РОМАНС ПРО ФІНАНСИ

Немає рації нагадувати, що ще два роки тому виконавча майстерність секстету українських нафтопереробних заводів у фінансовому сенсі була «арією боргової ями». Замкнене коло — відсутність оборотних коштів і можливості купити сировину, простої, зростання кредиторської заборгованості — скидалося на вертіння ручки старої шарманки, яка видає тужливе скрипіння. Зміна споживацького ставлення до НПЗ із боку держави, поява менеджерів нової хвилі, нарешті — прихід інвесторів змінили стан речей. І хоча сьогодні «фінансова пісня» ще далека від «повного мажору», але ці нотки лунають дедалі голосніше.

Перш ніж оцінити роботу виробників нафтопродуктів торік, пригадаємо, з чого розпочинався цей «виробничий романс». Наприкінці 1999 року, за даними Фонду держмайна, загальна сума боргів шести НПЗ (сюди входять і кредиторська заборгованість, і борги перед державою та зовнішніми кредиторами, з заробітної плати та перед фондами) становила півмільярда доларів.

Ситуацію погіршувало те, що, відповідно до програми «Нафта і газ України 1992—2010 рр.», мінімальний обсяг необхідних інвестицій у галузь має становити 1,58 млрд. дол. На 1999 рік у виробництво було вкладено лише 300 млн. дол. (За такий самий період, приміром, у 17 НПЗ Франції було інвестовано майже 3 млрд. дол.) З 1999 по 2005 рік, відповідно до згаданої програми, в українську переробку нафти необхідно інвестувати 600 млн. дол., для чого внутрішніх резервів у держави явно обмаль. Це, крім іншого, диктувало програму приватизації НПЗ.

Прихід іноземних інвесторів в особі «ЛУКОЙЛу», «Тюменської нафтової компанії», «Казахойлу» та початок активнішої роботи «Татнафти» привели до фінансових змін. По-друге, більше нафти, як української, так і російської, потекло на «Галичину» й «Нафтохімік Прикарпаття». По-третє, в Україні з’явилося конкурентне середовище, яке поки що заповнюють переважно НПЗ, де працюють російські й казахські інвестори. Але наймінорніша нота в цьому романсі традиційно належить ДПАУ, якій відводиться основна роль у поповненні бюджету.

А капела

Минулий рік для вітчизняних НПЗ став переломним у виробничому та складним у фінансовому плані. «Обсяг випуску товарної продукції в діючих цінах 2001 року становив 1975 млн. грн. або 195,1% від аналогічного періоду 2000 року. Підприємства справно розраховувалися з бюджетом. Загалом у 2001-му заводи внесли до бюджету 263,6 млн. грн. З приходом в Україну нафтових компаній ТНК, «Казахойл» значно поліпшився соціальний клімат у колективах підприємств, зокрема зросла заробітна плата працівників, у середньому по галузі в 1,4—2,1 разу», — каже генеральний директор «Укрнафтохімпереробки» Микола Примак.

У першому кварталі поточного року майже втричі збільшилися відрахування виробників до бюджету — з 56 млн. грн. у 2001 році до 166 млн. грн. у нинішньому. І все-таки податкова база примушує власників підприємств переробляти нафту на давальницьких умовах (так дешевше), у зв’язку з чим, за даними «Укрнафтохімпереробки», на більшості заводів 87—100% нафти перероблялося хоч і господарями підприємств, але за давальницькою схемою.

Значна частина зароблених торік НПЗ коштів пішла на погашення заборгованості, поповнення оборотних коштів та інвестиції. Загальний обсяг капіталовкладень у власне виробництво підприємств галузі дорівнював 2001 року 148 млн. грн. (за один рік збільшився на 61 млн. грн.). Дебіторська заборгованість НПЗ за минулий рік знизилася на 30% і становила в цілому по галузі 531 млн. грн. (у 2000-му — 793 млн. грн.); кредиторська заборгованість збільшилася з 909 млн. грн. до 1157 млн. грн. (на 28%).

Соло на заводській трубі:

АТ «Галичина»

«НПК «Галичина», попри інформацію, передану інформагентствами, про прибуткову роботу торік, насправді закінчила рік «по нулях». Попри це, підприємство вклало в розвиток виробництва 4,5 млн. грн., значна частина яких пішла на налагодження роботи комплексу з виробництва високооктанового бензину марки Аі-95 і Аі-98. Цього року на заводі вироблено перші тонни 98-го бензину.

При тому що кредиторська заборгованість підприємства торік звелася майже до нуля, дебіторська нарощувалася. Лише ДАК «Хліб України» заборгувала підприємству майже 30 млн. грн. «Основна фінансова проблема заводу — це дебітори, котрі не повертають своїх боргів у розмірі 59 млн. грн. Ще одна складність — це державне рішення, відповідно до якого ми змушені сплачувати акцизний збір», — розповідає комерційний директор АТ «НПК «Галичина» Олександр Шубко.

