Куди зникають розумні дівчата?

Минулої зими відомий науковий журнал Intelligence опублікував "вражаючу" новину: дівчата навчаються краще за хлопців, незалежно від ситуації з гендерною рівністю на їхній батьківщині.

Результати тестування 1,5 млн учнів з 74 країн довели, що в переважній більшості держав, від Катару до Великобританії, так звана слабка стать перевершує сильну не лише в гуманітарних дисциплінах, а й на полі точних і природничих наук. Спогади про власне навчання в школі підтверджують висновки дослідження: крім власне природної обдарованості, дівчата загалом сумлінніше за хлопців готуються до уроків, уважніше слухають учителів, менше бешкетують і більше уваги приділяють навчанню. Здавалося б, з таким стартом у дитинстві, жінки мали б лідирувати і в усіх напрямах вищої освіти, і потім, у дорослому професійному житті. Однак жінок на топ-посадах у бізнесі й політиці можна порахувати на пальцях. Що ж відбувається з колишніми розумничками і куди вони зникають після закінчення школи?

Карета перетворюється на гарбуз

Маленькій Олі шість, вони з мамою ретельно готуються до школи - рахують, читають, виписують літери, розв'язують задачки на логіку. Її мама впевнена - освіта в житті дуже важлива, майже так само, як щасливе сімейне життя. Тому до моменту вступу до вишу дівчинку всіляко мотивуватимуть до навчання, сваритимуть за низькі оцінки й читатимуть з нею на літніх канікулах науково-пізнавальні книжки. Але вже на першому курсі маму почне турбувати надмірна любов до навчання, байдужість до студентського життя і брак часу на особисте життя. Але ж чого б то мамі турбуватися, коли зважити, що донька вступила до вишу не для того, щоб шукати чоловіка?! Та "тумблер" змінює положення. Ні, Олі не кажуть, що треба гірше або менше вчитися - просто вся увага перемикається на її майбутнє сімейне життя. Мама рада, що на гуманітарному факультеті є предмети, корисні для виховання потенційних онуків. Питає, чи не знайшла собі доня хорошого хлопця, який добре зароблятиме і зможе забезпечити родину. Оцінює потенційні місця роботи з позиції "чи буде час на сім'ю, чи відпустять у декрет". І Оля слухняно змінює напрям. Думки про кар'єру переходять на другий план, тепер її мета - тепле місце і кам'яна стіна шлюбу.

Що цікаво, Олиного брата Віталія така зміна пріоритетів не торкнулася. На відміну від дівчат, хлопців починають сприймати як майбутніх батьків і чоловіків набагато пізніше, тим самим даючи їм час здобути освіту і розпочати кар'єру. Про обраний ними факультет не думають як про місце, де легко чи, навпаки, складно знайти дружину. Їх не лякають самотністю, яка, на думку багатьох, є неодмінною карою для занадто освічених і розумних дівчат. Більше того, хлопців продовжують мотивувати на здобуття знань, особистий розвиток, успішну кар'єру та інші речі, що згодом визначають наше місце в дорослому світі.

Учителі теж не однаково ставляться до учнів різної статі. Формується замкнуте коло: оскільки більшість жінок не без "допомоги" суспільної думки "перемикаються" з освіти і кар'єри на родину, викладачі починають сприймати дівчат як змарнований ресурс. Навіщо докладати зусиль, мотивувати, підтримувати, якщо вони просто повиходять заміж і не займатимуться наукою, не отримають провідних посад?.. Коли в підлітковому віці колишній відмінник відволікається на кохання, його намагаються будь-що знову навернути до навчання. Коли те саме відбувається з відмінницею, на ній зазвичай ставлять хрест. Та й ранній шлюб хлопця сприймається як невдача і важкий тягар, а дівчині часто кажуть: "От же ж пощастило!".

А стереотипне ставлення до різних наукових напрямів і професій, що найяскравіше проявляється саме у вишах! І досі на так званих чоловічих спеціальностях студентки вислуховують сентенції на кшталт: "Вищої математики жіночою логікою однаково не осягнути, більше трійки не поставлю", "Який сенс вас навчати, якщо завтра проміняєте знання на каструлю борщу", "А дівчатам поставимо оцінку автоматом, щоб вони продовжували тішити нас своєю красою". Добре, хоч ЗНО позбавило виші негласної можливості сортувати абітурієнтів за статтю. Звичайно, найбільш цілеспрямовані дівчата, а ще ті, хто має підтримку близьких, таки досягнуть свого, але більшість здасться.

Чоловіки люблять дурненьких

Мабуть, кожній дівчині, яка добре навчалася і цінувала власний розум, рано чи пізно доводилося почути: "Не будь такою розумною". Так говорять батьки, переживаючи, що дочка своїм розумом відлякуватиме всіх потенційних наречених, хлопці й чоловіки, некомфортно почуваючись поруч із більш освіченою дівчиною. Ні - щоб самому вчитися, набагато ж простіше перетворити перевагу жінки на її недолік. "Не будь такою розумною" -читаємо в художній літературі, чуємо пораду, як бути щасливою, у фільмах і різних програмах… Хочеш сподобатися - удавай дурненьку. І, знову ж-таки, цих слів практично не адресують хлопцям.

