Правила сімейного дозвілля

Якби мене запитали, як визначити заздалегідь, чи розпадеться сім'я, я б сказала, що достатньо дізнатися, як вона проводить своє дозвілля. Першою віддаленою ознакою можливого розпаду цього осередку суспільства може бути проведення дозвілля порізно. Не факт, що це неодмінно станеться, але ймовірність зростає в багато разів.

Тут важливо все ж таки уточнити, що значить спільно? Адже ми часто спостерігаємо картину, як удома, в ресторані чи кафе люди начебто сидять разом, але по суті вони зовсім не разом, бо в кожного в руках улюблений гаджет - телефон або планшет, і кожен занурений у віртуальну реальність, перебуваючи десь за межами простору, який можна назвати спільним. Ці люди проводять час поруч, але не разом…

Прямо скажу: немає нічого жахливого в тому, що чоловік іноді поїде на риболовлю з друзями, а дружина сходить на концерт симфонічної музики з подругами. Об'єктивно вона може не любити риболовлі, а він може засинати під фугу Баха. Але необхідність разом провести вихідні, як на мене, - така ж нагальна потреба, як утамувати голод або виспатися. Звісно ж, за умови, що сім'я не йде свідомо до розпаду.

Чому так важливо проводити дозвілля разом?

По-перше, це потужний енергообмін. За час щоденної розлуки - робота це чи навчання - наше енергетичне поле дуже виснажується. Ми взаємодіємо з людьми не завжди близькими нам духом, часто навіть вороже налаштованими, а отже, витрачаємо енергію на підтримку цього поля, на безпеку, зняття тривоги, утримання якихось емоцій - як негативних, так і позитивних. У сім'ї ми легше даємо раду емоціям - у хороших родинах завжди можна безпечно виражати свої емоції, називати речі своїми іменами, бути щирими. Тому з близькими й рідними людині одразу легшає. До речі, ознакою неблагополуччя в сім'ї якраз і буває напружене мовчання, коли неймовірно хочеться висловитися, а такої можливості немає в принципі. Чимало дорослих перейняли заборону на прояв емоцій від своїх батьків, у вигляді т.зв. патернів поведінки - схем, що передаються з покоління в покоління. Діти, приміром, особливо гостро сприймають мовчазну напругу в сім'ї, часто реагують на неї хворобою, "поганою" поведінкою, істериками. Важливо розуміти, що спільне дозвілля дає можливість спілкуватися в безпосередній обстановці, без напруги, спричиненої необхідністю відповідати чиїмось очікуванням.

Другий важливий компонент спільно проведеного часу в сім'ї - це необхідний кожній людині тілесний (тактильний) контакт з близькими. На жаль, такий контакт часто у великому дефіциті. Шанована мною Юлія Борисівна Гіппенрейтер у своїй книжці "Спілкуватися з дитиною. Як?" каже, що для нормального самопочуття дитина потребує не менше восьми обіймів на день. І, між іншим, дорослий теж! А подумайте, чи забезпечуєте ви бодай три? Статистика свідчить, що середньостатистичний тато проводить зі своєю дитиною у середньому від 7 до 20 хвилин на день. Чи встигає він наситити потребу дитини в обіймах. Треба також зазначити, що хлопчики часто потребують не просто обіймів, а своєрідної взаємодії з батьком - рукостискань, поплескувань по плечу, боротьби, в якій можна безпечно випробувати свою силу. Спільне правильно організоване дозвілля якраз і може забезпечити сім'ї таку взаємодію.

Третя важлива роль дозвілля - інтелектуальний обмін. Він відбувається не тільки на рівні батьки - дитина, а й між дорослими членами сім'ї. Коли ще можна поділитися з коханою/коханим новими знаннями, ідеями, задумами як не під час спільного відпочинку? Сім'я тримається тим довше, чим довше подружжю вдається відповідати інтелектуальним прагненням одне одного. Якщо комусь із подружжя стає нудно, то, як правило, він іде шукати інтересу зовні. І це може обернутися зрадами. Є помилкою думати, що в основі зрад лежить виключно сексуальний інтерес. Часто зради спричиняє якраз бажання спілкуватися, пошук розуміння, відповідного рівня інтелекту.

