ЗНЕСТРУМЛЕНИЙ ВОДОКАНАЛ ВИКЛИКАЄ… НАПРУГУ

Із відносно благополучного міста, яке має свої артезіанські свердловини і де холодна вода подається в оселі цілодобово, Тернопіль має шанси перетворитися на плацдарм для аварійного керування водопостачанням. З кінця квітня електроенергетики суворо попереджають міський водоканал, що борги слід повертати, в разі несплати обіцяючи знеструмити водопровідно-каналізаційне господарство. Керівництво КП «Тернопільводоканал» укотре заявляє, що платіжна дисципліна для підприємства поки що залишається мрією. І пропонує єдиний вихід — перегляд тарифів для населення, яке споживає понад 80 відсотків обсягів води в місті.

Аргументи, на перший погляд, сумнівів не викликають. Населенню ще з травня 2002 року подають воду за тарифом (49,2 коп. за кубометр на водопостачання і 51,6 коп. — на водовідведення), який нині компенсує лише 67% витрат. А реальна собівартість і водопостачання, і водовідведення становить понад 70 копійок. Як за таких умов не нарощувати збитків, котрі торік перевищили 3 млн. гривень?

У водоканалі розробили «Програму реформування водопровідно-каналізаційної мережі міста на період до 2007 року», яку потрібно бодай трохи виконувати. А це — нові капіталовкладення. Підрахували, що лише на 2004—2005 роки на капітальний ремонт та встановлення додаткового обладнання потрібно понад 40 млн. гривень. Таких коштів водоканал не має й близько. Бракує їх і в бюджетах. А обладнання треба ремонтувати: зношеність споруд — 43 відсотки, відпрацювали свій ресурс більшість водопровідно-каналізаційних мереж міста. Вони нагадують про себе майже щодня, бо де тонко, там і рветься.

Останніми роками у місті повністю замінено лише 500—600 метрів водогону. З такими темпами для цілковитої заміни та оновлення водопровідних і каналізаційних мереж знадобиться кількасот років! Отож збільшення тарифів, вважають у водоканалі, — це елементарна необхідність.

Цій ініціативі вже рік. У квітні 2003-го мали затвердити нові тарифи для всіх категорій споживачів, і зокрема для населення. Однак міськвиконком тоді відмовився збільшувати «ціну води» для населення, аби не викликати хвилю соціальної напруги і нових претензій до діяльності міської ради, яких і так чимало. А для бюджетних організацій і промисловості було затверджено тарифи у 2,5 разу вищі за попередні.

Деякі директори нізащо не хочуть погодитися з тим, що водоканал перекладає свої проблеми на плечі «водомістких» підприємств. Вони звернулися до територіального відділення АКУ з проханням перевірити обгрунтованість розрахунків тарифу монополіста-водоканалу. Антимонопольне відомство саме проводити перевірку не стало, а доручило «вивчити питання» Державній інспекції з контролю за цінами в області. Цінова інспекція якраз і виявила ті «темні місця» тарифу, про які лише здогадувалися на підприємствах — споживачах води.

Висновки: «У документах водоканалу відсутні розрахунки, які обгрунтовують потребу в капітальних вкладеннях. Вони повинні здійснюватися за рахунок прибутку. І незрозуміло, чому міськвиконком затвердив тарифи, в яких закладено рентабельність для бюджетних організацій у розмірі 50 відсотків, а для інших — 105 відсотків. Крім того, у собівартість послуг було безпідставно включено 198 тис. гривень як витрати на оплату праці. І навіть у збитковому тарифі для населення «осіли» дощові стоки, які в старій частині міста через несправну каналізацію потрапляють у каналізаційні колодязі. За це мала б платити міська рада з бюджету у видатках на благоустрій міста. Самовільне скидання неочищених стоків із септиків теж закладено в тариф. Тому собівартість оплати кубометра стоків підлягає зменшенню на 16 копійок»…

Штрафник із таким висновком не погодився і продовжував переконувати громадськість, що витрати на виробництво води зростають з незалежних від нього причин. Інакше бути не може. У собівартості кубометра води, що її подає споживачам КП «Тернопільводоканал», левова частка — майже 70% — припадає на електроенергію. Протягом останніх двох років заборгованість водоканалу за струм зросла майже вдвічі — до 8,4 млн. гривень. Відомчі пояснення прості: населення оплачує воду за старим тарифом. І — ніби знущаючись із виробників води! — торік було підвищено на 23% (до 30,8 коп. за 1 кВт/год) роздрібний тариф на електроенергію.

