«ЛУКОЙЛ–УКРАЇНА»: РОЗВИВАЮЧИСЬ НА ХОДУ

Приходу російських компаній на український нафтовий ринок взагалі-то було не уникнути. Ми сотні років жили разом, а коли хтось і знає все про переваги й недоліки один одного, то це росіяни й українці. До того ж весь нафтохімічний комплекс України створювався з розрахунком саме на російські ресурси. Тож поява на українських нафтогігантах нових власників була цілком логічною. Тим більше що із собою вони принесли не лише сировину, а й нові технології управління. А це часто не менш важливо, аніж просте відновлення виробництва.

Втім, росіянам теж часто бувало нелегко. Особливо тим, хто прийшов раніше за всіх. Від них чекали багато, і мимоволі доводилося відповідати цим очікуванням. Нафтова компанія «ЛУКойл» відчула на собі всі принади бути піонером. Вона прийшла на південь України, в Автономну Республіку Крим ще п’ять років тому. І з цього моменту постійно нарощувала свою присутність. Потім була купівля практично зупиненого Одеського НПЗ, який задихався від відсутності сировини. Через певний час компанія з’явилася на теж «лежачій» калуській «Оріані» і зараз дуже близька до успішного завершення переговорів про спільну експлуатацію бердянського «АзМОлу». Та й на українських автомагістралях дедалі частіше зустрічаються автозаправки з біло-червоним логотипом «ЛУКойл».

Звісно, просування по ринку не було всипане трояндами. Траплялися і конфлікти, і вимушені паузи. Однак компанія вже міцно інтегрувалася в економіку України. На півдні та заході країни без неї вже важко уявити життя цілих регіонів.

Та все ж це був лише початок. Зараз розпочинається новий етап в історії розвитку підприємств «ЛУКойлу» в Україні. Етап дуже складний, що вимагає одночасної реалізації дуже суперечливих задач. Слід і розширити сферу діяльності, і консолідувати її ключові елементи. Справа ця нелегка, і за її здійснення візьметься нова команда підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКойл—Україна».

З листопада її очолює Олександр Неруш. Своє завдання він сформулював так: «Нова команда управлінців покликана забезпечити перехід від виробничої до маркетингової, тобто збутової орієнтації, зі зміною логіки планування». Зовні основна мета гранично проста — у продажу виробленої продукції вийти на кінцевого споживача. Реально саме це найскладніший етап. Адже в жорсткій конкурентній боротьбі слід переконати покупця, що саме продукція «ЛУКойлу» краща — як за якістю, так і за ціною.

Поставлено і надзавдання: весь вироблений Одеським НПЗ бензин і дизельне паливо в найближчі рік-два реалізовувати в Україні через мережу лукойлівських автозаправок. За рік їхнє число має подвоїтися — із нинішніх 76 до 120—150. Заправки будуть як власні, так і орендовані.

Втім, нюанси взаємовідносин усередині компанії споживача цікавити не повинні — він просто хоче бути упевнений, що отримає на «біло-червоній» заправці повний комплекс якісних послуг. Вочевидь, домогтися цього буде нелегко. Нинішній розвиток мережі в самій компанії вважають недостатнім. Виниклий дисбаланс між можливостями виробництва нафтопродуктів і збуту пояснюється відтягуванням значних коштів материнської компанії на ряд великих проектів у Румунії, Болгарії. Та й сам «підйом» тієї ж Одеси коштував недешево.

Зараз доведеться діяти дуже швидко. Із метою концентрації зусиль усередині самого «ЛУКойл—Україна» буде скорочено число структурних одиниць. Замість нинішніх 13 філій створюються п’ять територіальних виробничих управлінь по регіонах. Західне відповідатиме за Івано-Франківську, Чернівецьку, Житомирську та Волинську області, південно-західне — за Одеську, Вінницьку, Миколаївську та Кіровоградську. Цікавою є поява східного управління, що курує Чернігівську, Полтавську та Запорізьку області. Для «ЛУКойлу» це багато в чому нові регіони, де поява фірмових заправок буде відбуватися в найгострішій конкурентній боротьбі. Але ж саме цього Україна, здається, і домагалася, продаючи заводи, — споживач однозначно виграє. Незабаром будуть відкриті і нові автозаправки в Бердянську та Калуші.

