакладах. А через кілька місяців сенат ухвалив резолюцію "Про правовий захист ненародженої дитини". У березні
1992 р. було підготовлено депутатський законопроект, який дозволяє аборти, тільки якщо йдеться про загрозу життю жінки. Своєю чергою жіноча група парламенту запропонувала свій варіант закону, який передбачав можливість переривання вагітності у випадках загрози здоров'ю жінки, серйозного ушкодження плода, скрутного матеріального становища, а також якщо вагітність настала в результаті зґвалтування. Крім того, пропонувалося запровадити уроки зі статевого виховання в школах і виділити державні субсидії на контрацепцію. Жінки були впевнені в тому, що їхні аргументи мають здоровий глузд. Але все-таки більшість у парламенті погодилася з тим, що аборт - це вбивство, а тому і аборти, і пропаганда контрацепції, і сексуальна освіта опинилися під забороною.

Обговорення вийшло за стіни парламенту на вулиці. Протиборчі сторони організовували мітинги й демонстрації. Активістки феміністського руху згадують, що агресія "захисників життя" зашкалювала й викликала шок. "Сталінські курви!" - раз у раз чули вони на свою адресу. "Те, що "курви", ще зрозуміло, але чому "сталінські"? - згадує учасниця тих подій. - По-перше, в часи Сталіна нас іще не було, а по-друге, саме за Сталіна аборти забороняли...". Емоції розпалювалися, з'являлося дедалі більше прихильників ліберального законопроекту. Близько мільйона підписів вдалося зібрати на підтримку проведення референдуму, результат якого неважко було вгадати: за аборти "із соціальних причин" висловилася б більш як половина поляків.

Та уряд (не без тиску католицької церкви) дійшов висновку, що моральні питання не можуть бути предметом голосування. Точніше, можуть, але голосувати повинні депутати. У січні 1993 р. сейм ухвалив закон, який допускає можливість переривання вагітності у випадках загрози життю та здоров'ю матері, серйозних ушкоджень плода, а також якщо вагітність настала в результаті зґвалтування. Закон назвали "компромісним", хоча він став найбільш обмежувальним у Європі.

Статистика бреше, або Аборт у цифрах, яких немає

Із моменту набрання законом чинності з'явилися дві паралельні "реальності". Перша - державна статистика, відповідно до якої в країні з 38-мільйонним населенням щорічно проводиться не більше ніж кілька сотень переривань вагітності (за офіційними даними, торік у Польщі було близько 600 легальних абортів, тоді як 20 років тому, напередодні дискусії, згідно зі статистикою Міністерства охорони здоров'я робилося понад 100 тис. абортів на рік). І нікого не дивував той факт, що народжуваність падає, а не зростає, як того слід було б очікувати. Але цьому факту легко знайшлося пояснення: "відповідальніша сексуальна поведінка".

Друга "реальність" - стрімко розвивалася незаконна "індустрія" абортів. Тим часом нелегальний промисел не брали до уваги, оскільки "кількість ускладнень і смертей після нелегальних маніпуляцій не збільшувалася". У цьому нічого дивного немає, бо переривання вагітності проводили не бабці підручними засобами, а лікарі-професіонали. Підпільна "індустрія" процвітала, газети рясніли оголошеннями на кшталт "Гінеколог - повний спектр", "Усі процедури - дешево".

Стурбовані таким поворотом подій медики спробували відкрито заявити про цю проблему. Професор Ян Альберт, директор Інституту акушерства і гінекології Медичного університету в Лодзі, в одній з телепередач розповів про підпільні аборти: жінки звертаються або до "приватника", або державної клініки, де лікарі переривають вагітність, указуючи в картці якусь "поважну причину" - зрозуміло, фіктивну. Причому дуже часто роблять це просто з жалю - приміром, у сім'ї п'ятеро дітей, чоловік-алкоголік - а тут шоста вагітність.

