Розлучення як потрясіння, що зцілює

"В благодарности к небу протянуты руки. Боже, как милосердны бывают разлуки!"

З чого починається розлучення? Більшість жінок думає, що зі зради, яка сама по собі, на мій погляд, є не стільки результатом згаслого кохання, скільки бажанням урізноманітнити нудні стосунки. Більшість чоловіків - що із втрати жінкою привабливості, з побуту, який заїв її і об який, як писав поет, розбивається любовний човен.

Та як на мене, розлучення дає про себе знати задовго до зради і до того, як побут став осоружним, а зрада - це всього лише реакція на тривалу хворобу, як температура тіла - реакція на присутність вірусу або інфекції. А усталений побут, який нібито нівелює кохання, - усього лише спосіб зберегти соціальний статус у суспільстві, втративши при цьому стосунки. І розлучення стає закономірним підсумком стосунків, де є місце причіпкам, приниженню, знеціненню, обтяжливому мовчанню, але зовсім немає місця діалогу.

Однак попри все, розлучення стає дедалі популярнішим способом розв'язання проблем, що накопичилися в стосунках, коли часто цілком адекватні успішні люди не можуть знайти спільної мови.

Я часто бачу ознаки наближення розлучення у клієнтів саме за такими "маркерами", які більшою мірою, ніж адюльтер, здатні вщент зруйнувати шлюб, хоч яким міцним він здається збоку.

Найважчою і найнестерпнішою маніпулятивною дією є газлайтинг.Цей термін часто використовується у психологічних трактатах про маніпуляції і посідає там почесне перше місце. Усе тому, що газлайтингу досить важко протистояти, бо його завдання - зробити вас "ненормальним", змінити у вашій свідомості вашу реальність і ставлення до себе. "Ти - істеричка!" - каже чоловік жінці, а потім "вишукано" принижує її публічно, і коли вона цілком законно обурюється, повторює: "Ну от, бачиш! Я ж казав! Ти - істеричка, і всі це бачать!" Свідки тут як тут - дружно кивають головами: "Як він, бідний, живе з цією істеричкою? Це просто подвиг. Нещасний…"

У газлайтингу два основні завдання: змусити вас сумніватися у своїй адекватності й знецінити те, що для вас важливо. Інший приклад. Жінка: "Ти ж обіцяв, що ми підемо сьогодні в театр!" - "Так, люба, але ж діти занедужали, і нам нема з ким їх залишити!" - "Я так і знала! Ти завжди не стримуєш своїх обіцянок!" Відчуття нереальності й абсурдності того, що відбувається, відвідує кожного, хто мав справу з газлайтингом. Головний посил - ти ненормальний (ненормальна), і всі це бачать, і тільки я здатен (здатна) це терпіти. Посил у відповідь часто буває таким: "Та кому ти потрібна (потрібен), крім мене!" І більшість жінок живуть із деспотом цілком упевнені в тому, що крім нього вони нікому не потрібні, особливо з дітьми й незговірливою тещею.

Якщо ви чуєте в шлюбі щось на кшталт: "справжні чоловіки (жінки) так не поводяться", "знову ти починаєш", "це твої проблеми - ти їх і вирішуй", "ти, як завжди, помиляєшся", "у тебе ПМС, криза, депресія - йди лікуйся!", "усі жінки (чоловіки) - дурепи, істерички (козли, падлюки)", "я цього не казала", "ти мене неправильно зрозуміла", - негайно біжіть геть! Усе це типові фрази маніпулятора, який використовує газлайтинг, занижуючи вашу самооцінку й самоповагу.

Невміння слухати й вести діалог - бич сучасних стосунків. Звісно, часто замість запитань - самі претензії, але і їх треба мати сміливість і терпіння вислухати. І не просто вислухати, а й зрозуміти їхню суть. На це найчастіше в обох немає ані часу, ані бажання. Результатом стає недорозуміння, недомовленість, нездатність відрефлексувати події і слова. Для того щоб зрозуміти одне одного, важливо спершу "звірити поняття", що, по суті, молоде подружжя робить украй рідко, бо багато шлюбів укладається похапцем, на емоціях.

У молодих людей часто немає, та й не може бути досвіду розуміння, що їм потрібно, для чого вони одружуються, в якій сім'ї і за якими законами виховувався я, а в якій - друга половина. Які цінності, принципи та обов'язки були в батьківській сім'ї і які будуть у мене. Хто митиме посуд, а хто - зароблятиме гроші. Саме в цьому полягає мезальянс сучасних скороспілих шлюбів, а не в різниці у віці. Саме батьківська сім'я для багатьох стає еталоном стосунків, зразком у розподілі обов'язків і принципів виховання дітей, а молоді люди часто цього не враховують. Чи стане нам розуміння, що доведеться щось міняти, чи здатні ми до змін? Усі ці розбіжності рано чи пізно вилізуть назовні, а тим часом багато речей видно вже на старті.

