«ЗОРЯ» ПЛЮС «МАШПРОЕКТ»: У МИКОЛАЄВІ ГОТУЮТЬ РОЗКІШНИЙ ПРИВАТИЗАЦІЙНИЙ ПИРІГ?

Зважаючи на все, Миколаєву судилося знову опинитися в центрі уваги людей, котрі пильно стежать за карколомними зигзагами й хитросплетіннями великої приватизації. Одне з доручень Президента Л.Кучми, яке він дав під час жовтневої робочої поїздки в Миколаїв, було виконане в рекордно короткий термін. Вже 2 листопада вийшов наказ Міністерства промислової політики про створення єдиного підприємства «Науково-виробничі комплекси газотурбобудування «Зоря» шляхом реорганізації (злиття ) ВО «Зоря» й НВО «Машпроект».

Низка партій і громадських організацій, причому різного політичного спектра, вбачають у наказі прагнення знищити один із небагатьох осередків науки й конструкторської думки, тож виступили з різкими протестами. Ще непримиренніше поставилися до документа на самому «Машпроекті». Адже він, відповідно до міністерського наказу, відразу втратив статус юридичної особи, а невдовзі й власного керівника. Генеральним директором новоствореної одиниці призначено керівника «Зорі» Юрія Бондіна.

На терміново скликаній конференції трудового колективу «Машпроекту» відзначили, що наказ міністерства загальмує процес створення конкурентоспроможної газотурбінної техніки в країні. На думку її учасників, фактично йдеться про поглинання наукомісткого виробництва з усіма наслідками, які з цього випливають, аж до звільнення сотень працівників. Прийнято постанову, в якій прем’єр-міністру А.Кінаху, міністру промполітики В.Гуреєву пропонується «призупинити дію наказу, повернутися до питання створення науково-виробничого комплексу у формі корпорації НВО «Машпроект» і ВО «Зоря» зі збереженням юридичних осіб підприємств». Створено робочу групу, яка має на меті не допустити механічного об’єднання підприємств із наступною приватизацією новоствореного комплексу...

Щоб краще розібратися в подіях, повернімося у часи, коли в Миколаєві щойно народжувалося газотурбінобудування. Тоді ВО «Зоря» і НВО «Машпроект» створювалися як єдиний науково-технічний комплекс для виробництва й удосконалення корабельних газових і передусім військових турбін. Це було єдине в СРСР підприємство з випуску такої продукції. Але уже в той, стартовий, період, коли виробництво військової продукції було налагоджено, стосунки інженерів-виробничників, відповідальних за серійний випуск, і конструкторів, покликаних дивитися вперед і розробляти дедалі досконаліші зразки, були далеко не безхмарними.

Якщо для серійного заводу важливі обсяги виробництва й конкурентоспроможність продукції, то для НВО головний критерій оцінки — рівень і кількість таких запущених у виробництво зразків, які виправдали себе. Одні прагнули нарощувати виробництво, інші — вдосконалювати виготовлювані турбіни. І коли початковий «голод» на газові двигуни для флоту було вгамовано, тодішні промислові стратеги розділили єдиний комплекс на дві складові — серійний завод «Зоря» і НВО «Машпроект».

Відтоді за спільним парканом працюють два великі підприємства. Досить довго таке сусідство, супроводжуване чітким поділом обов’язків, на загальне визнання, приносило користь і не породжувало особливих конфліктів. Ситуація змінилася тоді, коли після конверсії обидва підприємства, окрім корабельних турбін, перейшли на розробку й виробництво газоперекачувальних установок і двигунів для електростанцій.

Опинившись на вільних хлібах і втративши держпідтримку, кожне з них пішло своїм шляхом. При цьому інтереси розійшлися досить далеко. «Машпроект» в умовах складного десятиліття зумів розробити цілу серію конкурентоспроможних виробів, що знайшли собі застосування в Росії, Китаї, Ірані, Кореї. А розробка газотурбінного двигуна потужністю 110 мегават (ГТД-110) — взагалі видатна подія. Коли новинку остаточно доведуть до пуття, Україна випускатиме конкурентоспроможні зразки потужних газових енергетичних турбін.

