На середині світу

Мене розбудили яскраве сонце та пташиний щебет. На верхівці маїсу примостився екзотичний помаранчевий птах із чорними крильми. Він допитливо зазирав у відчинене вікно моєї спальні. Сеньйора Беатріс обережно прочинила двері до кімнати і внесла чашку густої ароматної кави. Помітивши пташиний десант за вікном, сказала: "Це петіррохо, галасливі й веселі. Вони рідко так близько підлітають до людей, але якщо вже побачила їх, чекай кохання!".

Амор і корасон

В Еквадорі коханню сприяє буквально все. Тепле сонце, яке практично цілорічно рік прогріває повітря до комфортних +20, вдосталь соковитих фруктів, комфортні пляжі, шум водоспадів, незвичайні простори парків і пасовищ. Із кожного вікна долинають пісні про "корасон" та "амор". Коли автобус різко повертає, мимоволі притискаєшся до м'язистого нащадка інків, який стоїть поруч. Він ніяково опускає очі, побачивши білу "грінго", й ховає усмішку.

"Кохати" одне одного до весілля в Еквадорі забороняється. Суворі батьки-католики всіляко намагаються берегти невинність своїх чад до офіційного шлюбу. Звісно, вдається це їм далеко не завжди. У країні зростає кількість підліткової вагітності та ранніх шлюбів. Але дівчина, яка народила дитину поза шлюбом, може законно розраховувати на повне утримання з боку кавалера. Розлучення також трапляються. Мати сеньйори Беатріс, наприклад, вирішила розлучитися з чоловіком, коли їй було під шістдесят. Свій вчинок пояснила тим, що чоловік перестав цікавитися справами дітей (яким на той час було вже близько сорока) і систематично став забувати про її день народження. Так колишні чоловік і дружина й дожили своє життя на сусідніх вулицях, майже не спілкуючись.

Темперамент в еквадорців різний. Жителі столичного регіону більш стримані; ті ж, хто виріс і живе на узбережжі, можуть влаштувати своєму обранцю сцену ревнощів прямо на вулиці. Еквадорські чоловіки, як і більшість у світі, радо віддають кермо правління у сім'ях своїм другим половинам. Жінки керують господарством, ведуть домашній бюджет, вирішують, куди й коли підуть навчатися діти, де сім'ї провести відпустку і навіть чи може старший син або донька піти на побачення. З таких матерів-квочок виходять чудові бабусі. Вони радо носяться зі своїми внуками, балують їх і не лінуються ходити за кілька кілометрів на ринок, щоб вибрати малюкові свіжий кокос або манго.

Делікатеси
еквадорської кухні

Не потрапити під владу їжі тут просто неможливо. Буквально щокроку відчуваєш аромат смаженого м'яса, кукурудзи, сосисок, фруктів, горіхів. Усі ходять вулицями з пластиковими горщечками, поїдаючи обсмажені свинячі шкурки з картоплею, кукурудзу з бананами чи морозиво зі шматочками фруктів. Коштують усі ці наїдки всього кілька доларів.

Удень, з 12.00 по 15.00, можна пообідати в кафе. Зазвичай тут пропонують стандартне меню за три долари. Як правило, це суп, м'ясо з рисом, салат, соус, натуральний сік, іноді кава. Але найсмачніша, звісно, домашня їжа.

Родич моїх еквадорських друзів одружився з колумбійкою і виїхав жити з нею в Боготу. Одного разу він вибрався відвідати своїх близьких в Еквадорі, і дружина попросила привезти їхню найпопулярнішу національну страву. Повернувшись, чоловік урочисто вручив дружині згорток з подарунком. Та з нетерпінням розгорнула пакунок і оніміла, побачивши смаженого пацюка! Все ледве не скінчилося розлученням. Жінка вирішила, що так еквадорські родичі демонструють їй свою зневагу. Минула не одна година, доки чоловік-невдаха пояснив, що це лише куй - запечена в печі морська свинка.

Морських свинок еквадорці люблять більше за кроликів. Куя можна замовити і в ресторанах, і в придорожніх кафе. Ціна - 16–18 дол. за цілу тушку або 7–9 дол. за половину. Готують свинку цілою, залишаючи лапки й голову з зубами. Спеціально вирощених звірків убивають, вдаривши головою об підлогу. Потім ошпарюють (після чого з них легко сповзає хутряна шкурка), очищають від нутрощів і смажать. Подають із картоплею, сирним соусом та кукурудзою.

Сеньйора Беатріс теж пригощала мене цією стравою. Бачачи мою нерішучість, вона тикала в передсмертний оскал звірка пальцем, примовляючи: "Ну давай, їж, дивися, він навіть усміхається, так хоче, щоб ти його скуштувала". Але я так і не змогла його скуштувати.