Саме через збільшення фіскального тиску — позбавлення можливості уникнення сплати акцизного збору, подвійне ПДВ на російську нафту, збільшення експортного мита на неї, а також через зростання світових цін на нафту продукція українських виробників стрімко дорожчає.

ЗАТ «Укртатнафта»

ЗАТ «Укртатнафта», яке переробляє на давальницьких умовах 87% нафти, що надійшла на завод, відпрацювало минулий рік зі збитками. Це пояснюється держзаборгованістю перед «Татнафтою», яку завод погашає за рахунок процесингу. (Татарська сторона поставляє на підприємство 600—700 тис. тонн нафти на місяць.) Водночас, за даними прес-служби «Укртатнафти», 2001 року на «підприємстві були передбачені капітальні вкладення в будівництво об’єктів промислового призначення, загальна сума яких, за підсумками року, становила 20 683 тис. грн.». Початок активного постачання сировини на завод «Татнафтою» позитивно позначився на фінансових показниках роботи. Так, якщо з січня по серпень 2001 року ЗАТ зазнало збитків на 330,8 млн. грн., то з вересня по грудень — одержало 4,1 млн. грн. прибутку. Одночасно було скорочено витрати на простої виробничих установок, які в першому півріччі досягли 1,5 млн. грн, а в другому — 26 тис. грн.

Про систему розподілу фінансових потоків свідчить такий факт. Кредиторська заборгованість перед банками «Укртатнафти» на 1 серпня 2001 року дорівнювала 69 млн. грн., а на 17 січня поточного року — 24 млн. грн. За минулий рік зросла не лише кількість працівників, яких під кінець року налічувалося 3,5 тис. чоловік, а й їхня зарплата, у середньому до 1043 грн. На думку керівництва, поліпшенню фінансової ситуації сприяло збільшення експортного потенціалу ЗАТ. Якщо в третьому кварталі експортували 10 тис. тонн нафтопродуктів, то в четвертому — 25,6 тис. тонн.

А низька ціна нафтопродуктів на внутрішньому ринку, за розрахунками експертів «Татарстан-Україна», стала причиною збитків для заводу. Зокрема при переробці партії 50 тис. тонн татарської нафти, при вартості тонни сировини на «засувці» «Укртатнафти» 145 дол., рентабельність її переробки становить мінус 6,44%. При заданій ціні нафти (145 дол./тонна) для отримання нульової рентабельності бензин марки А-76 потрібно продавати за ціною вищою, ніж 1840 грн. за тонну, Аі-92 та Аі-95 — вищою, ніж 1970 і 2240 грн. за тонну відповідно, а дизпаливо — по 1710 грн. До цих цін ринок лише сьогодні підходить, але чи готовий до них споживач, відповісти складно.

ВАТ «Нафтохімік
Прикарпаття»

Саме цим ціновим дисбалансом (коли пальне коштувало дешевше, ніж собівартість його виробництва) пояснюють у ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» стрімке зростання цін у травні поточного року. Постачання нафти на «Нафтохімік» за п’ять місяців 2002 року, порівняно з минулим роком, зросло на 540 тис. тонн, а виробництво бензину — на 111 тис. тонн, дизпалива — на 173 тис. тонн, що дозволяє сподіватися на завершення будівництва нафтопроводу Жулин—Надвірна. «Підприємство працювало стабільно, виплачувалася заробітна плата, сплачувалися податки. Добре, що протягом минулого року не відчувався тиск українського уряду в частині ціноутворення на ринку нафтопродуктів. До негативу в роботі можна зарахувати неясну ситуацію з ВАТ «Укрнафта», коли, маючи спільних співвласників із добувачем сировини, «Нафтохімік» кілька разів навіть не був допущений на торги українською нафтою», — коментує «ДТ» роботу підприємства Іван Стельмах, заступник фінансового директора АТ «Нафтохімік Прикарпаття». Торік завод заробив 2,6 млн. грн. прибутку, при тому що в бюджети всіх рівнів виплачено 4,6 млн. грн. і до Пенсійного фонду — 3,3 млн. грн. Середня заробітна плата на підприємстві зросла, порівняно з попереднім роком, на 137,2% і досягла 585 грн.

