Бабусі: як установити правильні стосунки після народження малюка

Адже маля, яке щойно з'явилося на світ, фактично здійснює ініціацію всіх членів родини: чоловік і дружина стають мамою і татом, а їхні батьки своєю чергою - бабусями й дідусями. І в кожного з них свої хвилювання й страхи, побоювання й очікування, знання й уявлення про свої функції в новій сім'ї. Нерідко на цьому тлі між молодими батьками і старшим поколінням (особливо з бабусями) виникають взаємні претензії, непорозуміння і навіть конфлікти, що може дуже затьмарити цей особливий період після появи дитини. Що ж треба врахувати і про що пам'ятати, щоб уникнути такого непорозуміння?

Жінка після пологів потребує особливого ставлення

Уже ні для кого не секрет, що жінка, яка щойно народила (особливо мама першої дитини) перебуває в особливому психоемоційному стані, переживаючи трансформацію з вагітної, породіллі в маму. І перехід цей відбувається на всіх рівнях: гормональному, фізичному, фізіологічному, психологічному, соціальному. Все це позначається на емоційному стані жінки, і в перші місяці після народження дитини вона, звичайно, буває дуже емоційною, надчутливою і вразливою. Все це слід ураховувати як новоспеченим татам, так і бабусям при спілкуванні з молодою мамою. Намагайтеся в жодному разі не критикувати її, не піддавати сумніву те, що вона добре дає собі раду як мама (навіть якщо, на ваш погляд, це не так), не знецінювати її роботу фразами на кшталт "а от у наш час не було ніяких підгузків і пральних машин". Цікавтеся станом не тільки дитини, а й її мами, запитуйте про її самопочуття і настрій, що вона їла і як спала, пропонуйте (а не нав'язуйте) свою допомогу.

Є ще одна особливість у жінки, яка нещодавно народила: під впливом гормонів і внаслідок нового процесу взаємодії з дитиною - так званого бондингу (особливого зв'язку й спілкування між мамою і немовлям) - молода мама дуже ревно ставиться до сторонніх, а сторонніми для неї тепер стають усі, крім батька дитини. Тому порада бабусям: ніколи не беріть на руки дитину без її на те згоди, а тим більше не вихоплюйте маля з її рук, навіть якщо вам здається, що у вас вийде ліпше його заспокоїти, скупати, сповити тощо. Якщо мама годує груддю, намагайтеся залишати її з дитиною наодинці, адже для багатьох жінок це особливо інтимні моменти єднання з новонародженою дитиною.

Важливо розуміти, що перші місяці після появи маляти на світ - це особливий період становлення прив'язаності: і дитини до мами, і мами до дитини. І якщо молоді батьки не хочуть запрошувати відвідувачів у палату, влаштовувати гучну виписку з пологового будинку або відразу після пологів відкривати свій дім для візитів, постарайтеся поставитися з розумінням. Дайте молодим батькам можливість звикнути до нового стану, а маляті адаптуватися до нового світу, і без того занадто гучного, яскравого, незрозумілого.

А як же бабусі?

Водночас слід пам'ятати, що не тільки в мами й тата народився син або донька. У бабусь і дідусів з'явився онук або внучка. І це також надзвичайно значуща подія в їхньому житті, навіть якщо зовні це виглядає інакше. Адже народження онуків (особливо перших) ознаменує собою перехід у новий статус, нову соціальну роль, і ці процеси теж можуть бути непростими для батьків. Хтось цієї події чекав дуже довго, хтось, навпаки, побоювався і сподівався, що це станеться пізніше. Хай там як, а в бабусь і дідусів свої очікування й уявлення про те, як вони будуть (чи не будуть) няньчити онуків, допомагатимуть чи братимуть участь у житті малят своїх дітей. І добре було б ці очікування обговорити ще до появи на світ дитини. Безумовно, багато що може згодом змінитися, але починати розмову про те, як усі бачать майбутнє, потрібно ще під час вагітності.

Сучасні умови життя мають певні особливості, що істотно відрізняє спілкування мам і бабусь від того, як це було заведено в минулих поколіннях. Якщо ще навіть 50 років тому знання про те, як доглядати дитину передавалися по вертикалі, тобто від старших поколінь до молодших, від бабусь до мам, то зараз більше поширений горизонтальний спосіб передачі знань: коли мама скоріше довіряє порадам і рекомендаціям людей свого покоління або ж фахівців. І це не дивує, адже наука йде вперед семимильними кроками, і те, що було прийнятним у педіатрії 20 років тому, сьогодні часто неактуальне і навіть може зашкодити (як, наприклад, рекомендація годувати дитину груддю не частіше, ніж раз на три години, давати яблучний сік у три місяці або обтирати оцтом при високій температурі). Виходить, бабуся з її знаннями й досвідом уже перестає бути авторитетом для молодих батьків, і це може сприйматися дуже болісно, адже вона захоче ділитися, передавати досвід так само, як це робили свого часу її батьки й бабусі.