Генеральний конструктор НВО «Машпроект» Віктор Романов упевнений, що виокремлення конструкторської організації зі складу серійного заводу було слушним і підтвердило свою необхідність. Відтоді кожен займається своєю справою і відповідає за неї. Конструктори — за розробки, завод — за виробництво. На його думку, «Машпроект» і «Зоря» просто несумісні за видами діяльності.

Розробка й серійне виробництво принципово різняться методами планування, управління, фінансування. В умовах об’єднання кошти на нові розробки, вважають машпроектівці, виділятимуться за залишковим принципом, а це загальмує науково-технічний прогрес і зашкодить усім, передусім — самому серійному заводу. «Машпроект» належить до небагатьох підприємств, які без фінансової допомоги держави зберегли кадри й високий науковий рівень розробок, створили свою стратегію високотехнологічного виробництва. А це підносить Україну як державу, що торгує ліцензіями на наукомісткі розробки, оскільки це не лише престижно, а й прибутково та перспективно. При цьому сфера інтересів конструкторів розширилася, вони зайнялися проектами і в теплоенергетиці, металургії, низці інших галузей. Інтелектуальну продукцію «Машпроекту» купують такі країни, як Італія, Канада, Німеччина, Греція, Китай, Сінгапур. Об’єднання підприємств, орієнтація розробників лише на забезпечення потреб серійного заводу, вважають машпроектівці, призведе до того, що від багатьох напрямів розробок доведеться відмовитися.

Хоча не все так однозначно. В ініціаторів створення єдиного підприємства на базі двох — а це керівники «Зорі» — теж є аргументи. Тут вважають, що об’єднання необхідне, позаяк ефективність суднового й енергетичного газотурбобудування рік у рік знижується. Оскільки розробники й виробники проводять різну, часто протилежну, політику, галузь втрачає перспективу. На думку «зорян», юридична самостійність кожного підприємства веде до того, що, діючи нарізно, вони завдають одне одному збитків. Так «Машпроект», передаючи в односторонньому порядку свої розробки на підприємства інших країн, створює для «Зорі» дедалі більше нових конкурентів.

Очевидно, представники «Зорі» мають на увазі те, що «Машпроект» низку своїх розробок (ту ж таки ГТД-110) виконує не з сусіднім підприємством, а, скажімо, з російським підприємством «Сатурн» (колишні «Рибінські мотори»). Одному з китайських підприємств теж надійшла документація з НВО, і таких прикладів можна навести чимало.

Сама «Зоря», не знайшовши спільної мови з «Машпроектом» у ряді питань, змушена підписувати договори на проектування з іноземними фірмами. Керівники серійного заводу нарікають, що недавно довелося укладати договір на розробку електростанцій «під ключ» із концерном «Сіменс». Замовлено проекти газоперекачувальних агрегатів і німецькому концерну «MAN». І не безкоштовно, ясна річ.

На думку генерального директора ВО «Зоря» Юрія Бондіна, злиття інтелектуального й виробничого потенціалу шляхом приєднання НВО «Машпроект» до ВО «Зоря» дозволить захистити позиції вітчизняних газових турбін на світовому ринку, спільними зусиллями прискорити розробку й освоєння конкурентоспроможної продукції, у тому числі й ті машпроектівські розробки, яких це підприємство не в змозі завершити навіть з допомогою іноземних партнерів. Тож необхідність тіснішої координації очевидна.

Та зблизити підприємства, що так далеко розійшлися, можна по-різному. Можна зберегти юридичну самостійність обох, запропонувавши певну форму взаємодії, уклавши добре контрольовані, аж до фінансових санкцій у разі порушення, договори. Це дозволило б ліквідувати чи принаймні згладили шорсткості у відносинах.

Тим паче й певний досвід є. Приміром, у Запоріжжі чудово вживаються і співпрацюють розробники й будівники літакових двигунів — державне КБ «Прогрес» та серійний завод «Мотор-Січ».