«ЛУКОЙЛ-
Одеський НПЗ»

За даними «Укрнафтохімпереробки», торік «ЛУКОЙЛ-Одеський НПЗ» витратив у вигляді капітальних вкладень близько 58 млн. грн., отримавши при цьому, за підсумками року, 777 тис. грн. чистого прибутку. 2001 року практично без зупинки виробництва було проведено реконструкцію установки первинної переробки нафти. Це дозволило на 3% збільшити вихід цінних світлих нафтопродуктів, освоїти новий вид продукції — вакуумний газойль. Нинішнього року на комплексі гідроочищення авіаційного гасу й дизпалива замінено каталізатор, що дозволило забезпечити виробництво дизельного палива з вмістом сірки до 0,05 % і палива для реактивних літаків.

На 12 червня 2002 року дизельне паливо з низьким вмістом сірки в Україні виробляють лише два заводи — «ЛУКОЙЛ-Одеський НПЗ» та ЛиНОС. У 2002—2004 роках «ЛУКОЙЛ» запланував спрямувати на розвиток підприємства 39,7 млн. дол.

ВАТ «ЛиНОС»

За словами М.Примака, велика кредиторська та бюджетна заборгованість «Лисичанськнафтооргсинтезу» пояснюється тим, що підприємство торік погасило кредиторської заборгованості більше, ніж решта заводів. У Пенсійний фонд було сплачено 400 тис. грн., погашено борги з зарплати в розмірі 3,8 млн. грн., податкові борги — 10,7 млн. грн. Після приватизації оборотні кошти ЛиНОСу поповнено більш як на 13 млн. грн. «За рахунок безперебійної роботи підприємство одержало необхідні кошти на модернізацію, соціальні проекти, погашення заборгованості перед кредиторами, бюджетом. Крім того, завдяки стабільній роботі НПЗ вдалося удвічі-втричі підвищити заробітну плату робітникам. Але складається дивна ситуація — підприємство фактично стало працювати набагато краще, а, за паперами, фінансові результати заводу погіршилися», — говорить «ДТ» Олександр Городецький, президент «ТНК-Україна». Торік підприємство заробило 54 млн. грн. прибутку від торговельно-посередницької діяльності. Проте, відповідно до звітності, завод спрацював зі збитками. Пояснюється це досить просто. «Коли ми придбали підприємство, завод був збитковим, і на сьогодні ці борги значаться за НПЗ, хоч і зменшилися. Упорядковуючи бухгалтерську звітність підприємства, ми виявили величезну кількість позабалансових операцій. Ці операції ми відбили в бухгалтерському звіті, що, природно, призвело до погіршення фінансового стану заводу на папері. Але за фактом ВАТ «ЛиНОС» одержало 2001 року 54 млн. грн. прибутку», — пояснює О.Городецький.

За даними «Укрнафтохімпереробки», на 1 січня 2002 року в ЛиНОС інвестовано понад 15 млн. дол., у найближчі 3—5 років обсяг інвестицій становитиме 65 млн. дол., із яких 7,4 млн. дол. припадає на поточний рік.

ВАТ «Херсоннафтопереробка»

2001 року завершився перший етап програми модернізації ВАТ «Херсоннафтопереробка» — проведено реконструкцію риформінгу, встановлено новий біметалевий каталізатор. Завдяки цьому завод розпочав випуск високооктанових бензинів і нового зимового дизельного палива з температурою застигання мінус 25 градусів. Почато другий етап модернізації, в ході якого планується реконструкція установки АВТ-2. За даними «Укрнафтохімпереробки», капвкладення в «Херсоннафтопереробку» на початок минулого року становили 2,9 млн. грн., а під кінець року — уже 7,8 млн. грн. За 2001-й у кілька разів зменшилася кредиторська заборгованість підприємства. «Основний результат роботи заводу за минулий рік — це отриманий чистий прибуток у розмірі 7,426 млн. грн., тоді як ще 2000 року підприємство було збитковим. Прибуток вдалося отримати за рахунок збільшення обсягів переробки, модернізації підприємства, впровадження нової системи управління», — коментує ситуацію Ольга Сергєєва, прес-служба НК «Альянс».

Підсумки

Підбиваючи загальні підсумки фінансової роботи НПЗ, можна відзначити, що найбільшою проблемою торік залишалися зростання світових цін на нафту, запровадження Росією ПДВ на вуглеводневу сировину й негативна кон’юнктура внутрішнього ринку, де було реалізовано майже 90% вироблених нафтопродуктів. Усе це негативно впливало на фінансові показники роботи НПЗ. Торішні фіскальні проблеми актуальні й сьогодні. Значною мірою зростання цін на нафтопродукти відбувається не за рахунок збільшення прибутку виробників, а за рахунок збільшення фіскальних виплат, велика частина яких залишається в російському бюджеті. Виробники сподіваються, що уряду вдасться стабілізувати ціни на нафтопродукти ринковими методами, зокрема домовившись на міжурядовому рівні про скасування ПДВ на експорт російської нафти до України. Чи станеться це, незабаром дізнаємося.