Що ж робити бабусі, щоб не почуватися за бортом? Разом із майбутніми батьками читати, дивитися, вивчати сучасну інформацію про догляд дитини, про те, як лікувати різні захворювання, як розвивається не тільки фізичне тіло маляти, а й його психіка. Це може бути дуже непросто (адже тоді бабусю може вразити усвідомлення, що вона свого часу багато що робила неправильно), але неймовірно цінним і для нового члена родини, і для стосунків з усіма її членами.

Молоді батьки теж мають пам'ятати, що бабуся не ворог онуку чи внучці, навіть якщо для вас не прийнятні поради або допомога, які пропонує вам старше покоління. Намагайтеся не бути категоричними, не знецінюйте досвіду батьків, м'яко і з повагою аргументуйте свою позицію. Не намагайтеся переконати свою маму думати інакше, часто це вже просто неможливо (адже вона не поверне час назад і не змінить свого підходу до виховання власних дітей) і викликатиме лише опір і навіть агресію (яйця курку не навчають). Пам'ятайте, що батьки - ви, а отже відповідальність за здоров'я і життя дитини теж на вас, і саме це, а не схвалення ваших дій батьками робить вас такими.

Секрети безконфліктного спілкування

Одна з найприкріших ситуацій виникає тоді, коли майбутні або новоспечені батьки і бабусі по-різному тлумачать дії одне одного. Наприклад, хтось сприймає купівлю бабусею приданого для маляти як нав'язування власної думки й поглядів у вихованні. А хтось чемне мовчання з приводу майбутнього народження нового члена родини може сприйняти як байдужість до цієї події. Хоча насправді в першій ситуації бабуся намагалася в міру сил допомогти батькам, показати, що вона теж із радістю очікує зустрічі з онуком або внучкою, а в другій - побоюється бути надто нав'язливою і тому сама зайвий раз не порушує теми майбутніх пологів. Тому надзвичайно важливо вчитися доносити зміст і мотиви своїх дій, а не тільки намагатися робити "як ліпше". І це стосується обох сторін.

Також слід пам'ятати, що не треба носити в собі образи. Якщо вам щось не сподобалося, зачепило, образило, розлютило, то важливо сказати про це членам своєї сім'ї, тільки не у форматі докору або претензії, а у формі Я-висловлення, говорячи про свої почуття. Наприклад, "коли ти так робиш, я відчуваю, що мене не цінують, що я нічого не значу", або "коли ви так сказали, мене це розлютило, бо...". Не навішуйте ярликів (на кшталт "усі свекрухи байдужі до онуків" або "що молоді розуміють у догляді дитини"), завжди намагайтеся побачити ситуацію очима протилежної сторони і перевіряти свої висновки на істинність ("чи справді бабуся вважає мене нікчемною матір'ю, якщо вривається в кімнату, коли я міняю підгузок дитині?" або "чи справді діти не можуть дати собі раду з дитиною, якщо вона три години кричить від кольок?").

Найліпше, якщо ще до народження маляти бабусі й дідусі прямо запитають, як вони можуть допомогти новонародженій мамі після пологового будинку, а майбутні батьки, своєю чергою, не очікуватимуть за умовчанням допомоги, а проситимуть її в старших. Якщо ж молоді батьки вирішать, що вони хоча б попервах не проситимуть допомоги, то до цього рішення треба поставитися з розумінням і навіть радістю: адже це означає, що новоспечені батьки зріло й усвідомлено підходять до народження дитини, а не прагнуть відразу перекласти відповідальність на інших. А різні психологічні дослідження свідчать також про те, що в такому разі адаптація до нових ролей у сім'ї в чоловіка й жінки відбувається швидше, а татки активніше долучаються до догляду дитини.

Хоч який формат взаємодії ви обрали, завжди пам'ятайте, що у вас одна мета - виховати здорового й щасливого малюка, а от про способи, як цього досягти, завжди можна домовитися. І діти, які отримують любов не тільки мами й тата, а й бабусь і дідусів, завжди мають незаперечну перевагу і найцінніший досвід.