Любов і духовність замість танців на столі

Оселедець "під шубою", олів'є і мандарини, ялинка, Дід Мороз, шампанське й салют… Без цього, здається, не обходиться жоден Новий рік. Але чимдалі частіше ми переймаємося запитанням: як зробити так, щоб свято справді було святом, а не банальним застіллям з нагоди закінчення року?

Традиції… Без них ніяк. Новорічні традиції особливо сильні, бо пов'язані з якоюсь містикою, магією, якщо хочете: прогнозувати собі майбутнє, загадуючи бажання.

"Одна з головних наших сімейних традицій - новорічна казка, - розповідає киянка Наталя Трофимова (мама трьох дітей). - За місяць-півтора ми вирішуємо, яку казку ставитимемо цього року. Старша дочка (до речі, збирається вступати до театрального училища) придумує сценарій, який ми обов'язково затверджуємо".

Сюжет казки - події, пережиті родиною за рік. Печалі і радощі, проблеми і їх розв'язання. В кожного своя роль - навіть у бабусь і дідусів. Новий рік родина зустрічає разом завдяки саме такій "казковій" традиції. "Добро обов'язково перемагає зло, - продовжує Наталя. - Вади й слабкості висміюємо, хороші вчинки вихваляємо. Татові, як завжди, дістається роль Доброго чарівника. Та він у нас такий і є! Цього року зробив нам неймовірний подарунок - подорож у Карпати". Звичайно ж, казка - не казка без костюма. У "трупі" Трофимових це картонні маски, виготовлені руками самих "акторів". Робити атрибутику, костюми - ще одна умова свята, і протягом кількох вечорів уся родина збирається разом за спільною приємною справою…

"Сімейні традиції - це прекрасно, - каже психолог Антоніна Костіна. - Це соціальна унікальність, індивідуальність, притаманна тільки конкретному об'єднанню людей - родичам. Не забувайте, що модель поведінки батьківської сім'ї діти перенесуть як лекала у свої "осередки суспільства". Зверніть увагу, як діти, граючись у свої дитячі безневинні ігри, часто копіюють поведінку й слова мами і тата. Відразу видно, які соціальні ролі в сім'ї відведено дорослим. Традиції, безперечно, формують світогляд дитини. Це духовна пуповина, що поєднує дітей і батьків. Пам'ятайте: в руках батьків - майбутнє їхніх дітей. І не тільки в питаннях матеріального забезпечення чи освіти, а й у питаннях духовності, коли важливо виховати в дитині взаємоповагу, любов до ближнього, прагнення зробити приємно не собі, а комусь".

Зустрічати Новий рік у сімейному колі - тепер уже традиція і в сім'ї Ковальових з Херсона. "Раніше в нас збиралася велика й гучна компанія друзів, - розповідає глава сім'ї Сергій. - Дорослим ми накривали "дорослий" стіл у вітальні, дітям - "дитячий" у їхній кімнаті. Завжди було відчуття, що діти нам заважають. А подіти їх нікуди. Не можна випити зайвого, погаласувати, розповісти пікантний анекдот. Коронним номером однієї нашої постійної гості були танці на столі. Одного разу, після новорічних канікул, нас викликала до школи вчителька нашої 10-річної Віки. Привід був іще той: виявляється, на перерві Віка влаштувала танці на парті…"

Легко визначивши "корінь зла" у поведінці дочки, Ковальови переглянули свої звички й традиції. Тепер гучні компанії (з усіма наслідками) у них не збираються. Якщо дорослим треба поспілкуватися, повеселитися з однолітками - вони зустрічаються на нейтральній території, наприклад у кафе. Переглянули Ковальови й формат подарунків на Новий рік. Якщо раніше це були банальні "відкупні" іграшки, що задовольняють дитячі примхи, то тепер це вироби хенд-мейд. "У новорічну ніч 2015-го подаруємо мамі намисто з макаронів і каштанів, яке ми з Вікою зробили самі, - продовжує Сергій. - Віка отримає нове вбрання для своєї улюбленої ляльки Барбі (мама і бабуся трудилися над ним кілька днів). Що приготують мені - не знаю. У кожному разі я буду щасливий. Адже йдеться про подарунок, зроблений руками найдорожчих для мене людей".

Робити подарунки - одна з найприємніших новорічних традицій. На думку психологів, даруючи, людина отримує неймовірне емоційне задоволення, порівнянне з мікрощастям. Недарма ж багато людей зізнаються, що більше люблять дарувати, ніж отримувати подарунки.

Студентка-медик Аня з Харкова вигадала для себе незвичайну новорічну традицію. На маленьких аркушиках паперу вона малює усмішки й сердечка, пише теплі слова - "все буде добре", "у тебе все вийде", "світ тебе любить" тощо, заклеює їх у конверти-сніжинки і просто роздає в метро. На думку Ані, матеріальні витрати на такі подарунки - ніщо порівняно з користю, яку вони приносять. Часом людині бракує звичайного теплого слова, щоб піднестися духом, опанувати себе, усміхнутися… Знайшла Аня й однодумців, об'єднавшись із ними в соцмережах. І, безперечно, незабаром "сніжинки щастя" випадуть щедрим снігом у всіх містах України, приносячи людям радість, якої ми так потребуємо в цей важкий для країни час.

"Дарувати подарунки чужим людям - давня добра традиція, що сягає корінням у доброчинність, - каже соціальний працівник Олена Стичкова. - У нас багато самотніх, хворих, старих і немічних людей, яких нема кому привітати навіть по телефону. Загони добровольців-волонтерів, що складаються з представників соціальних служб, школярів, студентів і просто небайдужих людей, не забувають про тих, кому так важлива підтримка. Подарунки ми збираємо з того, що передають нам спонсори. Часто самі приносимо щось із дому. Комусь радісно отримати коробочку цукерок, комусь - саморобну листівку, а комусь - просто почути побажання здоров'я по телефону".

Отримають такі потрібні й довгоочікувані подарунки і українські військові, зустрічати Новим рік яким випало в окопах, госпіталях, реабілітаційних центрах. Ситуація на Сході країни змусила багатьох з нас переглянути свої матеріальні й духовні цінності. Загони волонтерів, солдатських матерів і дружин, що утворили "армію добра", збирають і передають військовим гуманітарну допомогу, обладнання, ліки, одяг. У переддень свята це будуть солодощі, мандарини, вироби, зроблені руками маленьких українців. А головним побажанням усім захисникам країни буде побажання миру.

Змінили свої новорічні традиції й багато вітчизняних колективів - працівники компаній, організацій, установ, фірм. Замість звичних застіль у дорогих ресторанах вони обмежаться скромним корпоративним фуршетом, а заощаджені кошти перерахують на потреби АТО, допомогу армії, в дитячі будинки. Менш вишуканими у продуктовому розмаїтті стануть і святкові столи багатьох українців. І річ тут не в подорожчанні продуктів. Просто люди, напевно, почали розуміти, що не хлібом єдиним сита людина. Рік, що минає, був етапом становлення нового менталітету нації - менталітету екстраверсії: "Не собі, а ближньому…"

Яким буде Новий 2015-й для кожного з нас? Час покаже. У кожному разі зміна календаря має принести нам надію - впевненість у тому, що завтра буде краще.