Путівник по професіях, або Ким я хочу стати?

"Мамо, мамо, а можна я стану продавчинею морозива, коли виросту?" - "Звичайно, люба", - відповідає мама, гортаючи позичений у родичів довідник ВНЗ.

У її персональному рейтингу професій за перше місце борються стоматолог, юрист-міжнародник і економіст. Утім, за кілька днів донька знайде покинуте пташеня, принесе його додому і через чотирнадцять років випуститься з дипломом ветлікаря.

Мабуть, немає у світі таких батьків, які хоча б раз не замислювалися над майбутньою професією своїх дітей, однак у їхніх планах не завжди враховуються інтереси й нахили нащадків. Працівники приймальних комісій часто бачать випускників, які не знають, чим хотіли би займатися, і подають документи одночасно на перекладача, біолога й архітектора, сподіваючись, що котрась із "хвиль зарахування" визначить їхню долю. Як на мене, старші класи - це вже трохи запізно для пошуку призначення. Чимало можливостей самоосвіти та позашкільного навчання, що дають чудовий старт як для вищої освіти, так і для роботи, уже втрачено.

Пошук "сродної праці", що за Григорієм Сковородою є запорукою нашого щастя, має розпочинатися набагато раніше за профорієнтаційні розмови у школі - тоді, коли йдеться ще не про конкретний фах, а про сферу інтересів, себто в період активного пізнання світу. Що більше різних можливостей бачитиме дитина, то більш зваженим і осмисленим буде її вибір. Перші ознаки схильності до певної діяльності проявляються вже у дошкільному віці. І хоча із часом інтереси можуть змінюватися, ще до старших класів можна визначити, до якої сфери чи галузі лежать душа і розум. Але хто повинен це робити?

Школа чи родина?

Покладатися на школу в тому, що вона допоможе дитині визначитися зі справою свого життя доволі ризиковано - професійному майбутньому дітей там зазвичай приділяють недостатньо уваги. Звісно, коли класний керівник - уважна й ініціативна людина, що змалечку дбає про кругозір і вподобання своїх вихованців, а всі інші вчителі закохані у свої предмети й викладають їх цікаво й захопливо, учні мають високі шанси вдало обрати фах. У реальності ж виходить так, що хороша вчителька фізики навертає до цієї дисципліни навіть типових гуманітаріїв, а поганий викладач української відбиває любов до мови у всього класу. Шкільні уроки мають надто слабкий зв'язок із професійною діяльністю у близьких до предмета сферах: між біологією і роботою у біотехнологічній лабораторії, так само як між історією Стародавнього світу та археологією, - справжня прірва. До того ж чимало професій не розглядаються протягом шкільного навчання навіть побіжно.

Цю ситуацію трохи компенсують Мала академія наук і будинки й палаци дитячої творчості - тут можна знайти і секцію авіаракетобудування, і курси дизайну одягу, багато інших цікавих гуртків, а заняття - більш наближені до реальних робочих умов і завдань. Проте доступ до такого позашкільного навчання має не кожна дитина, та й широкий вибір дисциплін є лише в центральних закладах. Виходить, щоб ознайомити дитину з максимальною кількістю професій і занять, без участі батьків не обійтися. А канікули - ідеальний час для того, щоб розкрити перед дитиною невідомі досі світи.

Ознайомлення дитини з розмаїттям можливих професій - завдання комплексне і вимагає від батьків певних зусиль. Щоб пояснити доньці чи сину, чим же займається той чи інший фахівець, потрібно й самому це добре уявляти або знати, де разом з дитиною можна знайти відповідну інформацію. Тут дуже стала би в пригоді дитяча науково-художня література, орієнтована на певний фах чи галузь знань, однак в Україні катастрофічно мало таких видань, тому спиратися доведеться переважно на власні сили.

"Родина визначає практично все в житті людини, зокрема і її ставлення до праці, - впевнена Тетяна Гурковська, досвідчений психолог-консультант і головний редактор журналів "Практичний психолог: Дитячий садок" і "Практичний психолог: Школа". - Тому батькам варто замислитися не лише над тим, що вони розповідатимуть про той чи інший фах, а й над тим, як вони самі виглядають у своїй професії в очах дитини. Якщо дорослі щоп'ятниці радіють кінцю ненависної роботи, а понеділкові ранки наелектризовані усвідомленням початку довгого трудового тижня, будьте впевнені - обирати виш для дитини будуть саме батьки. Бо за 17-18 років життя дитина засвоїла, що робота - це "каторга", а відтак - яка різниця, де її відбувати?"

Міські ігри

У містах найпростіше знайомити дитину з професіями, що пов'язані з суспільством, - економікою, наукою, сферою послуг, а також творчими напрямками. Від будь-якого об'єкта можна потягнути десятки інформаційних ниточок. Ось будинок - хто його збудував? А хто придумав, який він матиме вигляд? Як думаєш, що потрібно знати і вміти, щоб намалювати майбутній будинок? Коли будинок готовий, він потребує внутрішнього оздоблення. Це можна зробити самому, а можна запросити спеціальну людину - дизайнера інтер'єрів. Ти хотів би таким займатися?

Дуже цікаво вгадувати з дитиною, ким працюють незнайомці, котрих ви бачите на вулиці. Чим може займатися ця жінка з ноутбуком? А цей юнак із тубусом? Під час гри можна обговорити і якості, потрібні для тієї чи іншої професії, і навіть діловий етикет і правила безпеки - чому дорожні працівники завжди в яскравих жилетах, і навіщо в банку усі вдягнені в однакові костюми. Завдання дорослого - пробудити дитячу думку і спрямовувати її, а висновки діти повинні робити самостійно.

