"К барьеру вызван я языковому"

Розмовляти з іще не народженою дитиною іноземною мовою - чи не занадто це рано? Результати експериментів доводять, що навіть у перші дні після народження діти розрізняють мови, які чули в лоні матері. Тобто вивчати мови ніколи не рано. Але правильне й інше твердження: ніколи не пізно.

Навчилися вже,
як учитися

"Діти - чудові лінгвісти", писав Корній Чуковський у своїй книжці "От двух до пяти". Хоч і в дітей не все просто. На повне опанування рідної мови в людини йде десята частина її середньої тривалості життя. Перші п'ять років - на базове ознайомлення з мовою. Наступні п'ять - на розпізнавання мовних нюансів. І ще з десяток років - на достатній словниковий запас. Нині вже вважається поганим тоном похвалятися (наприклад, у резюме) "досконалим знанням" навіть рідної мови: словниковий запас кожної людини залежить від її професійної діяльності, тому не можна осягнути неосяжне (лексикон учителя, медика, інженера тощо). До речі, доведено, що схожа ситуація в тих, хто знає кілька мов: частину слів вони знають однією мовою, частину - іншою. Але чим більше мов ми знаємо, тим маємо більший вибір слів.

Опанування іноземних мов тісно пов'язане із загальним рівнем розвитку рідної мови. Тому, на думку експертів, навчати дитину чужої мови треба не раніше, ніж із трьох років, краще - з п'яти, але не пізніше семи.

Однак наші чада продовжують ознайомлюватися з чужою мовою переважно у шкільному віці, коли, як кажуть спеціалісти, сенситивний період розвитку мови (наслідування й словотворчості) вже закінчився.

Ну, а якщо людина вже навіть не в шкільному віці - тоді що, розпрощатися з мрією вивчити іноземну? Згідно з популярною ще недавно теорією, вважалося, що після "нейрологічно критичного віку" жодна людина не в змозі повноцінно вивчити іноземну. Але сьогодні ця теза підлягає дедалі більшому сумніву. Не згоден із нею, наприклад, московський педагог Ілля Франк, автор відомого мультимовного інтернет-проекту, текстами з підрядником (білінгвами) якого із вдячністю і задоволенням користувалася сама.

Я почала ознайомлення з іноземними мовами, за колишніми мірками, пізно. Могла б раніше, але, що називається, "обмежували власні рамки розуму": хто вивчає мови в такому віці! Доки не наштовхнулася на факт із біографії Анни Ахматової: вона почала вивчати англійську в 38 років! Коли її з подивом запитували, навіщо їй це тепер потрібно, відповідала, що хоче прочитати Байрона в оригіналі (хотіла переконатися у впливі Байрона на Пушкіна). "З осені 1927-го стала самостійно вчити англійську мову... через півроку читала Теккерея (з паралельним текстом французькою)", - писала в автобіографії поетеса.

"Доросла людина, можливо, гірше запам'ятає слова і фрази, зате вона може швидко навчитися читати написане й допомагати собі читанням, - вважає Ерік В. Гуннемарк. - Дорослий вивчає мову не так, як дитина. Однак і він здатний досягти непоганого рівня володіння мовою. По суті, робота рухається навіть швидше, оскільки є досвід і звичка самостійно працювати, є знання, як учитися".

Володіння двома мовами також допомагає у вивченні нових: люди вже знають, на що звертати увагу. І винагороджуються за це стократ. Необхідність вибирати між кількома лінгвістичними системами приводить до того, що в людини розвиненішою стає лобова частина мозку. Такі люди краще за інших діють, коли треба швидко зробити вибір при наявності взаємовиключної інформації, вони реагують швидше й правильніше.

Нині дедалі популярніші курси іноземних мов для пенсіонерів. Доведено, що знання мов не тільки сприяє більшій креативності, а й допомагає сповільнити, а то й уникнути старечих змін.

Феномен Конрада

Джозеф Конрад Коженєвський, геній англійської прози, був відомий ще й тим, що ніяк не міг позбутися свого сильного польського акценту. Отож учені назвали різницю між відмінним знанням граматики та лексики і поганою вимовою "феноменом Конрада".

Річ у тому, що читання, письмо й усне мовлення - це три різні вміння. І на кожне з них слід звертати особливу увагу. Шлях до усного мовлення - тільки усне мовлення. "Багато учнів, а інколи і вчителі, думають, що спочатку треба опанувати читання іноземною мовою - тоді й усне мовлення буде опановане. Але читання - це пасивна навичка. Частіше за все, навчившись читати, люди на тому й зупиняються і не доходять до наступної мети - усного мовлення", - пише Гуннемарк.

