Боїмося, але робимо

Контрабанда, фальсифікат і породжувана ними недобросовісна конкуренція - от короткий опис нинішнього паливного ринку. Як результат, втрати держави, споживача й ослаблення легального бізнесу. Виходячи з того, що особливих зусиль для зміни ситуації влада не докладає, а на обрії з'явилися нові подразники, наступний рік стане ще одним випробуванням. Головним подразником є законодавча норма про обов'язкове додавання спирту до автобензинів. Що буде після цього з цінами і якістю, поки що ніхто не береться чітко сказати.

Однак є й позитивні очікування. До початку активної роботи в Україні готується найбільша нафтовидобувна компанія світу "Роснефть", що планує запустити в роботу навесні 2014 р. куплений нею Лисичанський НПЗ. Крім того, реалізовується ряд інвестиційних проектів і в інших сегментах ринку нафтопродуктів, зокрема в ритейлі. Та для всіх інвесторів ключова проблема залишається незмінною - підвищені ризики, пов'язані з рецидивами адміністративного тиску, корупцією і рейдерством. Це не дає впевненості в тому, що навіть ті певні позитивні рухи, якими може похвалитися нафторинок, будуть тривалими.

12–13 листопада 2013 р. у Києві відбулася щорічна конференція учасників ринку нафтопродуктів Petroleum Ukraine 2013. Під час цього вже традиційного заходу підбиваються підсумки року, що минає, і позначаються виклики на рік наступний.

Підсумків не бракувало, як і викликів. Свідчить про це і той факт, що 2013-го форум зібрав безпрецедентну кількість делегатів - 200 осіб із понад ста компаній, які працюють в 12 країнах СНД і Європи. Масовість заходів серії Petroleum Ukraine можна також розглядати і як одну з ознак ринку з високою конкуренцією і низькою участю державних компаній, у чому полягає його головна відмінність від монополізованих ринків природного газу та електроенергії. В іншому проблем у ринку нафтопродуктів не менше, ніж в інших сегментах енергоринку.

Ринок тіней

Рік, що минає, приніс чимало цікавих змін, більшість з яких було продиктовано прискореним рухом ринку в "тінь". Наприклад, згідно з офіційними даними Міненерговугільпрому за дев'ять місяців 2013 р. виробництво бензину в Україні знизилося на 43,4%, дизельного палива - на 37,8%. Імпорт нафтопродуктів, який мав компенсувати пікіруюче виробництво, також скоротився на 20%. При цьому споживання бензину і дизпалива зменшилося тільки на 6 і 4,1% відповідно. Іншими словами, менше їздити не стали, тоді як поставки нафтопродуктів на ринок різко скоротилися. Нонсенс. Тому ключова проблема українського паливного ринку - підвищена частка тіньових поставок, яка за підсумками року, імовірно, сягне 25%, або близько 2,5 млн т.

Представлений на конференції звіт "Консалтингової групи А-95" показує, що найбільша частина "тіні" припадає на бензини як більш вигідний продукт для контрабанди і фальсифікату, оскільки акцизи на нього втричі вищі, ніж на дизпаливо. У січні-вересні 2013 р. на кустарне виробництво та альтернативні нафтопродукти (які звільнені від акцизів і не враховуються Держстатом) припало близько 400 тис. т, а за підсумками року цей показник упевнено перевищить півмільйонну позначку і становитиме близько 13% від споживання бензину (див. рис. 1).

При цьому, як показує презентоване учасникам конференції дослідження, кустарне виробництво зосереджене не десь на периферії, а безпосередньо поблизу найбільших центрів споживання палива на Сході і в Центрі країни. Так, два найбільші в країні пункти "приходу" різної вуглеводневої сировини і компонентів (газоконденсату, стабільного бензину, відпрацьованих нафтопродуктів, присадок тощо) для виробництва бензину розміщені в Переяславі-Хмельницькому і Василькові, що в Київській області. Номенклатура нафтовантажів, які "приїжджають" у столичний регіон, цілком ідентична набору компонентів для нафтопереробних заводів. Нюанс лише в тому, що в Київській області офіційно ніяких НПЗ немає.