Ну і, звісно, компанія й надалі працюватиме в Криму. Тамтешня «ЛУКойл–Крим» уже міцно освоїла ринок, побудувавши сучасну нафтобазу і довівши власну збутову мережу до 17 заправок. Високу оцінку її роботи опосередковано підтверджує і той факт, що саме керівник кримської компанії Олександр Неруш тепер очолив «ЛУКойл—Україна».

Не залишиться без роботи і найбільш грошовий (і, природно, найбільш конкурентний) регіон країни — київський. Його куруватиме окреме управління. Вже зараз на основних в’їздах у столицю з’явилися заправки компанії, незабаром вони будуть і в самому місті. Причому, враховуючи труднощі з оформленням земельних ділянок, окрім будівництва нових АЗС будуть купуватися і перебудовуватися під стандарти компанії й існуючі. Комплекси з’являться в «спальних» районах міста, де їхня мережа недостатньо розвинена, наприклад, на Троєщині.

Крім цього планується створення й окремих дочірніх компаній із обслуговування пластикових карток, транспортування нафтопродуктів й охорони. Взагалі в результаті буде вибудовано вертикально інтегрований ланцюжок підприємств, що дозволяє контролювати весь процес — від переробки сирої нафти до реалізації готових нафтопродуктів.

Стануть розширюватися і нові види послуг. До кінця наступного року компанія планує довести реалізацію мастил до 65 тис. тонн, закріпивши за собою близько 16—18% цього сегмента українського ринку.

Великі перспективи відкриває і створення спільного з Україною підприємства на базі бердянського «АзМОлу». За рахунок ресурсів «ЛУКойлу» тут сподіваються організувати ритмічну роботу, збільшити виробництво і підвищити якість випущених мастил, налагодити їхній збут як у самій Україні, так і в третіх країнах. Те, що це цілком реально, підтверджує успішний досвід роботи по «Оріані», який отримав високу оцінку Президента країни, а також місцевої влади. Ну а пересічний споживач у результаті всього цього буде забезпечений високоякісною продукцією за доступною ціною.

Розшириться і програма реалізації скрапленого газу. На лукойлівських заправках і зараз можна заправити ним автомобіль, але тепер, за словами Олександра Неруша, планується вихід на новий сегмент ринку — реалізація скрапленого газу безпосередньо населенню.

На недавно побудованій «ЛУКойлом» новій, найсучаснішій в країні, нафтобазі в Борисполі намічається монтувати устаткування для заправки звичайних газових балонів. Там же створять і цех з перевірки балонів, їхнього фарбування тощо. Всі ці проекти вимагають серйозних інвестицій. Їх надасть і сам «ЛУКойл», і місцеві інвестори. Зараз серед українських банків оголошено тендер на відкриття кредитної лінії в 10 млн. дол. Пропозиція викликала великий інтерес, і в тендері беруть участь шість банків, у тому числі і такі великі як «Аваль», Укрсоцбанк, Приватбанк, Морський транспортний банк. Отримані кошти підуть на організацію збуту продукції.

Ще одна мета — значне поліпшення якості виробленого в Одесі бензину. Поставлено завдання, щоб до 2004 року весь він відповідав новим жорстким стандартам Євросоюзу. На початку наступного року планується ввести в лад установку з ізомеризації бензину на Одеському НПЗ. Причому в цей період — коли переробку заводу буде скорочено — у споживачів не виникне труднощів із придбанням палива.

Взагалі, завдань багато, вони важкі, але здійсненні. За словами нового гендиректора компанії, «сенс цих рухів — домогтися, щоб споживач вибирав нас не тому, що ми великі і красиві. Він просто має бути упевнений, що ми — найкращі».