Не забувайте й про природничі та історичні музеї - на канікулах саме час їх відвідати і поговорити з дитиною не лише про те, що виставлено у вітринах, а й про те, хто усе це знайшов і дослідив. А в художніх можна розповісти не лише про митців, а й про реставраторів, критиків і меценатів, поміркувати над зв'язком між цукровими буряками й "Інфантою Маргаритою" Веласкеса.

Природні лабораторії

Відпочинок за містом - на дачі, в селі чи в поході - теж чудово підходить для пізнання й знайомства з професіями, однак розкривати їх простіше в іншому аспекті. Сад і город - чудове місце для розмов про ботаніку, генетику, інженерію та ентомологію. Ліс - про зоологію, екологію і деревообробну галузь. Гори розкажуть про геологію і географію, а вечірнє небо - про астрономію і космічну науку. На додачу все можна приправити "дрібкою" фізики й хімії: кожна гроза розповідає про оптику, звукові хвилі й енергію, кожна рослина - про фотосинтез і дифузію.

Не забудьте розповісти, хто в дорослому світі займається рослинами, тваринами, землею і вітрами. А ще поговоріть про тих, хто стоїть за предметами, якими ви користуєтеся. Пластикові пакети і термоси, невагомі спальники і куртки з мембраною, газонокосарка і газова плита - усе це результат роботи як мінімум десятка людей різних професій. Кожен виріб пройшов тривалий шлях від ідеї до кінцевого продукту.

Якщо дитина зацікавилась якимсь із занять - додайте практичний компонент: зберіть гербарій або колекцію мінералів, сфотографуйте всіх комах і тварин окремої місцевості, влаштуйте маленьку метеостанцію, намалюйте карту зоряного неба. Діти можуть самотужки виготовити папір, мило, сконструювати пастку для шкідників, зробити мурашину ферму. Їм потрібно лише показати, що досліджувати - це цікаво, що не завжди захоплива шкільна наука базується на дивовижних експериментах, і що майбутня професія теж може бути сповнена пригод.

Важливі порівняння

Відпустка за кордоном або просто в іншому регіоні - хороший шанс розширити дитячий світогляд, зокрема і в плані можливих занять. Переліт чи переїзд мине швидше й легше, якщо дитина не нудьгуватиме, а уявлятиме себе пілотом, диспетчером або машиністом, пробуватиме ухвалити рішення щодо швидкості чи висоти руху, щодо безпеки пасажирів або розмірковуватиме про те, чому електричка рухається повільніше, ніж потяги класу інтерсіті.

Знайомство з іншими націями, особливо для дітей старшого віку, акцентує роль перекладачів і фахівців з комунікації: без зайвих слів зрозуміло, навіщо вивчати іноземні мови, а помітні культурні відмінності дають привід для розмови про міжнародні зв'язки або адаптацію медійних продуктів. На міжнародних курортах зазвичай сходяться представники багатьох країн - то чому б не поспілкуватися про глобалізацію і пов'язані з нею зміни в суспільстві?

З підлітками доречно поговорити і про складніші матерії - про те, чому життя в різних країнах чи в різних частинах однієї держави може дуже сильно відрізнятися. Яка в цьому роль природних факторів, політиків та економістів? Що може людина зробити, щоб зменшити соціальну несправедливість? Як боротися з глобальними загрозами, і хто має це робити? Західна інфраструктура для інвалідів - привід поговорити про соціальних працівників, ставлення до праці у південних країнах - предмет для розмови про професійні обов'язки.

Кілька табу

Розмовляючи з дітьми про їхнє майбутнє, намагайтеся не транслювати наявні в суспільстві стереотипи щодо професій. Зайві бар'єри можуть завадити неконфліктній особистості знайти справу до душі.

Не принижуйте і не вихваляйте окремих професій. Світ змінюється дуже швидко, як і потреби ринку праці, тож те, що видається популярним і прибутковим сьогодні, через десять років може втратити свої позиції. Так сталося з телефоністами й телемайстрами, а сьогодні зникнення загрожує тим професіям, яким на п'яти наступає автоматизація. Водночас може відродитися інтерес до давно забутих ремесел - ковалі працюють не лише над прикрасами для приватних будинків, а й над турнірною зброєю, автоматична вишивка у люксовому сегменті поступається ручній. Навіть у несерйозній на ваш погляд справі дитина може досягти визнання й успіху.

Не діліть професії на жіночі й чоловічі. Хист до різних робіт, крім кількох дуже специфічних, про які з дітьми не прийнято говорити, визначається не статтю, а вміннями і талантами. Чимало нещасних бухгалтерів могли бути щасливими програмістами, а сумних юристів - веселими кухарами чи дизайнерами. Дозвольте дитині самостійно обрати майбутній фах і досягти успіху в улюбленій справі незалежно від хромосомного набору.

Не змушуйте дітей іти вашим шляхом, якщо не бачите у них схильності до власної професії. У вишах є чимало студентів, що кидають навчання на першому-другому курсі й переводяться або заново вступають на зовсім інші спеціальності, і там мають кращі оцінки й результати. Інколи причина полягає у зміні поглядів молодих людей, але дуже часто - в тому, що першого разу за них обирають батьки, а терпіння вчитися через "не хочу" вистачає не кожному.

Сучасний світ сповнений прикладами людей, котрі змушені виконувати ненависну роботу і роками шкодують про невдалий вибір освіти. Завдання батьків - показати дитині світ професій як важливий складник навколишнього світу, допомогти порадою, підтримати у складний момент і прийняти рішення дитини. До речі, спільне занурення у вир знань і професій може бути надзвичайно цікавим досвідом для всієї родини, і - як знати - може, й ви дістанете старі нотатники і запишетеся на дистанційні курси?