Мої батьки — твої батьки

Плануючи шлюб, ми сподіваємося провести з коханою людиною все життя і мало замислюємося над тим, хто ще увійде до нашої родини і як саме поведінка і ставлення нових родичів позначатимуться на наших стосунках.

Але з часом виявляється, що батьки молодят мають неабиякий вплив на майбутнє молодих сімей, причому незалежно від того, наскільки близько вони живуть і якою мірою втручаються у побут. Сама модель батьківської родини часто визначає принципи нашого шлюбу - чи тим, що ми її наслідуємо, чи тим, що свою родину ми будуємо "від протилежного". Годі й казати про те, як сильно можуть вплинути на подружнє життя близькі родичі, котрі вважають своїм святим правом і навіть обов'язком повчати молодят, допомагати їм "правильно" виховувати дітей і взагалі, стежити за тим, щоб у їхньому домі все було як годиться. Тому розуміння, як саме варто спілкуватися з власними батьками і батьками партнера, аби зберегти у своїй родині гармонію і злагоду - одне з ключових для щасливого подружнього життя.

Розмови на березі

Перша зустріч з батьками коханої людини зазвичай змушує нервувати навіть найбільш упевнених у собі, особливо, якщо йдеться вже про заручини. Здається, що невдала спроба справити приємне враження на родину партнера позбавить навіть шансу на розвиток стосунків. Але не варто забувати, що під час спілкування зі старшим поколінням оцінюють не лише вас - майбутнім молодятам так само пильно потрібно придивитися до стосунків у родині, де зростав чи зростала любов їхнього життя. Якщо зв'язок з батьками настільки сильний, щоб від них очікували схвалення і благословення, високі шанси того, що й свою нову родину дорослі діти будуватимуть за подібними до батьківських принципами.

"Коли ми ще зустрічалися з майбутнім чоловіком, подеколи я ночувала у квартирі його батьків, - розповідає пані Олена. - Виявилося, що зсередини життя родини видається не таким ідеальним, як на формальних святкових посиденьках. І хоча до мене всі виявляли приязнь, я не могла не помітити, що ставлення до жінки тут не таке, яке я хотіла би бачити у своїй сім'ї - усі побутові проблеми лежали на мамі мого коханого, а батько й сини жодного разу й пальцем не поворухнули, щоб їй допомогти. Можливо, їх усіх влаштовувала така модель, а от я була категорично проти такого життя, тож після пропозиції руки й серця одразу попередила нареченого, що в нашій родині такого не буде. Не скажу, що у нас одразу все вийшло, але кінцевий результат - а ми у шлюбі вже 8 років - мені подобається".

Тверезий погляд на родину партнера дає можливість побачити потенційні проблеми власного шлюбу - а в гіршому випадку навіть підкаже, що пов'язувати життя з цією людиною таки не варто. І річ не в тому, що в чужій родині щось не так, як вам хотілося б, а в тому, що ваш обранець чи обраниця не вбачають у цьому нічого неправильного, і не готові змінювати позицію навіть на найгнучкішому - дошлюбному - етапі стосунків. Нестриманість у споживанні алкоголю, прийнятність нецензурної лайки, приниження членів родини, надмірна залежність партнера від думки батьків, пасивність у прийнятті відповідальних рішень - про ці та інші особливості, а також про ставлення до них вашої другої половинки варто дізнатися заздалегідь і спокійно, без оцінних суджень і тим паче "наїздів" на чужий стиль життя, обговорити, на яких принципах будуватиметься ваш шлюб.

Кому мама, а кому свекруха

Бодай кілька анекдотів про тещу знає кожен чоловік, навіть той, що жодного разу не був одружений. Анекдотів про свекрух трохи менше, натомість сумних історій, пов'язаних із втручанням у життя родини мами чоловіка, набагато більше. І така розбіжність - не лише особистий досвід: соціологічні дослідження підтверджують - хороші чи погані стосунки між зятем і тещею й невісткою та свекрухою по-різному впливають на майбутнє шлюбів.

Професор Террі Орбух з Мічіганського університету протягом 26 років стежила за стосунками в 373 родинах і дійшла висновку, що добрі стосунки між чоловіком та батьками дружини на 20% знижували ризик розлучення, тоді як близькі відносини між дружиною та свекрами на ті ж 20% підвищували шанси на розірвання шлюбу. У першому випадку причиною таких результатів дослідниця вважає позитивний сигнал, який отримує дружина, помітивши, що чоловік охоче спілкується з її батьками - "твоя родина важлива для мене, бо ти важлива для мене, я хочу бути ближчими до них, щоб бути ближчим до тебе".

У зворотній ситуації для чоловіків ставлення жінки до їхніх батьків не настільки важливе, натомість ті зусилля, що докладаються невісткою до налагодження хороших стосунків зі свекрами, забирають в неї час і сили, які могли б бути витрачені на її власну родину. Ще однією причиною згубності хороших стосунків зі свекрухою пані Орбух називає схильність невісток брати надто близько до серця зауваження батьків чоловіка. Слова на кшталт "в наш час було заведено прасувати постільну білизну" молода дружина сприймає зазвичай як "ти погана жінка нашому синові". Звичайно, така інтерпретація не додає впевненості у собі, а за умови, що родичі дозволяють собі чимало таких висловлювань, призводить до конфліктів з чоловіком.

