МАСЛОМ РИНОК НЕ ЗІПСУЄШ

Український ринок мастильних матеріалів стрімко зростає. За підсумками минулого року споживання збільшилося в півтора разу, збільшився випуск продукції українських нафтомаслозаводів, іноземних торговельних марок стало набагато більше. Нині масла в Україні продають під 72 брендами, при тому, що кількість національних виробників не перевищує 14-ти.

За даними Держкомстату, споживання масел і мастил торік досягло 624,2 тис. тонн (для порівняння: 2000-го — 410 тис. тонн). Ця цифра дуже здивувала експертів ринку, оскільки в таке значне зростання, відверто кажучи, ніхто не вірив. Ніхто, крім фахівців Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАНУ, котрий ще п’ять років тому прогнозував збільшення продажів до цих величин. Тоді це пов’язували зі зростанням автомобільного парку й пожвавленням промислового виробництва. Фактично це й послужило приводом для злету продажів. З поправкою: автомобільний парк почав зростати за рахунок нових авто, що збільшило споживання дорожчих моторних масел. Розвивається сільське господарство, за рахунок чого дедалі більшає споживання дизельних масел.

«Підвищилися вимоги до якості продукції, багато споживачів почали купувати дорогі, але якісні масла. Тому поліпшилася вітчизняна фасована продукція, яка поступово витісняє імпортну», — коментує Андрій Цапенко, директор ЗАТ «Ресурсойл».

Ще одну особливість відзначив Юрій Смаковський, начальник відділу маркетингу ВАТ «Азмол»: «Прихід на ринок нафтопродуктів таких нафтових компаній, як «Лукойл» і «ТНК-Україна», позначився й на продажах мастильних матеріалів. Наявність у нафтовиків власної сировинної бази дозволила диктувати ціни на ринку моторних масел». Прихід росіян помітили всі українські виробники.

Але занепокоєння вітчизняних нафтомаслозаводів спричинили не вони, а східноєвропейські бренди.

Веселковий ринок

Збільшення ємності ринку мастильних масел і мастила торік перевершило найсміливіші сподівання. Ще в середині року учасники ринку, орієнтуючись на показники споживання минулих років, вважали, що оптимальна оцінка ємності становитиме приблизно 420—450 тис. тонн. «Обсяг продажів на ринку мастильних матеріалів у грошовому відношенні зростав швидко, бо автопарк оновлювався новими автомобілями, які споживають дорожчі мастильні матеріали», — розповідає «ДТ» Андрій Глущенко, менеджер з маркетингу нафтомаслозаводу «Леол».

Зокрема, за торішнього зростання споживання в тоннах на 52,2%, у грошовому еквіваленті ринок зріс на 59,8%. Частка імпортних масел на ринку зросла з 52% 2000 року до 58%. Відбувся перерозподіл часток в сегменті імпортованої продукції. Приміром, масла з країн далекого зарубіжжя поставлялися в тому самому обсязі, що й раніш, а з держав Східної Європи та Прибалтики (передусім Польщі, Угорщини, Словаччини, Литви й Чехії) завезено на 3,5%, держав СНД (насамперед Росії й Білорусі) на 2,5% більше.

«Сьогодні ринок перенасичений мастильними матеріалами. Такої кількості брендів, як в Україні та східноєвропейських країнах (приміром, у Польщі), не знайти. Обсяг споживання масел в імпортерів не зростає, але зростають продажі у вартісному вираженні, бо почали купувати дорожчі масла. У нас, приміром, приріст продажів у вартісному відношенні за минулий рік становив 25—30%», — каже Ігор Лещинський, начальник відділу компанії «Каміон ойл» (дистриб’ютор Liqui Molly).

У сфері продажів моторних масел домінують 5—7 брендів, а три чверті продажів припадає на торгові марки Esso, Shell, Liqui Molly, Mobil, Castrol, BP, ТН, Fina, Elf, Total, Chevron, Ravinol, Aral, Texaco, Teboil, OMV, «Лукойл». З вітчизняних «моторних брендів» найбільш ходовими залишаються «Славол», «Юніойл», «Азмол», «Леол» і «Маст». «Основних тенденцій на ринку дві. По-перше, торік спостерігалося активне розширення кількості брендів, цього року з’являться ще 2—3 нових. По-друге, з урахуванням того, що споживач вимагає не лише якісного, а й недорого масла, деякі імпортери знизили вартість своєї продукції (зокрема, Mobil і Castrol)», — підкреслює Олександр Трухан, генеральний директор СП «ТНК-Техасо».