Для любителів екзотики є також супи. Наприклад, картопляний суп "ягуарлокро" з кров'ю, суп із бичачих геніталій "кальдо-де-мангера" або делікатесний бульйон "кальдо-де-пата" зі смаженими телячими копитами.

Їжа не гостра, інколи навіть пріснувата. Багато страв доводиться досолювати, доперчувати чи поливати ахі. Це гострий соус на основі соку деревних помідорів із перцем чилі, цибулею, часником та лимоном. Ахі такий популярний, що подається практично до кожної страви.

В Еквадорі десятки сортів картоплі та бананів. Безліч видів помідорів. Особливо смачні - деревні темно-помаранчеві, завбільшки як яблуко. Ростуть вони на гілках триметрових дерев. Сеньйора Беатріс робить смачний томатний сік, розбавляючи його молоком. Еквадорці п'ють багато кави, чай - дуже рідко, віддають перевагу сокам і трав'яним настоям.

Тонкощі торгівлі

Блукаючи одним із найбільших речових ринків Латинської Америки Отовало, я чітко вчула російську мову. Туристи жваво торгувалися з індіанцями за шарф із альпаки та пончо з вовни вівці.

У містечку Отовало практично немає безробітних. Усе ділове життя крутиться навколо речового ринку, який існує тут із давніх-давен. Коли саме отаваленьос почали створювати свої барвисті вироби, ніхто достеменно не пам'ятає. Це мистецтво передавалося з покоління в покоління впродовж багатьох століть. Сучасні отаваленьос працюють виключно на себе. Вони відкрили магазини по всьому Еквадору, постачають свої вироби в галереї та магазини США і Європи.

Ринок працює весь тиждень, але найбільше продавців і покупців - у суботу. Прилавки завалені сувенірами та речами ручної роботи. Тут можна знайти вовняні ковдри, шарфи, пончо, светри, намиста з напівкоштовного каміння, статуетки з горіха, гобелени, срібні вироби, музичні інструменти, кам'яних черепашок та ножі, вишукані солом'яні капелюшки, покривала з казковими візерунками. Народ на ринку досить доброзичливий. Чоловіки Отовало - смагляві власники синювато-чорного, густого, інколи аж до стегон, волосся - нагадали мені героїв книжок Фенімора Купера.

Навчання і лікування

Сеньйору Беатріс часто відвідує племінниця. Дівчинка навчається в середній школі і мріє стати інженером. Розклавши на столі підручники, юна сеньйорита ретельно виконує домашнє завдання з математики. А ось підручник із англійської мови практично не розгортає. Дівчинка зізналася, що викладач іноземної мови майже не приходить на лекції. У її брата - схожа ситуація. Тривалий час діти просто заучували фрази з Біблії, а уроків англійської граматики в них не було взагалі.

В Еквадорі людей з вищою освітою дуже мало. У 50-х рр. минулого століття близько 40% дорослого населення країни було неписьменним. Поступово цей показник став зростати і в 2000-х сягнув позначки 95%. На цей час у країні діють 16 університетів, у яких навчаються майже 190 тис. студентів. Зазвичай вони обирають для себе гуманітарні напрями. Приблизно половина їх вивчає економіку, філософію, теологію, фінанси, юриспруденцію. А ось частка майбутніх спеціалістів, механіків, інженерів та агрономів не перевищує й третини. Початкова освіта в Еквадорі безплатна. Всі державні школи вважаються світськими, тому дітей у них приймають незалежно від віросповідання. Паралельно зі світськими школами діють приватні та церковні. Причому всі вони отримують дотації від держави. Мінімальна зарплата вчителя, за нашими стандартами, чимала - 800 дол. Так держава сподівається залучити в систему освіти більше кваліфікованих фахівців.

Громадяни, які офіційно працюють, відраховують внески у Фонд соціального страхування. Це дає їм право доступу до обслуговування в державних медустановах. Правда, безплатне медичне обслуговування має свої недоліки: відсутність у лікарнях відповідних спеціалістів, нестача ліків та тривале очікування в черзі. А ось приватна медицина в Еквадорі на досить високому рівні. Візит до спеціаліста коштує від 20 до 50 дол.

У великих населених пунктах усі приватні клініки оснащені сучасним обладнанням, забезпечені необхідними медикаментами і гарантують обслуговування висококваліфікованими спеціалістами.

До шаманів і знахарів еквадорці давно не звертаються, хоча розбираються у травах та корінні.

Футбол і спа

Футбол для еквадорців - більше ніж гра. Ним живе вся країна. Причому живе в повному сенсі цього слова. Грають усі - і малі й дорослі. Футбольні поля є навіть у найменших селах. Грають завжди, навіть якщо на вулиці дощ або вже далеко за північ.

