Зорали землі, зоремо й дороги

Жнива цього року розпочалися на два тижні раніше, ніж зазвичай.

Як загалом в Україні, так і на Тернопільщині збір урожаю в ці дні вже йде повним ходом. За оперативною інформацією департаменту агропромислового розвитку Тернопільської облдержадміністрації, на 10 липня намолочено майже 50 тис. т ранніх зернових. Аграрії вже навчилися вирощувати зернові культури за новітніми технологіями і значно збільшили врожайність: озимого ячменю - в середньому до 57 ц з гектара, пшениці - майже до 60 ц, ріпаку - до понад 28 ц/га.

Сільгосппідприємства області звітують, що наразі у них є 1100 зернозбиральних комбайнів. Це означає, що середнє навантаження на один комбайн - 270 га, проте є райони, де це навантаження вдвічі більше - до 500 га. Мінагрополітики наводить на своєму сайті інформацію про сільгосппідприємства і підприємців з різних областей, які можуть надати в оренду комбайни тим, кому їх бракує. Ініціатива слушна, бо кожен день зволікання із збиранням зернових обертається втратами до двох центнерів з гектара: зерно обсипається, перезволожується тощо.

Сільгоспвиробники, у яких бракує власних коштів на жнива, зазвичай беруть кредити. Вони найбільше потрібні дрібним і середнім господарствам. Цікаво, як же ж діють державні програми здешевлення кредитів? Для невеличкої області цього року передбачено 2,1 млн грн для відшкодування кредитної ставки тим сільгосппідприємствам, які мають чистий дохід від реалізації продукції за попередній рік до 20 млн грн. Але не всі дрібні та середні аграрії скористаються цим начебто привабливим видом фінансової підтримки, бо в постанові КМУ від 7 лютого 2018 р. №254 зроблено уточнення: перевага надається позичальникам, які вирощують нішеві сільгоспкультури - овочі на відкритому ґрунті, цукрові буряки, займаються садівництвом та ягідництвом. Тож документи на відшкодування кредитних ставок аграрії подають дуже мляво, на сьогодні менше десятка підприємств скористалися такою можливістю. Головна проблема в тому, що дрібні господарства, які мають перевагу при отриманні держдопомоги, переважно працюють у "тіні" і не хочуть світити реальні доходи.

Передбачено здешевлення кредитів для сільгоспвиробників ще й за іншими державними програмами. На перший погляд, умови вигідні, кінцеві ставки за користування банківськими позиками будуть у межах 1% річних для фермерських господарств і 1,3% річних - для інших сільгоспвиробників. Проте відшкодування з боку держави за цими програмами ще не проводилося, і невідомо, чи взагалі воно відбудеться цьогоріч. Причина до щему традиційна - обмеженість держбюджетних коштів.

Та не через кредити переймаються господарники. Насамперед їх турбує часом надто спекотна, а часом дощова погода. Але посіви зернових культур аграрії майже не страхують. На жаль, вони не вивчили прикрих уроків ні урагану 2000-го, ні повені 2008-го. "Страхують посіви лише ті поодинокі підприємства, які беруть у банку кредити під заставу майбутнього врожаю, бо одна з вимог банків - страхування посівів. У 2004–2005 рр. діяла хороша програма, коли держава відшкодовувала аграрієві 50% сплачених страхових премій. Потім програма перестала діяти, і вимога Закону "Про державну підтримку сільського господарства" в частині страхування, на жаль, не працює", - розставляє акценти виконувач обов'язків директора департаменту агропромислового розвитку Тернопільської облдержадміністрації Володимир Стахів.

Тернопілля з роками стало виразною зерновою областю. В регіоні цього року планують зібрати не менше, ніж в минулі роки, - 2,3–2,4 млн т зернових і зернобобових культур. Майже стільки ж збирають на Львівщині, Прикарпатті і Буковині разом. При загальній потребі області на 2018/2019 маркетинговий рік у 616 тис. т понад 1,7 млн т треба буде реалізувати за межами Тернопільщини. І отут постає чи не найбільша проблема для аграріїв: незабезпеченість залізничними вагонами-зерновозами і тепловозами для перевезення врожаю.