Серед новачків, котрі розпочнуть роботу цього року, можна назвати турецьку компанію Petrol Ofisi, яка приступила до створення власної дистриб’юторської мережі.

Масні зміни

Торік звернула на себе увагу ще низка тенденцій ринку. У зв’язку зі збільшенням імпорту загострилася конкуренція між імпортерами й українськими виробниками. Причому імпортна продукція конкурує з вітчизняною «вибірково». Приміром, у ТОВ «Маст» вважають: «імпортні моторні масла, синтетичні й напівсинтетичні, не конкурують із вітчизняними, бо вони знаходяться в іншій якісній ніші». А ось прибалтійські чи східноєвропейські моторні масла наступають українським виробникам на п’яти. Водночас недорога продукція для сільськогосподарської техніки та промисловості поставляється з Росії й Білорусі оптом і серйозно тіснить українську. Ринок індустріальних масел і мастила залишався найінертнішим до якісних змін, у зв’язку з чим і продукцію тут використовують найдешевшу. Деякі «якісні зрушення» намітилися лише в частини металургійних заводів, підприємств хімії й харчопрому.

За минулий рік змінилася маркетингова політика компаній, котрі займаються реалізацією продукції. Фактично всі виробники завершили створення власних збутових мереж, а росіяни почали реалізовувати продукцію, використовуючи власні джоберські мережі. «З успішних маркетингових схем на ринку можна назвати схеми реалізації нафтовими компаніями власних масел на джоберських АЗС», — вважає А.Глущенко. Це дозволило піти від товарного кредитування, бо у виробників виникали проблеми з неповерненням коштів за відпускання продукції в кредит, додає А.Цапенко. «Вільна реалізація» на ринку поступилася місцем «канальному принципу» реалізації: через мережі дистриб’юторів, магазини, exspress-lubs, станції технічного обслуговування і джоберські АЗС. «Ми активно почали продавати моторні масла вроздріб через джоберські АЗС ТНК», — підтверджує О.Трухан.

Гладкі споживачі

Серед оптових споживачів виділяється транспорт, сільське господарство та промислові підприємства, кожен із них має свою сезонність попиту. «Якщо в «Укрзалізниці» попит на продукцію позасезонний, то в сільгоспвиробників піки споживання припадають на березень. Причому цього року через теплу зиму сплеск купування масел аграріями припав на січень, коли ми продали 4 тис. тонн масел, тоді як торік продали 1,2 тис. тонн», — розповідає «ДТ» виконавчий директор ЗАТ «Юніойл» Геннадій Литовченко.

Повільне оновлення промислового устаткування й поява сучасних комбайнів і автомобілів визначили динаміку якісної структури споживання мастильних масел і мастила. Приміром, асортимент індустріальних масел хоч і розширився, але залишився переважно колишнім, а попит на високоякісні автотракторні й дизельні масла рік у рік дедалі зростає.

Саме тому 72% моторних масел високих експлуатаційних груп (Г, Д, Е) «з’їдає» сільське господарство. Приміром, у Росії частка сільськогосподарської техніки в споживанні сучасних масел і мастила вп’ятеро нижча!

У регіональному споживанні можна виділити дві особливості. По-перше, відбулися незначні зміни в першій десятці регіональних споживачів. По-друге, зростало споживання все-таки не стільки за рахунок найбільш ємних регіональних ринків (Запорізької, Донецької, Дніпропетровської, Київської областей), скільки за рахунок тих, чий потенціал до минулого року знаходився в тіні (Харківської, Одеської, Полтавської, Вінницької). У зв’язку з цим частка регіонально-споживчого «top 10» знизилася з 70,3% 1999 року до 65,6% в минулому.

Використання тих або інших видів і марок мастильних матеріалів напряму залежить від характеристик регіонів. Приміром, найбільшими споживачами автотракторних масел високих експлуатаційних груп є Київська (0,9 тис. тонн), Харківська (2 тис. тонн), Донецька (0,89 тис. тонн), Полтавська (1,4 тис. тонн) і Дніпропетровська (0,62 тис. тонн) області. Найбільше споживають дизельних масел високих експлуатаційних груп аграрні області — Харківська (10,9 тис. тонн), Одеська (8,6 тис. тонн), Сумська (5,4 тис. тонн), Полтавська (5,1 тис. тонн) і Дніпропетровська (4,3 тис. тонн).