Багато хто скаже, що є різниця між бути розумною і відверто демонструвати свою перевагу над іншими. Це правда, але ж у розмовах рідко пояснюють: "Поділитися своїми знаннями можна в іншій формі, не принижуючи й не ображаючи співрозмовника". Суть повідомлення залишається простою: бути розумною - погано насамперед для тебе самої. Якщо ж уже "так трапилося" - ховай свої знання і, тим паче, ніколи не показуй, що розбираєшся в чомусь краще за чоловіка. Хочеш сподобатися - покажи свою слабкість, удавай, що не вмієш, не знаєш, не впораєшся сама. Багатьох дівчат іще з дитинства намагаються не "перевчити". Цікавишся робототехнікою? То, може, краще на кулінарні курси? У школі факультатив з біології, а в сусідньому клубі школа танців? Звісно - танці, дівчата мають бути граційними і худенькими. Двійка? Не плач, бо будеш негарна, а для жінки головне - бути вродливою. Та що там батьки, навіть сторонні люди, коли хочуть похвалити чужу дитину, добирають епітети за статтю: дівчинка - гарненька, хлопчик - розумний.

І з часом дівчата звикають до думки, що розум - це не головне, відмовляються від можливостей і перспектив, навіть відвідують курси й школи, де вчать не аналізувати, а вірити, не обстоювати власну думку, а маніпулювати, не змінювати світ під себе, а змінюватися під нього. Замість шукати партнера рівного за інтелектом, ховають свій. Замість добре заробляти й утримувати себе і дітей самостійно, полишають хороші посади і кар'єрні плани, бо чоловік не може пережити, що отримує менше за дружину.

"Найгірше" ж те, що розум - не повітряна кулька, його не можна приспустити чи взагалі здути і сховати. "Підчепивши" чоловіка на образ дурненької і безпорадної, рано чи пізно жінка повертається до свого нормального стану, і отримані в результаті стосунки складно назвати щасливими. Тож навіть якщо припустити, що надмір жіночого інтелекту справді шкодить сімейному життю, цього не виправиш, якщо аналітичний розум і потяг до знань дісталися від матінки-природи.

Кар'єра - не головне?

Як же ведеться в житті дівчатами, котрі завжди розуміли цінність власного інтелекту, успішно закінчили виш і знайшли роботу за спеціальністю, в якій прагнуть зростати й розвиватися? Їх знову відсувають подалі від можливостей кар'єрних і фінансових успіхів. Почнімо з того, що високоприбуткові галузі автоматично оголошують "чоловічими". Так сталося з програмуванням, яке в часи перших комп'ютерів в СРСР було майже повністю жіночою справою, а щойно в цій професії запахло грошима, раптом виявилося, що хорошого програміста з дівчини ну ніяк не вийде. Жінкам залишають або малооплачувані сфери, як, наприклад, освіта чи ринок послуг, або просто гальмують їх на найнижчому рівні всіх інших напрямів діяльності: серед касирів у магазині відсоток чоловіків значно менший, ніж серед адміністраторів того самого магазину, а дівчат-секретарок набагато більше, ніж дівчат-директорів. І річ тут не завжди в особистих якостях. За наявності однакових знань і вмінь у претендентів різної статі на вакансію чи підвищення, працедавець у більшості випадків обере чоловіка, бо в суспільній свідомості міцно закріпилася думка, що з жінок виходять гірші працівники.

Родина й діти теж не додають ані часу на розвиток своїх талантів і поглиблення знань, ані цінності як кваліфікованому фахівцеві. Окремі цілеспрямовані щасливиці, котрі мають підтримку чоловіків або достатньо коштів, щоб зняти з себе побутові проблеми, доволі швидко повертаються до кар'єри. Інші ж на кілька років випадають з професійного життя. За цей час їх зазвичай устигають обігнати чоловіки й молодші або бездітні колеги-жінки. Комусь вдається відновити свій статус, а хтось зрештою махає рукою на колишні успіхи й здобутки і задовольняється менш кваліфікованою працею або взагалі полишає роботу.

Виходить, що успіху і професійного визнання, не пов'язаного із зовнішністю чи мистецьким талантом, досягають лише одиниці - і це ті, що змогли пройти через усі бар'єри: зневажливе ставлення до дівочих здібностей та проявів інтелекту, знецінення досягнутих результатів, сексизм на роботі й випробування родиною. Звичайно, повний набір дістається не кожній: адже не всі батьки, вчителі, працедавці й колеги сприймають представниць жіночої статі через призму стереотипів. Однак поки що наше суспільство не просто не сприяє, а дуже часто шкодить розвитку й реалізації дівчат і жінок зі світлими головами.

І на цій сумній ноті можна було б завершити, якби не одне "але" -останніми роками в Україні набирають обертів жіночі стартапи й бізнес-проекти. Схоже, що дівчата, виховані в умовах сякої-такої рівноправності, вже не готові миритися з невисокими посадами і скляною стелею великих компаній. При цьому частина з них не готова відмовитися й від сімейного життя, плануючи свою роботу так, щоб залишалося достатньо часу для родинного спілкування і дозвілля. Тож, можливо, розумні дівчата перестануть зникати?