В кожному разі, для блага молодої родини батьки з обох сторін мають мінімізувати втручання у побут і життя дітей. От тільки мало хто зі старшого покоління здатен самостійно дійти до такого рішення, тож вибудовувати кордони молодятам краще самотужки, причому кожному - зі своєю родиною. Хоч би якими хорошими були ваші партнери, для ваших батьків саме ви завжди лишатиметесь коханою дитиною, яку варто захищати і піклуватися про неї. Тому не варто жалітися батькам на проблеми в родині, якщо ви ще сподіваєтеся на примирення - ви свою другу половинку пробачите, а от ваші батьки - навряд чи. З іншого боку, саме ви найкраще знаєте особливості своїх батьків і розумієте, як без образ доносити до них свою думку. Тож навіть якщо дуже хочеться усунутися від конфліктів між коханою людиною і рідними батьками, лише ви можете припинити суперечки, а ще краще - взагалі не допустити потенційно вибухових ситуацій.

"На початку сімейного життя я зробила дурницю - дала батькам ключі від нашої квартири і сказала, що ми завжди будемо раді їх бачити, - зізнається 30-річна Вероніка. - У результаті мама вважала цілком нормальним завітати до нас о восьмій ранку в неділю, і якщо ми не встигали добігти до дверей за дві хвилини, вона просто діставала свій ключ і заходила сама. Розмови і пояснення не допомагали. Я довго не могла зважитися і забрати ключі, але в якийсь момент зрозуміла, що або я ображу маму, або розпадеться моя власна родина. Тепер ключі ми залишаємо лише на час відпустки, а батьків охоче запрошуємо в гості - але в заздалегідь обумовлений час".

А от у сім'ї Ольги хепі-енду не сталося - батьки чоловіка регулярно жартували над невісткою - на їхню думку, невинно, на її думку - жорстоко. Чоловік від конфлікту відсторонився "вони завжди так поводяться, не зважай на них та й усе". Але образи не проходили, а накопичувалися, і в результаті Ольга вирішила, що її основна проблема - не свекри, а чоловік, котрий не здатен захистити дружину від нападок. Навіть після поставленого ультиматуму він не спромігся пояснити батькам, що їхні кпини образливі, а не веселі, тож розчарована дружина подала на розлучення.

Діти змінюють усе

Новина про поповнення родини впливає не лише на життя сімейної пари. Часто майбутні дідусі й бабусі, хай якими б хорошими й делікатними родичами вони були раніше, вважають, що поява онуків одразу дає їм карт-бланш на втручання у родини дітей.

"Я завжди вважала, що у нас зі свекрухою чудові стосунки, - з сумом зізнається 28-річна Наталя. - Ми живемо далеко від наших рідних, бачимося нечасто, але за сім років шлюбу я відчувала лише теплоту і турботу з боку чоловікових батьків. Однак щойно ми повідомили, що чекаємо первістка, з улюбленої невістки я перетворилася на "жахливу матір мого онука". Всі мої рішення, хоч би якими вони були виваженими чи погодженими з лікарем - регулярні УЗД, відпустка за кордоном, закупи речей для малюка - все це в кращому разі викликає зітхання і закочування очей, в гіршому - шквал критики. Врешті я взагалі перестала спілкуватися з батьками чоловіка і ділитися нашими новинами - нехай він сам з ними розбирається. На щастя, чоловік мене повністю підтримує, і хоч сам не готовий розривати стосунки з рідними, абсолютно не проти того, щоб тримати мене подалі від їхнього незадоволення".

Перші місяці життя з новим членом родини - не найпростіший час для подружжя. І ще складніше, коли поміж годуваннями, перевдяганнями і прогулянками доводиться витрачати дорогоцінні ресурси на суперечки зі старшим поколінням. Тому виставляти захисні кордони, себто пояснювати батькам, що поради мають надходити виключно у відповідь на запит або в крайньому разі - у вигляді делікатної рекомендації, закупи для малечі повинні погоджуватися з її мамою й татом, а лікування й годування перебувають в ексклюзивній компетенції молодих батьків, варто ще на етапі вагітності. Щоправда, тут є один підводний камінь - якщо подружжя розраховує на допомогу старших поколінь, доведеться йти на компроміси. Однак і тут треба добряче розважити, що піде на користь малюку - рідна бабуся, яка безупинно критикує батьків і за рекомендаціями 30-річної давнини дає тримісячному немовляті сік, чи погодинна няня, котра не проти чітких інструкцій і відеоспостереження.

В багатьох родинах з дітьми візити до старших родичів відбуваються не в повному складі - або тато везе онуків до бабусь і дідусів зі своєї сторони, або ж мама сама їде в гості з дітьми до своїх батьків. Сумне видовище для тих, хто вбачає ідеал у великій дружній родині, де всі покоління регулярно збираються разом на святкові посиденьки. Однак такий підхід здатен зберегти чимало нервів тоді, коли між батьками одного з подружжя і його обранцем чи обраницею є конфлікт, що загострюється при кожній зустрічі. І мудрість обох сторін - не наполягати на присутності всіх членів родини з одного боку, і готовність відпустити дітей до немилих серцю родичів з іншого - в результаті грає на користь щасливого шлюбу.

Під час урочистих промов у РАГСі працівники говорять молодятам про шану і повагу до батьків. І вони абсолютно праві - немає нічого ціннішого за теплі стосунки в родинах. Однак отримати на додачу до вдалого шлюбу "других батьків" - це рідкісна удача. А от того, як будувати стосунки не лише з партнером, а й з його не завжди ідеальними родичами, молоді подружжя не вчить ніхто. І хоча статистика українських розлучень не виділяє окремим рядком такої причини, як "конфлікт зі свекрами", в інших країнах напружені стосунки із батьками чоловіка чи дружини вже традиційно посідають високі місця у рейтингу найпоширеніших причин розриву шлюбів. Тож якщо не хочете потрапити до цієї статистики, вчіться тримати баланс між інтересами власної родини і хорошими стосунками з батьками.