Місяць тому сеньйора Беатріс із подругами замовили футбольну форму. Щотижня домогосподарки та фермерші збираються поганяти м'яч із жительками сусіднього села. Грають на перемогу. У команду беруть гравців від 13 років і старших. Беатріс - голкіпер, а її 63-річна сестра - захисник.

Звісно, є в Еквадорі і своя професійна команда. Під час матчів країна завмирає. Місцеві полишають свої справи, зачиняють офіси, магазини й навіть держустанови. Транспорт того дня ходить нерегулярно, таксисти взагалі зникають із вулиць - усі йдуть дивитися футбол. Якщо команда перемагає, гуляння в країні можуть тривати кілька днів.

Недавно корінні індіанці заявили про створення своєї етнічної збірної. Побудували новий стадіон, найняли закордонних тренерів. І вже почали збирати гроші для її участі у світових турнірах. У тому, що вона вийде у футбольні лідери Еквадору, місцеві не сумніваються.

Крім футболу, в еквадорських жінок є ще одна слабина - спа-процедури. У вихідні ми з Беатріс вирушили в Баньос. Це містечко вважається одним із найкращих спа-курортів Еквадору. Величні гори і стрімкий потік водоспаду, недорогі готелі й ресторани, але найголовніше - відкриті басейни та термальні джерела з мінеральною водою. Кажуть, мінеральні речовини, якими насичена вода в місцевих басейнах, мають натуральні цілющі властивості, помічні при ревматизмі, алергії та набряках. На території Еквадору зосереджена найбільша концентрація вулканів у світі - близько 30. Вода, що б'є з-під землі, нагрівається геотермально завдяки вулканічній активності. Кожен басейн у Баньос має різну температуру й глибину - від 0,5 до 1,5 м. Температура води, яка б'є з під землі, варіюється у ванній - від 30 до 70 градусів, а в басейнах тримається між 36 та 50 градусами. Ця різниця досить відчутна, коли переміщуєшся між купелями. У першому басейні гаряча вода. Коли вона трохи прохолоне, її переливають у другий басейн, у третій заливають холодну воду з крижаної вершини вулкана. Колись сюди приходили вожді інків, щоб відновити свої сили після боїв.

Надто захопившись чергуванням гарячих ванн і крижаної води, я раптом відчула запаморочення, мої ноги підкосилися, а перед очами пішли жовті кола. Виявляється, у мене різко впав тиск. До того ж я приймала мінеральні ванни на голодний шлунок. Мене хутко привели до тями, але я зрозуміла, що до таких процедур треба ставитися обережніше.

Спа-курорт оточують три високих вулкани - Каріхуайрасо, Альтар і Чимборасо. Час від часу вони пихкають, покриваючи містечко попелом. З вершин скочуються яскраво-червоні язики лави й розчиняються біля підніжжя вулкана. Цей краєвид заворожує. Відчуваєш причетність до чогось потужного і таємничого. У повітрі стоїть стійкий запах сірки та вогню.

Під заступництвом
Святої Діви

За весь час мого перебування в Еквадорі сеньйора Беатріс жодного разу не ходила на месу. Але на свято Святої Діви ми не могли не піти. Багато прочан, подолавши багатогодинний піший шлях, оспівували покровительку й захисницю людей. Величезний натовп святково одягнених еквадорців, священики, представники всіх провінцій країни з прапорами своїх вотчин носили статую Діви містом, посипаючи її шлях пелюстками троянд.

95% жителів Еквадору - католики. Попри це, у більшості храмів угадується індійське минуле жителів. У їхніх малюнках, орнаментах, колористиці. Дивовижні, незвичні кольори, вигадливі форми та сплетіння ліній, чужі очам європейця. Можливо, майстри, які розписували величні храми, заклали в незрозумілі малюнки особливий смисл, зрозумілий тільки обраним.

Різдво в Еквадорі заведено зустрічати з піснями, танцями та смачною їжею. 24 грудня в кожній родині всі збираються на святкову вечерю, обмінюються подарунками, накривають стіл, у центрі якого ставлять страву з індичкою. Новий рік в Еквадорі відзначають не так врочисто. Тут немає Діда Мороза, тут не наряджають звичну для нас ялинку. Натомість місцеві жителі роблять безліч ляльок, напихаючи їх соломою та феєрверками. Вони символізують усе погане, що сталося в році, який минає. У новорічну ніч їх спалюють на головній площі. Стрибаючи через палаючий вогонь, еквадорці проганяють лихо й сум. Правда, останніми роками ця традиція набула політичного підтексту: тепер еквадорці спалюють опудала місцевих політиків.

Доколумбова віра в Еквадорі офіційно померла. Однак у багатьох індійських народів є повір'я, що космос і природа живуть циклами. І один такий цикл становить 500 років. Тепер, через 500 років із часу іспанської навали, розпочинається новий цикл. Період, коли все повертається на круги свої.