Після такої заяви вибухнув скандал. Професорові пригрозили дискваліфікацією, а коли через кілька років він загинув в автомобільній катастрофі, архієпископ заборонив відспівувати його на похороні. Водночас було доведено до самогубства лікарку з Ченстохова, коли з'ясувалося, що вона вдавалася до "незаконного переривання вагітності". Все це ефективно подіяло на лікарів. Утім, ті, для кого заборона на аборти завжди лежала в рамках професійних і моральних переконань, із чистою совістю відмовляли своїм пацієнткам. Хтось боявся отримати клеймо "вбивці ненароджених". А дехто офіційно в лікарнях відмовлявся робити аборт, але в приватній практиці не страждав від мук совісті.

Цивілізація смерті

1996 р. польський уряд спробував лібералізувати закон - тобто узаконити аборти й із так називаних соціальних причин. Зміни до закону, запропоновані Союзом лівих демократів (SLD), були спровоковані вже не дебатами, а непримиренним протистоянням із Костьолом, який відмовляв прихильникам лібералізації в місці біля вівтаря й навіть погрожував відлученням від церкви. Лунали висловлювання про "цивілізацію смерті", "вбивство ненароджених", про "зазіхання на національні підвалини". Уперше в такому масштабі було втягнуто в полеміку ЗМІ. А на радіо "Марія" та Dziennik Katolicki опублікували список депутатів, які "виступають проти життя" з адресами, телефонами, факсами й закликали громадськість знайти їх і зажадати "не прирікати на смерть беззахисних дітей". Було організовано пікети перед офісами депутатів і лікарнями, де проводилися аборти; у деяких випадках від слів переходили до діла.

Змінений закон проіснував усього лише рік. На вимогу сенаторів правого крила Конституційний суд визнав аборт із соціальних причин неконституційним. Лихословили, що це був подарунок для Папи Іоанна Павла II, який перебував тоді з візитом у Польщі.

SLD програла битву, але пообіцяла повернути поправки до закону. Однак згодом з'ясувалося, що є справи важливіші. Це був 2002 р. - підготовка до референдуму про вступ Польщі в ЄС. Негласна угода про статус-кво на аборт стала ціною за підтримку Костьолом вступу Польщі в ЄС. І коли Ізабелла Яруга-Новацька, вповноважена уряду з питань рівності, нагадала, що треба було б внести зміни до того самого закону, то почула від архієпископа, що вона - це "феміністський бетон, якого не змінить навіть соляна кислота". А звернення до уряду про необхідність демократичної дискусії - так званий Лист ста жінок, відомих діячок науки, культури, бізнесу та політики, - взагалі не взяли до уваги.

У змінюваних один за одним урядах закріпилося переконання: все, що пов'язано із сексуальним і репродуктивним здоров'ям (контрацепція, освіта, ін-вітро, аборт), є прерогативою церкви. Кожен, хто намагався виступити проти, ставав морально дискваліфікованим.

Агнешка Граф у своїй книжці "Світ без жінок" написала, що практично зниклим з лексикону словам "зародок", "ембріон", "плід", "вагітність" прийшли на зміну "зароджене життя", "ненароджена дитина". Зникли поняття "свідоме материнство" й "планування сім'ї". "Плід став прибульцем із космосу, посланцем Бога, істотою метафізичною, окремою від жінки, а саму жінку вже не беруть до уваги".

Слово "аборт" викликало страх. Судові розгляди проводилися з особливою суворістю, ретельно відстежувався кожен конкретний випадок. Лояльність загрожувала як мінімум дисциплінарним стягненням. Щоб не зашкодити своїй кар'єрі, судді виявляли надмірну ревність, тому вироки звучали іноді абсурдно. Так, вагітну дівчину, яка намагалася накласти на себе руки, було засуджено до тюремного ув'язнення за те, що "намагалася позбавити життя ненароджену дитину". В іншому випадку Люблінський суд притягнув до кримінальної відповідальності жінку, яка допомогла організувати аборт 16-річній дочці, котра завагітніла після зґвалтування і намагалася вкоротити собі віку.