СЄПЕК змінює потоки

Досить значно змінилася і географія поставок палива в Україну (див. рис. 2). Головна перестановка паливних доданків полягає в значному зниженні поставок з Білорусі: за три квартали поточного року поставки скоротилися на третину порівняно з аналогічним періодом 2012-го. Підсумковий же результат
2013 р. буде ще контрастнішим, бо частину серпня, вересень і жовтень Мозирський НПЗ, головний білоруський виробник нафтопродуктів для України, простояв на плановому капітальному ремонті, знизивши експортні відвантаження до мінімуму.

Причин білоруського "відступу" кілька. Найвагоміша - збільшення імпорту з Росії. Якщо поставки дизпалива з Білорусі за перші дев'ять місяців скоротилися на 830 тис. т, то з Росії, навпаки, зросли на 730 тис. т (до слова, ця друга й, напевно, остання за значущістю подія в зміні структури поставок). Що ж стосується бензинів, то втрата білорусами майже 30% поставок пов'язана, по-перше, з масованим "відходом" на Росію, яка цього року жорстко вимагає від сябрів повернення нафтопродуктів, вироблених з її нафти, особливо бензинів. По-друге, переключилися з Білорусі на поставки через вітчизняні порти окремі великі українські постачальники, про яких ітиметься нижче.

Білоруські експортери не втрачають оптимізму і заявляють про нові підходи до роботи в Україні. "Для нас сьогодні важлива якість, ефективність продажів, а не кількість", - наголосив у своєму виступі на конференції гендиректор ТОВ "БНК-Україна" Віталій Калугін. Цього року БНК різко знизила продажі на умовах DAF і зосередилася на оптових і дрібнооптових продажах усередині країни. "Ми придивляємося до роздрібного ринку логістично близьких північних і центральних областей України", - окреслив голова української "дочки" БНК подальший напрям руху своєї компанії.

Попри скорочення обсягів поставок з Білорусі цього року, БНК в Україні впевнено дивиться в майбутнє. На фото: гендиректор ТОВ «БНК-Україна» Віталій Калугін

Що ж стосується переорієнтації українського ринку на альтернативні Білорусі напрями, то це відбулося завдяки двом ключовим персонажам цього року - "ЛУКОЙЛу" і холдингу СЄПЕК. Назвемо ці компанії "дуетом", тому що "ЛУКОЙЛ" став стратегічним партнером компанії Сергія Курченка на ринку нафтопродуктів, чим уже зробив чималий внесок у "досягнення" СЄПЕКом статусу одного з найбільших дистриб'юторів палива в Україні за підсумками 2013 р. Згадана переорієнтація ринку з Півночі на Південь відбулася завдяки масованим поставкам "ЛУКОЙЛа" в українські порти з лукойлівських НПЗ у Росії, Болгарії, Румунії та Італії. Крім того, значні поставки дизпалива йшли з російських заводів "ЛУКОЙЛа" залізницею. В Україні розподілом цих зрослих потоків займався СЄПЕК, одержавши, як кажуть трейдери, ексклюзивні умови від російського нафтогіганта.

Вінчає це партнерство в році, що минає, продаж СЄПЕКу Одеського НПЗ. Джерела на ринку рекомендують дивитися ще ширше. Є думка, що ще одна велика подія для "ЛУКОЙЛа" в Україні - нещодавнє відновлення роботи калуського "Карпатнафтохіму" - необхідно розглядати в контексті зміни власника Одеського НПЗ. Нагадаю, для запуску калуського гіганта державі довелося виконати обсяг зобов'язань, які преса розцінила як позамежні.

Ренесанс нафтопереробки уві сні та наяву

Однак є всі підстави вважати, що такий "калуський" підхід з тимчасовою втратою державою певних сум податків і тарифів залишається єдиним для розв'язання проблем таких галузей, як нафтопереробка. А якщо ні, то можна недорахуватися значно більше.