Близько півроку тому представники обох миколаївських підприємств з участю чиновників із Кабміну та обладміністрації підписали протокол про створення корпорації «Миколаївські газові турбіни». Але несподівано все змінилося — пріоритет віддано поглинанню.

У чому ж річ? Відповідь можна знайти в інтенсивному піврічному листуванні місцевих та центральних органів виконавчої влади, обміні різноманітними аналітичними довідками. Отож, об’єднання підприємств в одну юридичну особу в цьому проекті розглядається тільки як перший крок, а наступними будуть корпоратизація новоствореного комплексу і його приватизація.

У цьому зв’язку слід пригадати недавній скандал (про який уже писало «ДТ»), коли без зайвої гласності, а точніше — зовсім без неї, було зроблено спробу приватизувати ВО «Зоря», створити на його основі підприємство з іноземними інвестиціями. Тоді в проектоване підприємство мали ввійти, крім держави (в особі ФДМ), відома російська енергокомпанія ВАТ «Мосенерго», маловідоме ЗАТ «Зангас-Україна» і «шість фізичних осіб зі складу менеджменту заводу». Майно найбільшого і найсучаснішого заводу оцінили в якихось 100 млн. грн.

Аж надто скромна сума, як і туманні інвестиційні зобов’язання фундаторів, викликали гучний скандал. Після нього високі чиновники як у Києві, так і в Миколаєві одностайно запевняли спільноту, що підприємство, яке працює ефективно, робить великий внесок у бюджет, немає потреби віддавати в чужі руки, і питання про його приватизацію знято з порядку денного. «Зоря» — уже сама собою перлина, а разом із «Машпроектом» їй ціни не буде. (Втім, це саме те, що треба. Певне, дуже впливові люди стоять за цим процесом, якщо готується настільки розкішний приватизаційний пиріг.) Але запевнень вистачило, як бачимо, ненадовго.

Не виключено, що тепер реалізується складніший план, кінцевою точкою якого є вже не тільки ВО «Зоря», а й НВО «Машпроект». До речі, нашими законами приватизацію науково-виробничих об’єднань, до яких належить «Машпроект», заборонено. Цікаво, а після міністерського наказу — можна, чи що? А коли можна, то кому саме? Зрозуміло, охочих відхопити такий ласий кусень серед українських бізнес-груп буде чимало.

І якщо перший і наступні кроки вдадуться, то ми зможемо стати свідками того, як прибутки підприємств, котрі ефективно працюють, замість державного й місцевого бюджету потечуть у кишені «інвесторів». Тим паче що за нинішніх порядків занадто буквально виконувати свої обіцянки необов’язково. За прикладами такого штибу далеко ходити не треба. Нові власники Миколаївського глиноземного заводу не тільки не поклали край толінгу, а й наростили його. А це вже зниження відрахувань у бюджети, зокрема й місцеві. Тож побоювання миколаївців зрозумілі, тим паче що в своєму нинішньому вигляді, тобто без реорганізації, «Зоря» з «Машпроектом» забезпечують понад чверть бюджету області.

Безумовно, два сусідні, взаємодоповнюючі й, додамо, державні підприємства в умовах та обставинах безперервних змін просто зобов’язані співпрацювати тісніше, враховувати інтереси одне одного. Рано чи пізно доведеться приймати якісь рішення. Питання лише в тому, які — щоб хоч не нашкодити ні виробництву, ні державі.

Р.S. Як стало відомо, процес об’єднання рушив із першого ж дня виходу міністерського наказу. «Возз’єднувальна» комісія розпочала роботу. Протестні акції не пройшли непоміченими. Надійшли повідомлення, що «Машпроект» входить до складу «Зорі» на правах відособленого підрозділу, його керівник обійме посаду першого заступника генерального директора науково-виробничого комплексу «Зоря», а реорганізація підприємств не призведе до скорочення чи ліквідації пільг пенсіонерам.

Утім, усе це може виявитися не більш ніж добрими обіцянками, позаяк у міністерському наказі, на виконання якого і спрямовано діяльність робочої комісії, про збереження якоїсь там автономії ані слова.