Між "Хочу вчитися!" і "До школи більше не піду!"

Початок осені традиційно асоціюється з іще одним важливим початком - стартом навчального року. Особливо значима ця подія для тих, хто сідає за парту вперше. І якщо малята напередодні нового "дорослого" життя повні романтичних очікувань, батьки сушать голову над тим, як підготувати й гідно відправити чадо в науку.

Що ж насправді очікує на першокласників після першого дзвінка у школі? Як не придушити в дитини бажання вчитися і допомогти перебороти перші "дорослі" труднощі?

Напередодні вересня в шкільних відділах роздрібної торгівлі - аншлаг. Хтось докуповує зошити і ручки, хтось прийшов по шкільну форму, бо брати одяг на шестирічну дитину про запас нерозумно. За літо вони так виростають!

Киянка Маргарита привела сина Артура за рюкзаком. "Неодмінно, щоб синій і зі Спайдерменом, - ділиться стандартами шкільної моди свого синочка Маргарита. - Два роки навчанням марить! Дуже хоче отримувати оцінки і виконувати домашні завдання. Як старший брат..."

Справді, у більшості дошкільників навчання асоціюється з чимсь невідомим, але світлим і бажаним. Для них школа - своєрідне закінчення дитинства і початок дорослості. А хто з малят не мріє про самостійність і незалежність?

"Насправді, школа - це кардинальна соціальна зміна в житті дитини, - розповідає психолог Олена Симонюк. - Це зміна укладу життя, пріоритетів і світогляду. Учора ти ще ходив у садок і був "підданий" денному сну, а сьогодні в тебе - чотири-п'ять уроків, коло обов'язків і відповідальність. Ось чому так важливо, щоб цей соціально-віковий бар'єр дитина переступила підготовленою, оточеною увагою і підтримкою батьків. Не забуваймо, що любов/нелюбов до школи формується саме в початкових класах. І провідну роль у цьому процесі формування поглядів відіграє перший учитель."

Третьокласник Сергій із Броварів - частий гість у шкільного психолога. Так вийшло, що в хлопчика не склалося з першою вчителькою. Зі слів мами, Катерини Іванівни, педагог не побачила в ньому ранимої, флегматичної натури. Тому з перших днів начепила на нього безліч ярликів ("сонько", "двієчник", "тормоз"), регулярно підкріплюючи характеристики відповідними оцінками в щоденнику. "Сергійко в класі став таким собі прикладом для ненаслідування, - ділиться пережитим Катерина Іванівна. - Він замкнувся, ні з ким не дружив, навідріз відмовлявся ходити до школи, постійно плакав. На мої запитання про причини такої поведінки дитини вчителька лише хитала головою й казала, мовляв, переросте - "у цьому віці вони всі такі". Щодо "низької якості знань" (зважаючи на оцінки) педагог посилалася на загальмованість розвитку особистості і навіть генетичні передумови. Ми їй вірили, все-таки вона фахівець, методист із 30-річним стажем. Але все змінив випадок: наприкінці навчального року Сергій нам заявив, що піде з дому. Ми звернулися по допомогу до психолога, і в другий клас син пішов до іншої школи. У новому колективі йому тепер подобається".

Перший учитель - неодмінний авторитет, який не тільки навчає дитину читати і рахувати, а й власним прикладом, а також і ставленням, формує її як особистість. Безперечно, учитель початкових класів має блискуче володіти майстерністю педагогіки і психології. Такою ж мірою він повинен мати позитивні людські якості - бути добрим, чуйним, урівноваженим, в жодному разі не кричати. Тобто бути реальним прикладом у всьому, що всотає в себе першокласник, і з чим піде далі по життю. Найчастіше педагоги молодших класів такими й є, адже працювати з шести-, семилітками піде не кожен випускник педвишу, а лише той, хто справді любить малят. Але що ж перетворює ніжних і улюблених "добрих фей" на сердитих і злих "відьом"?

"Здебільшого причиною "перевтілення" педагога стає так званий синдром професійного вигоряння, - коментує психолог Олена Симонюк. - Десять, двадцять років робити одне й те саме, під дахом тієї ж школи, за однією й тією ж програмою... До того ж "допомагають" економічні чинники (зарплата нижче від бажаної), вікові, гормональні зміни, проблеми в особистому житті, одноманітний побут..."

"Потенційно небезпечного" вчителя, звичайно, легко виявити, переконані фахівці. Якщо є явні порушення методики виховання, батькам не треба боятися поговорити з педагогом начистоту і навіть розповісти про проблему директорові. Якщо конфлікт не вичерпно, а шкільна адміністрація не вбачає у поведінці вчителя великих проблем, краще поміняти клас, школу. Не слід забувати, що йдеться про формування особистості не педагога, а вашої дитини. А половина дорослих комплексів закладається саме в дитинстві.

"Важливим є і факт задаровування-задобрювання вчителів, - уважає психолог. - Прикро, але наявність так званих дітей-мазунчиків - часта картина в сучасній початковій школі. Цей неприродний добір роблять самі батьки, часом не відаючи, що творять. Дорогі подарунки, матеріальні знаки надмірної уваги - все це не тільки юридично протизаконно, а морально згубно. Скажімо, батьки Вовчика можуть собі дозволити подарувати Маріванні до
8 Березня шкіряну сумку, а батьки Марійки - ні. Хто для Маріванни буде улюбленцем: Вовчик чи Марійка?"