Поки ж власники НПЗ вирішили першими зробити крок назустріч. У рамках конференції Petroleum Ukraine 2013 пролунала перша після поглинання ТНК-ВР офіційна заява "Роснефти" щодо стратегії в Україні. Віце-президент "Роснефти" з нафтопереробки і нафтохімії Ігор Павлов повідомив, що на сьогодні вже розпочали виконувати доручення президента компанії Ігоря Сєчіна із запуску Лисичанського НПЗ навесні 2014 р. За неофіційними даними, запуск намічено на день усіх трудящих - 1 травня. І хоча обсяги переробки та умови розподілу продукції поки що невідомі, це стало ключовою заявою на нафтофорумі. "На заводі вже працюють понад 800 чоловік з підрядних організацій (України. - Ред.), що ще раз свідчить про те, що запуск таких підприємств має кумулятивний ефект для всього регіону", - заявив російський топ-менеджер. Як випливає з презентації компанії, вона також має намір активно працювати в Україні з продуктами Мозирського НПЗ, де є великим акціонером і постачальником давальницької нафти.

Від позиції «Роснефти» на ринку нафтопродуктів залежатиме дуже багато. На фото: Ігор Павлов, віце-президент «Роснефти» з нафтопереробки та нафтохімії

Такий "набір НПЗ" як усередині, так і за межами країни робить "Роснефть" потенційно найбільшим оператором ринку.

Однак максимальний ефект полягатиме в появі не стільки гравця, скільки впливової сили, здатної поставити перед владою питання про виправлення ситуації на ринку руба, а це може зіграти в плюс для всього ринку. В "Роснефти" вважають, що для нормального функціонування в Україні, зокрема, необхідно: забезпечити безперешкодну роботу НПЗ у режимі толінгу російської нафти без обмеження обсягів (новий Податковий кодекс перекреслив цей важливий аспект роботи НПЗ. - С.К.), забезпечити добросовісну конкуренцію на ринку нафтопродуктів з метою припинити можливі нелегальні схеми імпорту та впровадити податкові пільги на період модернізації НПЗ із наданням пільги з податку на прибуток на період реконструкції підприємства і протягом п'яти років після її завершення.

"З огляду на ситуацію в галузі та нинішній стан ринку ми маємо виробити найбільш ефективні та економічно виправдані рішення, які дадуть змогу створити всі передумови для стабільної роботи бізнесу "Роснефти" в Україні", - підкреслив у своєму письмовому зверненні до учасників конференції Дід'є Касіміро, віце-президент із комерції та логістики НК "Роснефть", який тривалий час працював в Україні в ТНК-ВР.

Пролунала на конференції заява й відносно реанімації іншого НПЗ, що простоює, - Херсонського. Гендиректор WOG Сергій Корецький заявив, що інвестпрограма по заводу потребує 1,1–1,2 млрд дол., у зв'язку з чим компанія шукає фінансового партнера. "Для реалізації проекту ми готові до будь-якої взаємодії - хоч із державою, хоч із приватними компаніями", - заявив він.

Сергій Корецький презентував інвестиційні проекти на 1,5 млрд дол. Залишається знайти їх і ризикнути вкласти

Проект виглядає привабливо. WOG уже наступного року хоче наростити мережу до 600 автозаправних комплексів і вийти на сумарний обсяг роздрібних продажів близько 2,5 млн т на рік (але ж є ще опт). Також новий НПЗ матиме хороші експортні можливості. Однак тут не обійтися без всюдисущого "але". За умов сумнозвісного українського інвестклімату ще ніхто - ні вітчизняні, ні іноземні інвестори не зважилися на вкладення такої розмірності ні в нафтопереробці, ні десь іще.

Відновлення роботи ЛИНИКа (Лисичанського НПЗ), робота Одеського НПЗ, а також напівживої "Укртатнафти" і поки що живого Шебелинського ГПЗ можуть забезпечити наступного року вирівнювання з імпортом готових нафтопродуктів, ще більше загостривши конкурентну боротьбу. Але якщо держава не повернеться до цієї галузі обличчям, незабаром можна буде очікувати рецидиву із зупинками НПЗ, тому що робота в нинішніх умовах буде однозначно збитковою.

