"Пока часы двенадцять бьют..." Як правильно загадувати бажання

Скоро Новий рік, і в кожного з нас є свої обов'язкові атрибути для вдалого святкування цієї події. Але хай яке частування буде на столі, хай що буде налито в келихах, хоч де ви зустрічатимете це свято - під ялинкою чи під пальмою, неодмінно пролунають щирі побажання - щастя, любові, здоров'я, талану й добробуту. І, звичайно ж, який Новий рік без ритуалу загадування бажання?

Звісно, ми хочемо всього й відразу, але цього дня мусимо вибрати одне - заповітне й найважливіше бажання, і загадати його так, щоб воно неодмінно збулося.

Чи замислювалися ви, що таке бажання? Звідки вони беруться? Чому одні бажання збуваються, а інші ні?

Як відомо, мотиваційну сферу людини досліджує психологія. Саме потреби й мотиви становлять ядро особистості, оскільки в мотивах і цілях простежується характер людини. Сучасна психологія як мотив називає різні психологічні феномени: наміри, потреби, почуття, бажання, настанови й стани. При цьому більшість фахівців сходиться на тому, що мотив - це спонукання, мета, і саме мотив відповідає на запитання "навіщо?" і "для чого?".

Якщо потреба спрямована на задоволення нормальних, звичайних умов життєдіяльності людини, то бажання сконцентроване на тому, щоб зробити життя якісно кращим. А це асоціюється в нас із почуттям щастя, задоволення, реалізації й успіху. Іншими словами, потреба - це коли людина хоче, щоб усе "було нормально", а бажання - коли вона хоче бути щасливою і успішною.

Якщо послідовно описати процес, що спонукує нас до дії, чим за визначенням і є мотивація, це виглядатиме приблизно так: потреба - бажання - мета. Якщо мети досягнуто, я - щасливий і задоволений.

Наприклад, вам потрібне власне житло, це спонукує вас заробляти гроші. І ось у вас з'являється потрібна сума, ви, нарешті, стаєте власником квартири. Вашої мети досягнуто.
Ви щасливі!

Інший приклад. Людина, в якої дуже болить голова, потребує допомоги лікаря або як мінімум таблетки аспірину. Але її аптечка порожня, а вона не хоче виходити з дому: "Там так холодно!". Тоді потреба в теплі й бажання залишитися вдома переважать її бажання позбутися головного болю.

Щоби було простіше розібратися в вигадливому плетиві людських мотивів, потреб і бажань, наведу ще один приклад. Ви голодні, і це - ваша потреба. Ви думаєте, що б ви хотіли зараз з'їсти. У холодильнику - вчорашній суп, але він не викликає апетиту. Можливо, ви не відмовилися б від свіжої заячини, але де ж її взяти? І тут ви розумієте, що японські суші - це саме те, що вам потрібно! Йдете в магазин, купуєте потрібні продукти й готуєте суші вдома або ж вирушаєте до ресторану. Важливо, що тепер ви почуваєтеся задоволеним і щасливим.

Тут є ще кілька важливих чинників: у вас може не бути часу, щоб зготувати собі страву; або ж вам забракне грошей для задоволення свого бажання; ви можете не вміти готувати суші, і тоді вам доведеться запросити друга, який допоможе вам реалізувати ваше бажання. Найголовніше - що сильнішою буде потреба, що сильніше ви відчуватимете голод, то скоріше захочете їх утамувати, і тоді навіть учорашній суп може зробити вас щасливим. А бажання скуштувати суші може перейти в розряд мрії, бажання, що з якихось причин тимчасово не вдається реалізувати.

Із розвитком цивілізації наші потреби також розширюються. Меню стає різноманітнішим, домівки - комфортнішими, а в розряд потреб починають входити речі, не закладені природою у список життєво необхідних. Приміром, у цьому списку немає ні телевізора, ні гарячої води, ні потреби подорожувати. Також заздалегідь не передбачено потреби в алкоголі, шоколаді й багато чому
іншому.

Слід урахувати, що в багатьох людей потреби перебувають на різних рівнях. Для когось двокімнатна квартира в центрі міста буде порогом убогості, а для когось - вершиною мрій. Тому важливо знати й розуміти межі своїх потреб і бажань.

Як психолог, у своїй практиці я маю справу з кількома варіантами складнощів і труднощів, з якими звертаються клієнти. Умовно я поділю їх на три підгрупи.

Перша крайність - коли в людей "завищені" потреби, їхні бажання залишаються нереалізованими, і в результаті вони почуваються нещасними. Наприклад, якось на прийом прийшла молода жінка, вона скаржилася на те, що на свій сором почувається людиною "блакитної крові". Її батьки - прості люди, вони з дитинства привчали її з братом до скромності. Але це викликало в неї внутрішній протест. Вона знала, відчувала, що заслуговує на інше життя, а все, що її оточує, - всього лише жалюгідні декорації чужого світу. Дівчинка виросла, здобула хорошу освіту, створила сім'ю, але так і не змогла досягти бажаного. Почуття незадоволеності своїм життям спричинило регулярні депресії і нервові зриви.

Друга крайність - відсутність бажань. Такі люди втрачають інтерес до життя. "Я нічого не хочу", "Мені все не цікаво", "Я хочу щось для дітей, чоловіка, батьків, але нічого не хочу для себе" - так у більшості випадків формулюють вони свої проблеми на консультації в психолога.