Не слід боятися здивувати співрозмовників страшним акцентом, вважає він, здатися смішним, спілкуючись іноземною мовою. Щоб позбутися цього страху, треба просто висловлювати свої думки як вийде. "Спочатку говоримо - потім думаємо!" - таку пораду я тепер часто даю початківцям. Однак під час вивчення мови вже на початковій стадії навчання набагато важливіше приділяти увагу вимові звуків. "Слід із самого початку правильно поставити артикуляцію, щоб потім не довелося переробляти те, що вже увійшло в звичку. Переучуватися буде складніше".

Нині дедалі важливішим стає вміння говорити іноземною мовою по телефону. У Європі дуже популярні курси навчання "телефонної англійської", є самонавчителі з дисками. Але найефективніший спосіб навчитися говорити іноземною (безпосередньо чи по телефону) - це, звісно, поїздка у країну, в якій нею говорять. Два тижні вивчення мови за кордоном можуть бути вартими кількох місяців занять удома.

Якщо немає такої можливості, можна для відпрацювання вимови "гратися в мавпочку" - наслідувати мовців (слухаючи аудіо), приділяючи особливу увагу звукам, складам, інтонації. До речі, я сама так учила польську. Спочатку просто слухала книжку Януша Вишневського "Самотність у мережі" у чудовому виконанні Магдалени Рушечки та Кшиштофа Банашека. Слухала, як музику, загальний потік слів (зазвичай виконуючи якусь домашню роботу), доки не стала розрізняти окремі слова, потім - специфіку звучання, повторюючи вимову й інтонації. Згодом за цією ж книжкою вчилася читати.

Вважається, що найменше зусиль потрібно, аби навчитися читати текст іноземною мовою й перекладати його рідною, а навчитися говорити набагато важче. І ще більше часу йде на опанування письма, бо це вже пов'язано зі складними правилами граматики. Найкраще й найшвидше опанувати писемні іноземні можна, перекладаючи з рідної мови тією, яку вивчаєш. До речі, на думку видатних самоучок (наприклад, Луначарського), це найефективніший спосіб вивчення іноземної мови взагалі.

Сім'я-білінгва

Донедавна вчені вважали, що в дітей, які виховуються на двох мовах від народження, лінгвістичні системи змішані, й тільки у віці трьох років діти у змозі їх розрізнити. Фред Генесі, професор психології університету Макгіл у Монреалі, з цим не згоден, аргументуючи свій погляд тим, що якби мови насправді були перемішані, малюки зазнавали б труднощів із правильним використанням у розмові кожної з них. Як доводять експерименти, це не так. Маленькі діти з мамою говорять однією, з татом -іншою мовою. Крім того, вживання різних слів або граматики в одній фразі не означає проблеми з розрізненням мов. Навпаки, доктор Генесі доводить, що так зване перемішування лінгвістичних кодів підлягає певним граматичним правилам і не є випадковим, свідчить про хороше знання обох мов, оскільки тільки люди повною мірою "багатомовні" можуть вільно поєднувати різні лінгвістичні системи, завдяки чому передається більше інформації, ніж при використанні тільки однієї мови.

Коли розмовляють "двомовні" діти, обидві мови активуються в них у мозку одночасно, навіть якщо розмова відбувається однією з них. Тому вибір робиться з більшого запасу слів. Багато батьків бояться, що діти, котрі виховуються кількома мовами, почнуть розмовляти пізніше, ніж їхні "одномовні" однолітки. Але ці побоювання необґрунтовані: результати сорокарічного дослідження нейробіологів університету Йорк у Торонто дозволяють стверджувати, що для маленьких дітей вивчення двох мов за складністю не відрізняється від вивчення однієї. А
1978 р. учені університету Конкорд у Монреалі визначили, що "одномовні" діти вимовляють своє перше слово в середньому у 12 місяців, тоді як "двомовні" - в 11,2 місяця.

Однак слід враховувати, що в "багатомовних" школярів (як і в дорослих) гірше виходять тести на словниковий запас, порівняно з тими, хто знає тільки одну мову, оскільки під час перевірок такого типу тестується знання лексики тільки однієї мови. Зазначимо також, що діти легко вивчають мову й так само легко її забувають. Учені стверджують: щоб дитина досконало опанувала мову, вона має приділяти їй, щонайменше, 20% часу протягом дня.