Ритейл:
живіший за всіх живих

Взірцем сектора, що самостійно розвивається, позбавлений будь-якої держпідтримки та працює в умовах гострої конкуренції, є роздрібна торгівля нафтопродуктами. У 2013 р. цей сектор нарешті вийшов на докризовий рівень дохідності та продемонстрував хороші темпи розвитку. Однак рівноцінним порівняння з 2008 р. назвати не можна, тому що обсяг продажів бензину та ДП знизився майже на 10%. Щоправда, багато в чому це пов'язано з переорієнтацією автомобілістів на інші види палива. Наприклад, чималу частину в бензину "відкусив" зріджений газ, зростають обсяги у виробників і продавців альтернативного палива із вмістом понад 30% біоетанолу та інших ненафтових компонентів.

Лідерами зростання залишаються друга та третя національні роздрібні мережі - відповідно WOG та ОККО (приросли за останній рік приблизно на 25 комплексів кожна), компанію яким в останні роки становить мережа "БРСМ-Нафта", що утримує темпи лідерів. Та якщо "зелені" будують, то БРСМ зростає завдяки агресивному скуповуванню невеликих регіональних мереж. Таким самим шляхом ідуть два нові гравці, які оформилися в останні кілька років, - "Закарпаттянафтопродукт-Мукачеве" та UPG.

Ринок, на якому у 2009–2010 рр. збанкрутувало кілька великих мереж, потроху приходить до тями, відчуваючи приплив інвестицій. Щоправда, наслідки кризи не минули безслідно, і борги тих шалених років дотепер псують картину, напевно, всім найбільшим гравцям.

Попсувати нерви обіцяють і конкуренти. У 2014 р. очікується вихід у роздріб холдингу СЄПЕК. Найближчим часом він готується презентувати власну заправну карту, яка буде обслуговуватися не лише у своїй, а й у партнерських мережах. Аналогічний продукт у листопаді запустила й "Перша паливна компанія" (ППК), якій останнім часом дуже щастить на тендерах держпідприємств, таких, як "Укрзалізниця" та "Укрпошта". За інсайдерською інформацією, ППК, що приховує своїх засновників, уже отримала великий "наряд" із забезпечення паливом СКМ Ріната Ахметова.

"У деяких регіонах уже спостерігається явний надлишок АЗС, які перетягають один у одного падаючу реалізацію, знижки іноді перевищують 1 грн/л, це робота без прибутку", - ділилися в кулуарах форуму його учасники.

Із хворої голови...

Другий день конференції Petroleum Ukraine 2013 практично повністю було присвячено розгляду програм із додавання біоетанолу в бензини. Нагадаю, що в Україні діє Закон "Про альтернативну енергетику", який наділяє істотними пільгами виробників палив зі вмістом понад 30% невуглеводневих компонентів (як правило, це спирти). І якщо виробляти, продавати та купувати таке пальне - справа добровільна, то з 1 січня 2014 р. біоетанол у бензині стане обов'язковим для всіх. Так велять доповнення до згаданого закону, прийняті при загадкових обставинах у середині 2012 р. Згідно з цими нововведеннями, з наступного року кожен літр бензину має містити не менш як 5% біоетанолу.

У зв'язку з цим на конференції зчепилися дві конфронтуючі сторони - "спиртовики" та "нафтовики". Перші почуваються чудово: проштовхнувши вигідні для себе закони, вони просто мають дочекатися, коли до них вишикується черга з покупців. При цьому ціна на біоетанол в Україні вже становить 12 тис. грн/т, тоді як на європейському ринку - 800 дол./т. На ринку переконані, що як тільки буде впроваджено "біоетанольну обов'язковість", компонент подорожчає разів у півтора. Здавалося б, зрозуміло, можна привезти по імпорту. Але, як з'ясовується, не можна - на митниці доведеться заплатити акциз на імпортний біоетанол у розмірі близько 60 тис. грн (!). Не можна привезти й готовий продукт із біоетанолом - немає в Україні стандарту на таке паливо. Ігор Шуцький з "Техінсервису", найбільший продавець біоетанолу в Україні, порадив кожній компанії розробити техумови на спиртовий бензин. Знову рух від держстандартів до ТУ?