Дошкільні навчальні заклади (садки) справедливо можна вважати своєрідним соціальним щепленням перед школою: дитина перебуває в колективі собі подібних (за інтелектуальним і психологічним розвитком) під керівництвом чужої дорослої людини (вихователя). Цей систематичний відрив від домівки формує в дитині досить важливі якості - колективізм і самостійність. Саме в мікросоціумі, переконані фахівці, відкриваються особливості темпераменту маляти, закладається поведінкова лінія. Дитина, яка йде в перший клас після садка, швидше адаптується до школи, ніж та, яка була на домашньому вихованні в няньок і бабусь.

Наступним соціальним випробуванням для дитини буде перехід у середню школу. Цей момент обтяжений певною мірою тим, що, крім завантаження уроками, виникає серйозний психологічний удар по системі комунікабельності: замість однієї вчительки з'являється армія викладачів із різними характерами і вимогами. Поки до кожного звикнеш! Саме колектив, клас у цій стресовій ситуації є для дитини захистом, тилом.

Природно, що укупі з оцінками і враженнями дитина приносить зі школи букет соціальних явищ - звички, навички, нові слова. Це результат своєрідного обміну досвідом усередині колективу: приносячи щось зі своєї родини, дитина поглинає принесене кимось. Найчастіше таким диктатором моди є неформальний лідер, який до кінця першої чверті неодмінно з'являється в будь-якому класі. Важливо розпізнати цього лідера і доручити йому провідний громадський обов'язок, наприклад посаду командира, старости. Добре, якщо педагог солідарний у поглядах із психологами. Якщо ж ні - виходить конфлікт лідерів: між тим, кого призначив учитель, і тим, хто є таким за природою і задатками.

"Перебуваючи півдня у школі без догляду батьків, дитина стає частиною нової соціальної системи, в якій їй відведено свою важливу роль, - продовжує Олена Симонюк. - Особистісна еволюція дитини відбувається сукупно з біологічними змінами в її організмі. Збільшується обсяг мозку, росте опорно-руховий апарат. У першокласника утворюється новий внутрішній інтелектуальний пласт - багаж знань. Тому дуже важливо, щоб знання ці були позитивними і плідними."

Не секрет, що школа підносить дитині не тільки уроки добра, а й зерна небажаних пізнань. Неформальне вербальне спілкування, ази стихійного статевого виховання - все це дає дитині школа, а якщо точніше - середовище однолітків. Добре, якщо дитина підготовлена до усіляких негативних впливів із боку нових друзів, однокласників. Вона знає, що таке добре, що погано, і що існують слова, яких за жодних умов уживати не можна. А якщо маля виховане лише на казках про добро і не знає, чим хлопчик відрізняється від дівчинки?

"Молодший шкільний вік дитини - складний і відповідальний період для її батьків, - розповідає Євгенія Паламарчук, учитель початкових класів однієї зі столичних шкіл. - Починати готувати маля до школи потрібно з трьох-чотирьох років. Безперечно, це мають бути мотиваційні розповіді, розмови з дитиною про навчання, книжки, уроки. Також дитина має бути підготовленою до можливих моральних атак у питаннях, які приховують дорослі й які природно цікавлять маля через його дорослішання. Йдеться про сексуальний розвиток дітей п'яти-семи років, який у цьому віці ґрунтується на поважному ставленні до протилежної статі. Прекрасне почуття - перша любов - буває саме в школі. Майже всі хлопчики і дівчатка переживають підготовчий її етап у вигляді дружби саме в початкових класах. Важливо, щоб дитина довіряла свої переживання як батькам, так і нам, учителям. Гармонія у стосунках між дитиною і дорослим досягається довірчим діалогом, у якому беруть участь уже три сторони: маля, сім'я і школа. Іноді вчителеві дитина скаже більше, ніж мамі, і навпаки. Тому на ранніх етапах навчання батьки просто зобов'язані щотижня відвідувати школу і підтримувати контакт із наставником. Проблему легше попередити, ніж потім ліквідовувати."

Крім основної школи, на першокласника звалюється ще й додатковий вантаж обов'язків, що ще більше ускладнює його нове життя. Йдеться про гуртки і секції, куди малят записують швидше не за їхнім бажанням, а з доцільності з погляду батьків. Хтось таким чином реалізує в рідному чаді свої дитячі мрії ("у мене не було ковзанів, а в тебе є, тому ми запишемо тебе на фігурне катання"), хтось віддає данину моді ("підеш до школи моделей"). Але найчастіше батьки навішують на новоспеченого школяра додаткові навантаження для того, аби не залишити йому вільного часу "на дурниці". На думку фахівців, таке рішення помилкове, оскільки заняття додатковою, часом нелюбимою справою, приводить незміцнілий організм до втоми. Як результат - кульгає успішність.

"В організації позаурочного часу першокласника, та й школяра взагалі, важливий принцип "не обтяжити", - переконаний психолог. - Не забуваймо, що йдеться не про основні, а про додаткові заняття. І одне не повинно заважати іншому. Можливо, варто вивчити пропозиції щодо секцій, організованих безпосередньо при школі. Це істотно заощадить ваш час. Ба більше, при школі можуть займатися однокласники вашої дитини, а спільна позаурочна справа позитивно впливає на соціальні функції дітей."

Позбавляти позашкільних заходів в ім'я науки дитину теж не варто. Музична школа, танцювальний гурток чи художня секція - чудова можливість розкрити схильність або навіть талант маляти і виростити з нього всебічно розвинену повноцінну особистість.