Конфлікти і шляхи примирення у шлюбі

Багато пар із тривогою й навіть острахом зустрічаються з цим етапом, щосили намагаючись уникнути конфліктів та сварок. Але правда в тому, що вони бувають у кожній сім'ї, - це нормально й природно як для сімейного життя, так і для будь-яких стосунків у принципі. Нормально це тому, що любляче подружжя і здорові особистості не можуть ігнорувати життя й поведінку одне одного, як і свої незадоволені у стосунках потреби. Повна відсутність конфліктів протиприродна й сигналізує або про взаємну байдужість сторін, або про пригнічення однієї іншою. Так чи інакше, конфлікт у стосунках - явище природне, але те, як партнери поводяться під час сварки, а також, що досить важливо, - як виходять із конфлікту, свідчить, наскільки функціональна сім'я, а відносини - здорові.

Що таке конфлікт, і чому він корисний для стосунків?

Конфлікт у стосунках - це зіткнення різних поглядів, думок, інтересів, точок зору, форм поведінки, способів досягнення певних цілей. Конфлікт у сімейних стосунках виникає тоді, коли з'являється розузгодженість навколо одного з параметрів: мої особисті межі, потреби; цінності, переконання, бачення; способи реалізації та втілення цих цінностей і переконань; поведінка, встановлені правила і закріплені сімейні ролі.

Конфлікт, або сварка, - явище неминуче й навіть корисне в будь-яких стосунках. Адже саме завдяки конфліктам, хоч би як парадоксально це звучало, партнери можуть стати ближчими одне одному. Конфлікт розкриває "слабкі місця" у взаєминах, стає "лакмусовим папірцем" нагромаджених суперечностей і незадоволень, а також - виконує інформаційну функцію, даючи можливість усвідомити інтереси свої та партнера. Сварка з чоловіком або дружиною на ґрунті якоїсь розбіжності свідчить про те, що в подружжя сформувалися різні погляди на певну ситуацію у зв'язку з різними потребами, нерозумінням кінцевої мети, відмінностями в методах досягнення цієї мети. Необхідність же розв'язання конфлікту зумовлює розвиток сімейної системи, стосунків між її членами. Конфлікт може стати джерелом виникнення нових норм спілкування між партнерами або допомогти наповнити новим змістом старі норми.

Проте багато хто побоюється відкритих конфліктів і намагається їх уникати. Але уникання - не найефективніший спосіб вирішення або запобігання конфліктові. Адже якщо починає реалізовуватися ця стратегія, конфлікт уже є, і це означає, що напруга у відносинах уже виникла. Уникнення має значно серйозніші наслідки для стосунків, ніж відкритий конфлікт: накопичується роздратування й невдоволення, яке, зрештою, так чи інакше проривається назовні, але вже непрямо, у вигляді пасивної агресії, наприклад у формі критики дружини, причіпок, бурчання, демонстративного мовчання, всілякого вираження незгоди. А все тому, що в більшості людей конфлікти асоціюються зі скандалами й сварками, з неодмінним гучним з'ясовуванням стосунків. Однак правда в тому, що конфлікт - це не обов'язково скандал, конфліктні ситуації можуть проходити цілком спокійно, хоча й не без внутрішньої емоційної напруги.

Під час конфлікту в сім'ї партнери можуть поводитися абсолютно по-різному: хтось на емоціях б'є посуд і гримає дверми, хтось зривається на крик, хтось ображається в грає в "мовчанку", а комусь необхідно зібрати речі й вирушити "до мами". Все це відбувається тому, що під час конфлікту оголюються наші найуразливіші сторони, і ми вибираємо найбільш звичні стратегії самозахисту. Безумовно, далеко не всі з цих способів конструктивні. Які ж оптимальні стратегії і способи поведінки в конфлікті, а головне - як правильно закінчувати конфлікт, щоб він справді допоміг вийти стосункам на новий рівень?

Правила поведінки в конфлікті

Для сімейних конфліктів характерна підвищена емоційність, адже це найбільш значущі для нас стосунки. Якщо з друзями або колегами зазвичай нам вистачає сил стриматися й вибрати оптимальну форму реагування, то з подружжям - це найскладніше. Все тому, що в такому партнерстві ми найбільш уразливі й відкриті, якщо йдеться про справжню близькість. І причини конфліктів у подружніх відносинах зазвичай стосуються якихось глибинних цінностей і смислів, ми наділяємо дії й слова партнерів абсолютно іншими значеннями й інтерпретаціями (дружина гнівається на чоловіка не за те, що він не виносить сміття, а за те, що він не чує її прохань, не зважає на неї та її бажання, не втягується в побут, і т.д.).