"Нафтовики" кажуть: унаслідок подібного законодавчого безладу ціна на бензин з біоетанолом зросте на 4–5 грн/л, і його точно не можна буде використовувати в машинах до 2000 р. випуску (чимало є й більш "свіжих" моделей). До всього велике питання з самою наявністю біоетанолу: з необхідних Україні 300 тис. т у 2014 р. зможуть виробити в найкращому разі 100 тис. т біокомпонента.

"Спиртовики" парирують на кшталт "ви, Маню, смажте, а риба буде". "Ми готові виконати будь-яку вимогу українських законів, але можу сказати, що додавання біоетанолу в бензин призведе до зростання його собівартості", - відповів Ігор Павлов на запитання з залу на "гарячу" тему.

Слід сказати, що в "біоетанольному" випадку дії України не унікальні. "У Європі тему з додаванням спирту в бензин під прапором зниження залежності від російської нафти та боротьби за екологію свого часу проштовхнули німецькі виробники обладнання для спиртзаводів, а у вас її рухають спиртовики", - резюмував гість форуму з Німеччини.

Тим часом з Європи віє неприкритим розчаруванням у "біоетанольних" проектах. "За останні два роки політика Євросоюзу змінилася під впливом проблем, пов'язаних із протистоянням по лінії "продукти харчування - паливо", а також зростаючих цін на сировину", - заявила у своєму виступі Крістін Бітнере з дослідної компанії Hart Energy, Research & Consulting (Бельгія). З імпортера нафти Євросоюз перетворився на імпортера біокомпонентів, як виходить з її презентації. За словами гості з Брюсселя, програма використання палива Е10 (а фактично український закон з 2014 р. впроваджує саме цю марку) прижилася лише у Франції та Фінляндії, де їхнє використання становить 22 і 57% відповідно. У Німеччині, за словами присутнього на конференції Марка Френкеля з компанії BMP Trading, спроба обов'язкового продажу Е10 наразилася на масові протести водіїв, у зв'язку з чим норму було скасовано.

Крістін Бітнере: «Захоплення Європи біоетанольними програмами призвело до залежності від імпорту сировини та готових біокомпонентів»

"Цій програмі з додавання біоетанолу не вистачає головного - реалістичної мети!" - заявила за підсумками обговорення "біоетанольної" теми Алла Сидорович, відповідальна за контроль якості в мережі ОККО. "Одна тільки лабораторія для кожної нафтобази коштує 2 млн грн, не меншого фінансування потребує підготовка кожної нафтобази до змішання з біоетанолом, а таких нафтобаз по Україні сотні, - заявив під час дискусійної панелі представник WOG Андрій Пасишник. - Споживач повинен мати вибір між традиційним і спиртовмісним паливом, що підходить не всім автомобілям".

Наприкінці дебатів обидві сторони визнали, що з 1 січня 2014 р. виконати закон буде нереально. Абсурд у тому, що навіть якщо примудритися зробити бензин із більш як 5% біоетанолу, продавати його буде протизаконно - він не відповідатиме діючим держстандартам, отже, заборонений до реалізації.

***

Дивне явище, коли найбільш мовчазний ринок хоч щось каже, тривало лише два дні. Та й за
своєю професійною звичкою учасники форуму більше слухали, ніж говорили. Хорошого було почуто чимало, і головний підсумок - галузь іде вперед усупереч загальній досить депресивній обстановці в економіці, хоча й не такими темпами, як хотілося б. Прогнози досить суперечливі та залежать від багатьох чинників, починаючи від зарплат українців і закінчуючи геополітичним вибором. Однак паливному ринку не звикати, тому що проблем, чиновницьких фаворитів і ризиків тут вистачало завжди.