Національні каністри

Торік українські маслонафтозаводи випустили приблизно 262,1 тис. тонн продукції (42% спожитої в Україні). Кількісний прорив вітчизняних виробників меркне на тлі проблем, із якими вони зіштовхнулися за цей період. Збільшення виробництва фактично пов’язане лише з завантаженням ЗАТ «Укртатнафта» у другій половині минулого року й досить успішною роботою трьох дрібних виробників — «Аріан», «Маст» і «Ресурс-ойл». «Укртатнафта» залишається не лише єдиним українським виробником базових масел, а й випускає найпопулярнішу готову продукцію, що виходить під торговою маркою «Славол». На потужностях «Укртатнафти» виробляють свої мастильні матеріали спільне підприємство «Фрасмо» (працює за технологіями компанії Total Fina Elf і спеціалізується на виробництві суднових масел), МНПП «Присадки» та «Юніойл». Торік обсяг продукції, випущеної під торговою маркою «Юніойл», зріс порівняно з 2000 роком більш як на 32%. Мабуть, це єдиний позитивний приклад роботи серед вітчизняних заводів, який можна навести.

«З 2002 року «Укртатнафта» тісно співпрацює з «Азмолом» у питаннях поставок базових масел та інших нафтопродуктів, які забезпечують його виробничі потреби», — повідомили «ДТ» у ЗАТ «Укртатнафта». Сам «Азмол», залишаючись другим за обсягами виробництва українським заводом, знизив обсяг випуску минулого року порівняно з попереднім майже на чверть; «Леол» — майже вдвічі; а «Галол», за даними УкрНІІ «МАСМА», простоював у зв’язку з банкрутством. Утім, одних лише виробничих потужностей «Укртатнафти», «Азмола», «Юніойла» та «Присадок», на думку Геннадія Литовченка, досить, аби забезпечити вітчизняних споживачів моторними маслами.

На тлі загального зниження виробництва масел збільшився випуск вітчизняної фасованої продукції. Приміром, ЗАТ «Укртатнафта» збільшила їхній випуск із 2000 року майже вчетверо. Реалізація фасованих масел ЗАТ є типовим прикладом вдалого просування бренда на ринок, який використовують вітчизняні виробники останні два-три роки. Реалізація продукції торгової марки «Славол» здійснюється через мережу автозаправних комплексів, а також через ділерів і філії торгового дому. Дедалі гостріша конкуренція на внутрішньому ринку штовхає виробників на пошуки нових споживачів за рубежем.

Приміром, торік на експорт пішло 22% продукції «Азмолу». «Цього року ВАТ «Азовські мастила й масла» планує направити свої зусилля на продаж мастильних матеріалів і мастил не лише на ринку України та країн СНД, а й на ринках далекого зарубіжжя», — говорить Ю.Смаковський.

Нинішній рік продовжує реформувати структуру виробництва масел. Так, за скорочення виробництва продукції на «Араїні» й «Леолі» нарощує виробництво «Укртатнафта» й «Азмол». «У першому кварталі вироблено й відвантажено близько 32 тис. тонн, а в квітні виробництво масел зросло до 15 тис. тонн, що становить майже половину квартального виробітку», — коментують нинішню ситуацію на Кременчуцькому НПЗ.

В’язкі метаморфози

«Головною проблемою суб’єктів ринку мастильних матеріалів є незахищеність вітчизняного виробника на державному рівні. Готові масла й компоненти, що використовуються для їхнього виробництва, оподатковуються за однаковими митними ставками, у зв’язку з чим на ринок України можливе проникнення дешевшої продукції виробників інших країн», — скаржиться Ю.Смаковський.

Цю проблему протягом десяти років старанно ігнорували всі склади урядів — від консерваторів до реформаторів, попри те, що українські виробники неодноразово зверталися за підтримкою. Причому йдеться не про захист від продукції, яку сьогодні в Україні не випускають або на яку немає допуску в іноземних виробників автомобілів (приміром, моторні масла для високофорсованих двигунів), а про продукцію, що нею наводнюють український ринок сірі дилери російських і білоруських нафтомаслозаводів. Зокрема, як вважають у «Масті», непогано було б запровадити мито на масла, застосовувані в сільськогосподарській техніці.

Приміром, угорський концерн MOL, котрий, до речі, представляє свою мастильну продукцію на українському ринку, наполіг на квотуванні ввезення масел до Угорщини. Нині в цій країні імпортні масла поставляють споживачам у сегментах, не зайнятих MOL. «А в нас узагалі парадоксальна ситуація: масла не оподатковуються, на відміну від деяких присадок. Але ж присадки — це напівфабрикат, із якого вітчизняні виробники виготовляють масла, а масла — готова продукція! » — дивується А.Глущенко. Існуюча система оподаткування фактично підтримує виробництво деяких, причому наймасовіших, мастильних матеріалів за рубежем. А вітчизняні виробники змушені згортати виробництво чи простоювати. Хіба це не метаморфоза?