Та місцева статистика зафіксувала й іншу тенденцію, яка дещо суперечить водоканалівським мотивам: упродовж 2001—2003 років реалізація води всіма категоріями споживачів у місті зменшилася майже на 12%. Ощадливіше навчилася використовувати воду промисловість. Прилади обліку вже встановлено у помешканнях понад 50% тернопільців, що спонукає до раціонального споживання води. Та й саме населення стало розраховуватися сумлінніше. Торік городяни вийшли на повну оплату послуг з водопостачання та водовідведення й почали частково сплачувати колишні борги. Тож, зібравши більше коштів від споживачів, можна було краще оплачувати бодай поточне споживання енергії.

Та водоканал платив далеко не в повному обсязі і завинив суми, які дорівнюють двомісячному безплатному енергоспоживанню. Замість повної поточної проплати, як стверджують окремі члени комісії з житлово-комунального господарства міської ради, підприємство без рішення суду почало сплачувати пеню обленерго.

Важливий резерв зниження собівартості води — енергозберігаючі технології — зовсім не задіяно. На підприємстві ніхто цим особливо не переймається. Тоді як діюче насосне обладнання, окрім перевитрат електроенергії, часто спричиняє прориви у водомережі.

Директор КП «Тернопільводоканал» Володимир Кузьма не розглядає цю проблему як першочергову: «Фірми, які здійснювали енергетичний аудит водопровідно-каналізаційного господарства в місті, не запропонували замінити насосне обладнання». Проте у деяких малих містах області комбінати комунальних підприємств і місцева влада аудиторських висновків не чекали. Вони самі замислилися над проблемою водопостачання і прийняли оптимальні рішення. Наприклад, у Бучачі торік на станції перекачування води встановили італійські насоси, які використовують уп’ятеро менше електроенергії, ніж потужні українські, і значно довговічніші. Міський голова Омелян Оверко переконує, що ці інвестиції окупилися за два місяці. Замінити насосне обладнання планують і в Копичинцях...

Нещодавно група працівників водоканалу опублікувала в місцевій пресі листа, в якому просто волала про критичний фінансовий стан підприємства і перспективи банкрутства. Для вивчення ситуації було створену спеціальну комісію міської ради. Більшість запропонованих нею оздоровчих заходів вельми загальні: переглянути кошторис витрат і доходів підприємства, в т.ч. штатний розпис та фонд зарплати; розробити заходи для скорочення понаднормативних втрат води і стоків; зменшити витрати електроенергії. Слушним є бажання звернутися до Кабміну з пропозицією прирівняти тариф на електроенергію, яку споживає водоканал, до тарифу для населення — 15,6 коп. за 1 кВт/год. Однак всебічної оцінки діяльності підприємства комісія так і не зробила.

Тим часом директор КП «Тернопільводоканал» Володимир Кузьма у листі до керівництва міської ради знову наполягає на перегляді тарифів для населення. Бо далі, пише він, так господарювати неможливо. Торік подорожчала електроенергія для споживачів другого класу, яким є водоканал, удесятеро підстрибнула плата (збір) за користування водними ресурсами. Лише за дев’ять місяців 2003 року невідшкодовані втрати водоканалу перевищили 700 тис. грн. Міськвиконкому також пропонується тимчасово закласти в новий тариф фактичні втрати води в мережі — 36,8%, що на десять відсотків перевищує норматив, встановлений ще 2000 року. «Тоді, — робить висновок директор водоканалу, — вдасться запобігти занепаду і збитковості єдиного водопровідно-каналізаційного господарства в місті».

«Такий підхід до формування тарифів занадто поверховий, — відразу розставив акценти голова постійної комісії міськради з питань житлово-комунального господарства Тернопільської міськради, заступник голови облдержадміністрації Іван Панцьо. — Бо перш ніж підвищувати тарифи, потрібно добре проаналізувати, що ми закладаємо в них. Чому, наприклад, водоканал пропонує включати в тариф зарплати інженерно-технічним працівникам, збільшені вчетверо (до 1500—2000 гривень). Які для цього обгрунтування? І чому керівництво не намагалося вкладати більше зібраних раніше коштів у реконструкцію й заміну мереж, не працювало над зменшенням втрат води, а пропонує перекласти свої проблеми виключно на плечі споживачів?..»

Старі тарифи, безперечно, тиснуть на собівартість води. Але навіщо, запитайте у водоканалі, довго шукати власні шляхи для мінімізації витрат? Є споживач — нехай і платить ціну, яку підрахує єдиний постачальник. Так простіше, і голова не болить.