І навіть якщо подружжя виховувалося в схожих умовах, сповідує однакові принципи й погляди на сім'ю, розбіжності можуть виникнути через недомовленості. Вони можливі на рівні темпераментів і реакцій на події, де чоловік, який відвернувся від дружини, дає їй посил: "Не чіпай мене!", а скривджена дружина, відвернувшись, каже: "Заспокой мене, пригорни!" Але через те, що кожен сканує тільки свою реакцію, то й реагує по-своєму - так, як вважає за можливе й припустиме для себе.

Особистісна криза. Однією з причин і передумов розлучення може стати й особистісна криза, яку складно переживають обоє, особливо коли справи йдуть не надто добре не тільки вдома, а й на роботі. У цей момент людині буває важко відрізнити, де її власне невдоволення життям, а де - результат взаємодії з оточенням. І іноді, боячись внутрішніх змін, людина намагається змінити оточення - сім'ю, роботу, друзів, сподіваючись на те, що їй вдасться уникнути особистісної кризи. Відбувається ніби "обнуління" усього життя, де є можливість "почати спочатку", з "чистого аркуша". У цей період завжди хочеться все радикально змінити.

Потрібно визнати, що особистісна криза часто відбувається на тлі успіхів партнера, коли подружжя, які брали однаковий старт, раптом починає помічати істотні відмінності в досягнутих результатах. Якщо при цьому один з партнерів вважає свій успіх тільки особистим, не залежним від партнерства, то в іншого якраз і може настати ця особистісна криза. І тоді бажання "наздогнати" перетворюється на бажання "позбутися конкуренції".

Цілком зрозуміло, що жінка часто зв'язана по руках і ногах побутом і дітьми, і якщо в неї немає можливості робити щось для себе, а не "для дому, для сім'ї", то, швидше за все, вона замкнеться в цьому побуті, відчуваючи перманентну особистісну кризу. Нерідко саме в такому випадку партнер - це спосіб вирішити свої особистісні проблеми, і тоді розлучення - це повна втрата опори в житті, крах, кінець усьому. Адекватна людина повинна вибирати себе, а не все те, що вимагає жертв. Ніякі жертви ніколи не бувають оплачені! Такими є закони жертвоприношення - ритуалу безоплатної віддачі, чаклунські сили якого полягають лише в самій дії, а зовсім не в результаті.

Сексуальні стосунки як маркер можливого розлучення теж дуже значущі. Як правило, подружжя у період кризи уникає сексуальних стосунків, чим тільки наближає розлучення. Напевно, це тема окремої статті, але те, що подружжя називало "сексуальною несумісністю", швидше за все, такою не є. Те, що зазвичай ми під цим маємо на увазі, - це нездатність домовитися і спілкуватися на тему сексуальних потреб. От і знову ми приходимо до того, що немає діалогу.

Звичайно, буває й реальна фізична несумісність, коли ми не можемо переносити запах партнера або його звичку їсти з відкритим ротом, але це, вибачте, не виникло "раптом" - це було й раніше, і якщо ви цього намагалися не помічати, то, можливо, мали інші вагомі причини укласти такий шлюб.

Чоловіки й жінки по-різному реагують на розлучення і по-різному намагаються врятувати шлюб. Фази переживання розлучення дуже схожі на переживання смерті близької людини або звістки про серйозну хворобу: заперечення, злість і пошук винних, торг-бажання якось виправити ситуацію, депресія і стабілізація. Якщо якийсь з етапів відсутній, це зовсім не означає, що ви ненормальні. Можливо, для вас розлучення - щастя й звільнення, а не трагедія всього життя. Так теж буває.

Переживання етапу "торг" характерне для жінок. Жінки найчастіше шукають причину в собі й кидаються в "тюнінг": намагаються поліпшити себе зовнішньо й внутрішньо. Їхні потуги схуднути, змінитися, помолодшати й особистісно вирости часто набувають досить вигадливих форм. Утім, усі популярні жіночі журнали саме це й радять: "Займися собою! Терміново в салон краси!", - абсолютно, очевидно, не підозрюючи, що з чоловіками розлучаються, як правило, досить привабливі й доглянуті жінки, далекі від образу дами в засмальцьованому халаті й бігуді. Жінки у період передрозлучної тривоги ходять (частіше, ніж чоловіки) до всіляких ворожок і віщунок, намагаючись довідатися й передбачити своє майбутнє, щоб якось до нього підготуватися, торгуючись з долею за чоловіка. Формувати своє майбутнє самостійно жінкам чомусь не завжди спадає на думку. Так, часто причина цього - матеріальна залежність жінки від чоловіка, який у передчутті розлучення намагається її посилити, маніпулюючи страхом жінки перед матеріальними труднощами, особливо якщо в сім'ї є діти.

