Ефективне планування — чого ми хочемо насправді

Щоразу ми підбиваємо підсумки минулого року та складаємо плани на наступний.

І досить часто виявляється, що з усього запланованого торік було виконано лише малу частину, а решта не втілилося в життя. Буває, що окремі пункти нашого плану кочують із року в рік у незмінному вигляді, залишаючись мріями та бажаннями. З одного боку, в цьому наче немає нічого страшного, адже ми живі й здорові, дарма що чогось не встигли чи не змогли зробити. А з іншого - в багатьох із нас виникає прикре відчуття, яке можна описати словами: "Ось іще один рік мого життя минув, проте майже нічого не змінилося". Якщо більшість наших бажань і задумів так і лишається на папері, може, взагалі не варто планувати, а жити, пливучи за течією й займаючись повсякденними справами?

Попри те, що багато планів не втілюються в життя на 100%, для нас важливо складати і дотримуватися їх. У житті відбувається досить багато подій, яких ми не можемо ні передбачити, ні уникнути. Сьогодні ж ми живемо у швидкоплинному світі, де швидкість змін дуже висока, і вгнатися за цим темпом досить складно, щоб не сказати - неможливо. Все це, разом узяте, часто створює відчуття втрати контролю над власним життям. Тому нам так важливо планувати багато аспектів нашого буття, дотримуватися планів і, зрештою, отримувати бажані результати. Коли задумане перетворюється на відчутний результат, ми переживаємо цілу гаму позитивних емоцій: задоволення, радість, захоплення, відчуття власної спроможності: "У мене вийшло, я молодець!". А ось коли не виходить, людина починає думати про себе погано, часто почувається невдахою. Такий емоційний настрій заважає починати з упевненістю в хороше майбутнє не те що новий рік свого життя, а й будь-яку нову справу, - адже попередня не вдалася.

Неможливо керувати емоціями й почуттями, але можливо змінити план дій таким чином, аби все чи майже все під кінець року вийшло. І для цього дуже корисно проаналізувати торішній план, щоб зрозуміти, в чому він був хороший, у чому - поганий, і що слід врахувати на майбутнє. Цю роботу можна виконати самостійно, але краще - з кимось, аби отримати об'ємніший погляд на ситуацію.

Нижче мова піде тільки про особисті плани, без урахування плану продажів, розвитку компанії тощо - тобто всього того, що залежить однаковою чи більшою не від конкретної людини особисто, а від безлічі інших людей.

Основна причина провалу прекрасних планів на наступний рік - це їх нереалістичність. Тобто задуми хороші, проте їх неможливо виконати з тими ресурсами, які є, в певний термін чи з певним результатом. Візьмімо, наприклад, таку добру справу, як схуднути до літа. Це пункт плану, який у багатьох людей переходить із року в рік у незмінному вигляді. Тобто кілограмів не меншає, а бажання залишається. При цьому в декого все-таки виходить. "Чому тоді не виходить у мене?" - вперто каже людина й твердою рукою виводить під номером 1: "Схуднути!".

Нереалістичність цього плану полягає, по-перше, в тому, що людина намагається контролювати непідконтрольні, в принципі, процеси, а саме: швидкість обміну речовин в організмі, темп і обсяг нарощування м'язової маси, реакції організму на різке зменшення кількості калорій і збільшення фізичного навантаження. Одне слово, переоцінює свої можливості.

По-друге, досягнення чітких результатів до визначеної дати в цьому випадку означає, що для тренувань та організації правильного харчування потрібно виділити вдосталь часу, як і на будь-який інший важливий проект. Але у звичайної людини, не спортсмена, є багато інших обов'язкових повсякденних справ, наприклад робота, побут, перебування з рідними та близькими, тому відвідини спортзалу (басейну, стадіону) можливі двічі, максимум - тричі на тиждень. Якщо ви раніше ніколи не займалися спортом, вам вдасться за такий короткий термін, із січня по червень, хіба що зміцнити м'язи, та аж ніяк не перейти з 54-го на 48-й розмір одягу.

І, по-третє, нічого не вийде, якщо причина цього заходу - зовнішня, тобто не є вашою глибинною внутрішньою потребою. Навіть якщо свідомо ми кажемо собі: так, я хочу, мені це потрібно, - але несвідомо в нас інша потреба, не в схудненні, то знайдеться тисяча перешкод. Проект "я хочу мати кращий вигляд" буксує на старті й завмирає до наступного літа.

Ми наблизилися до наступної за значимістю причини нездійснення планів: заплановане не є нашим справжнім бажанням і потребою. Часто ми думаємо, що хочемо зробити щось, хоча насправді просто дотримуємося модних тенденцій.

Дуже популярний нині тренд - саморозвиток, і на його хвилі люди планують прочитати 100 розумних книжок до кінця року, подивитися 50 найкращих фільмів, вивчити іноземну мову (неодмінно за рік, не більше) тощо. Ніби все це чудові заняття, які справді розвивають, однак щоразу важливо запитувати себе: я це роблю тому, що моє оточення це робить, чи тому, що я цього хочу (мені це потрібно, важливо, цікаво)? Якщо питання залишається без відповіді, швидше за все, пункти плану, пов'язані з саморозвитком задля саморозвитку, тобто щоб не випадати із загальної хвилі, так і залишаться невиконаними. Це відбувається тому, що наші ресурси - енергія й час - мають обмеження, і наш організм несвідомо саботує їх непотрібну та безглузду витрату.