Не всі "двомовні" діти будуть "двомовними" дорослими. 2007 р. лінгвіст Аннік де Хоувер з університету Антверпена (Бельгія) визначила, що найбільші шанси опанувати другу мову мають діти, у чиїх сім'ях спілкуються не тією мовою, якою говорить більшість жителів цієї території. У таких сім'ях понад 96% дітей "двомовні". А якщо один із батьків говорить удома мовою більшості, а другий - меншості, шанси на успіх становлять лише 75%.

Сучасні дослідження свідчать, що, хоч обидві мови людини "двомовної" займають у мозку більший обсяг, ніж у людини, котра володіє однією мовою, - цей обсяг не є вдвічі більшим. Цікаво й те, що чим краще ми володіємо другою мовою, тим більшою мірою вона займає ті ж самі ділянки мозку, що й перша.

За які мови слід братися, і як?

Існує близько 5 тис. мов, але тільки 6 із них мають статус "світових". Це насамперед англійська, якою користуються як рідною мовою або як засобом міжнаціонального спілкування приблизно 700 млн людей, іспанська - понад 300 млн, російська - теж близько 300 млн, арабська - понад 200 млн, французька - понад 250 млн і німецька - близько 200 млн.

Гінді й урду - мови міжнаціонального спілкування, якими говорять приблизно 500 млн людей в Індії, Пакистані та інших країнах цього регіону. Ну й, звісно ж, до списку найважливіших мов світу входить китайська, якою говорять близько 1 млрд 200 млн людей. Португальською користуються близько 170 млн осіб, італійською говорять 65 млн.

Поліглотом вважається людина, яка знає не менше 10 мов. Але є й особливо видатні - приміром, Євгеній Чернявський (Москва) - 45 мов, Арво Ютілайнен (Гельсінкі, Фінляндія) - понад 50, Дональд Кенрік (Лондон, Великобританія) - понад 60, Пент Нурмекунд (Тарту, Естонія; 1905-1997) міг перекладати приблизно з 80 мов і говорив багатьма з них. В одному з інтерв'ю естонському радіо він сказав: "Кожен має докласти всіх зусиль до того, аби вивчити так багато мов, як тільки можливо".

Поради спеціалістів тим, хто вивчає мови, зводяться насамперед до правильної організації навчання. "Краще ледар, що вміє організувати роботу, ніж мураха, що лізе наосліп день за днем", - не пам'ятаю, хто це сказав, але сказав правильно.

Має бути віра в себе. Особливо потрібна вона на етапі, коли треба вперше заговорити чужою мовою. Чим більше в людини віри в себе, тим зазвичай сильніша мотивація. Почати спілкуватися допоможе знання 400–500 слів і сотня мовних штампів (повсякденних висловів), які потрібно заучувати напам'ять.

Важлива підтримка оточення - приміром, мовні групи. До речі, відвідуючи курси англійської, згодом - німецької, я зауважила їхній "побічний" терапевтичний ефект. Заняття в маленькому колективі, у доброзичливій обстановці, серед однодумців (усі хотіли вивчити мову), на позитивному матеріалі (а на позитиві побудовано всі навчальні курси) були для мене як ковток свіжого повітря в сірих і одноманітних робочих буднях.

"Повторення - мати навчання" - невід'ємна частина успіху. Повторювати слід якнайчастіше, на вулиці і вдома, вночі і вдень. Передусім - слова й вислови, а також вимову окремих складів. Треба бути постійно в тонусі. Не можна вивчити мову й залишити її "про запас", щоб колись "потім" використати. Ілля Франк у своїх книжках порівнює вивчення мови зі сходженням на крижану гірку: "Або з розбігу вгору - або неминуче вниз. Щойно ми перестаємо займатися мовою, відразу ж починаємо сповзати вниз, і цей рух наростає за експонентою".

Найкращий спосіб розібратися і втримати у пам'яті мову - навчати її когось іншого. Наприклад, свою дитину. І тут важливе таке. Не треба сміятися, якщо дитина скаже щось неправильно, - краще повторити це, тільки вже правильно. Під час вивчення ставте дитині більше запитань, пояснюйте, а ще - подорожуйте в країни, у яких говорять цією мовою.

Час - один із найважливіших чинників: вухо має "дозріти". Тому не слід довіряти рекламі всіляких курсів інтенсивного навчання іноземних мов. На думку спеціалістів, тільки після дев'яти років безперервного вивчення з'являється повна впевненість у тому, що мова залишиться в пам'яті назавжди.