Чоловіча реакція на перспективу розлучення проявляється у швидкому пошуку заміни. Чоловікові, хоч як дивно це прозвучить, страшно залишатися самому, особливо якщо він довго прожив у шлюбі, де побут був налагоджений і влаштований. Тому чоловік дуже швидко знаходить тимчасову заміну дружині, що допомагає йому зберегти свою чоловічу ідентичність і дає можливість спокійно продовжувати займатися справами. Часто чоловік заздалегідь, передчуваючи розлучення і розуміючи, що стосунки руйнуються, а ні сил, ні бажання їх зберегти немає, починає активний пошук заміни, ще перебуваючи в шлюбі. До речі, дуже рідко ці стосунки закінчуються новим шлюбом, адже чоловік практично не вибирає, а бере перше, що трапилося під руку. Якості тимчасової супутниці практично не мають жодного значення. Даний вибір - це боротьба чоловіка зі страхом самотності, у деяких випадках - помста й бажання довести, що "я ще комусь потрібен". Буває й пощастить - не без цього.

Чоловіки теж достатньо гостро переживають розлучення, але в них переважає бажання не помічати своїх почуттів, "замазати" їх, як замазують білою фарбою вікна в лазні, - щоб нічого не бачити, не відчувати, не "залипати" і продовжувати "бути ефективним".

Жінки ж фіксуються на почуттях, бурхливо й багато їх переживають, обговорюють і рефлексують. Саме тому в жінок після розлучення частіше трапляється потужний "прорив", і вони можуть перейти на новий щабель у роботі, творчості, стосунках. Переживання болю допомагає жінці ініціюватися, стати новою, іншою, "яка вже чимало бачила", і в багатьох аспектах досвідченою, що в цілому є однозначно позитивним результатом.

У цьому розумінні розлучення можна вважати ініціацією навіть більшою мірою, ніж сам шлюб. Адже ініціація-розлучення - це і є потрясіння, що зцілює. Воно змушує чоловіка і жінку не тільки мислити по-новому, позбуватися інфантильності, якої вистачає в шлюбі, а й ураз подорослішати. А дорослішати дуже боляче, навіть якщо ти - дитина і дуже хочеш стати дорослою. Що вже казати про "дорослішання" дорослої людини! Так, воно відбувається через біль і сльози всіх членів сім'ї, але може стати потужним поштовхом до розвитку, зростання свідомості, самостійності. Упевнена, що й вам відомі десятки історій, коли після розлучення в жінок і чоловіків починалося неймовірне зростання кар'єри, прокидалася творчість, вони змінювалися в кращий бік - ставали самостійнішими, зростали особистісно, займалися самоосвітою, зцілювалися від недугів і психологічної залежності. Саме жінки найчастіше шкодують, що втратили багато часу в нудному й незручному союзі, не подавши на розлучення значно раніше.

Раз у раз я чую від жінок запитання: "За що? За що мені це? Що я зробила не так?" Я завжди рекомендую перед важливим рішенням запитати себе: "Навіщо мені це? Що зміниться, і що я отримаю натомість?" Не в сенсі грошей і утримання, а в контексті здобуття свободи, розвитку і нових можливостей. І часто це запитання приводить до розуміння: те, що було, уже давно не є живим і цінним, а в тому, що буде, є безліч перспектив. Перспективи є навіть після усвідомлення того, що "расставанье - маленькая смерть", як співала незабутня співачка.

Якщо після всього сказаного ви запитаєте мене, що таке розлучення, то я скажу, що розлучення - це спосіб регуляції сімейних стосунків, коли, не маючи інших способів визначити комфортну дистанцію, сім'я обирає розставання. Відстань для безпечного існування люблячих одне одного людей кожна пара визначає по-своєму ще під час шлюбу. Але дистанція, яка визначає, що їм підходить у даний критичний момент, коли сили для діалогу вичерпано, може бути і мінімальною, і величезною. І навіть якщо ця відстань - прірва, все одно це - стосунки. Стосунки, які потрібно вибудовувати.