Важливо взяти за правило робити павзи, щоб емоції вщухли. Це вкрай складно реалізувати, коли пристрасті вирують щосили, тому бажано домовитися про "брейки" для того, щоб не доводити конфлікт до скандалу: наприклад, можна піти у ванну вмитися, або в кухню - випити води, при цьому лічачи ковтки чи затримуючи подих на кілька секунд, або зробити кілька глибоких вдихів із довгими видихами, - це допоможе активізувати зону мозку, відповідальну за самоконтроль та логічну поведінку.

Один із головних принципів, якими важливо керуватися в конфлікті, - це розуміння того, що до його виникнення причетні обидва партнери. Немає таких ситуацій, у яких однозначно можна було б визначити, "хто правий, а хто винен". У кожному разі, слід пам'ятати, що перемогти в конфлікті - це не покласти на лопатки свого партнера, а зберегти стосунки. Тут доречно поставити собі просте запитання: "Я хочу бути правим - чи щасливим?"

У будь-якому конфлікті або суперечності необхідно прояснити інтереси партнера, дізнатися, що йому важливо й чому, яким він бачить вирішення цієї ситуації, обґрунтувати оптимальні шляхи вирішення питання. Здатність подивитися на ситуацію очима іншої сторони дорого коштує. Саме це вміння лежить в основі емпатії та співпереживання.

Алгоритм вирішення конфлікту передбачає насамперед встановлення причини виникнення конфліктної ситуації. Це буває непросто, адже часом справжніх причин не усвідомлюють навіть самі призвідці конфлікту, - для цього потрібна добра здатність до рефлексії й самоаналізу. Наступний крок - визначення почуттів та емоцій, які супроводжують конфлікт, причому як своїх, так і партнера. Важливо висловлювати їх у форматі "я-висловлень", а не обвинувачень ("я дуже злюся, коли…" замість "ти мене довів"). При цьому подружжю слід дати зворотний зв'язок одне одному, а потім узятися за вирішення конфлікту.

Примирення - важливий етап у конфлікті

Так повелося, що коли сваритися й конфліктувати багато пар уміють і практикують, то виходити на фінальний етап конфлікту - примирення - виходить не в усіх. Буває, що конфлікт просто сходить "нанівець" після того, як партнери випускають пару, або ж накопичена напруга знімається в ліжку. Трапляється також, що подружжя вирішує не помічати більше гострих моментів, котрі його насправді хвилюють, і, таким чином, приводи для сварок "зникають". Але всі ці способи не знімають тієї напруги, яка виникає через незадоволеність інтересів та потреб когось із подружжя, що може спричинити значно серйозніші наслідки як для стосунків, так і для здоров'я.

Важливо після виникнення конфлікту прийти до певних висновків: обговорити причини його виникнення, власні та почуття партнера, прийняти рішення щось змінити, домовитися про нові правила. Слід також перепросити партнера, визнати свої помилки, дати зворотний зв'язок щодо конфлікту ("Я розумію, тебе засмутило те, що я…"; "Я не подумав, що ти могла це сприйняти так, я адже мав на увазі зовсім інше…"; "Мені жаль, що мої слова тебе зачепили. Я сказала так, бо була дуже роздратована… Вибач, я не мала так казати").

Конфлікт стане продуктивним для стосунків тільки в тому разі, коли обидва партнери побачать, над чим слід працювати, що змінити, на що звернути увагу надалі. Тому дуже важливо навчитися чітко й зрозуміло формулювати свої потреби, а також - коректно висловлювати незадоволення. Кожен конфлікт має закінчуватися висновками, як бути далі партнерам у стосунках.

Безумовно, не всі конфлікти завершуються примиренням, деякі з них призводять до остаточного розриву стосунків. І це теж непоганий результат, адже якщо конфлікт оголює абсолютно різні цінності й життєві принципи партнерів - у шлюбі, бізнес-компанії, дружніх відносинах, то вийти з таких неефективних, а інколи й відверто руйнівних стосунків стає найкращим рішенням.

Тим часом завжди слід пам'ятати (а також неодмінно навчати цього своїх дітей), що конфлікт не руйнує стосунків, він - важлива й неминуча їх частина. Головне, щоб конфлікт був не просто приводом випустити пару й не звичною манерою спілкування, і тоді в подружжя буде можливість краще зрозуміти і себе, і свого партнера.