Навіть у тих випадках, коли для аборту є законні підстави, множаться формальності, всіляко зволікається, жінці читають мораль, принижуючи її. Іноді ситуація закінчується трагічно. В одній із варшавських лікарень вагітна пацієнтка готувалася до операції на головному мозку. Вагітність могла ускладнити лікування, тому було рекомендовано аборт. Священик, довідавшись про це, повідомив у прокуратуру, й лікарі змінили своє рішення. У результаті жінка померла через кілька місяців після пологів.

Захисники життя

У Європейському суді з прав людини Польща через заборону абортів програла багато гучних справ. Найгучніша - справа Аліції Тишенць, якій 2007 р. було виплачено 25 тис. євро компенсації за необґрунтовану відмову в аборті за медичними показниками (після пологів вона практично осліпла) і
14 тис. євро відшкодування витрат на правову допомогу.

Два роки тому справа, відома як "РР проти Польщі", закінчилася присудженням 45 тис. євро компенсації та 15 тис. євро відшкодування за поводження, яке принижує гідність, за невиконання всіх необхідних процедур перинатальної діагностики та порушення права на недоторканність приватного життя.

Торік Європейський суд оцінив у грошовому еквіваленті пекло, що його пережила 14-річна Агата, яка завагітніла в результаті зґвалтування. "Захисники життя" переслідували її скрізь: у лікарні, відділенні міліції, намагалися ізолювати від матері, яка її підтримувала, закликали "до виконання обов'язку й народження дитини". Європейський суд ухвалив, що мали місце поводження, яке принижує гідність, позбавлення волі без необхідності та порушення права на недоторканність приватного життя. Компенсація становила понад 60 тис. євро.

Попри виплату компенсацій, закон про заборону абортів може стати ще жорсткішим. 2007 р. Ліга польських сімей (LPR) хотіла внести до Конституції проект "про беззастережний захист ненародженої дитини", мотивуючи це тим, що жодної причини робити аборт немає, і навіть у випадку зґвалтування жінки повинні виносити зачату дитину у своїй утробі, а потім передати її на всиновлення.

Проект LPR загубився серед безлічі парламентської документації, але в будь-який час він може знову нагадати про себе. Про це свідчить реакція на нову спробу "Руху Палікота" у жовтні 2012 р. провести лібералізацію закону. За підтримки Громадянської платформи проект ухвалено в першому читанні. Але пішов чіткий сигнал мовчати й залишити все як є, не поглиблювати ситуацію, щоб абортів не заборонили остаточно.

Серед польських громадян ця тема вже не викликає сильних емоцій, бо, як і всі слов'яни, поляки винахідливі в обходженні будь-яких заборон. І вже не йдеться про проведення нелегальних абортів. Із відкриттям кордонів польки дістали можливість виїжджати в клініки Швеції, Британії, Німеччини, Чехії або Словаччини, які конкурують між собою в наданні вигідніших цін і польськомовного персоналу. У сусідній Словаччині дедалі популярнішим стає "абортивний туризм": як гриби ростуть приватні клініки, причому багато - біля самого кордону, і польки становлять у них до 60% пацієнтів.

Завдяки Інтернету є доступ і до голландської організації Women on Web, яка організовує не тільки підтримку жительок Польщі, а й цілодобове чергування польськомовного персоналу, відправляє охочим протизаплідні таблетки. З'явилася величезна кількість жіночих сайтів з різноманітними порадами та рекомендаціями. "Протиабортну війну" в Польщі, мабуть, програно, хоча "партизанська" ще триває. Небажана вагітність залишається трагедією, насамперед для жінок малозабезпечених і неосвічених, які не мають ані впливу, ані знань, щоб заявляти про свої права, а тому змушених миритися зі своїм становищем.

За матеріалами Polityka, Gazeta wyborcza