І третя - це коли людина має потреби й бажання їх реалізувати, але при цьому не зовсім розуміє, її це бажання чи ні. До цієї ж категорії я відношу тих, хто швидко загоряється якоюсь ідеєю, заняттям, але так само швидко байдужіє. У цій групі й ті, хто протягом років витрачає титанічні зусилля на досягнення своєї мети, а досягнувши її, замість нагороди відчуває гіркоту й розчарування.

У процесі психотерапевтичної роботи в першому випадку з'ясувалося, що клієнтка по лінії матері належала до досить заможного прадавнього роду. Під час Жовтневої революції 1917 р. батьків її бабусі заслали в Сибір, і звідки ніхто вже не повернувся. Дітей радянська влада віддала в дитячий будинок. Тобто ця жінка на генетичному рівні відчувала свою належність.

У другому випадку можемо мати справу з ранньою дитячою травмою, коли потреба в любові не могла бути задоволена повною мірою. Наприклад, якщо батьки випивали або багато працювали, а дитину рано віддали в ясла або відвезли до бабусь і дідусів. Тоді у своїй душі така дитина може сказати: "Краще вже нічого й не хотіти, однаково нічого не отримаю, буде тільки боляче. Немає бажань - немає болю". Такі діти рано дорослішають, стають самостійними і вважають за краще ні в кого нічого не просити, покладатися тільки на себе.

У третьому випадку, коли людина не в контакті зі своїми особистими потребами, не відчуває меж між власними й нав'язаними переконаннями, можна говорити про надмірну опіку або, навпаки, про суворе виховання, коли любов можна заслужити лише тільки відповідаючи очікуванням. Коли ти "хороший", якщо робиш те, чого від тебе очікують, коли ти служиш, але не бажаєш щось для самого себе.

Звичайно, кожна проблема і кожен окремий випадок потребують окремого детального розгляду.

Повернімося, однак, до новорічних бажань. Перш ніж загадати своє заповітне бажання, ви можете скористатися психологічною методикою, створеною на основі дослідження успішної діяльності Волта Діснея.

Виявляється, у нього практично не було провальних проектів! Щоб створити успішний продукт, він проробляв певну процедуру, яку я пропоную і вам.

У кожному з нас живуть три субособистості, які активно беруть участь у нашому цілеформуванні й досягненні мети, - Мрійник, Реаліст і Критик.

Мрійник - це наша внутрішня дитина, вона не знає меж, їй доступні всі блага світу. Саме в дитинстві ми мріємо про те, яким буде наше життя. Саме вона каже: "Я хочу - і в мене це буде!".

Попросіть когось із близьких асистувати вам. Сядьте в кріслі в позу мрійника, відкиньтеся трохи назад і, напівлежачи, із закинутою за голову рукою і поглядом вище обрію, відповідайте на запитання свого помічника: "Чого ти хочеш?". Ви відповідаєте, за відповіддю знову те саме запитання - і так протягом трьох хвилин. Бажати можна всього: реального й нереального, принца, популярності, власного острова в океані… Головне, щоб тільки для себе! Ця вправа корисна вже сама по собі, ви можете запропонувати її своєму дорослому другові й дитині, і ви неодмінно побачите різницю в нашому сприйнятті. У багатьох Мрійника зачинили за сімома замками ще в дитинстві, їм не дозволялося мріяти, оскільки, на переконання дорослих, це не мало жодного сенсу. Так само як і навпаки: є люди, які зафіксувалися в цій частині, у них повно бажань, вони фонтанують ідеями, зазвичай дуже й дуже далекими від реальності.

Після того як Мрійник "намріяв" свої бажання, в гру вступає Реаліст. Він той, хто знає, яке із цих бажань є реальним за сприятливого збігу обставин, а яке так і не вдасться реалізувати, або його здійснення потребуватиме багато зусиль.

Людина, в якій яскраво представлений Реаліст, звичайно сидить із рівною спиною, обидві його ноги стоять на підлозі, вона добре відчуває опору. Саме Реаліст підказує вашому "я", що, можливо, це бажання вам не належить або що, досягши мети, ви можете зазнати гіркого розчарування. Разом із Мрійником Реаліст вибирає одне бажання і прописує шлях до його досягнення.

Коли все готово, за роботу береться Критик. Критики сидять на краю стільця, одна нога попереду другої, тулуб трохи нахилений уперед, він завжди напоготові. Люди, в яких у структурі особистості яскраво представлена ця субособистість, навіть не дослухавши, можуть сказати: "З цього нічого не вийде", "Це безглуздо", "Навіть не починатиму"…

Завдання вашого Критика - вступити в діалог із Реалістом і не просто розкритикувати цей проект, а знайти мінімум два додаткові плани його реалізації, якщо план Реаліста частково або повністю не можна буде виконати.

На виході ваш внутрішній Мрійник має залишитися задоволеним тим, що вийшло, і якщо ви все зробите правильно, успіх вам гарантовано.

Ви запитаєте, яке ж це диво? Це ж планування, виважування й чітка побудова плану досягнення мети. І тисячу разів матимете рацію. Дід Мороз існує доти, доки ми діти, і доки в нашому житті є ті, хто нами опікується і дарує нам подарунки. Але якщо ваша заповітна мрія може реалізуватися тільки завдяки вам самим, не варто від неї відмовлятися.

Новий Рік - час див. І якщо вам не хочеться долати весь шлях із Мрійником, Реалістом і Критиком, що ж, подумки сміливо єднаєтеся тільки з Мрійником і під бій курантів із щирою вірою й усім серцем попросіть у Всесвіту, щоб ваше бажання збулося. Вірте, він вас почує. Щиро зичу здійснення всіх ваших бажань!