Діти, як правило, теж потребують не тільки шкільних академічних знань, а й інформації ніби вже "перетравленої" їхніми батьками, поданої в т.зв. напівготовості. Наприклад, книжка, яку рекомендує почитати тато, супроводжується коментарем, що може спрямувати думки дитини в потрібне русло, коли вона дізнається про певні правила і традиції, моральні засади її власної родини. Тобто в дитини є можливість подивитися на світ очима "предків". Те саме з переглядом фільмів - якщо дивитися і після перегляду обговорювати, то можна побачити всі "прогалини" виховання, щось уточнити, посперечатися, з'ясувати важливі аспекти для себе і для дитини.

Ну й, нарешті, спільне дозвілля - це чудовий засіб у боротьбі з депресіями, стресами, сімейними проблемами і труднощами спілкування. Воно допомагає боротися зі своїми вадами, вчить взаємодіяти з іншими людьми, дає можливість розвити командний дух.

На жаль, у багатьох сім'ях так буває, що коли виникає великий проміжок часу, який можна провести разом, приміром новорічні свята, виявляється, що вам зовсім нема чого робити разом. У результаті сім'я всі вихідні знемагає від нудьги, створює у квартирі дикий рейвах, тільки те й робить що весь час щось жує і, сварячись за пульт, "чергує" біля комп'ютера й телевізора. Знайома ситуація, правда ж?

Тому будь-який відпочинок і навіть коротке дозвілля варто планувати. Для цього важливо врахувати уподобання всіх членів сім'ї, що буває досить непросто, і зрозуміти, що все ж таки ви всі розумієте під словосполученням "гарний сімейний відпочинок". На превеликий жаль, споживання товарів і послуг усією сім'єю перетворилося на головний складник дозвілля у вихідні. Люди почали ходити розважатися в торгові центри, кіно й магазини, роблячи багато покупок. Навіть хобі для дитини або улюблені книжки для дорослих стають приводом щось придбати.

З досвіду роботи з дітьми знаю, що більшість (між покупкою іграшки і спільним походом будь-куди з батьками) обирають спільний похід. Правда!

Плануючи спільний відпочинок, слід розділити його на основні категорії:

- спільне дозвілля вдвох із подружжям або з повним складом сім'ї;

- спільне дозвілля із залученням людей ззовні - друзів, родичів;

- спільне дозвілля, що вимагає матеріальних витрат або не потребує їх;

- спільне дозвілля тривале (відпустка, канікули) або короткочасне (вечір);

- спільне дозвілля з виходом на вулицю або ні (наприклад, що ми будемо робити, якщо негода).

Також необхідно врахувати ще кілька важливих правил:

Найкращий відпочинок - зміна діяльності, адже якщо хтось із батьків увесь робочий тиждень спілкувався з різними людьми, то він може стомитися від спілкування. Так само й навчальний процес може бути неприйнятним як відпочинок для школяра.

Найкращий відпочинок - добре спланований, адже вам не сподобається відповідь з віконця каси: "квитків немає".

У вас завжди має бути запасний варіант, бо неприємно, коли діти відчують розчарування з вашої вини.

Напевно, це правило буде незвичайним, але краще якісно проведений час порізно, ніж втрачений разом. Найчастіше таке правило виявляється важливим там, де є діти-підлітки, у яких уже сформувалися свої уявлення про гарний відпочинок. Важливо поважати їхні інтереси і не перетворювати відпочинок на кару.

Сімейне дозвілля має приносити задоволення кожному членові сім'ї - від змістовного й доброзичливого спілкування, від реалізації своїх потреб у русі, пізнанні, розвитку. Тільки тоді воно впливає як розвиваючий захід і на дітей, і на дорослих, підвищує їхній культурний рівень, дає відчуття єднання сім'ї. Не забувайте дивувати близьких: несподівані сюрпризи, довгоочікувані подарунки, романтичні моменти тощо - усе це надихає, дає змогу почуватися потрібним і коханим, тобто наповнює життя змістом. А найяскравіші моменти залишаться в пам'яті назавжди: грітимуть душу й зворушуватимуть уяву через багато років.