Для перевезення зерна з області потрібно понад 1800 вагонів на місяць, при цьому рівень забезпечення вагонами, як на зло, просто жалюгідний - 25–30%. ПАТ "Укрзалізниця" за три останні роки відремонтувала і додала в обіг 8 тис. вагонів, але всі вони передані в Центр транспортної логістики, який їх розподіляє. Інші вагони належать приватним компаніям. Але, як показує практика, вони теж не поспішають давати вагони для завантаження зерном. Директор ПАП "Агропродсервіс" Андрій Баран каже: "Оператори ринку відмовляються відправляти вагони на захід України, бо тут вони застрягають: бракує тепловозів, немає тяги, не організована робота залізниці. Дійшло до абсурду. Ми збудували біля станції логістичний елеватор для зберігання 20 тис. т зерна, понад півроку вибивали дозволи, щоб збудувати вагу, яку були змушені передати на баланс "Укрзалізниці". І раптом отримуємо інформацію, що станцію Денисів-Купчинці планують закрити".

Оренда вагонів у приватних компаній на півтарифу дорожча, ніж у ПАТ "Укрзалізниця". Та з досвіду роботи великого сільськогосподарського товариства - Збаразького комбінату хлібопродуктів видно, що маневровий тепловоз, який прибуває на станцію Збараж, ще й нечасто підвозить ці вагони під завантаження, мотивуючи відмову просто: у нього немає часу, він повинен виконати інші замовлення.

Вагонів для перевезення лісопродукції також гостро бракує і лісовому господарству, яке разом із сільським господарством є однією з провідних галузей в економіці Тернопільщини. Наприклад, у першому півріччі п'ять держлісгоспів області недоотримали майже 500 вагонів, унаслідок чого втрати оцінюються у 40 млн грн. "Ми перед покупцями несемо відповідальність, - переконує начальник Тернопільського обласного управління лісового і мисливського господарства Олег Яремко, - а "Укрзалізниця" згідно з умовами договору перед нами не має відповідальності. Та ще й часто трапляється, що замість залізничних лісовозів-платформ залізниця дає напіввагони, які їдуть до прикордонних станцій Чоп, Порубне, Одеса та інших аж два тижні. За цей час осушка деревини в них досягає 5 кубометрів на вагон, і держлісгоспи платять замовникам сотні тисяч гривень штрафних санкцій за недопоставлені кубометри лісу".

Сільгоспвиробникам бракує ще й тепловозів. У червні "Укрзалізниця" додала у локомотивне депо "Тернопіль" п'ять різних тепловозів, а потрібно хоча б іще стільки ж. На обласній нараді аграріїв з питань ефективного проведення жнив виконавчий директор регіональної філії "Львівська залізниця" Володимир Крот запропонував два варіанти виходу з критичної ситуації: "Перший ключовий момент полягає у тому, що Львівська залізниця довозитиме вантаж до опорних станцій, від яких цей вантаж до кінцевого вантажоодержувача доправлятимуть локомотивом того чи іншого приватного підприємства. А другий варіант - це забезпечення ремонту наших на сьогодні несправних локомотивів представниками бізнесу. Офіційно укладений договір стане гарантією того, що локомотив працюватиме лише на певну групу клієнтів того чи іншого напрямку". Проте на сьогодні складно спрогнозувати, чи хоч одна із цих моделей працюватиме принаймні до кінця 2019 р., коли, як запевнив керівник регіональної дирекції "Укрзалізниці", буде вирішено проблему з тепловозною тягою.

Труднощів із автомобілями-зерновозами та вантажівками, щоб завезти зерно від комбайна на зерновий склад чи елеватор, в області, на щастя, немає. Великі партії зерна, які мали би перевозитися залізницею, прямують в інші регіони або в морські порти великогабаритним автотранспортом. А це - одна з основних причин розбитих і зруйнованих автодоріг і мостів. І тому не дивно, що від 1,5 до 2 млрд грн держбюджетних коштів, які йдуть на ремонт і будівництво доріг в області другий рік поспіль, використовуються неефективно. Мине ще рік-другий, і їх знову треба буде ремонтувати. Ситуація замикається у порочне коло.

А поки що жнива набирають обертів. Обласне керівництво сільськогосподарської галузі не втрачає надії, що при денній нормі виробітку 20–25 га на комбайн ранні зернові та ріпак (а їхні площі сумарно дорівнюють 414 тис. га) можна буде зібрати упродовж 12–14 погожих днів.