Буває, що бажання щире й цілком здійсненне, а його реалізація - все відкладається й відкладається. Це, мабуть, найболючіші провали, оскільки коли ми стримуємо наші справжні бажання, не розвиваємо таким чином наших талантів і здібностей, то саме в такому випадку найгостріше відчувається, що "життя минає марно". Наче й робимо багато потрібного, а радості немає.

Зрозуміло, життя дорослої людини складається не тільки з того, що цікаво й що хочеться робити, а й із того, чого робити, може, не хочеться, але треба. Тут уся річ у балансі, а нас ніхто не вчив його створювати. Тим часом рік минає за роком, не тільки забираючи безповоротно час, а й створюючи дедалі більше і більше обмежень. Ми старішаємо, так і не станцювавши румбу, не поплававши під вітрилом, не написавши картину або книжку. А наявність на схилі життя інших соціально значимих досягнень чомусь мало тішить.

Щоб вітрила нашого життя завжди були наповнені свіжим вітром радості й бажаних змін, плануймо правильно!

Складіть план на наступний рік, написавши все, що вам хочеться. Відкладіть його убік на кілька днів, потім перечитайте, викресліть ті пункти, які вам уже не подобаються, не здаються бажаними та важливими. Якщо ви надумали щось нове, внесіть це до списку.

Далі - найважливіша частина роботи. Пройдіться без поспіху по кожному рядку, запитуючи себе: "Чому я хочу це зробити?". Прислухайтеся до себе, своїх відчуттів, даючи відповідь. Якщо ви нічого не відчуваєте - ні інтересу, ні збудження, ні азарту, швидше за все, це бажання не ваше, не актуальне на даний період вашого життя, або ж у вас є серйозні перешкоди для його реалізації. Викреслюйте не задумуючись, залишаючи тільки те, на що ви включаєтеся емоційно. Можливо, список дуже скоротиться, і це добре.

Із того, що залишилося, виберіть найважливішу, на ваш погляд, справу, яку ви хочете зробити саме нинішнього року. Вона стане пріоритетом, якому ви віддасте максимум ваших ресурсів: час, сили, гроші. Далі напишіть менш важливе бажання, і так по низхідній. Можливо, знову якісь пункти захочеться викреслити, робіть це сміливо. Пріоритетну справу важливо виконати в запланований період, з іншими можна не бути настільки обов'язковим.

На цьому етапі також слід реалістично оцінити, скільки саме ресурсів у вас є, і розподілити їх так, аби вистачило від початку до завершення проекту. Ми часто переоцінюємо свої можливості, а потім робимо неправильний висновок про власну неспроможність.

А тепер порівняйте з торішнім планом. Якщо знайшли збіги - проаналізуйте, що торік пішло не так і як можна уникнути помилок.

Наприклад, ось як можна змінити завдання "схуднути/підкачатися до літа". Прибираєте "схуднути" й "до літа", натомість пишете: "У будь-яку погоду, за будь-яких обставин я двічі на тиждень відвідую спортзал упродовж року". І тепер у фокусі ваших зусиль не схуднення, а регулярні заняття фізкультурою. Погодьтеся - для досягнення цієї мети у вас набагато більше можливостей, а стрункіша й підтягнута статура непомітно стає приємним бонусом. Виберіть місце для занять поблизу домівки або роботи, щоб нова справа у вашому житті не забирала надто багато часу, інакше з'явиться причина ухилитися. Вам допоможе гарна спортивна форма, симпатичний тренер, - чим приємніша кожна дрібниця, тим привабливіший весь проект загалом, треба ж допомогти собі витримувати напругу.

Так можна переформатувати будь-який інший пункт плану, щоб перестати мріяти й почати діяти. Пам'ятайте, що спочатку будь-яка нова справа, хоч би якою бажаною та цікавою вона була, може не виходити й не приносити сподіваної радості Тут важливо не зупинитися, знайти для себе підтримку й не полишати зусиль доти, доки все не піде як по маслу.

Погана ідея - на початку нової справи постійно порівнювати себе з іншими. Якщо щось вийшло швидко й добре у вашого знайомого, а у вас виходить повільно й погано, це не означає, що він - молодець, а ви - невдаха. Враховуйте ту обставину, що в іншої людини можуть бути абсолютно відмінні від ваших можливості, тому порівняння, в принципі, некоректне. Краще порівняння - це порівнювати себе сьогоднішнього з собою вчорашнім.

І останнє - не перевантажуйте план і себе. Одне-два, максимум - до п'яти завдань цілком достатньо для початку нового життя. У вас же є ще й попереднє життя, для якого потрібні сили та час. А ще - у вашому щільному розкладі обов'язково має залишитися місце для "байдикування", ліні й спонтанності, адже чітко за схемою працюють лише механізми, живим людям потрібен простір для витончених маневрів, див і навіженств. Без цього життя стає надто прісним і нудним.